Спецможливості
Статті

Інтегрований захист посівів соняшнику

25.06.2009
1547
Інтегрований захист посівів соняшнику фото, ілюстрація

Виходячи з еколого-економічних вимог, низка вчених підкреслює, що в нинішніх умовах Україні потрібна зміна обсягу та структури посівних площ сільськогосподарських культур, зокрема в напрямі їхньої оптимізації з урахуванням новітнього досвіду провідних країн світу. Це особливо стосується такої надзвичайно цінної в господарському відношенні культури, як соняшник.

Виходячи з еколого-економічних вимог, низка вчених підкреслює, що в нинішніх умовах Україні потрібна зміна обсягу та структури посівних площ сільськогосподарських культур, зокрема в напрямі їхньої оптимізації з урахуванням новітнього досвіду провідних країн світу. Це особливо стосується такої надзвичайно цінної в господарському відношенні культури, як соняшник.

За останні двадцять років посівні площі під цією культурою значно збільшилися. Так (Статистичний щорічник України за 2007 рік), якщо в 1990 році посівні площі соняшнику становили 1,636 млн га (врожайність - 1,58 т), то в 2003 - уже 4,001 (урожайність - 1,12 т), 2004 - 3,521 млн га (врожайність - 0,89 т), 2005 - 3,743 (врожайність - 1,28 т), 2006 - 3,964 млн га (врожайність - 1,36 т), а в 2007 році - 3,604 млн га (врожайність - 1,22 т). Слід наголосити, що в 1913 році посівні площі соняшнику в Україні сягали 0,076 млн га за врожайності 0,93 т, яка вища за показник 2004 року (0,89 т). Процентне співвідношення посівів соняшнику до всіх посівних площ в Україні за вказані вище роки, відповідно, становило: 1990 - 5, 2003 - 16, 2004 - 13, 2005 - 14, 2006 - 15, 2007 - 14 відсотків.
 Учені довели, що необгрунтоване збільшення посівних площ соняшнику та порушення сівозміни його вирощування призводить до різкого погіршення фітосанітарного стану агрофітоценозу культури, а відповідно, й екологічної ситуації внаслідок розширення обсягу застосування засобів захисту, особливо пестицидів. Це, своєю чергою, збільшує й економічні витрати.
 На сучасному етапі, виходячи з природоохоронних вимог, значної уваги потребує питання обгрунтування, розробки та впровадження еколого-економічних законів управління біорізноманіттям екосистем за різних форм їхнього функціонування, тобто захисту рослин. Такі підходи, що випливають із принципів одержання якісної та безпечної фітопродукції, актуальні під час виробництва фітопродукції всіх сільськогосподарських культур, особливо соняшнику. Це спричинено також тим, що він належить до ентомофільних рослин, тобто насіннєва продуктивність виду залежить від ефективності його запилення комахами-запилювачами.
 Відомо, що в агроекосистемах існують своєрідні взаємовідносини між культурними рослинами та різними групами організмів, зокрема, певними видами фітоентомології. Це біорізноманіття логічно поділити на економічно збиткове або видаткове (шкідливі організми) та економічно прибуткове (корисні організми). Розробляючи технології інтегрованого захисту рослин, треба враховувати еколого-економічні принципи, які грунтуються на всебічному вивченні шкідливих та корисних організмів агроекосистем, враховуючи агрофітоценози соняшнику.
