Комплекс респіраторних захворювань свиней (КРЗС): від серології до бойні
Індустрія свинарства динамічно розвивається як в Україні, так і в Росії та Білорусі. І мені як фахівцеві це не може не подобатися. Якщо говорити про показники у птахівництві, досягнуті в Україні (про це я знаю від своїх колег-птахівників), то вони перебувають на дуже високому рівні. Без сумніву, через кілька років мені хотілося б сказати те ж саме й про таку перспективну галузь тваринництва, як свинарство.
Індустрія свинарства динамічно розвивається як в Україні, так і в Росії та Білорусі. І мені як фахівцеві це не може не подобатися. Якщо говорити про показники у птахівництві, досягнуті в Україні (про це я знаю від своїх колег-птахівників), то вони перебувають на дуже високому рівні. Без сумніву, через кілька років мені хотілося б сказати те ж саме й про таку перспективну галузь тваринництва, як свинарство.
С. Кукушкін, д-р вет. наук, керівник науково-технічного відділу продуктів для свинарства,
компанія «Берінгер Інгельхайм», Росія
У пропонованій статті йтиметься про ті хвороби, які, насамперед, актуальні для промислового свинарства. Проблематика захворювання не буде прояснена повністю, якщо не приділити уваги його етіологічному чинникові. Тож повторюся, збудник відіграє дуже серйозну роль… Знання, а головне, розуміння етіологічних і патогенетичних питань дають можливість правильно й швидко визначитися не тільки з методами лікування, а й з профілактичними заходами. Отже, на сьогодні відомий досить великий список вірусних, бактеріальних інфекцій і мікоплазмозів, під час яких часто спостерігається яскраво виражена респіраторна клініка.
КРЗС: розуміння питання
Як відомо, хвороб свиней досить багато. Але з чим ми стикаємося найчастіше? Приклад із життя: на свинокомплексі — спалах інфекції із переважаючим проявом респіраторного синдрому: масовий кашель, клінічно діагностована пневмонія…
Призначаємо антибіотикотерапію, а ефекту немає. Чому? Тут ми акцентуємо свою увагу на даних лабораторних досліджень і бачимо, що збудник не один, їх два, три, п’ять і навіть дев’ять одразу. Що це за хвороба така, запитаєте ви, де виділяється все! Закордонні колеги називають це комплексом респіраторних захворювань свиней (КРЗС). Тобто це комплекс, який об’єднує в собі різні види збудників: мікоплазми, віруси, бактерії... І, природно: від антибіотиків у цьому разі чекати ефективних позитивних результатів не варто.
Отже, комплекс респіраторних захворювань свиней — це відносно нове захворювання, або, точніше, синдром, що являє собою (і це без перебільшення) серйозну проблему для інтенсивного промислового свинарства. В усьому світі активно вивчають цю проблему, і на сьогодні всі сходяться на думці, що є три основні збудники, які викликають КРЗС. Це цирковірус свиней 2-го типу (porcine circovirus — PCV-2), вірус РРСС (репродуктивно-респіраторний синдром/Porcine reproductive-respiratory syndrome, PRRS) і мікоплазма (Mycoplasma hyopneumoniae).
Підсилювальними факторами в разі виникнення КРЗС завжди будуть так звані помилки менеджменту (керування): порушення температурного режиму, концентрація шкідливих газів і пилу в приміщеннях свинокомплексу, технічне забезпечення утримання тварин (див. схему 1). Пил, наприклад, подразнює дихальні шляхи свині, тож слугує своєрідним пусковим механізмом для виникнення КРЗС. Про це, звичайно ж, не слід забувати.
Досить часто, крім цих трьох збудників, у патогенезі КРЗС відіграють певну роль і інші інфекційні агенти (як вірусні, так і бактеріальні). Наприклад, збудники таких захворювань, як хвороба Ауескі, гемофільозний полісерозит (хвороба Глессера), грип свиней, стрептококоз і навіть сальмонельоз. Тобто складається інфекційний «букет». А клінічно ми діагностуємо пневмонію. Далі, як наслідок, одержуємо зменшення приросту ваги, збільшення захворюваності й смертності, високий рівень вибракування (див. схему 2).
Структура КРЗС
Зупинимося на структурі КРЗС. Одразу скажу, структура комплексу в різних країнах приблизно скрізь однакова, наявні однакові збудники, щоправда, дещо змінюється їхнє процентне співвідношення. Для прикладу, візьмемо Південно-Східну Азію.
