Спецможливості
Досвід господарств

Кращий господар в Україні: Волинь, Львівщина та Київщина

10.04.2009
876
Кращий господар в Україні: Волинь, Львівщина та Київщина фото, ілюстрація
Посевная в поле

Саме так названо  спільного проекту журналу “Пропозиція”, телевізійної програми “Сільський час” та компанії АМАКО. Наші герої- агробізнесмени, сільські голови, керівники  господарств, агрономи й зоотехніки, фермери. Головний критерій вибору героїв — ефективне виробництво та цікавий досвід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВАТ "Ковельський хлібокомбінат" (Волинська обл.)

 

По праву справжнім господарем можна назвати керівника, на підприємстві якого люди про економічну кризу знають тільки опосередковано із засобів масової інформації. "Коли приходжу з роботи і вмикаю телевізор, тоді й чую про всілякі проблеми, з якими доводиться стикатися нині людям у різних регіонах. У нас же, слава Богу, виробництво працює, та ще й упродовж минулого року приймали на роботу нових спеціалістів", - сказав нам Віталій Захарчук, заступник директора з виробництва ТОВ "Калина", одного з виробничих підрозділів ВАТ "Ковельський хлібокомбінат" Волинської області.

Десять років тому директором хлібокомбінату став Іван Євдокимович Смітюх. До цього підприємство працювало в звичному режимі: закупляли зерно в місцевих сільгоспвиробників, переробляли його й продавали готову продукцію. Коли ж відчули, що зерна на ринку не вистачає, вирішили зайнятися його власним вирощуванням. Щоб підстрахуватися. Сьогодні, крім тієї продукції, яку купують у сільгосппідприємствах і розраховуються за неї завжди вчасно, мають ще й свої орендовані землі, на яких зернові вирощує фермерське господарство "Соломія". До речі, торік тут на 600 га виростили й зібрали пшениці по 30 ц/га, що для поліської зони є добрим показником. Своє збіжжя плюс закуплене переробляють на власних потужностях. Комбінат працює цілодобово в дві зміни, чотири бригади по 28 людей випікають за добу близько 25 т хлібобулочних виробів, які потім постачають у магазини Ковеля та села району. Здавалося б, хліб - продукт першої потреби, його купуватимуть завжди, тож і свіжа копійка завжди гарантована. Але кілька років тому Іван Євдокимович побачив у сусідній Польщі, як місцеві фермери на таких самих піщаних землях вирощують садову полуницю, а потім її переробляють. І ось уже невдовзі запрацював ще один структурний підрозділ товариства - фермерське господарство "Симфонія".

До речі, поки що єдине в Ковельському районі, що займається професійно на великих площах ягідництвом. Бо Іван Смітюх вважає цю галузь перспективною для їхньої поліської зони. Навіть овочі, які теж тут вирощують, сьогодні реалізувати набагато складніше (ринок насичений цією продукцією), а от ягоди йдуть на "ура". Суницю тут вирощують на 70 га. Навесні планують збільшити площі до 90 га.

Агроном фермерського господарства "Симфонія" Микола Іларіонович Вакулюк підтверджує, що перезимували плантації добре і вже в квітні тут проведуть боронування, знищать залишки старого листя, підремонтують систему крапельного зрошення. А в червні на цих полях щодня працюватиме близько 300 людей - збиратимуть ягоду і відразу ж відвозитимуть на інше своє підприємство: в компанію "Калина", яка займається переробкою ягід, до речі, й лісових, так само, як і грибів. Холодильні установки підприємства - це два тунелі шокового заморожування потужністю майже 30 т на добу кожний. Продукція компанії налічує близько 50 позицій, майже 80% якої підприємство реалізує на ринки Європи. Нині тривають переговори про постачання в Росію та Білорусь.

"Тож ми тільки набираємо людей, - каже директор ТОВ "Калина" Мирослав Васильович Цергер. - На цей рік у наших планах - переробити й заморозити дві-три тисячі тонн продукції. Будемо вводити нові види. Наші фермери зменшать площі під овочами й посадять малину. Думаємо, що 250 т цієї ягоди в замороженому вигляді на ринок передамо".

Полісся - благодатний край для розвитку тваринництва. Ще одне підприємство товариства - СТОВ імені Лесі Українки - саме вирощуванням великої рогатої худоби й займається. Одну тисячу 100 голів ВРХ утримують у реконструйованих приміщеннях.

