Спецможливості
Статті

Коноплі без дурману збуджують хіба що промисловість

10.04.2009
431
Коноплі без дурману збуджують хіба що промисловість фото, ілюстрація

Коноплі - досить поширена в світі культура. Це однорічна лубоволокниста рослина, трав'янисте стебло якої з середини вегетації поступово перетворюється у дерев'янисте. Волокно одночасно з деревиною відіграє роль механічної тканини, підсилюючи супротив до зламування або вилягання стебел.

Коноплі - досить поширена в світі культура. Це однорічна лубоволокниста рослина, трав'янисте стебло якої з середини вегетації поступово перетворюється у дерев'янисте. Волокно одночасно з деревиною відіграє роль механічної тканини, підсилюючи супротив до зламування або вилягання стебел.

Где провела межа границу
    ровным грядкам,
Шеренги конопли следили
    за порядком.
Похожа конопля
    на кипарис зеленый,
И запах и листва
    ей служили обороной;
Ужу не выбраться
    из гущи конопляной
И одуреть червям
    в ее листве духмяной.

Так писав про цю культуру польський поет Адам Міцкевич. Згадування про коноплі в багатьох одразу асоціюється з наркоманією і швидким та легким збагаченням. Але минув той час, коли посівні коноплі використовували для наркотичного збудження. Про це розповів головний науковий співробітник Інституту луб'яних культур Української академії аграрних наук, доктор сільськогосподарських наук, професор В'ячеслав Вировець, свого часу подбали українські вчені, котрі працювали над створенням нових сортів однодомних конопель без наркотичних властивостей. Як наслідок, одержали новий селекційний матеріал, у якому тетрагідроканабінолу майже немає, що дає підстави в майбутньому вилучити коноплі зі списку наркотичних культур.

Увага: наркомани на городі!
Чому посівні коноплі стали загрозою суспільству? Серед причин можна назвати такі: інформаційний бум, що проявився після війни, наступ урбанізації, ріст туризму на фоні підвищення життєвого рівня, збільшення відсотка незайнятої у виробництві молоді. Наприкінці 60-х років минулого століття частіше стали траплятися випадки використання посівних конопель як наркотичної сировини. Ця проблема торкнулась СРСР, де на ту пору були найбільші площі під коноплями.
У немилість потрапляють виробничі посіви конопель через їхню доступність. Дедалі частіше лунають пропозиції ліквідувати їх та заборонити. Щоб вийти з ситуації, вчені взялися за створення наркотично нейтральних конопель. Роботу розпочали в 1972 році, контролювали її три союзні міністерства: сільського господарства, внутрішніх справ та охорони здоров'я. Ті, своєю чергою, звітували Академії наук і ЦК компартії. Проведення досліджень було доручено Всесоюзному науково-дослідному інституту луб'яних культур Міністерства сільського господарства СРСР (тепер Інститут луб'яних культур Української академії аграрних наук, місто Глухів Сумської області), який уже мав великий досвід щодо наукового забезпечення галузі коноплярства. Практично було задіяно новий напрям у селекції, робота не мала аналогів у світовій практиці. Завдання було таким складним як у методичному, так і в науковому аспектах, що окремі науковці виявляли цілковиту зневіру в розв'язанні незвичної проблеми. Надихали хіба що позитивні приклади зі створення кормового (солодкого) люпину, тютюну з низьким вмістом нікотину, шпинату зі зниженою кількістю оксалатів тощо, спираючись на відкритий академіком Вавиловим закон про гомологічні ряди в спадковій мінливості і на неперевершений науковий талант професора Г. Сенченка як керівника даних досліджень.
Відомо, що наркотичні речовини конопель містяться у смолоподібній масі, яка виділяється залозистими волосками і являє собою так званий гашиш - складну суміш різних канабіноїдів. Слова "гашиш" і "марихуана" часто вживають як синоніми. При цьому під гашишем розуміють, в основному, смолу, а під марихуаною - рослинну частину (суміш листя й квіток). Термінологія цих понять досить різна: в Європі й на Близькому Сході - гашиш, в Середній Азії - анаша, в Індії - харс, у Бразилії - маконхе тощо. В Україні, серед певних прошарків, проби для куріння називають "шмаль", "ганж", "трава", "канабіс", "драп", "марихуана", "дурка", "продукт" .
У світі захоплення наркотиками набуло широкого поширення, незважаючи на протидію правоохоронних органів. Так, за даними щорічної доповіді Управління ООН з наркотиків і злочинності, світовий наркотичний ринок (близько 200 мільйонів споживачів за обігу понад 300 млрд дол.) - чудовисько, з яким важко боротися.
В Україні наркозалежних осіб, за приблизними підрахунками, - понад 5 млн. На 2007 рік споживачів різних наркотиків значиться близько 500 тисяч. У публікації газети "Голос України" в 2008 році йшлося про те, що в Сумській області на диспансерному обліку перебуває понад 1100 наркоманів. Насправді їх удесятеро більше. На середину 2008 року в Глухівському районі зареєстровано близько 200 наркоманів. Серед них приблизно дві третини як наркотичну речовину вживають коноплі, які збирають на узбіччях польових доріг, галявинах лісів, у кинутих садибах і городах, тобто використовують дикі або самосійні рослини, з якими ніколи не працювали селекціонери і які важко контролювати.