Як відомо, в Південній Кореї свинарська галузь розвинена досить добре. Якщо провести етіологічний порівняльний аналіз респіраторного комплексу, то ми побачимо таку картину: в більшості випадків виділяють кілька патогенів (див. графік 1). Першість веде цирковірус — майже 81% хворих тварин. На другому місці — вірус РРСС (63%), третє місце займає парвовірус свиней (ПВІС) — 57%. Щодо парвовірусу — цікавий момент. Вважається, що цей збудник уражує переважно репродуктивних тварин, зокрема, супоросносних свиноматок. Для підтвердження цього факту експериментально, в лабораторних умовах, ми заражали новонароджених поросят ПВІС: клініки не було, тобто для поросят будь-якого віку парвовірус у поодиноких випадках не є небезпечним. Але коли деякі закордонні дослідники стали паралельно вивчати цирковірус, тобто заражати тварин і ПВІС, і ЦВС-2, то результат був приголомшливим! Таке зараження дало дуже важку пневмонію, за патологічними ознаками схожу на чуму свиней. Тобто асоціація парвовірусу та ЦВС-2 дає дуже важку пневмонію. Тайвань і Китай мають схожу ситуацію в структурному відношенні КРЗС. Майже 90% поросят уражені цирковірусом свиней, з бактеріальних — найчастіше виявляли пастарели і мікоплазми.
Структурна картина в разі КРЗС у Центральній Європі (для прикладу візьмемо Німеччину) має свої особливості. Так, ЦВС-2 займає лідируючу позицію — 63,9%, з первинних патогенів далі йде вірус РРСС — 35,2% і мікоплазми (30,6% і 19,6%) (див. графік 2).
Тепер візьмемо те ж саме дослідження, але в розрізі виділення патогенів (див. графік 3). Із загальної кількості досліджених (546 проб) у 7% із них не виявлено жодних патогенних агентів. Тобто це та група тварин, у яких діагностовано пневмонію неінфекційного генезу. Як уже зазначалося, така ситуація можлива за поганої вентиляції у свинарнику та протягів. Лише один патоген було виявлено в 26,7% поросят, і більшість тварин з респіраторним синдромом мали кілька патогенних агентів.
Мікотоксини та КРЗС
Кілька слів про мікотоксини. Прояв симптомів і ступінь негативного впливу на організм тварини значною мірою залежать як від типу мікотоксину та його концентрації в кормі, так і від віку й фази продуктивності свиней. Молодняк і батьківське поголів’я найбільш чутливі до мікотоксинів. Під час лабораторного дослідження проб печінки в поросят із КРЗС у двох найбільших господарствах Венесуели (Південна Америка) було виділено високі концентрації мікотоксинів (Bermudez V. et al., 2004). Зокрема, афлатоксин, охратоксин, зеараленон, тобто мікотоксикози можуть виступати в ролі сприятливого й поглиблювального чинника в разі розвитку пневмоній. Згодовування раціонів, що містять мікотоксини, може ослабити їхній імунний статус. Такі тварини уразливіші до респіраторних інфекцій, таких як РРСС, грип, ензоотична пневмонія й, звичайно ж, КРЗС загалом.
Російський досвід
Російський досвід буде досить показовим для українських колег. Уперше я озвучував ці цифри 2006 р., але й дотепер вони залишаються актуальними й досить інформативними. Отже, мої колеги (В. Ковалишин та ін., 2006) дослідили близько 2,5 тис. проб, за результатами яких і складено пропонований графік (див. графік 4). Що вийшло? На лідируючих позиціях той самий цирковірус Haemophilus parasuis (хвороба Глессера), Pasteurella multocida і мікоплазма.
Цікаві дослідження протягом двох років ми проводили у свинарських господарствах під час спалахів КРЗС (С. Кукушкін та ін., 2008). Було відібрано 15 середніх і великих комплексів з поголів’ям від 6 до 67 тис. свиней для детального вивчення структури респіраторного комплексу й тих факторів, які прямо або побічно можуть вплинути на нього. Для початку вирішили оцінити менеджмент за простою трибальною системою: 3 бали — господарство з високими технологіями менеджменту, 2 — із середніми й 1 — з низькими показниками. Завважте, тільки одне господарство одержало 3 бали. 2 бали одержала більшість господарств, тобто 10 із 15, і в чотирьох господарствах виявили дуже серйозні проблеми з менеджментом. Рівень вибракування поросят був найнижчим, природно, в господарстві з оцінкою в 3 бали (4%). Це дуже високий показник. А в тих господарствах, де був 1 бал — 45–30–20%, спостерігалися найвищі показники вибракування (див. графік 5).
Вибракування поросят =
загибель + вимушений забій
Отже, жодне з досліджуваних господарств не могло похвалитися тим, що в них немає респіраторних порушень у тварин. Ми вирішили вивчити структуру КРЗС за патогенним агентом (див. графік 6). Із 15 господарств у 13 було виявлено Haemophilus parasuis, ЦВС-2 (PCV-2) і вірус репродуктивно-респіраторного синдрому (PRRSV). У сімох господарствах виділяли M. hyopneumoniae, Pasteurella multocida і сальмонел. На сьогодні ці самі патогени є найактуальнішими для російського свинарства.
Щодо патогенів, які часто зустрічаються: на жаль, у всіх досліджуваних господарствах, щоправда, в різних кількісних співвідношеннях, були наявні патогенні агенти. Найкращий результат (якщо можна так сказати) показали два свинокомплекси, в яких знайдено лише два патогени (див. графік 7). Із 15 господарств у шести (це майже половина досліджуваних об’єктів) у хворих поросят було виявлено одночасно від шести до дев’яти патогенів!
