Хвороби плодів під час зберігання

Під час зберігання плоди кісточкових і зерняткових культур уражують два типи хвороб: інфекційні (паразитарні) та фізіологічні (непаразитарні). Перші проявляються здебільшого через діяльність різних грибів, другі - за порушення життєвих функцій плодів, викликаних неправильним вирощуванням та поганими умовами зберігання. Розглянемо найпоширеніші хвороби плодів, що виникають у період їхнього зберігання.

Інфекційні хвороби
Плодова гниль яблук (моніліоз) - розвивається за механічного пошкодження шкірочки плода як на дереві, так і під час зберігання. Спричинити її виникнення може пошкодження плоду казаркою, плодожеркою, а також за тріщин від ураження паршею, від градобоїн. Під час зберігання на плоді утворюється коричнева плямя, що збільшується і може охопити весь плід, м'якоть разм'якшується. За високої вологості на плоді з'являються характерні жовто-сірі подушечки. Внаслідок низьких температур під час зберігання плід твердіє, чорніє, стає блискучим.
Чорна, або чорноракова гниль. Під час збирання та зберігання на плодах можна виявити бурі, дещо впалі плями, що збільшуються. На них утворюються чорні горбочки (плодові тіла гриба). Плід чорніє і перетворюється на мумію. Уражені плоди мають гіркий смак.
Парша (амбарна). Розповсюдженню парші сприяє тривала дощова і холодна весна. Плоди уражуються ще під час росту. Під час зберігання на плодах проявляються невеличкі чітко окреслені плями чорного кольору, які поступово збільшуються. На них утворюються тріщини, через які в м'якоть проникають збудники інших захворювань.
Гірка глеоспоріозна гниль - грибкове захворювання, що пошкоджує плоди перед збиранням і під час зберігання. На них з'являються вдавлені чітко окреслені коричневі плями. Під час зберігання плями починають швидко збільшуватися, м'якоть набуває гіркого смаку. На уражених ділянках утворюються білі, сіро-бурі або рожеві подушечки, що розміщуються концентричними кругами. Розвитку хвороби сприяють підвищені температура і вологість під час зберігання.
Сиза пліснявоподібна гниль, пеніцильоз. Причиною виникнення хвороби є механічні пошкодження під час збирання і транспортування плодів. На плодах утворюються водянисті плями, які вдавлюються і набувають складчастості. Із натисканням на уражене місце шкірка лопається, виділяються краплини вологи. Пляма вкривається білими, згодом зеленувато-сизими подушечками (спороношення грибу). Загнила м'якоть має кислий смак. Розвиток хвороби спричиняє здебільшого підвищена температура у сховищі.

