Коли там, де зміни, — стіна, невже винувата війна?
В ЄС знову занепокоїлися ситуацією із реформами в Україні. Там стурбовані, що радикальні економічні зміни в нашій державі пробуксовують. Про сповільнення темпів упровадження необхідних перетворень, зокрема, йшлося на засіданні Комітету із питань іноземних справ Європарламенту, повідомили наприкінці вересня інформаційні агентства.
В ЄС знову занепокоїлися ситуацією із реформами в Україні. Там стурбовані, що радикальні економічні зміни в нашій державі пробуксовують. Про сповільнення темпів упровадження необхідних перетворень, зокрема, йшлося на засіданні Комітету із питань іноземних справ Європарламенту, повідомили наприкінці вересня інформаційні агентства.
Г. Квітка
Спеціально для журналу «Пропозиція»
Багато українців не лише бачать, що реформи не просуваються, а й відчувають це на собі. Від співвітчизників я не раз чула: впроваджують їх лише на словах. А ті перетворення, які втілюються, часто проштовхує зацікавлення певних бізнесових груп. Тим часом корупційна складова продовжує «зашкалювати», а про прозорість в економіці годі й мріяти. Так, сільгоспвиробники переповідають купу історій про «даішників», які вимагають стогривневу «благодійну допомогу» за проїзд через блокпост машини із зерном. Побори — частина нашого життя. Здавалося б, країна у такій важкій економічній та політичній ситуації, але залишаються «професійні групи», для яких закони не писані. У школі, виші, ветінспекції, військкоматі… Уже після початку навчального року вашому синові або онуку (звісно, за хорошу винагороду) можуть посприяти вступити до інституту, щоб уникнути мобілізації до зони АТО. Здирники стають усе винахідливішими.
На найвищих щаблях влади (хочеться вірити) ситуацію бачать і хибність цього шляху розуміють, але навряд чи достеменно знають, як ефективно протидіяти цій гідрі. Одна з пропозицій Петра Порошенка нагадує крок відчаю. Президент доручив розглянути можливість практики відряджень до зони бойових дій військкомів районів, міст, областей, а на звільнені посади поставити поранених у ході АТО бійців. Про це Глава держави заявив під час наради із керівниками силових відомств і закликав до дотримання законів та рішучої боротьби із фактами корупції під час мобілізації.
Ротація земельних махінаторів?
У вересні уряд створив комісію із реорганізації Держземагентства, яку очолює (хто б ви думали?) колишній перший заступник голови Держземагентства. Напевне, зловживання у навколоземельних структурах дістало не менше, ніж у військкоматах. Адже там і надалі залишаються умови для поборів, приміром, у сфері залучення в обробіток земель державної власності.
Одна із проблем для сільгоспвиробництва — затягування із реєстрацією договорів оренди ділянок. Керівники агропідприємств скаржаться: цю процедуру треба пройти, інакше з’являться контрольні органи і штрафуватимуть за те, що обробляєш незареєстровану землю. Мовляв, реєстраційні служби свідомо затягують процес: до них дзвониш, а вони кажуть, що зареєстрували десять ділянок із п’ятисот, але — от біда! — тепер комп’ютер не витримує, працює погано. Тож, аби пришвидшити справу, треба, щоб господарство підсобило купити новий…
А для громадян «притчею во язицях» стали кадастрові номери. Люди свого часу платили немалі гроші за виготовлення технічної документації для отримання державного акту на землю. Продавали кабанчиків, щоб мати можливість оплатити цю процедуру. А тепер їм у земельних органах пояснюють, що для «повного узаконення» знову треба… шукати гроші. Хоча начебто і держакт, що посвідчує право власності, на руках, але знову чогось не вистачає. З’ясовується, що ділянці, на яку видано правовстановлюючий документ, не присвоєно кадастровий номер, а тому її не нанесено на Публічну кадастрову карту. Виходить, знов, образно кажучи, заробляй гроші для чергових «витівок» справних хлопців-земельників. Інакше є небезпека, що на місці вашого наділу вони «намалюють» чийсь інший. Тепер — увага (політичним партіям, які намагаються обратися до парламенту, на замітку): на початку 2013 р. під час презентації у Кабміні Національної кадастрової системи називали приголомшливу цифру — кількість таких державних актів старого зразка, які не мають кадастрових номерів, становить близько 7 млн! Ціла армія виборців! Верховна Рада нещодавно намагалася «розібратися» з цим питанням, так би мовити, полегшити життя власникам таких актів. З’явилася законодавча норма, згідно з якою «внесення відомостей до Державного земельного кадастру, внесення змін до них здійснюються безоплатно». Але народні обранці — чи то через незнання, чи то із якихось інших причин — скасували лише несуттєві трати. А головні (півтори-дві, а то і більше тисяч гривень) за розроблення технічної документації «щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості)» структурами, які нерідко перебувають під одним дахом із районними чи обласними земельними органами, залишилися. Розбиратися, яка рука яку миє — марна праця, бо ж куди не кинь — всюди клин. Тому селянинові не лишається вибору: знову коли кабанчика, торбу на плечі — і на базар, бо «кровосісі» (як казав один із прем’єр-міністрів) таким чином вирішили наживатися.
