Ірландія: під час кризи фермерів рятують пасовища

Ірландські виробники молока не злякалися нинішніх низьких цін. А кращі з них мають прибуток і навіть хочуть розширювати виробництво. 

В усій Європі виробники молочних продуктів активно знижують витрати на виробництво: менше використовують азоту, вилучають із раціону тварин дорогі корми, відкладають на невизначений строк інвестиції.
І тільки в Ірландії ситуація інша. Бо місцеві виробники молочних продуктів уже десятиліттями послуговуються "стратегією низьких витрат" (Low-Cost-Strategie). Тобто вони виробляють молоко настільки недорогим, наскільки це можливо, незалежно від того, яка на нього ціна. Завдяки такому способу виробництва, в сприятливі 2007 і 2008 роки ірландські фермери одержали більший прибуток. І навіть тепер, під час кризи, вони почуваються відносно непогано.
Це засвідчив звіт асоціації "Європейських виробників масломолочних продуктів" (European Dairy Farmers (EDF)), який було представлено наприкінці червня 2009 року на конгресі EDF в м. Корка (Ірландія).
 За період з 2006 до 2008 рр. одинадцять ірландських молочних підприємств - членів EDF порівнювали з іншими європейськими виробниками з погляду довгострокової прибутковості. Навіть якщо результати зіставлення не є показовими, вони свідчать про чітку тенденцію: Ірландія прагне до найнижчих витрат на виробництво в єврозоні (табл. 2). І хоча тут повна собівартість молочної продукції зросла з 24,8 евроцентів/кг ЄCM (базисна жирність - 4%, вміст білка - 3,4%) до 27,3, в інших країнах, згідно зі звітом EDF, ціни підскочили значно істотніше. Наприклад у Німеччині, приблизно за той самий період ціни зросли більш ніж до 30 евроцентів/кг ЄM, а в Бельгії й Нідерландах - навіть до 33 евроцентів/кг ЄCM. "За три роки розрив у витратах на виробництво між Ірландією й іншими європейськими країнами дуже збільшився. Завдяки цьому Ірландія поліпшила свою конкурентоспроможність на ринку", - сказав керівник дослідження Штеффі Віллє (Steffi Wille) з інституту імені Йоганна Генріха фон Тюнена (м. Брауншвейг, Німеччина). На його думку, ці результати засвідчують, що ірландський спосіб виробництва менш уразливий до коливань на ринку молока. Щоправда, нинішню ситуацію на ринку під час аналізу поки що не враховували.

Корови пасуться на луках
Тож у чому секрет ірландських фермерів? Як їм удається втримувати ціни на 18-23 центи нижчі, ніж їхнім європейським колегам?
19000 фермерів із загальною кількістю корів близько 1,12 млн голів максимально адаптували своє виробництво до природних умов. В Ірландії, що за розмірами суперничає з Баварією, переважає помірний океанічний клімат. Середньорічна температура, залежно від регіону, сягає 8...11°C, а рівень опадів - 800-1200 л/м2 за рік. Зими зазвичай помірні, з незначними заморозками або й взагалі безморозні. Тож в Ірландії склалися ідеальні умови для випасання корів на пасовищах.
Отже, фермери випасають своїх корів на натуральних луках зі свіжою травою. З 5 млн га сільськогосподарських земель більшу частину використовують як луки. Навіть період лактації пристосований до вегетаційного. Так, близько половини із загальної кількості в 5,1 млн т молока виробляють у період із травня до серпня, коли ростуть найбуйніші трави.
Сезон випасання починається вже спочатку лютого. Трави ще не дуже багато, тож корови на пасовищі з кормом споживають менше 10 кг сухої речовини (СР), і тому тваринам додатково згодовують ще й силос, переважно трав'яний і кукурудзяний. Крім того, тваринам, яких доять, у доїльні установки розкладають спеціальний концентрований корм.
Згодом трави стає більше, і фермери поступово припиняють підгодовувати тварин силосом. У квітні, коли споживання корму на пасовищі становить від 16 до 17 кг СР, коровам перестають давати концентрований корм. "На підставі енергетичного балансу пасовищні трави дають енергії всього, як 1/3 трав'яного силосу та 1/4 концентрованого корму. Крім того, немає витрат на збирання й доставку кормів, а також не потрібно збирати гній". Так Джон Махер (John Maher) з ірландського інституту сільськогосподарських досліджень "Тигаск" (Teagasc) пояснює перехід на систему лише випасання тварин. Концентровані корми тут використовують як добавку тільки в разі дуже сухої або вологої погоди.