Тепер щодо віку. Скористаємося даними закордонних оглядів респіраторного комплексу. Отже, КРЗС у поросят проявляється, в основному, у віці 16–20 тижнів. Західноєвропейська технологія виробництва свинини різниться з американською. В американській діють три цикли періоду вирощування: репродуктивний, дорощування й відгодівлі. Однак у США в багатьох господарствах поросят часто утримують від 45 -го дня життя до забою на одному ізольованому від репродуктора майданчику, але без переміщень (тварин не вводять і не виводять — подібно до нашої двофазної системи). У малих європейських господарствах свиней різних вікових груп часто утримують разом (на одному майданчику), у зв’язку з чим і виникає тісний контакт між тваринами. Такі невеликі ферми схильні до самостабілізації способом швидкого формування однорідного постінфекційного імунітету. У Росії ще багато старих комплексів італійського проекту, де ситуація інша. З одного боку, маємо великі свинарські господарства, як, наприклад, у Північній Америці, а з другого, — всі вікові групи перебувають у прямому або опосередкованому контакті, тому що утримуються на одному майданчику, що сприяє передачі збудників. У таких комплексах зберігати стабільну ситуацію досить складно.
Що цікаво, у свинарських господарствах Росії та України КРЗС значно «молодший» за зарубіжний. Якщо в Європі респіраторний комплекс у свиней описують у віці 16–20 тижнів, то в нас у трьох із 15 господарств його діагностували вже в 35-денному віці (див. графік 8).
Висновки
У трьох із 15 господарств фінал був дуже трагічним. Господарства закрилися, тобто зовсім перестали існувати. Респіраторний комплекс довів їх до повного банкрутства. Був один свинокомплекс, відмінний за всіма показниками. На момент мого приїзду в господарство там утримували 57 тис. свиней. За кілька місяців вибракування поросят досягло 100–120 голів за день! І це в період дорощування! Ми зробили розтин понад 100 свиней. У переважної більшості спостерігали прояви респіраторного комплексу, у більшості — патологоанатомічно було діагностовано хворобу Глессера. Але слід враховувати, що в цих тварин виявляли віруси РРСС і ЦВС-2, які й були основою КРЗС. З діареєю були одиничні тварини. Це свідчить про те, що якість кормів була хорошою. Отже, щодня втрачаючи по одному такому «візку», господарство просто закрилося. Така сама історія повторилася ще в двох господарствах. Це були 2004–2006 рр. Тоді ще на ринку фармпрепаратів вакцин проти ЦВС-2 не було взагалі. Тобто асортимент вакцин, які допомагали б керувати респіраторним комплексом, був дуже обмежений. Звичайно ж, на якомусь етапі не вистачало знань і з менеджменту...
Потрібно робити висновки. Адже КРЗС нікуди не дінеться, респіраторні проблеми були й будуть скрізь, жодне господарство не застраховане від їхньої появи.
Що роблять господарства нині? Починають масово вакцинувати свинопоголів’я. І це правильно. Скажу лише одне: робота, що ведеться в цьому напрямі, має бути комплексною, зваженою й продуманою. Це поняття містить у собі як обов’язкові профілактичні заходи, так і симптоматичне лікування.
Профілактика
Вважаю, що всі профілактичні заходи резонно поділити на три блоки (див. схему 3).
Перший блок — дотримання загальних санітарно-гігієнічних заходів. Обов’язкова дезінфекція приміщень, суворе дотримання розподілу циклів утримання свинопоголів’я, принципу «пусто-зайнято». Тварин не слід змішувати. Запам’ятайте, якщо ми не дотримуємося цих правил, завжди маємо спалах КРЗС.
Не менш важливим є технологічний блок, що включає в себе заходи з утримання та годівлі поголів’я. Стан мікроклімату, вентиляційних систем свинарників... Були господарства, які мали спалахи інфекцій десять років поспіль і нічого не могли зробити, і тільки тому, що не була правильно налагоджена вентиляція в групі дорощування. Зміна теплого і холодного повітряних потоків була причиною охолодження і захворювань поросят. Тепер що стосується годування... Правило, якого слід дотримуватися, неухильне: уникайте частої зміни корму, оскільки адаптація тварин до нього відбувається протягом 60 днів. У перші кілька днів значна частина поживних речовин «проходить транзитом», отже, свині не отримують поживних речовин. Природно, якщо тварина їх не одержує, вона слабшає, стає сприйнятливішою до респіраторних захворювань і, врешті-решт, хворіє. За даними англійських учених, ферментативні системи свиней максимально починають засвоювати корм після двомісячного віку.
І нарешті, ветеринарні заходи... Перш за все, це виявлення всього комплексу респіраторних захворювань, який наявний у вашому господарстві. Проводять це з допомогою лабораторної діагностики, за результатами якої і має визначатися тактика вакцинації. Треба раз на квартал робити серйозний моніторинг. Не думаю, що для великих господарств це буде витратно. Повірте, краще витратити певну суму на попередження захворювання, ніж потім проводити лікувальні заходи, які обійдуться вам в рази дорожче...