 При цьому вони мають бути невід'ємною складовою єдиного технологічного процесу вирощування культури з урахуванням фаз її розвитку та обгрунтовані для таких найпоширеніших напрямів, як екстенсивне та інтенсивне (промислове) виробництво фітопродукції. Це спричинено тим, що в умовах України розробка особливостей вирощування соняшнику за умов таких перспективних напрямів, як no-till, органічне (натуральне або біологічне), біодинамічне, точне та інформаційне землеробство перебуває на початковому етапі і має фрагментарний характер.
Біорізноманіття агроекосистеми соняшнику
Ця група організмів досить численна у видовому та кількісному відношенні, що потребує їхнього всебічного подальшого вивчення, зокрема з позицій системності моніторингу та прогнозу розвитку, а також сталого управління (менеджменту) на природоохоронній основі.
Комахи-фітофаги. Із класу комахи (Insecta) в умовах України виокремлено близько 70 видів із п'яти рядів, що живляться різними органами рослин соняшнику. Видовий склад і динаміка чисельності комах- фітофагів у різні роки вирощування культури, фази її розвитку, залежно від регіону, системи землеробства та особливостей вирощування, суттєво змінюються.
Ряд твердокрилі, або жуки (Coleoptera): родина пластинчастовусі - хрущ травневий східний, хрущ травневий західний, хрущ мармуровий, хрущ червневий, хрущ квітневий, хрущ волосатий, кравчик, оленка волохата, гнойовик кукурудзяний; родина ковалики (личинки-дротяники) - ковалик буроногий, ковалик червоно-бурий, ковалик степовий, ковалик смугастий, ковалик посівний, ковалик широкий; родина чорниші (мідляки, личинки - несправжні дротяники) - чорниш піщаний, чорниш кукурудзяний, чорниш степовий, чорниш чорний, чорниш широкогрудий; родина довгоносики - довгоносик буряковий сірий, довгоносик чорний, довгоносик сірий південний; родина вусачі, або скрипуни, - вусач соняшниковий (агапантія соняшникова); родина шипоноски - шипоноска соняшникова.
 Ряд лускокрилі (Lepidoptera): родина совки - совка люцернова, або льонова, совка озима, совка дика, совка оклична, совка іпсилон, совка с-чорне, совка-гамма, совка лучна, совка помідорна, або карадрина, совка бавовникова, совка городня; родина вогнівки лучні - метелик лучний, метелик кукурудзяний; родина вогнівки вузькокрилі - вогнівка соняшникова.
Ряд прямокрилі (Orthoptera): родина коникові - коник зелений, коник хвостатий; родина цвіркуни - цвіркун степовий; родина саранові - сарана італійська, сарана азійська, сарана марокканська; ряд видів кобилок - темнокрила, блакитнокрила тощо; родина вовчки - вовчок звичайний, вовчок одношипий.
Ряд рівнокрилі хоботні (Homoptera): родина свинушки - цикадка темна; родина пінниці - пінниця слинява; родина цикадки - цикадка жовта, цикадка жовтувата, цикадка шестикрапкова, цикадка смугаста; родина афідіди - попелиця бурякова, попелиця геліхризова.
Ряд напівтвердокрилі (Hеmiptera): родина сліпняки - клоп люцерновий, сліпняк бурий; рід клопи польові - клоп польовий, клоп трав'яний, сліпняк жовтий; родина щитники - щитник люцерновий, клоп ягідний, щитник чорношипий, або гостроплечий.
 Ряд трипси, або війчастокрилі (Thysanoptera): родина трипіди - трипс тютюновий, трипс лучний.