Цікаво, що така документація вже розроблялася під час виготовлення держактів навіть старого зразка, й цю роботу земельним інстанціям люди тоді оплачували. Тож чому б не використати ті напрацювання при внесенні ділянок до Національної кадастрової системи, відобразивши відповідні зміни на Публічній кадастровій карті? Державним земельним структурам варто лишень скористатися готовою інформацією, для цього не потрібно залучати власника наділу. Чому так не роблять — у мене лише одне пояснення: саме тому, що земельникам від цього — жодного зиску!
Узагалі, за моїми спостереженнями, кадастрова інформація вряди-годи використовується чиновниками як засіб для відбирання землі в одних і передавання іншим. Із цими відомостями пов’язано немало зловживань.
Ось свіжий приклад того, як «бабло перемагає добро». Минулий місяць приніс відкриття: на Публічній кадастровій карті хвацькі земельні чиновники, які знають тисячу й один спосіб заробляння на сотках та гектарах великих грошей, уже «малюють» ділянки «державної форми власності», але «для індивідуального садівництва». І з’являються такі наділи у кадастрі не за старої, а саме за нинішньої влади, після Революції гідності. Причому акти погодження меж відходять на другий план, коли на кону — матеріальна вигода. Дві таких ділянки (кадастрові номери — 3220882600:04:002:1535, 3220882600:04:002:1536) «вигулькнули» у Бориспільському районі Київської області — неподалік Дніпра, прямісінько на колекторі Бортницької станції аерації. Ділянки для начебто ведення садівництва чи то обласні, чи то районні земельники «приткнули» на… два довжелезні тунелі півтора на два з половиною метри кожен, якими перекачуються стічні води Києва та прилеглих міст. Не здивуюся, якщо через кілька днів стараннями ріелторів та «підгодованих» ними чиновників державна власність у кадастрі зміниться на приватну і до ділянок під’їде крутий господар на крутому «мерседесі» з донецькими, приміром, номерами. Власне, йому можна й не казати, що придбаний наділ стоїть на гігантській каналізації. Дізнається, коли за послуги розплатиться. Сюрпризом буде… Тут варто згадати про зібрання у Київоблземагентстві, де йшлося, зокрема, про вишукування по області наділів для учасників АТО. Може, це і є одна із розробок у дії? А ще цікаво, чи знає керівник облземагенції про витівки своїх підлеглих? Вкотре переконуєшся: правильно кажуть, що нічого не зміниться, якщо не здолаємо корупцію!
Тим часом заступник голови Адміністрації Президента Дмитро Шимків повідомив: у їхній канцелярії розпочато роботу з переходу на електронний документообіг. Приміром, багато питань можна вирішити за допомогою електронної пошти.
Хочеться думати, що такий крок у подальшому і сільгоспвиробникам піде на користь. Керівникові агропідприємства не доведеться стрибати за кермо і чимдуж мчати у район, аби вирішувати якісь паперові питання на кшталт подання звітності. Можливо, електронний документообіг зможе підсобити у подоланні корупції на місцях. Сподіватимемося, ці західноєвропейські новації і в Україні будуть спрямовані на тіснішу співпрацю посадовців із пересічними громадянами, а не на те, як ефективно, за допомогою електронної пошти, від нас відкараскатись.
Зерно міцніше за метал
У країні аграрний експорт, напевне, вже обігнав металургійний. Прикро, що позитивна, на перший погляд, тенденція складається у результаті скорочення продажів металу на зовнішні ринки. З одного боку, зростають обсяги вивезення цьогорічного врожаю, з другого — падають поставки іншої української продукції. Щоправда, щедрий урожай визрів не лише у нас, а в багатьох країнах. Природно, що ми намагаємося продати свою агропродукцію якнайшвидше, адже цілком очевидна річ: що більше збирається у світі цьогорічного зерна, то більше пропозиція перевищує попит. Неважко зрозуміти, що ціни на зовнішніх ринках і надалі знижуватимуться. На світовому ринку за рік пшениця подешевшала на 22, а кукурудза — на 26%.
