Спецможливості
Статті

Інфекції респіраторного тракту свиней

07.06.2010
506
Інфекції респіраторного  тракту свиней фото, ілюстрація

Чи не найбільшою проблемою сучасних свинарських господарств є респіраторні хвороби. Вони спричинюють значні економічні збитки власникам: від загибелі поросят,
від зниження приростів маси у перехворілих тварин, від вибраковування племінних перехворілих свиней як носіїв збудника, від зниження конверсії корму тощо. Тож спробуємо розібратися в проблемі респіраторної патології свиней.

Чи не найбільшою проблемою сучасних свинарських господарств є респіраторні хвороби. Вони спричинюють значні економічні збитки власникам: від загибелі поросят,
від зниження приростів маси у перехворілих тварин, від вибраковування племінних перехворілих свиней як носіїв збудника, від зниження конверсії корму тощо. Тож спробуємо розібратися в проблемі респіраторної патології свиней.

Що ми знаємо про респіраторний тракт свиней?
Респіраторний тракт починається з носової порожнини, яка займає майже всю верхню частину лицьового відділу черепа й слугує для обробки повітря, що потрапляє в носову порожнину під час вдихання. Воно тут зігрівається, а частки пилу й мікроорганізми затримуються на слизовій оболонці й видаляються під час кашлю тварин і пирхання (чхання).
Далі повітря проходить носоглотку та гортань, які працюють розподільниками кормових і повітряних потоків, а також беруть участь у "мовному" процесі.
Трахея - дихальна трубка, укріплена хрящовими кільцями та вистелена слизовою оболонкою, яка призначена для подальшого доочищення повітря.
Два бронхи, що йдуть від трахеї, поступово розгалужуються й утворюють дрібні трубочки - бронхіоли. Ті переходять в альвеолярні ходи, від яких відходять альвеолярні мішечки з альвеолами. У стінках альвеол і відбувається процес газообміну, який забезпечується кровоносною системою - легеневими артеріями, капілярною сіткою та легеневими венами. Бронхіальне дерево з альвеолами та судинами - це легені.
Не вдаючись у подробиці газообміну, зупинимося на властивостях слизових оболонок, які є тим бар'єром, що розділяє довкілля та внутрішнє середовище організму.
Від п'ятачка до бронхіол слизова оболонка представлена так званим миготливим епітелієм. Хвилеподібні рухи війок епітеліальних клітин скоординовані "на вихід до глотки" й передаються бронхіальному секрету, який вкриває цей епітелій. Продукується він слизовими залозами і келихоподібними клітинами, розміщеними в стінці бронхів. У нормі цей секрет ділиться на два шари: нижній, рідкий, в якому рухаються війки, та верхній - щільніший і в'язкіший. Верхній шар склеює чужорідні частки і, як конвеєр, просуває їх війками у напрямку до глотки. Так свиня рефлекторно проковтує бронхіальний секрет, в якому міститься те, що відфільтровано з повітрям, яке вона вдихає: пилові часточки та мікроорганізми, знешкоджені ферментом лізоцимом, що є в секреті.
Очисна функція миготливого епітелію верхніх дихальних шляхів за потреби підкріплюється посиленим видихом, кашлем, що сприяє видаленню мокротиння та сторонніх речовин, які потрапили в дихальні шляхи.
Під впливом подразнювального чинника, а ним може бути пил, аміак, дим, мікроби, утворення секрету збільшується. Це біологічно виправдано й корисно. Коли припиняється дія подразнювача, секреція нормалізується.
Таким чином, у нормі - що глибше на бронхіальному дереві розміщена слизова оболонка, то менше на ній мікроорганізмів, а в термінальних бронхіолах та альвеолах їх взагалі не повинно бути.
Якщо мікроорганізми минули трахею, бронхи й досягають легеневих альвеол, тоді вступають у дію альвеолярні макрофаги. Ці клітини обволікають, "пожирають" мікроби й чужорідні частки. А далі до виділення відходів підключається лімфатична система.

Отже, у здорових свиней
на слизових оболонках
мікробів немає?
У природних умовах зовнішні покриви будь-якої тварини населені безліччю мікроорганізмів. Серед них можуть бути випадкові форми, але для багатьох із цих мікроорганізмів слизові оболонки тварини є основним або єдиним місцем їхнього перебування.
Найчастіше з дихальних шляхів клінічно здорових свиней виділяється сапрофітна мікрофлора: Staphylococcus saprophуticus, бактерії роду Micrococcus, Bacillus, корінеформні бактерії, негемолітичні стрептококи, грамнегативні коки. Ця нормофлора блокує можливості прикріплення (колонізації) та розмноження на слизовій оболонці патогенних мікроорганізмів.
Із сучасних позицій нормальну мікрофлору організму тварини та сам організм розглядають як єдину екологічну систему: мікрофлора слугує своєрідним "екстракорпоральним органом", що відіграє важливу роль у життєдіяльності тварини, стимулюючи імунну систему, беручи участь у реакціях метаболізму. Верхні відділи дихальних шляхів, що зазвичай стерильні у новонароджених поросят, колонізуються протягом перших днів життя.