Ентомофагологія
Встановлено, що на життєдіяльність комах негативно впливає велика кількість видів організмів, які належать до різних класів або груп. У природних регулюючих механізмах ці корисні види заслуговують на особливу увагу, що потребує більшого наукового обгрунтування, зокрема в напрямі класифікації та механізму дії. Таку групу потрібно враховувати також під час розробки та впровадження екологічно обгрунтованих систем захисту рослин. В агроекосистемі соняшнику важливе значення має велика група корисних організмів.
Найвідомішими комахами-ентомофагами (клас комахи) в умовах України є представники родин (указані в дужках) із таких рядів, як богомолові (богомоли справжні), бабки (лютки, красуні), напівтвердокрилі (хижачки, щитники, хижаки-крихітки, клопи-мисливці, сліпняки), трипси (трипіди, еолотрипіди), твердокрилі (сонечка, наривники, туруни, коротконадкрилі), сітчастокрилі (золотоочка, гемеробіїди, пильнокрилі), верблюдки (рафідіїди, іноцеліїди), перетинчастокрилі (їздці справжні, браконіди, їздці попелицеві, афелініди, енциртиди, еулофіди, птеромаліди, трихограмітиди, сцеліоніди, еуколіїди, сколії, тифії, веспіди, або справжні оси, мурашки), двокрилі (галиці, ктирі, дзюрчалки, сріблянки, мухи м'ясні сірі, тахіни) тощо.
Для агроекосистеми соняшнику прикладами особливого й комплексного значення є такі групи й види ентомофагів та ентомопатогенів:
n імаго кравчика знищують деякі види птахів, зокрема шпак, сизоворонка, сорокопуд чорнолобий та ін. На них паразитує багато видів кліщів. Личинки кравчика знищують личинки мух ктирів, карапузики, шкуроїди, а також вони уражуються зеленою мускардиною, бактеріозами тощо;
n імаго хрущів знищують такі види птахів, як зозуля, козодой, сизоворонка, удод, галка, сорока, сойка, шпак звичайний тощо. Їхніх личинок знищує також низка видів птахів, зокрема шпак, удод та ін. Крім цього, личинки уражуються білою мускардиною та іншими збудниками, наприклад флашерією. Паразитами личинок є також тахіни, нематоди.
Усе це свідчить про те, що в агроекосистемі соняшнику, як і в інших екосистемах, треба глибше досліджувати ролі ентомофагів та ентомопатогенів у динаміці чисельності конкретного виду фітофага, тобто має бути розроблено науково обгрунтованіший та системніший підхід до вивчення природних регулюючих механізмів фітоценозів.