Селекція взялася
рятувати життя
Починаючи дослідження в цьому напрямі, зазначає В'ячеслав Вировець, селекціонери володіли досить обмеженою інформацією про природу канабіноїдів, локалізацію їх у рослині, методи визначення, залежність від різних чинників тощо. Узагальнюючи на той період наукову інформацію, було висловлено думку про те, що рослини конопель, з якими не проводили селекційної роботи, можуть бути здатними до накопичення канабіноїдів, але тільки певна концентрація й відповідне співвідношення між компонентами визначають ступінь або величину наркотичної активності.
Виявлено, що канабіноїди є в усіх частинах рослин, а також у насінні й коренях. Але максимальна їхня кількість зосереджена в дрібних листках суцвіття й оцвітинах.
Вирішуючи нетрадиційну проблему, слід було шукати нові або удосконалювати класичні шляхи селекції. Один із них базувався на модернізації контролюючого добору на зниження вмісту канабіноїдів, яким унеможливлювалася б випадковість перезапилення рослин у популяції.
 Для вирішення проблеми селекційним способом як перспективний вихідний матеріал використовували наявні сорти або різнобічний матеріал у вигляді колекційних зразків. Саме тоді українські фахівці плідно співпрацювали на договірних засадах із всесвітньовідомим Всесоюзним науково-дослідним інститутом рослинництва (ВІРом) (тепер - Інститут рослинництва ім. акад. М. І. Вавилова, Санкт-Петербург, РФ), де була найбільша в світі колекція зразків конопель. І за відомостями співробітників союзного інституту, і за нашими даними, вміст канабіноїдів був досить різним, але серед усієї кількості зразків не було виявлено жодного, в якому б їх не було зовсім. Виділені ж окремі зразки із колекції зі зниженим вмістом тетрагідроканабінолу потребували значного селекційного поліпшення, перш ніж їх можна було б використовувати у виробництві, оскільки вміст волокна в них був близький до рівня диких конопель (9-11%), з низьким урожаєм стебел (соломи) й насіння, дводомністю та тривалим періодом вегетації. Отримані ж гібриди між виділеними зразками й кращими на ту пору сортами слід було радикально поліпшувати за господарськими ознаками.
У таких умовах було проведено аналіз усіх селекційних сортів на вміст канабіноїдів, а серед кращих з них розпочали інтенсивний жорсткий сімейно-груповий добір на зниження наркотичної активності за одночасного підвищення господарських ознак і пошуків ефективніших методів визначення. На базі сорту ЮС-22, в якому було виявлено одну із сімей зі стабільно низьким вмістом канабіноїдів (як результат природної мутації), відпрацьовували методику селекції на зниження наркотичної дії. Застосувавши експрес-метод якісної оцінки рослин за вмістом канабіноїдів до цвітіння, вдалося майже вдвічі підвищити ефективність добору в цьому напрямі.
Завдяки копіткій селекційній роботі, з'явилися перші успіхи. При цьому, слід зазначити, що вимоги до сортів за вмістом канабіноїдів поступово ставали жорсткішими. Якщо 1973 року поріг вмісту тетрагідроканабінолу для сортів, які планували до передання на державне сортовипробування, допускався 0,3, то в 1980 - 0,2, а з 1995 року - 0,15%. Три перші сорти однодомних конопель - ЮСО-14, ЮСО-16 та Дніпровські однодомні 6 із вмістом тетрагідроканабінолу не вище 0,2%, - які було районовано в різних зонах коноплярства з 1980 року, стали переконливим доказом можливої селекції на повну елімінацію наркотичної дії посівних конопель. При цьому, ці сорти значно перевищували стандарт за господарськими ознаками, а вміст волокна в стеблах наближався до 30%. Селекціонери усвідомлювали, що доля сорту у виробництві залежатиме, насамперед, від його господарських показників.
