Італія: формування високої вартості молока
Італія належить до п'ятірки найбільших виробників молока в Євросоюзі. А в питаннях формування ціни італійці навіть є лідерами. Докладніше про ситуацію дізнаємося від Сибілли Мьоклінгхофф-Віке, Група інновацій молочного сектору, Гессен.
Італія належить до п'ятірки найбільших виробників молока в Євросоюзі. А в питаннях формування ціни італійці навіть є лідерами. Докладніше про ситуацію дізнаємося від Сибілли Мьоклінгхофф-Віке, Група інновацій молочного сектору, Гессен.
Загальний баланс італійської молочної промисловості вражає: із сирого молока вартістю 5,6 млрд євро було вироблено молочної продукції на суму понад 21 млрд євро. Насамперед, на цю цифру вплинули продажі широко відомих за межами Італії сортів сиру, таких як "Горгонзола", "Пармезан".
Така ситуація дуже вигідна італійським молочним фермерам, оскільки вже протягом багатьох років відпускні ціни в Італії є одними з найвищих у Європі. У середині 2010 року італійські ціни на молоко були майже на 5 центів вищі, ніж у Німеччині (див. табл. 1).
Молоко тече на Півночі
За рік близько 40 тис. молочних фермерів, маючи в наявності 1,8 млн дійних корів, виробляють близько 10,6 млн т молока. Молочне тваринництво, в основному, зосереджено на Півночі Італії, особливо в регіонах Ломбардія, Емілія-Романья, Венета й П'ємонт. Тут виробляють понад 75% італійського молока. Водночас на Півдні країни виробляють не більше 10% молока. Середньостатистичне італійське молочне господарство має приблизно 47голів корів. За останні десять років середнє поголів'я дійного стада в господарствах подвоїлося.
У країні працює 1650 закупівельників молока. Вони переробляють молоко підприємств, які, в основному, зорієнтовані на регіонального споживача. Більша частина переробних заводів - приватні компанії (891), а 758 підприємств - кооперативи. На ринку представлено тільки чотири інтернаціональні компанії ("Лакталіс", "Андрос", "Оселла" й "Пармалат"), а також компанія, що працює на всьому італійському молочному ринку ("Гранлатте"). Провідну роль у молочній галузі відіграє виробництво сирів.
В Італії із загальної кількості надоєного молока, разом із імпортним молоком (12,7%), майже 70% використовують для виробництва сирів, що за рік становить близько 400 тис. т сирної продукції. Провідними імпортерами сирого молока є Німеччина й Франція.
Майже третину сирного молока використовують для виробництва сиру PDO (PDO - захищений знак країни походження товару). Такі підприємства мають суворо дотримуватися спеціальних норм годівлі тварин. Так, наприклад, для виробництва сиру "Пармезан" не можна використовувати молоко тих корів, яких годували кукурудзяним силосом. До стандартних компонентів концентрованого корму (кукурудза, ячмінь, соєві продукти) може бути додане тільки сіно лучних трав і люцерни.
Ще однією сильною стороною північноіталійських молочних господарств є родючі грунти, які дають змогу одержувати за рік два врожаї, тим самим забезпечуючи власникам дуже добрий прибуток. Типовою сівозміною є висівання трави після збору кукурудзи, причому перший укіс трави здійснюють уже навесні. Потім знову висівають кукурудзу. Крім того, всі землі можна поливати з допомогою системи надземних каналів.
Однак ці сприятливі умови є й недоліком, оскільки Північ Італії вирізняється ще й приємним кліматом. Через це місцевим виробникам молока доводиться жорстко конкурувати за землі з іншими виробництвами, залежними від наявності площ, приміром з тими, хто вирощує фрукти, овочі та інші сільськогосподарські культури. Земля коштує дорого. Закупівельні ціни на неї в даному регіоні перебувають у межах 100 тис. євро/га, що дуже сприяє подорожчанню поточного виробництва й подальшому зростанню підприємств.
Обмеженість землі спричинює зростання витрат виробництва
Висока вартість землі дуже позначається на виробничих витратах фермерів із Півночі Італії. Під час аналізу витрат виробництва 30-ти молочних ферм із району Кунео в П'ємонті (Північна Італія), виявилося, що вони в середньому становлять 41,59 цента/кг. На середній за потужністю фермі утримують 117 гол. корів з річними надоями 10411 кг/гол., отже, за рік тут виробляють 1,2 млн кг молока.
Площа земель, які обробляє середня ферма, досить мала - 61 га, що становить приблизно 1,9 голови на гектар. Мізерні обсяги кормових угідь фермери компенсують закупівлями кормів: у середньому кожне підприємство закуповує 29 ц концентрованих кормів на одну корову на рік. Вирощування молодняку інтенсивне. Вік першого отелення - 25,2 місяця. В середньому на одну корову припадає 2,83 лактації, ремонт молочного стада сягає 28,4 відсотка.