Хто ж тоді спричинює хворобу
і що при цьому відбувається?
Збудник хвороби. Так називають мікроорганізм, який здатний: подолати зовнішні захисні бар'єри організму; вижити у його внутрішньому середовищі, яке ревно захищає імунна система та цілий арсенал факторів неспецифічного імунітету; розмножуватись та шкодити організму своєю присутністю, діяльністю й продуктами своєї життєдіяльності.
Збудник хвороби є паразитом. А стратегія паразитизму така: паразити, єдиним місцем існування яких є слизові оболонки, вимушені жити так, щоб їхнє середовище слугувало якомога довше їм та їхнім нащадкам. Тобто треба або шукати способів ефективно передаватися на іншу слизову (іншій тварині), або берегти цю слизову оболонку, що є "рідним домом". Отже, є два шляхи, якими еволюціонували паразити: одні вдосконалювали механізм передання та "освоювали" нові види тварин-господарів, а другі ставали умовно-патогенними, тобто "звикали" за звичних умов не завдавати суттєвої шкоди організму.
Відповідно, збудники хвороб можуть проникати до організму ззовні з вдихуваним повітрям, з кормом, водою, а можуть і "з середини" - шляхом активування представників звичайної мікрофлори.
Відбувається це під дією несприятливих для організму чинників, що різко знижують загальну опірність тварини. Серед них: підвищений вміст у повітрі аміаку, вологи, сірководню, запиленість, а також переохолодження, харчові та технологічні стреси.
Під впливом стрес-факторів на першому етапі розвитку захворювання порушується рух війок миготливого епітелію бронхів аж до повної їхньої зупинки. Змінюється склад бронхіального секрету та його в'язкість, що спричинює застій слизу та закупорювання дрібних бронхів і надалі створює оптимальні умови для розмноження мікроорганізмів.
У цьому разі частіше патологію спричинюють асоціації мікроорганізмів.
Від здорових свиней можуть бути виділені такі патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми: альфа- і бета-гемолітичні стрептококи, стафілококи (S. aureus, S. hycus), ентеробактерії (ешерихії, сальмонели, протей та ін.), пастерели, псевдомонади, а в окремих випадках, гриби роду Candida. Звісно, за такого розмаїття форм, розмірів та апетитів мешканців слизових оболонок важко уявити собі, що тільки один певний вид мікроорганізмів стає паразитом, і тільки він один спричинює хворобу.
Але є й інші мікроорганізми, які навіть у невеликій кількості можуть спричинити хронічні або гострі захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів. Ці мікробні агенти ініціюють патологічний процес у респіраторних органах, а вже до нього приєднуються умовно-патогенні мікроорганізми.
Зазвичай, це віруси, здатні розмножуватися в клітинах респіраторного тракту тварини. Це призводить до зниження місцевої опірності та обумовлює розвиток бактеріальної мікрофлори в ураженому місці. Тобто вірусна респіраторна інфекція прокладає дорогу колонізації і поширенню респіраторних бактерійних патогенів. Іноді роль "пошкоджувача" слизової оболонки відіграють гельмінти, що паразитують чи мігрують через легені. Це призводить до гострого, генералізованого прояву респіраторних хвороб свиней з високою летальністю.
Свій вклад у патогенез вносять такі чинники, як погана засвоюваність кормів, хронічні гіпо- та авітамінози, імуносупресія, пов'язана з наявністю в кормах мікотоксинів (токсичних продуктів життєдіяльності мікроскопічних грибів), скупченість, технологічні похибки, емоційні, температурні, імунологічні стреси та надмірне накопичення мікроорганізмів у довкіллі.
Виходячи з того, що респіраторні хвороби є результатом дії на організм багатьох патогенних чинників та мікроорганізмів, учені багатьох країн заявляють не про окремі хвороби, а про респіраторний симптомокомлекс свиней (Porcine Respiratory Disease Complex - PRDC).
Епізоотологічні особливості прояву респіраторних інфекцій залежно від складу мікробних асоціацій