Фізіологічні,
або (непаразитарні) хвороби
Склоподібність, або наливання, зустрічається лише у яблук і спричиняється нерівномірним випаданням опадів у період дозрівання плодів. Більше проявляється за теплої сонячної осіні, коли плоди перезрівають. Також може бути через брак кальцію. Ділянки м'якоті стають прозорими (склоподібними), твердими.
Побуріння м'якоті і пухлість плодів розвиваються в яблук, знятих із молодих дерев, в роки слабкого врожаю або після сильного підрізування. Насамперед, страждають пізно зняті плоди. Шкірка розтріскується, м'якоть стає розпушеною, борошнистою. Розвитку захворювання сприяє надлишок азотистих добрив, надмірне поливання перед збиранням врожаю, низька температура повітря і підвищена концентрація вуглекислого газу у сховищі. У сливи, вишні, черешні побуріння м'якоті так само може бути за низьких температур під час зберігання.
Зав'ядання плодів. Уражуються плоди з тонкою шкіркою і слабким восковим нальотом. Шкірка зморщується, м'якоть втрачає щільність. Сильніше в'януть плоди дрібні, а також зарано зняті. Захворювання зумовлене низькою відносною вологістю повітря у сховищі.
Загар (побуріння шкірочки) - найпоширеніше захворювання яблук і груш під час зберігання. Проявляється через 2-4 місяці зберігання, особливо в роки із сухою спекотною погодою в кінці сезону вегетації. Частіше шкірочка буріє на ділянці чашечки, а за сильного розвитку зачіпаються й підшкірні шари м'якоті. Хвороба прогресує через раннє збирання врожаю, підвищену вологість, погану вентиляцію приміщення та високі норми азотних добрив, особливо за нестачі фосфору і калію, пізні поливання, загущення крон. Побуріння може спричинити зберігання холодостійких сортів в умовах високих температур.
Побуріння серцевини розвивається навколо насіннєвих камер, а потім поширюється на м'якоть плоду. Частіше хворіють недозрілі плоди. Прояву хвороби сприяє надлишок азоту в грунті, надмірне поливання перед збиранням, запізнє збирання врожаю. Також побурінню можуть сприяти занизькі температури та надлишок у приміщенні вуглекислого газу.
Гірка ямчастість (підшкірна плямистість) проявляється на ще не зібраних з дерев плодах, виникає, насамперед, через нестачу кальцію. Характеризується появою на плодах зеленуватих вдавлених плям. Під час зберігання плями буріють, м'якоть у місці западин стає коричневою, гіркою на смак. Розвитку хвороби сприяє надмірне обрізання дерев, передчасне або дуже запізнє збирання врожаю. Хвороба інтенсивно проявляється в роки з підвищеною вологістю у весняно-літній період. Високі температури та низька відносна вологість повітря у сховищі також провокують прояв хвороби.
Як бачимо, всі перелічені вище хвороби проявляються внаслідок неправильного догляду за деревами впродовж усього періоду вегетації, а саме: внесення незбалансованих норм добрив, невчасних хімічних обробок; зсуву термінів збирання врожаю; а також недотримання умов зберігання (порушення температурного режиму, оптимальної вологості повітря, складу газового середовища).
Наведемо основні заходи, які допоможуть забезпечити отримання здорової продукції.
По-перше. Вирощування стійких проти хвороб сортів та вчасний захист насаджень від хвороб і шкідників. Розвитку парші запобігає застосування фунгіцидів: Хорус, в.г., 0,25 кг/га, Чемпіон, з.п., 1,5-2 кг/га, Дитан М-45, з.п., 2-3 кг/га, Стробі, в.г., 0,2 кг/га, інших, дозволенииих до використання препаратів. Проти плодової гнилі, чорного раку застосовують такі самі фунгіцидні препарати, як проти парші.
По-друге. Внесення збалансованих норм добрив. Задерніння грунту в саду сприяє поліпшенню харчових якостей плодів, збільшує термін зберігання. Достатня кількість у грунті калію і фосфору сприяє накопиченню в плодах цукрів і ароматичних речовин, поліпшує їхню лежкість. Через надлишок азоту і поливання зменшується щільність плодів, погіршується їхнє забарвлення, транспортабельність, стійкість до механічних пошкоджень.
По-третє. Систематичне збирання та знищення уражених листків, плодів влітку і муміфікованих на деревах плодів узимку, видалення хворих гілок.
Плоди слід знімати в суху погоду. Для тривалого зберігання придатні тільки пізньоосінні та зимові сорти. Під час вибору сорту для зберігання слід враховувати його лежкість. На лежкість відчутно впливає час знімання. Плоди яблук і груш, призначених для тривалого зберігання, знімають тоді, коли у них шкірочка стає світлішою, а на освітленому боці вже є характерне для сорту покривне забарвлення. Інша ознака: серед падалиці з'являються здорові плоди. Плоди кісточкових культур збирають у період, коли вони набули типових для сорту забарвлення і розміру, але залишаються ще твердими. Плоди знімають разом із плодоніжкою. Краще використовувати бавовняні рукавички, оскільки вони дають змогу зберегти восковий наліт, що захищає плоди від випаровування та пошкоджень мікроорганізмами. Плоди, що відправляються на зберігання, мають бути сухими, чистими, здоровими, без подряпин.