Ентомоанфологія
Відомо, що соняшник належить до ентомофільних перехреснозапилюваних рослин, а тому їхня насіннєва продуктивність залежить практично повністю від успішної діяльності організмів ентомоанфології. В агроекосистемі соняшнику в запиленні його квіток бере участь велика кількість комах, але найчастіше до них прилітає приблизно 20 видів. Видовий склад комах-запилювачів та їхня ефективність залежать від зони і площі вирощування соняшнику, системи землеробства, технологічних аспектів, організаційних чинників, зокрема створення штучних гніздовищ, близькості природних фітоценозів, екологічних факторів тощо. Практично всі запилювачі належать до ряду перетинчастокрилих (Hymenoptera), зокрема, до родин андреніди, антофориди, апіди (бджола медоносна), мегахіліди, мелітиди, халіктиди. Слід підкреслити, що основним видом, який бере участь у запиленні квіток соняшнику, є бджола медоносна.

Фітопатологія
В посівах соняшнику домінантними є такі види хвороб: біла гниль, сіра гниль, фомоз, фомопсис, септоріоз, пероноспороз, або несправжня борошниста роса, іржа, борошниста роса, аскохітоз тощо.
Гербологія
В умовах України в агроекосистемах відомо близько 200 видів небажаної рослинності, але найпоширенішими в посівах соняшнику є такі:
n амброзія полинолиста;
n плоскуха звичайна, вівсюг звичайний, мишій сизий, мишій зелений;
n щириця звичайна, щириця біла, сухоребрик Льозеліїв, гірчиця польова, грицики звичайні, талабан польовий, суріпиця звичайна;
n гірчак березкоподібний, або гречка витка березкоподібна, гірчак шорсткий, гірчак рожевий степовий, спориш звичайний;
n лобода біла, лутига блискуча;
n латук дикий компасний, осот городній, нетреба звичайна;
n сокирки польові;
n паслін чорний;
n портулак городній;
n вовчок соняшниковий;
n пирій повзучий, свинорий пальчастий, або цинодон пальчастий;
n берізка польова;
n осот рожевий, осот жовтий польовий.
Перелічені вище шкідливі організми посівів соняшнику за характером шкодочинності логічно розділити так: 1) насіння в грунті, його проростки та сходи - комахи-фітофаги (дротяники та несправжні дротяники, гусениці підгризаючих совок, вовчок звичайний, кравчик, імаго довгоносика сірого бурякового, мідляка піщаного), сходи бур'янів, збудники хвороб тощо; 2) листки та стебла - комахи-фітофаги (саранові, коникові, гусениці лучного метелика, листогризучих і підгризаючих совок, личинки вусачів та шипоносок, попелиці, трипси тощо), бур'яни (до змикання листків у рядках, збудники хвороб тощо; 3) кошики та сім'янки - комахи-фітофаги (гусениці вогнівки соняшникової, совки люцернової тощо), збудники хвороб.
 