Інтенсивне управління полями
Звичайно, протягом усього періоду випасання, крім великої кількості згодовування корму, потрібно домогтися оптимального управління пасовищами.
Із цим завданням на "Зеленому острові" впоралася система ротації. Фермери розділили свої наділи на невеликі шматочки (загони) залежно від кількості тварин, де їх і випасають. "Коли в загоні залишається близько 1200 кг СР/га, тварин потрібно "переселяти", - радить Брендан Хоран (Brendan Horan) з інституту "Tигаск". Загони потрібно чергувати щотридні.
Навесні, коли ріст трави найбільший, і її кількість швидко перевищує потрібні 1200 кг СР/га, частину травостою вилучають із циклу ротації, скошують і силосують для зимової годівлі.
Високий рівень добрив
Для того щоб цикл ротації працював без перебоїв, через 19-21 день випасні землі повинні знову дати необхідну кількість СР. Отже, потрібна висока інтенсивність удобрення грунтів. "Після кожного випасання ми розкидаємо від 25 до 35 кг мінерального азоту (N) на один гектар. Коли загони чергуємо вісім-десять разів за рік, тоді витрачаємо від 220 до 250 кг/га добрив", - розповів Конор О'лірі (Conor O'Leary), керуючий підприємством поблизу м. Корк, яке утримує 117 корів. Разом із органічними добривами він може виділити близько 500 кг N/га.
Сезон випасання закінчується в листопаді, тобто через 270-300 днів. Протягом зимових місяців коровам згодовуватимуть, в основному, трав'яний силос. Кукурудзяним силосом і концентратами їх не годуватимуть, тому що всі тварини перебувають в останній третині періоду лактації. Деякі виробники молока настільки синхронізують періоди тічки в стаді, що від середини грудня чотири-шість тижнів не доять корів.
Узимку корів тримають у простих, часто старих, корівниках. Гній зазвичай зберігають у неглибоких ямах, іноді протягом 16 тижнів. Тому дехто з ірландських фермерів інвестує кошти в нові корівники й системи зберігання гною. У таких випадках державна підтримка становить близько 50 відсотків.
Коли настає пора отелення, фермери знову починають доїння. Ще в період випоювання телятам молока їх уже випускають на пасовище. У віці від десяти до дванадцяти тижнів телят повністю переводять на годування травою.

Загальні витрати - нижче 30 центів
Насамперед, завдяки низьким витратам на корівники й високій частці пасовищного випасання ірландські виробники молока досягли порівняно низьких витрат виробництва.
Так, у 2008 році повні витрати на виробництво молока в пікових режимах роботи підприємств були нижче 30 центів/кг ЄСМ! У середньому ірландські підприємства - члени EDF витрачали близько 35,7 цента/кг молока. Для порівняння: проаналізовані 256 підприємств-членів EDF з 18 країн, мають середню повну вартість витрат у 2008 році 42,6 цента/кг ЄCM.
"Без стратегії низьких витрат нинішні ціни на молочну продукцію бачилися б мені значно похмурішими", - сказав Майкл Даунінг (Michael Downing), фермер з-під Корка. На сьогодні він одержує базову ціну 20 євроцентів/літр молока. Завдяки хорошим інгредієнтам, які торік мали більшу частку у витратах на виробництво, він збільшує ціну молока приблизно до 23 євроцентів/літр. "Таким чином, хоча ми й не одержуємо прибутку, але підприємство залишається на плаву", - підсумував фермер.
Недолік стратегії низьких витрат: середній надій молока в Ірландії - близько 4 500 кг - є відносно невеликим. Крім того, продуктивність на одиницю площі ще має потребу в підвищенні. Продуктивність вираховується з кількості складових молока (жиру й білка) з гектара, і натепер становить близько 660 кг/га за бажаної продуктивності 1250 кг з гектара.

Підприємства хочуть розвиватися
Багато фермерів відчувають потенціал і хочуть далі розширювати свої виробництва.
Опитування 2300 виробників молочних продуктів, яке провели фахівці інституту "Tигаск" у 2007 році, засвідчило, що кожне друге підприємство планувало розширюватися. "Хоча водночас близько 10% опитаних збиралися згорнути виробництво. І все ж, кількість молочних продуктів збільшилася б на 15%", - пояснив Брендан Хоран, один із дослідників інституту. "Якщо всі виробничі можливості буде використано повністю, то обсяг молочної продукції, яку випускають підприємства-учасники опитування, зросте на 70 відсотків!".
Оскільки землі в Ірландії обмаль, а та, що є, дорога, це сприяє тому, що багато підприємств намагаються підвищити продуктивність на одиницю площі. Так, наприклад, Шейн Фіцджеральд (Shane Fitzgerald), керуючий підприємством біля містечка Фермой (площа - 83 га, 122 корови), планує на цій самій території через два роки випасати вже 180 корів. "Завдяки інтенсивнішому управлінню пасовищами, я хочу підвищити продуктивність із 1030 кг молока/га до 1400. Завдяки більшій щільності, я сподіваюся заощадити на добривах. Крім того, хочу зменшити споживання кормів менше ніж до 250 кг на одну корову за рік", - така в нього стратегія.

Поліпшення маркетингу
І все ж, деякі фахівці скептично ставляться до темпів зростання виробництва молочної продукції. Бо на сьогодні ще немає плану продажів додаткового молока. "Уже тепер ми експортуємо 82% нашого молока й молочних продуктів. Але, якщо порівнювати з іншими експортерами, такими як Нова Зеландія, Данія й Нідерланди, ми розвинені значно гірше", - зазначили Майк Маган (Mike Magan) і Майкл Мерфі (Micheal Murphy).
Вони критикують погану, на їхню думку, структуру молокозаводів: "З такими компаніями, як Fonterra, Arla або FrieslandCampina інші країни в кожному разі мають свого флагмана. Тоді як ми морочимося з двадцятьма молокозаводами". Отже, їм потрібне злиття. До найбільших молокозаводів нині належать Kerry, Lakeland, Dairygold й Glanbia. Однак ці компанії мають визначити вартість своєї продукції, щоб вона була незалежною від вартості масла на світовому ринку.