Способи зберігання плодів
Плоди зберігають у кошиках, картонних коробках, дерев'яних ящиках, які попередньо дезінфікують. Під час зберігання плоди періодично переглядають. За виявлення загнивання одного плоду, плоди, що лежать поруч, потрібно видалити для уникнення дальшого розповсюдження хвороби. Для запобігання поширенню хвороб плоди (особливо сорти з тонкою шкіркою) загортають у спеціальний (для фруктів), пергаментний або промаслений папір. Під час зберігання ящики накривають матеріалом, що не поглинає вологу, пропускає повітря і без стороннього запаху.
Зерняткові культури укладають в один-чотири шари, не більше, щоб не чинити тиск на нижні шари. Яблука зберігаються краще, якщо одразу після знімання їх охолодити до температури зберігання - 0...4°С - і помістити на постійне місце у сховище. Низькі температури стримують перезрівання плодів, а також проростання спор грибів. Шари яблук у ящиках перекладають чистою деревинною тирсою або дрібною стружкою м'яких порід дерев з вологістю 15-20%. Зберігати яблука загорненими в газетний папір не варто, тому що під час загортання неминуче пошкоджується захисний шар. А для запобігання травмуванню плодів груші, навпаки, дно і стінки ящиків викладають кількома шарами газетного паперу. Плоди також слід загорнути в газетний папір і простелити його між шарами фруктів. Кожний шар груш перекладають здоровим листям дуба, клена, осики, стружкою. Яблука і груші слід зберігати окремо від картоплі та овочів. Зберігаючись разом, вони набувають неприємного присмаку і запаху. Плоди персика, абрикоса зберігають у ящиках, що мають лунки для кожного плоду, або загортають у папір. Сливу обережно, щоб не стерти восковий наліт, укладають в один ряд в ящики, дно яких вистеляють папером. Вишню й черешню краще зберегати у кошиках.
Для успішного зберігання плодів у сховищах слід підтримувати правильне співвідношення таких чинників, як температура, відносна вологість і склад газового середовища. Верхня межа температури зберігання не повинна перевищувати 5°C. За вищої температури в плодах активізуються ростові процеси, обмін речовин, спостерігається перезрівання плодів. Однак варто пам'ятати, що й переохолодження спричиняє у плодів фізіологічні порушення.
Нормальне збереження врожаю неможливе без оптимального рівня вологості. Найоптимальнішою для зберігання плодів є відносна вологість повітря 90-95%. Під час випаровування води в таких умовах плоди майже не втрачають ваги. За умов високої вологості й одночасно низьких температур небезпечним є "потіння" продукції. Зволоження поверхні плодів створює сприятливе середовище для розвитку хвороботворної мікрофлори.
Залежно від сорту, яблука за температури від -2 до 3°С і відносної вологості повітря в сховищі 85-95% можна зберігати від п'яти до восьми місяців. Під час зберігання зимових сортів яблук рекомендується підтримувати температурний режим у приміщенні в межах 1...2°С, а оптимальна для цих сортів температура - від -1 до 0°С за відносної вологості 86-90%. Cорти, схильні до в'янення, зберігають за вологості 90-95%. Груші за температури від -1 до 2°С і відносної вологості повітря 85-95% можна зберігати до шести місяців. Оптимальними умовами для зберігання (до двох місяців) слив є температура від 0 до 1°С і відносна вологість повітря 95%. Вишню і черешню протягом двох тижнів зберігають за температури від -0,5 до 0°С і відносної вологості повітря 90-95%. Персики та абрикоси впродовж 45 діб добре збережуться в приміщенні з температурою -0,5...0°С і відносною вологістю повітря 90-95%.
Склад газового середовища в сховищі також впливає на результати зберігання врожаю. За даними Інституту садівництва УААН, оптимальний вміст вуглекислого газу в повітрі має бути в межах 3-5%. Деякі сорти добре витримують підвищення СО2 до 8-10%, однак, більшість можна зберігати за 0-1%. Збільшити термін зберігання можна вкладанням плодів у поліетиленові пакети. Внаслідок дихання фруктів кількість кисню зменшується, а вміст вуглекислоти збільшується до оптимального, внаслідок чого виникає сприятливе для дальшого зберігання газове середовище. Так, зберігання яблук і груш можна подовжити ще на півтора-два місяці, слив - до трьох місяців. Використовуючи високі концентрації вуглекислого газу (від 10 до 50%), навіть за температури до 7°С, черешню і вишню можна зберегти протягом місяця, вибираючи сорти з темним забарвленням і щільною м'якоттю.

Т. Сидоренко