Моніторингова система шкідливих та корисних організмів
Щоб успішно контролювати екосистеми соняшнику, потрібні розробка та впровадження ефективної системи моніторингу стану росту й розвитку культури, шкідливої та корисної біоти. Важливою особливістю моніторингу є вибір місця, методики, кількості проведених обліків тощо. В екосистемі соняшнику здійснюють такі методи обліків чисельності шкідливих і корисних організмів.
1. Грунтові розкопки. Строки проведення розкопок - восени після збирання врожаю культур та активного розвитку виду (друга половина вересня - жовтень) або навесні до висіву культур та активного розвитку виду, який вивчають. Вибір строків розкопок залежить від комплексу чинників, зокрема виду, особливостей його розвитку тощо.
Розміри ям у разі грунтових розкопок для встановлення чисельності дротяників, несправжніх дротяників, личинок хрущів, капустянок мають бути завширшки 50х50 см і завглибшки теж близько 50 см. Щодо цієї групи логічніше моніторинг проводити навесні, а за певних умов - і восени.
Для обліку коконів лучного метелика, кубушок саранових глибина ям може сягати 10-15 сантиметрів.
Для обліку гусениць підгризаючих та листогризучих совок або їхніх лялечок ями розкопують на глибину до 25 сантиметрів.
Кількість ям залежить головним чином від розмірів поля: до 10 га - 8; 11-50 га - 12; 51-100 га - 16; понад 100 га - на кожні 50 га додатково по чотири ями.
Схема розміщення ям - рівномірно по полю в шаховому порядку. На полях, що межують із природними фітоценозами, співвідношення обліків у крайових смугах до центру - від 60 до 40 відсотків.
Аналіз грунту з проб проводять пошарово - орієнтовно через 10 см, на брезенті або листку фанери.
2. Косіння ентомологічним сачком. Розміри стандартного ентомосачка: діаметр обруча - 30 см, довжина мішковини - 60 см, довжина держака - 100 см. Ефективнішим є сачок, у якому на кінці мішковини можна прикріпити змінну ємність, із якої не висипатимуться облікові організми (як за суцільної мішковини). Один помах сачка - проведення його по верхівках рослин з кутом охоплення 90 градусів. Кількість облікових одиниць на полі - по десять одинарних помахів сачком у десяти місцях поля, що становить 100 помахів сачком (облікова одиниця).
Розрахунки свідчать, що 60-65% обліків у разі косіння ентомологічним сачком треба проводити ближче до крайових смуг.
З кожної проби облікові види з мішковини сачка пересипають у поліетиленові мішки, стакани або банки, які після добавляння в них ефіру чи хлороформу щільно закривають. Аналіз облікових видів здійснюють у лабораторних умовах.
3. Відбір проб рослин. Проби рослин відбирають з розрахунку 0, 5 пог. метра рядка кожна. Кількість облікових рядків на полі площею до 100 га - 16. У подальшому розрахунки переводять на 1 м погонний чи квадратний. За потреби їх здійснюють з урахуванням кількості рослин в одній пробі та облікових видів організмів з подальшим перерахунком на 100 рослин або стебел. Іноді в межах поля відбирають 100 рослин або стебел ( по п'ять у 20 місцях) з дальшим їхнім аналізом.
4. Пробні ділянки. Розмір пробної ділянки - 50х50 см (0, 25 м2) з рядком рослин люцерни посередині. Кількість облікових ділянок на полі площею до 100 га - 16. У подальшому розрахунки переводять на один метр квадратний.
5. Біоценометр-фотоеклектор. Його виготовляють із матеріалу, що не нагрівається на сонці й не підлягає деформації, а також не псується від вологи та дощів. Розміри універсального розбірного біоценометра - 50х50х50 см або 50х50х25 см, що залежить від стану травостою та його висоти. Цим приладом вивчають динаміку виходу організмів із місць зимівлі або особливості їхнього розвитку завдяки використанню біоценометра як садка чи фотоеклектора. В першому випадку його бічні стінки та верх не затемнені, а затягнуті сіткою. За використання цього садка як фотоеклектора він з усіх боків затемнений, а по боках у нижній частині залишено лише отвори зі встановленими пробірками або іншими світлими ємностями, куди мігрують облікові організми. В подальшому їх обліковують (за методом С. Вигери).
6. Система технічного зору для моніторингу біорізноманіття екосистем. Це використання фотоапаратів, відеоапаратури та інших технічних засобів наземного, повітряного й космічного базування для безперервного, об'єктивного та оперативного проведення моніторингу стану фітоценозів і біорізноманіття екосистем (за С. Вигерою та Л. Аніскевичем, 2008).
Попередні дослідження (2006- 2008 рр.) обліку організмів ентомоафології за допомогою систем технічного зору показали високу ефективність моніторингу, зокрема: можливість визначення видового складу біорізноманіття в реальному часі без його збирання й активного фізичного втручання в трофічні процеси; можливість реєстрації часу перебування біорізноманіття в певному місці агроекосистеми; фіксація особливостей поведінки видів у конкретних умовах; вивчення динаміки чисельності біорізноманіття залежно від погодних умов, добового та сезонного ритму розвитку; накопичення баз даних щодо поведінки біорізноманіття; переваги щодо об'єктивності проведення обліків чисельності комах порівняно з відомими методами.
 