Цікаво, що курс долара, ціна бензину впливають на вартість продуктів харчування, навіть на городину на базарі. На перший погляд, здавалося б, який стосунок до валютних котирувань має вирощена на присадибній ділянці картопля, морква і капуста, що ми купуємо на районному ринку? Безпосереднє. Адже дядько овочі із городу до місця їхньої реалізації на собі не повезе — в усьому є транспортна складова витрат. Тож коли продавець на базарі дорожнечу своїх помідорів пояснює високим курсом долара та євро — він також має рацію: значна кількість пального, яке надходить в Україну, купується за валюту.
Сектор без газу
Що ближче до холодів та парламентських виборів, то більше на офіційному рівні точиться розмов про теплопостачання. Минулого місяця, аби зігріти країну, аграрний міністр Ігор Швайка запропонував додаткових 10 млрд кубометрів газу. Щоправда, рятівні теплоносії, а з ними й омріяна енергетична незалежність за цим планом надійдуть років через п’ять, коли 3 млн га торф’яників, які поки що «гуляють», сільгоспвиробники засадять енергетичними рослинами, зокрема — вербами. «Ці культури та виробництво із них теплової енергії є вдвічі дешевшими за російські вимоги розрахунків за газ», — пояснив міністр у коментарі одному із телеканалів під час всеукраїнської наради «Енергополе — майбутнє України». Але навіть найперспективнішими планами не зігрієшся…
Тим часом, зазначив під час брифінгу в Кабміні віце-прем’єр Володимир Гройсман, дефіцит газу на опалювальний сезон становить близько 5 млрд кубометрів.
Треба додати, що в АПК дефіцит енергоносіїв суттєво вплине на роботу олійно-жирових комбінатів, цукрозаводів, молокопереробних підприємств.
Якщо уявити, що цукровому заводу на початку роботи раптом перекрили газ, то це означає зрив усього сезону, адже заготовлені з такими потугами буряки просто пропадуть. Нині подібні підприємства як ніколи потерпають від енергетичної непослідовності. Цукрозаводи свого часу масово переходили з мазуту на газ: так чистіше, а мазут доводилося возити у цистернах. Ємності для мазуту за непотрібності порізали на брухт. Тепер окремі заводи не проти повернутися до мазуту чи навіть працювати на дешевшому за газ вугіллі. Очевидна річ: обмеження в енергоресурсах спричинює подальше падіння економіки. Тут головне — аби «не вихлюпнули дитину разом з водою», бо можна гучно звітувати, як багато газу «за рахунок заводів» зекономили, а результатом цієї «економії» стане недоотримання продукції. Віялові відключення струму, які вже масово практикують нині, загрожують і молочним фермам. Адже усіх корів руками не видоїш. Тож на допомогу у цій ситуації залучають дизель-генератори. Що ж стосується олійно-жирових підприємств, вони давно пішли шляхом заміни дорогого газу насіннєвим лушпинням.
Власне, саме через це вітчизняна олія конкурентоспроможна на зовнішньому ринку — бо ж менші затрати на її виробництво. Але якщо від’єднувати такі підприємства від електроенергії, спрацює небажана ланцюгова реакція: буде вироблено менше олії — менше її піде на експорт — країна недоотримає валюту — працівники комбінатів не одержать зарплату — бюджет недобере податків.
Тому питання: чого варта така «економія»?
З 1 жовтня відшкодовувати зерно-експортний ПДВ будуть тільки аграріям
1 жовтня 2014 набувають чинності зміни до пункту 151 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, передбачені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» № 1621 від 31 липня 2014 року.
Внаслідок цього законодавчі перепони для бюджетного відшкодування ПДВ експортерам зернових і технічних культур, які є їх безпосередніми товаровиробниками, будуть усунені, зазначив завідувач відділом податково-бюджетної політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Леонід Тулуш. А це позитивно вплине на конкуренцію на зерновому ринку.
З 1 жовтня 2014 року, повідомив експерт, звільнення від оподаткування ПДВ не торкнеться операцій з вивезення зерна в митному режимі експорту, здійснюваному сільськогосподарськими підприємствами — виробниками зернових і технічних культур, які були вирощені на орендованих землях, зареєстрованих належним чином відповідно до встановленого законом порядку, на дату такого експорту.
До 1 жовтня 2014 ця норма поширювалася лише на тих виробників зернових та технічних культур, які експортували продукцію, вирощену на землях сільськогосподарського призначення, що перебувають у їх власності або постійному користуванні (дефініція «постійне користування» стосується тільки земель державної та комунальної власності, що звужувало законодавчі можливості для відшкодування ПДВ сільгосптоваровиробникам-експортерам зерна — прім. УАК) на дату такого експорту.
Таким чином, можливості для отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість при експорті зернових і технічних культур збільшаться, зазначив Леонід Тулуш.
Однак, зазначена норма є тимчасовою і діятиме до 31 грудня 2014 року включно.
ІЦ УАК