Про те, що в розвиток галузі тваринництва тут вкладають чималі кошти, нам розповіла і начальник управління агропромислового розвитку Ковельської райдержадміністрації Людмила Олександрівна Паровенко.

"Селянське товариство імені Лесі Українки утримує 390 корів, надій від яких (до 10 кг/добу від корови) сьогодні є найвищим у районі. Торік товариство отримало за нарощування худоби молочного й м'ясного напрямів 405 тис. грн дотацій із Держбюджету".

Як буде з дотаціями й державною підтримкою цього року - Іван Смітюх ілюзіями не страждає. Тому щодо прогнозів говорить обережно: побачимо. Тай взагалі, хвалитися особливо не любить. Хоча на його підприємствах, де нині мають роботу понад 500 чоловік, зарплата - одна з найвищих у регіоні. Минулого року встигли оновити технічний парк.

"Компанія "Амако" за придбану техніку навіть дала відстрочку платежів до кінця року, - розповів Іван Євдокимович.- На початку цього року в них же придбали ще кілька одиниць техніки. Тож у поле буде на чому вийти: є й сучасний трактор, і сівалка, й культиватор. Працювати можна й будемо.Тільки як довго протримаємося без кредитів? Наша структура має суттєвий товарообіг і не може жити без кредитів. Ми маємо на сьогодні кредити, пролонговуємо їх, щось гасимо. Як буде далі - сказати важко.

 

Фермерське господарство "Сяйво-Стрий" (Львівська обл.)

 

Хоча, очевидним є й те, що саме багатогалузевість, вертикальна інтеграція підприємства й допомогла товариству в цих непростих умовах працювати без збитків, не скорочувати людей, які, на щастя, про економічні негаразди дізнаються, дивлячись увечері телевізор".

Господарство "Сяйво-Стрий", що на Львівщині, на початку дев'яностих років теж створювали вузько орієнтованим - як торговий кооператив. Та вже за кілька років голова господарства Василь Зубрицький з колегами викупили старий занедбаний млин, зробили реконструкцію, придбали нове обладнання й налагодили переробку зернових. Та тут постала нова проблема: дефіцит сировини для переробки.

"Щоб мати своє зерно, - розповів Василь Богданович, - почали брати землю в оренду й займатися виробництвом. Нині в обробітку господарства - 1500 га. А згодом і пекарню збудували, в якій сьогодні випікаємо тисячу кілограмів хліба за зміну й розвозимо по сільських магазинах своєї торговельної мережі. Таким чином і було створено замкнений цикл: від виробництва до переробки та реалізації своєї продукції".

Уже п'ятий рік "Сяйво-Стрий" має статус насінницького господарства з вирощування й реалізації репродукційного посівного матеріалу. Оператором очисної машини в цеху з підготовки посівного матеріалу вже восьмий рік працює Юрій Манжай. Каже, що робота завжди є й зарплата влаштовує. Нині він готує елітне насіння вівса до висіву. Урожайність культури торік, до речі, становила 40 ц/га. Використання сучасних технологій сприяло тому, що врожай і інших сільгоспкультур останніми роками відчутно зріс: якщо в 2004 році мали по 29 ц/га зернових, то в 2008, складному за погодними умовами році, - по 42 ц/га. Зібрали торік 4 тис. т хліба, з якого 1500 т продали Аграрному фонду, 300 т - Державному резервному фонду. 

Трудовий колектив господарства невеликий - 25 осіб, середня зарплата працюючих - 1500 грн. Нині всі турботи селяни вже пов'язують із посівною. Готова техніка, є що сіяти, та й мінеральних добрив припасли. Добре перезимували на 700 га і озимі культури. Головний агроном господарства Ігор Шараневич показав нам посіви озимого ріпаку. Ним засіяли 100 га площ, загалом же цього року планують вирощувати ріпак на 400 гектарах.

"Зернові, - каже Василь Зубрицький, - це економіка нашого господарства. Результати, які ми маємо за останні роки, підтверджують ефективність нашої роботи на землях Стрийщини. Для самого ж Василя Богдановича повсякденні турботи давно вже не обмежуються тільки господарськими справами. Він - депутат Стрийської районної ради. Тісна співпраця й добрі стосунки склалися також між фермерським господарством та місцевою Лисятинською сільською радою. А від батьків сільських дітей особлива подяка: щороку влітку "Сяйво-Стрий" запрошує на роботу молодь. І копійку можна заробити, й селянської праці навчитися.