Особливості технології інтегрованого захисту посівів соняшнику
Загальні особливості захисту посівів соняшнику. Дотримання сівозміни (кращі попередники: зернові колосові, кукурудза тощо) та повернення соняшнику на попереднє місце орієнтовно через вісім років. Насичення сівозміни соняшником до 8%. Просторова ізоляція посівів соняшнику, особливо насіннєвих, від товарних. Збалансована система удобрення, залежно від винесення поживних речовин. Висів панцирних сортів соняшнику - проти вогнівки соняшникової. Глибока оранка після збирання соняшнику - для зменшення чисельності вусача соняшникового та шипоноски соняшникової. Знищення стебел соняшнику протягом зимового періоду - для зменшення чисельності шипоноски (личинок). Просторова ізоляція посівів соняшнику від багаторічних трав, які є резерваторами багатьох спільних шкідливих організмів.
Такі заходи зменшують чисельність популяцій бур'янів, грунтових і грунтозаселяючих шкідників, збудників хвороб, поліпшують умови росту та розвитку культури, особливо на початковому, найбільш уразливому для соняшнику, етапі.
Технологічні заходи в сівозміні разом із вирощуванням та збиранням попередника. Щоб забезпечити оптимальні умови вирощування соняшнику, потрібна ціла низка агротехнічних заходів та контролю фітосанітарного стану екосистеми в сівозміні, зокрема і під час вирощування попередника. Це передусім важливо для поліпшення стану родючості грунтів завдяки оптимізації кислотності та збалансованості удобрення, зменшення чисельності небажаної рослинності, особливо кореневищних і коренепаросткових бур'янів, а також грунтозаселяючих комах-фітофагів. Для цього вдаються до організаційних, агротехнічних, біологічних та інших природоохоронних заходів. Важливим є також внесення органічних добрив у сівозміні за один або два роки до висівання культури.
 Технологічні заходи після збирання попередника (літо-осінь). Основний обробіток грунту. Цей період починається відразу ж після збирання попередника і, як водиться, з дворазового лущення стерні. За промислового землеробства вносять мінеральні добрива залежно від агрохімічного стану грунтів. Осінній моніторинг шкідливого біорізноманіття (грунтозаселяючі комахи-фітофаги, кореневищні та коренепаросткові бур'яни тощо). У сучасних умовах найобгрунтованішими є два типи основного обробітку грунту: полицевий (відвальний або з оборотом пласта), безполицевий (без обороту пласта). Вибір типу основного обробітку грунту залежить від зони вирощування, складу грунтів, сівозміни та попередників, обраної системи землеробства, фітосанітарного стану екосистем (особливо з урахуванням ступеня забур'яненості кореневищними та коренепаростковими видами), а також чисельності грунтозаселяючих комах-фітофагів тощо. В разі вирощування соняшнику на важких грунтах, за високого ступеня забур'яненості кореневищними та коренепаростковими видами, а також суттєвої чисельності грунтозаселяючих шкідників найчастіше використовують полицевий обробіток грунту. На легких та чистих від кореневищних і коренепаросткових видів бур'янів грунтах економічнішим та екологічно ефективнішим є безполицевий їхній обробіток. Нульовий обробіток під час вирощування насіннєвої люцерни в умовах України поки що не набув обгрунтування та застосування. Заходи основного обробітку грунту знижують забур'яненість, а полицевий обробіток знищує грунтозаселяючих комах-фітофагів (дротяників, несправжніх дротяників, гусениць підгризаючих совок тощо).
 Допосівний період. Ранньовесняний моніторинг шкідливого біорізноманіття до посіву культури (грунтозаселяючі комахи-фітофаги, кореневищні та коренепаросткові бур'яни тощо). Підготовка грунту передбачає звичайну, напівпарову або поліпшену системи його обробітку. Вибір системи залежить від зони вирощування соняшнику, видового складу та чисельності популяцій бур'янових угруповань тощо. Передпосівний період складається з ранньовесняного боронування в два сліди, передпосівної культивації з одночасним подрібненням грудок та вирівнюванням поля. За промислового землеробства - внесення, залежно від видового складу популяцій бур'янових угруповань, рекомендованих згідно зі списком гербіцидів з одночасним загортанням їх. Сучасні технічні засоби дають змогу перелічені вище технологічні операції здійснювати за один прохід агрегату.
Підготовка насіння. Підготовка насіння передбачає доведення його до посівних кондицій, обробку рекомендованими хімічними препаратами проти шкідливих організмів, мікроелементами тощо.
Заходи передпосівного обробітку грунту та підготовки насіння зменшують чисельність популяцій бур'янів, грунтових і грунтозаселяючих шкідників, збудників хвороб, поліпшують умови росту та розвитку культури, особливо на початковому, найбільш уразливому для соняшнику, етапі.
Посівний період. Насіння зареєстрованих в Україні сортів висівають в оптимальні строки (третя декада вегетаційного сезону, тобто коли позитивна середньодобова температура повітря стабільно переходить через 5°С). Спосіб сівби - широкорядний (ширина міжрядь - 70 см), рівномірна глибина загортання насіння та оптимальна норма його висіву. Післяпосівне коткування.