За даними С. Кукушкіна та Т. Байбикова (2007 р.), у патологічному матеріалі від хворих та загиблих поросят з респіраторним синдромом найчастіше виявляють: вірус РРСС (54% загальної кількості досліджуваних проб); цирковірус 2-го типу (69%); цитомегаловірус (70%); лімфотропний герпевірус (61%); мікоплазми та хламідії (38%); різна бактерійна мікрофлора - Haemophilus parasuis, Pasteurella muitocida, Actinobacillus pleuropneumoniae, Bordetella bronchiseptica, Streptococcus suis (майже 42%).
Серед вірусів, які виявляють при PRDC, бувають також вірус грипу свиней, вірус хвороби Ауескі, вірус класичної чуми свиней, аденовірус, респіраторний коронавірус. Як наслідок асоційованої інфекції, спричиненої вірусами РРСС, цирковірусу-2 та вірусу грипу А свиней є проліферативно-некротизуюча пневмонія свиней, яка раптово виникає серед поросят на дорощувані й відгодівлі. Останнім часом хвороба набула поширення в країнах Європи. Уражені легені набряклі, консистенція нагадує гуму, на поверхні - плями від фіолетового до сіро-коричневого забарвлення. Під час мікроскопічного дослідження фіксують некроз слизової оболонки бронхів та міжальвеолярних перетинок.
У порушенні захисних бар'єрів слизових оболонок свою роль відіграють паразитування Metastrongylus elongatus та міграція личинок Ascaris suum
Отже, схожість клінічних та патолого-анатомічних ознак у разі багатьох із перелічених інфекцій ускладнює диференційну діагностику. А така кількість і різноманітність тільки первинних збудників хвороб створює труднощі у виборі стратегії та правильної тактики протиепізоотичних заходів.
Що ж робити
в неблагополучному
господарстві?
Якщо в господарстві виявлено захворювання, потрібно обмежити переміщення тварин і персоналу. В приміщеннях, не ізолюючи тварин, здійснити дезінфекцію, бажано також аерозольну (молочною кислотою, ВетОксом, дезоксоном).
Усіх свиней з розладами дихання й тих, що підозрюють у захворюванні, треба ізолювати й лікувати з використанням протимікробних засобів. Ефективною є комбінація сульфаніламідів і антибіотиків (тіамуліну, тетрациклінів, доксицикліну тощо), що поширює спектр дії лікарського засобу на більшість мікроорганізмів, які беруть участь у мікробних асоціаціях. Антимікробні засоби корисно доповнити відхаркувальними препаратами, які розріджують слиз, та протизапальними. Але завжди слід пам'ятати: лікування ефективне лише на ранніх стадіях розвитку захворювання.
Для профілактики й викорінення хвороб в стаді застосовують вакцинацію, хоча вакцинопрофілактика не завжди убезпечує тварин від захворювання. Це пов'язано з низьким імунним статусом свиней унаслідок дії тих самих чинників, що спричинили зниження опірності організму, через що тварини й захворіли. До таких факторів належать порушення технології утримання та параметрів мікроклімату свинарників, а також згодовування комбікорму, що містить мікотоксини тощо.
Ефективність імунопрофілактики визначають відповідністю циркулюючих у господарстві сероварів збудника захворювання та антигенного складу вакцин, які призначають на підставі аналізу епізоотичної ситуації і результатів лабораторної діагностики. Визначення серогрупової належності виділених ізолятів бактерій дає можливість вибрати вакцину, яка містить антигени збудника, актуального для конкретного господарства.
Альтернативою готовим вакцинам є аутовакцини - інактивовані тканинні вакцини, виготовлені з місцевих штамів збудників (більшості складових мікробних асоціацій), які забезпечують зменшення захворюваності поросят в 1,5-2 рази порівняно з невакцинованими тваринами. Практика засвідчила, що застосування тканинних вакцин у разі виявлення  респіраторного синдрому, спричиненого цирковірусом 2-го типу, вірусом РРСС, мікоплазмами й різноманітною бактеріальною мікрофлорою, себе виправдало.

Г. Ребенко,
доцент кафедри епізоотології та ОЕВС Сумського НАУ

Інтерв'ю
Rebiyar1
Сьогодні наш співрозмовник — Антуан Ребійар, бізнес-директор New Holland Agriculture в Україні, Молдові, країнах Балтії та Фінляндії. Він живе та працює в Україні вже понад чотири роки, втім, для
Максим Тарапата
Україна є лідером з експорту олії в світі. Один з перспективних ринків для української олії - КНР, на якому інтерес до соняшниковій олії постійно зростає. Які складнощі очікують українських імпортерів, розповів Максим Тарапата, генеральний... Подробнее

1
0