Культура мала бути не лише безнаркотичною, а й з підвищеною продуктивністю і водночас залишатися стійкою проти шкідників та хвороб. Завдяки залученню нового селекційного матеріалу та застосуванню нових і удосконалених методів визначення канабіноїдів, вдалося отримати якісно новий селекційний матеріал не тільки без тетрагідроканабінолу, але й без інших компонентів канабіноїдів. На прикладі сорту ЮСО-45, в якого не було залозистих волосків і, відповідно, специфічного конопляного запаху водночас із збереженням високої волокнистості, насіннєвої продуктивності та здатності протистояти хворобам і шкідникам на рівні стандартів, була продемонстрована переконлива можливість вилучення посівних конопель зі списку наркотичних культур.
Завдяки нашим науковцям посівні площі перестали охороняти. Але... за кордоном
Досягнення Інституту луб'яних культур, згадує В'ячеслав Вировець, поступово слали надбанням світу внаслідок обміну інформацією на міжнародних симпозіумах (Німеччина - 1995, 1997, 2000; Швейцарія - 1998; Канада - 1998), обміну науковими делегаціями (Угорщина, Польща , Румунія, Німеччина, Китай) та надання наукових консультацій Італії, Канаді та Китаю.
У 1996 році провели міжнародне випробування 13 сортів конопель. Сорти інституту, які виявилися порівняно високоврожайними за волокном та насінням, вирізнялися скоростиглістю, а за низьким вмістом тетрагідроканабінолу були унікальними. Таким чином, завдяки високим господарським показникам, а, в основному, за ненаркотичність, сорти ЮСО-14 та ЮСО-31 зареєстровано в країнах ЄС; ЮСО-14, ЮСО-31, Золотоніські 11 та Золотоніські 15 - у Канаді. Інститут з 2003 року активно співпрацює з Французькою федерацією виробників конопель, з допомогою яких поширює й реалізує елітне насіння ЮСО-31 в Європі, Америці та Канаді. Тісні стосунки науковці інституту підтримують із коноплярами Росії, які щороку закуповують елітне насіння сорту ЮСО-31.
Записані в Державний реєстр, нові сорти однодомних конопель здатні формувати урожай соломи в межах 60-120 ц/га, волокна - 17-25, насіння - 6-12 ц/га. Вміст тетрагідроканабінолу в рослинних пробах цих сортів коливається від тисячних часток відсотка до повної відсутності. При цьому в насінні не виявлено навіть слідів канабіноїдів.
Зважаючи на багаторічну роботу, слід сказати про, безсумнівно, значні її результати. Практично створено нову культуру з оригінальними властивостями, які ніколи не були їй притаманні. При цьому підвищено продуктивність. Зокрема, треба зазначити, що тільки вміст волокна в деяких сортів сягає за 30%, що в 2-2,5 раза вище за перші місцеві сорти-кряжі, з якими розпочинали селекційну роботу. Крім того, всі сорти переведено на однодомну форму. До того ж, у процесі довготривалої селекції збережено спроможність нових конопель протистояти шкідникам і хворобам. Але, на жаль, ні інститут, ні коноплярська галузь не відчули на собі, що розв'язано важливу для суспільства й держави проблему.
Правоохоронні органи й сьогодні діють у фарватері заборонних заходів, які походять із далеких часів. Спершу це стосувалося заборони препаратів індійських конопель згідно з рекомендаціями Економічної і Соціальої Рад ООН, базуючись на міжнародних конвенціях з наркотичних засобів (1925) та на боротьбі з нелегальною торгівлею (1936).