 

Село Перше Травня  (Київська обл.)     

 

Село Перше Травня Обухівського району на Київщині донедавна було не найкращим в області. Об'єкти соціально-побутового призначення не працювали, люди виїжджали - село занепадало. Тепер ситуація різко змінилася: село газифікували, вулиці заасфальтували.   

Відродження люди пов'язують із приходом нового сільського голови. Тамара Григорівна Семенюк - своя, тутешня. Тож і знає всі проблеми, як кажуть, із середини. Розуміючи, що відновлення соціальної сфери потребує чималих кошів, голова налагодила тісні стосунки зі спонсорами. Найперше з місцевим господарством - акціонерним товариством "Обухівське".  

Олег Молодід, заступник директора ВАТ "Обухівське", зазначив, що в міру своїх можливостей допомагають упорядковувати село, починаючи з очищення доріг. Забезпечують громадський транспорт. В особливих випадках виділяють матеріальну допомогу. За кошти підприємства відремонтували амбулаторію. Поки що відкритим лишається питання з дитсадком...

Перші згадки про Гудимівку датовано 1757 роком. Саме тоді "беспокойный" губернатор київський Гудима заснував село. У 1828 році в селі налічувалося вже 45 дворів. Тоді тут були православна церква, школа грамоти, шість вітряків. Як засвідчують археологічні відкриття останніх років, на території села свого часу проживали хлібороби ще трипільської цивілізації. Трипільське поселення виявили, коли рили котлован під ставки.

Свою сьогоднішню назву село одержало після жовтневої революції. Нині вже кілька разів порушували питання про повернення селу його історичної назви. Але жителі села поки що проти цього.
Працелюбство, яке традиційно зберігалося в цих місцях із часів трипільської культури, притаманне й сьогоднішнім жителям. Звідти й результати: упорядковані вулиці, оновлений дитсадок, школа. Нове життя одержав фельдшерсько-акушерський пункт: став амбулаторією. І працює вона за принципом сімейної медицини.
Немає сьогодні в селі й проблем із працевлаштуванням. Місцеве господарство забезпечує роботою всіх бажаючих. Бригадир тваринників Любов Локоташ наголосила, що робочих рук навіть не вистачає. Тому запрошують спеціалістів з інших регіонів. Зарплату платять стабільно. А для дозвілля є новий клуб.
Сучасний будинок культури звели в селі теж недавно. Він став справжнім центром відпочинку. Тут кожен знаходить відраду для душі.
Алла Василівна Канцир - завідуюча дитсадком. У народному хорі вона керівник і акомпаніатор. Власне, цей колектив - її творіння. І хоч б як були завантажені на роботі й вона, і всі учасники хору, а для репетицій годинку виділять. Алла Канцир каже: "Для пісні завжди є час. Односельці залишають домашні справи і йдуть на репетицію. Якщо городи садять, то й тоді стараються впоратися швидше, щоб встигнути на хор... Коли не було клубу, збиралися то в дитсадочку в холодному приміщенні, то в сільській раді, то по хатах ходили: до тітки Віри, до дядька Миколи. Але на всі огляди, на всі свята давали невеличкі концерти". Тепер репетиції хору проходять у комфортних умовах.
Маючи облаштований побут, роботу, селяни можуть мріяти про цікавіше завтрашнє життя села. Тому хочеться вірити, що з'являться тут і парк, і стадіон, і співоче поле. Ці об'єкти вже є в найближчих планах.

Інтерв'ю
Рейдерство – стихійний термін, що дослівно означає «недружнє захоплення активів». В аграрній сфері найчастіше використовуються підроблені документи, а часто — в купі із тупою грубою силою. Чому рейдерство набуло такого поширення в Україні... Подробнее
заступник директора з наукової роботи Інституту фізіології та генетики рослин НАН України, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Віктор Швартау
Щойно збирання озимини повністю завершилося, сайт «Пропозиція» звернувся до заступника директора з наукової роботи Інституту фізіології та генетики рослин НАН України, доктора біологічних наук, професора, член-кореспондента НАН України... Подробнее

1
0