Порівняння господарств у П'ємонті й господарств Європейської асоціації молочних фермерів (EDF) показує, що, незважаючи на високу вартість землі, загальні витрати на виробництво молока є приблизно однаковими (табл. 2). Головним чином, це пояснюється високими надоями на італійських фермах (>10.000 кг/гол.), міцним здоров'ям тварин (кількість соматичних клітин у молоці < 220 000), а також високою врожайністю кукурудзи. Обмаль площ, що є стандартом для Півночі Італії, спонукає фермерів до ефективнішого виробництва.
Проблема з землею - один із основних страхів італійських фермерів. Адже, крім збільшення молочного поголів'я, купівля ділянок землі стає одним із найістотніших напрямів інвестування.
У наших репортажах ми поділимося з вами рецептами, які використовують італійські фермери для убезпечення своїх господарств від можливих проблем.
Бетонні дахи охолоджують корівники
Сімейне підприємство Fratelli Oria Farm, яким управляє пан П'єро і його два сини - Беппе й Мауро, - у майбутньому планує повністю сконцентруватися на вирощуванні корів. На сьогодні підприємство має 320 голів дійних корів і теличок. Для вирощування кормів для худоби використовують 146 га земель, з яких 95 - засаджено кукурудзою, а 45 - засіяно травою на сінаж. Решту площ засівають пшеницею.
"З цінами на землю в межах 100 тис. євро/га виробництво молока має бути дуже ефективним, тому ми маємо спеціалізуватися тільки на цьому", - наголосив П'єро Фрателлі. В типовій сівозміні на підприємстві передбачено після збирання врожаю кукурудзи, восени, висівання трави, яку навесні (в березні) скошують або заготовляють на сіно. Потім сіють кукурудзу.
Корів доять тричі за день в установці D18 Sb, і загальна продуктивність становить приблизно 10500 кг молока жирністю 3,75% й 3,35% білка. На цьому процесі працює три індуси. Протягом останніх п'яти років на підприємстві наполовину розширили корівники, і, крім інвестицій у приміщення, багато коштів було вкладено в квоти.
Корівник складається з кількох павільйонів із бетонними дахами. Хоча бетон в Італії коштує відносно дорого (80-95 євро/м3), як і раніше, безліч нових корівників споруджують із бетону. "Тому що в цьому разі охолоджувальний ефект улітку значно вищий, ніж з іншими критими конструкціями", - пояснив керуючий підприємством. Крім того, в зимовий період дах повинен витримувати відповідне навантаження снігу.
Загальну вартість будівництва скотомісця власник оцінює сумою 6000 євро (разом із чотиримісячним зберіганням гною, доїльною залою і технікою).
Корови відпочивають у глибоких боксах на підстилці з тирси, телят розміщують в індивідуальних будиночках і об'єднують у маленькі групи після закінчення періоду випоювання. У віці близько шести місяців їх формують у більшу групу в корівниках для безприв'язного утримання худоби, що складаються з двох приміщень.
Родина Фрателлі поки не планує збільшувати своє стадо корів. Система квотування й досі пов'язана з багатьма проблемами, тож стратегія підприємства в найближчі роки спрямована на впровадження біогазових і солярних установок та розширення земель.
Ця ферма з голштинами з річною продуктивністю стада майже 12500 кг/гол. (за 305 днів) є однією з найбільш високопродуктивних ферм Італії. Фермою, на якій утримують 320 дійних корів, керує Маріо Морісіаско зі своїми дочками Клаудією та Стефанією.
Починаючи з 70-тих років минулого століття, фермери безупинно збільшували поголів'я стада голштинської породи. На останньому етапі, в 1992 році, вони збудували нове приміщення для безприв'язного утримання 200 голів корів.
Питання зовнішньої торгівлі Маріо Морісіаско довірив своєму братові Франко. Разом вони почали вирощувати й буйволів у 2000 році, щоб вирішити проблему із квотами. Дочки піклуються про годівлю й відтворення стада.
Уже майже 25 років одна людина доїть корів тричі за день на доїльній установці D10-SbS. Для оптимального комфорту бокси, де лежать корови під час доїння, посипають соломою. В усіх стійлових приміщеннях встановлено вентилятори для забезпечення кращої циркуляції повітря влітку.
Після народження телят розміщують в окремі будиночки. Максимум після 70-ти днів їх перестають випоювати й формують у невеликі групи по три голови, там вигодовують за допомогою апарата для випоювання й додають по 2 кг концентрованих кормів для телят.
Після шести місяців тварин переводять у приміщення для молодняку, де у віці від 15 до 17 місяців їх осіменяють. Корів, які протягом року перебувають у приміщенні для безприв'язного утримання, формують у групи за продуктивністю й поступово починають давати їм поживний раціон, до складу якого входить близько 30 кг кукурудзяного силосу, соломи, трав'яного сінажу й майже 11,2 кг концентрованих кормів (зерно кукурудзи, насіння бавовнику, соя тощо).