 До сходів - сходи. Через кілька днів після посівної здійснюють боронування. Після появи сходів - боронування; регулярні, в міру потреби, культивації міжрядь (спочатку на глибину 4-6, а пізніше - 8-10 см); обстеження на наявність довгоносиків з інтервалом один-два дні; обробка інсектицидами за наявності сірого та інших видів довгоносиків (2-3 екз./м2) або ураження ними 5% листкової поверхні з використанням рекомендованих інсектицидів. На першому етапі обробляють лише крайові смуги, а за потреби - і все поле. У цю фазу проти бур'янів застосовують рекомендовані гербіциди.
Усі ці заходи створюють передумови для отримання дружних сходів, знищення кірки, підвищення стійкості рослин проти шкідливих організмів. Вони забезпечують захист культур від шкідників, що заселяють грунт, низки видів довгоносиків, а також бур'янів.
Вегетація (до цвітіння соняшнику). Міжряддя культивують на глибину 6-10 см, за потреби - кілька разів (до змикання рядків).
 На наявність шкідливих та корисних комах посіви обстежують один раз у пентаду методами косіння ентомологічним сачком та огляду рослин, а на наявність збудників хвороб - оглядом листків та стебел. Перспективним є моніторинг комах-фітофагів методом технічного зору. До змикання рядків здійснюють також підрахунок видового складу бур'янів.
Проти шкідливих комах використовують рекомендовані інсектициди, які застосовують за чисельності, що перевищує економічні пороги шкодочинності.
Виробнича перевірка засвідчила високу ефективність використання бінарних сумішей інсектицидів, де один із компонентів - препарат системної, а другий - контактної дії з нормою витрати кожного з них на 50-60% нижчою за рекомендовану. Застосування цих сумішей безпосередньо перед цвітінням сприяє тривалішому та ефективнішому захистові соняшнику від шкідливих комах у найуразливішу для нього фазу - цвітіння, від якої залежить одержання насіння.
Одночасно з інсектицидами застосовують мікроелементи, рекомендовані фунгіциди та стимулятори росту. Бур'яни навколо соняшникового поля скошують до початку цвітіння культури або обробляють рекомендованими гербіцидами.
Проти збудників хвороб (у разі прогнозу епіфітотії) застосовують дворазову обробку рекомендованими фунгіцидами.
Цвітіння соняшнику та дозрівання його насіння
Створення сприятливих умов для ефективного запилення соняшнику комахами-запилювачами. Для цього виставляють вулики з домашніми бджолами з розрахунку вісім-десять сімей на гектар. На початку цвітіння соняшнику довкола його посівів скошують квітучу рослинність. Цей захід дає можливість переорієнтувати бджіл-запилювачів на квітки соняшнику. Огляд посівів та облік кількості шкідливих організмів здійснюють один раз у пентаду. Трихограму випускають уперше на початку, а вдруге - під час масової яйцекладки самицями лускокрилих (совки, п'ядуни). За потреби посіви обробляють рекомендованими фунгіцидами проти збудників хвороб та інсектицидами або бактеріальними препаратами проти гусениць молодших віків лускокрилих, личинок клопів та попелиць.
Обстеження, видалення та знищення уражених хворобами кошиків (біла та сіра гнилі), особливо на насіннєвих посівах.
Ці заходи знижують кількість яєць, гусениць листогризучих совок і п'ядунів, листовійок, клопів, попелиць та інших шкідливих організмів та поліпшують умови запилення соняшнику.
 Збирання врожаю. За побуріння кошиків та вологості насіння близько 25% посіви обробляють рекомендованими десикантами. Через сім-вісім днів після десикації починають збирати кошики, в яких вологість насіння сягає близько 12%. Зібране насіння перевозять на тік, очищають, підсушують та доводять до посівних або реалізаційних кондицій. Відходи при цьому використовують одразу або знищують. Ці заходи знижують вплив шкідливих організмів на якість насіння.
Після збирання врожаю. Подрібнення та загортання в грунт рослинних решток соняшнику, що сприяє  зменшенню інфекційного запасу й кількості зимуючих стадій комах-фітофагів.
Усі операції єдиного технологічного процесу вирощування соняшнику створюють передумови одержання якісного та безпечного насіння, підтримання родючості грунту в сівозміні, зменшення чисельності популяцій шкідливих комах, бур'янів, збудників хвороб та накопичення корисних організмів.

С. Вигера

Інтерв'ю
голова Української асоціації молодих фермерів Дмитро Мічурін
З розвитком агросектору України підвищуються і вимоги до фахівців аграрної галузі. Навчальні програми профільних вузів все ще часто не відповідають ні вимогам агрокомпаній, ні швидкості розвитку сучасних технологій в АПК. Тому все більший... Подробнее
Вже сьогодні українські аграрії мають змогу оцінити можливості нового для вітчизняного ринку трактора виробництва однієї з найбільших турецьких компаній TUMOSAN, яка була заснована 1976 року. Про це пише propozitsiya.com. Основне початкове... Подробнее

1
0