Сьогодні вирощування конопель регулюють Законом України "Про обіг в Україні наркотичних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 01.08.2003 року, ліцензійними умовами якого передбачено охорону посівів підрозділами МВС або організаціями, що мають ліцензії на ці послуги, й суворим контролем за переміщенням насіннєвого матеріалу. Враховуючи складний економічний стан більшості сільгосппідприємств, спостерігається загальна відмова від посівів конопель, чого не може дозволити собі інститут як профільний науковий заклад, хоча це потребує солідних коштів, яких хронічно не вистачає.
Торік насіннєві посіви в інституті займали 215 га, на цілодобову охорону яких було найнято підрозділ МВС у складі 15 чоловік. Водночас уже п'ять-шість років не фіксували випадків будь-якого посягання на коноплі, в тому числі і як на джерело наркотичної сировини. На охорону насіннєвих посівів в інституті і його Золотоніському відділі селекції і насінництва конопель (Черкаська область) у 2007 році витрачено 90 тис., а на 2008 рік були укладені договори на суму 120 тис. грн. Витрачання коштів на фоні зношеного обладнання, приладів і основних засобів боляче сприймає весь колектив, а ігнорування досягнень інституту завдає великих моральних збитків.
Виробники конопель за кордоном, де контроль за наркотичними засобами не менший, оперативно скористались якостями наших сортів. Спеціальна служба контролює вміст тетрагідроканабінолу в них до цвітіння. Якщо ж цей показник перевищує 0,2%, посіви підлягають знищенню. Протягом використання наших сортів таких випадків не було, а посіви за кордоном, звичайно ж, не охороняють. Не стережуть їх уже і в Росії, де теж вирощують наші коноплі. В нашій країні спроби скористатися іноземним досвідом вирощування ненаркотичних конопель поки що не знаходять підтримки правоохоронних органів.
Широко розгорнутий штучний ажіотаж навколо посівних конопель переносять і на наукові дослідження, зокрема селекційні, що проявляється в обмеженні кількості селекційних розсадників та їхньому розміщенні, оскільки коноплі потребують просторової ізоляції як перехреснозапильна культура. На Синельниківській селекційно-дослідній станції "Інститут зернового господарства УААН", де з довоєнних часів займалися селекцією і насінництвом південних конопель, старший науковий співробітник В. Солодушко, кандидат сільськогосподарських наук, змушена була перейти працювати на іншу культуру, внаслідок чого селекцію конопель призупинено.
До речі, ненаркотичні посівні коноплі, які створено в Україні, впевнений В'ячеслав Вировець, за доброї волі та достатнього фінансування можна використати для нейтралізації наркотичної залежності диких конопель Середньої Азії і Казахстану. Але це - в майбутньому. А сьогодні всім, хто був причетний до селекції ненаркотичних конопель, приємно усвідомлювати, що їхньою працею може бути збережене не одне людське життя.

Підготувала
Галина Квітка

Інтерв'ю
Всі ми любимо у вихідні побалувати рідних і близьких візитом до пристойного ресторану, кафе, щоб посидіти, поспілкуватися, відпочити. А чи в курсі, що представники системи HoReCa давно мріють про
Николай Орлов
До кінця 2016 року парламент повинен прийняти Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Цей закон має відкрити ринок землі в Україні. 

1
0