Крім успішної роботи з розведення худоби, високі надої молока забезпечує й відмінний силос, який готують на підприємстві (70 т кукурудзи на силос/га). "Через високі ціни на землю, ефективне керування земельними ресурсами є абсолютно необхідною умовою успішного функціонування підприємства, тільки той, хто виробляє багато якісної продукції, може конкурувати з рослинниками, виробниками фруктів і біоенергетикою", - сказав керуючий господарства.
Сімейний клан і далі розвиватиме виробництво молока. Додаткове приміщення для утримання телиць уже перебуває в процесі будівництва.
Молоко буйволиць - це гарантовано великі гроші
Підприємство Франко й Івана Морсіаско є винятком для Північної Італії. Вони утримують у цілому близько 700 голів буйволів, з яких 330 дійних буйволиць, 180 буйволів і молодняк, що залишився, жіночої статі.
Підприємством керують чотири члени родини, яким допомагають чотири наймані співробітники. У сироварні працюють два фахівці з виробництва сиру, а також продавець у сімейній крамничці. Від 25 до 30% молока переробляють на підприємстві. Решту забирають два молокозаводи. Підприємству належить близько 90 гектарів сільгоспугідь, на яких вирощують кукурудзу, люцерну, ячмінь і просо.
Уже вісім років, як на підприємстві замінили голштинських корів на буйволиць. Однак перехід від голштинської худоби до буйволів не такий уже й простий, оскільки ці чорні клубки невгамовної енергії значно різняться зі своїми родичами:
для них оптимальною є зовнішня температура на 2°С вища, ніж для дійних корів;
вони менш примхливі в годівлі (для їхнього раціону потрібно більше клітковини й набагато менше концентрованих кормів);
вони міцніші й живуть довше за корів (майже 20 років, оскільки рідше хворіють і мають здоровіші копита);
період тільності трохи триваліший;
і, що вкрай важливо для щоденного догляду за буйволами, в них зовсім інший темперамент, ніж у дійних корів. Вони боязкі, тямущі й стоїчні одночасно. У них надзвичайно сильно виражений стадний інстинкт, тобто відокремити одну тварину від стада майже неможливо.
Показники продуктивності теж значно різняться з показниками інших молочних порід великої рогатої худоби: буйволиця за 275-280 днів лактації дає близько 2300 кг молока на рік, (сухостійний період - три місяці), у молоці міститься від 8 до 10% жиру й від 4,5 до 5% - білка. Завдяки високому вмісту інгредієнтів молоко буйволиць використовують спеціально для виробництва сиру сорту "Моцарелла", беруть майже 30% (коров'яче молоко - 10%). Молоко продають приблизно по 1,28 євро/л. Виробництво не підлягає квотуванню.
Уже п'ять років, як сири моцарелла виробляють у власній сироварні й продають з різними ковбасними делікатесами в сімейній крамниці на фермі та в філіях у Кунео. Стадо утримують на фермі Моріс, у корівнику, безприв'язним способом. Приміщення трохи просторіше за звичайні. Насамперед, значно більші проходи, ніж у звичайних корівниках.
Тварин доять двічі за день на установці D10 типу "Ялинка". Причому іноді роздоювання первісток - це ціла проблема, через те, що молоді тварини відчувають страх перед "контактом". "Що ближче людина підходить до тварини, то впертішою й нервознішою вона стає", - розповідає власник. Якщо під час доїння тварина перетискає молочний шланг ногою, її майже неможливо зрушити. В літню пору вим'я тварин буває особливо брудним, оскільки цілими днями вони лежать у проході. Але, незважаючи на значні забруднення, рівень захворюваності буйволиць на мастит становить усього 10% порівняно з голштинськими коровами.
Більшість проблем зі здоров'ям виникає в літній період, в основному, вони пов'язані з випаданням матки.
Ще одна незручність під час доїння буйволиць - молоковіддача: "Видоювання 4-6 літрів молока триває стільки ж, скільки й 20-ти літрів молока від корови", - сказав власник. Восьми відсоткам тварин уводять окситоцин, щоб збільшити молочний потік. Доїння тварин на підприємстві триває близько трьох годин.
Особливі вимоги висуває й процес вирощування молодняку на підприємстві. Оскільки буйволенята добре перетравлюють тільки незбиране молоко, їх годують голштинські "корови-годувальниці". Під час періоду випоювання, що триває 90 днів, одна корова вигодовує двох буйволенят. У деякі періоди на одну годувальницю може припадати до десяти малюків.
Морсіаско поки не планують збільшувати стадо буйволів. Щоб розширити своє виробництво, хазяї вирішили спершу вкласти інвестиції в біогазову установку.