Спецможливості
Новини

То хто ж з’їв моє м’ясо?..

07.04.2010
513
То хто ж з’їв моє м’ясо?.. фото, ілюстрація

З кінця минулого року експерти заговорили про кризу української м'ясопереробки. Про її причини та перспективи виходу з неї йшлося на конференції "Стан і перспективи м'ясної галузі в Україні", яка відбулася в Києві в рамках Міжнародного форуму харчової промисловості й пакування IFFIP 2010. Організатором конференції, в якій взяли участь представники м'ясопереробних підприємств України, була національна асоціація "Укрм'ясо".

З кінця минулого року експерти заговорили про кризу української м'ясопереробки. Про її причини та перспективи виходу з неї йшлося на конференції "Стан і перспективи м'ясної галузі в Україні", яка відбулася в Києві в рамках Міжнародного форуму харчової промисловості й пакування IFFIP 2010. Організатором конференції, в якій взяли участь представники м'ясопереробних підприємств України, була національна асоціація "Укрм'ясо".

Рік видався важким
За словами президента асоціації "Укрм'ясо" Володимира Попова, "минулий рік для галузі був надзвичайно важким". Складна ситуація в тваринництві призвела до скорочення сировинної бази галузі. Як наслідок, значно знизилися обсяги виробництва м'яса яловичини й телятини, а також свинини. Зросло лише виробництво м'яса птиці.
Зниження виробництва м'яса пояснюється кризою українського тваринництва, спричиненою, як відомо, неефективною аграрною політикою держави останніми роками. Якщо в 1991 році в Україні налічувалося 24,6 млн голів великої рогатої худоби, то нині - всього 4,9 млн. Кількість корів звідтоді скоротилася з 8,4 до 2,8 млн голів, поголів'я птиці - в 1,3 раза, овець і кіз - у 4,7 раза. "Тваринницька база України "відкотилася" більш ніж на сторіччя назад", - так прокоментував ці цифри Володимир Попов.
І якщо в часи торжества соціалізму споживання м'яса в Україні за рік сягало 72 кг на душу населення, то торік, унаслідок кризи в тваринництві, цей показник упав до 54 кілограмів.
Кому смакує заморське м'ясо?
Дефіцит м'ясної сировини виробники змушені були покривати імпортним продуктом. За даними асоціації "Укрм'ясо", протягом року до України було завезено 398 354 т м'яса з Польщі, Данії, Німеччини, США, Уругваю, Парагваю та Бразилії. Дійшло до того, що культовий для української кухні продукт - сало - до країни імпортували із сусідньої Польщі!
Цікаво, що торік до нас завозили здебільшого низькосортну м'ясопродукцію. Наприклад, з імпортованих 16 507,2 т яловичини лише 106 т становило якісне м'ясо: туші, напівтуші та чверті. Решта ж була другосортною сировиною - м'ясом блочним, тримінгом і субпродуктами. Так само зі свининою: на 216 664 т загального імпорту якісної м'ясопродукції припало лише 71 388 т, решту становили м'ясо блочне, субпродукти, сало, жир тощо. До країни також завозили й завозять м'ясо контрабандним способом - і жоден з українських урядів перекрити кордон був не в змозі.
Брак м'ясної сировини призвів до зміни структури її використання українськими м'ясокомбінатами. Якщо раніше до рецептури ковбасних виробів закладали лише 5-7% м'яса птиці, то тепер - 20-25 відсотків.
Цього року імпорт м'яса до України триває. За перші півтора місяці його було завезено понад 26 тис. т. Очікувати скорочення імпорту поки не доводиться: торік через дефіцит сировини завантаженість цехів забою впала в країні до 15-20%, а вже цього року з тієї самої причини зупинилося чимало потужних підприємств галузі.
Попри це, завезти сировину з-за кордону для наших виробників, виявляється, не так просто. Для ввезення слід одержати дозвіл Держкомітету ветеринарної медицини, який діє протягом одного календарного року. "Це складна процедура, - зазначив В. Попов, - безоплатна в лапках".
Щодо експорту м'ясопродукції з України, то торік його здійснювали в межах 18,9 тис. т і лише до Росії. Як відомо, 20 січня 2006 року Россєльхознадзор вирішив обмежити кількість імпортерів м'ясної продукції з України. Тепер із 70 українських експортерів залишилося лише 11. В інші країни українську мясопродукцію взагалі не вивозять - просто нема чого везти.
Останнім часом серед виробників точаться розмови про експорт української м'ясопродукції в країни Євросоюзу. Проте, щоб наше підприємство змогло постачати туди свою продукцію, його мають обстежити ветеринарні інспектори Єврокомісії та видати йому сертифікат. Поки що обстежено лише три українські підприємства, однак сертифікатів ще жодне з них не отримало. Одно слово, наших експортерів у Європі ніхто не чекає, і навіть звичний для українських виробників ціновий демпінг тут не зарадить.

Чи є життя без ДСТУ?
Минулий рік завершився знаковою для м'ясопереробників подією: Законом України від 30 грудня 2009 року №1785 було запроваджено чотири ДСТУ на ковбасні вироби та заборонено виробникам користуватися власними технічними умовами. Нагадаємо, що процес уведення цих держстандартів триває з 2006 року. Та сказати, що виробники чекали їхнього запровадження без захвату - це значить не сказати нічого. Починаючи з 2006 року, більшість із них активно виступає проти нових стандартів під гаслом "не дамо повалити галузь!". Асоціація "Укрм'ясо" наприкінці минулого року зверталася до тодішнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко та до Держспоживстандарту з проханням ще відстрочити введення цих ДСТУ і дозволити м'ясопереробникам і надалі користуватися власними ТУ, проте відповіді не одержала.
Загалом, зрозуміти м'ясників можна. Якщо донині вони задля здешевлення своєї продукції додавали до ковбасного фаршу різноманітні недорогі компоненти (воду, крохмаль, борошно, соєві білки, шкурки, кісткову пасту, субпродукти тощо), то нові ДСТУ робити це забороняють. І тепер виробники бояться, що нові норми призведуть до зміни структури сировини та підвищення собівартості м'ясної продукції в 1,2-1,8 раза. Відповідно, можна чекати зниження споживчого попиту на ковбасну продукцію, бо для деяких покупців вона стане недоступною.
Водночас найдалекоглядніші фахівці розуміють, що час ковбаси, в якій перевірка Держспоживстандарту знаходить лише 8% м'яса, минає безповоротно. Недарма чимало м'ясопереробних підприємств уже врівноважили свої ТУ відповідно до ДСТУ.

Споживач має знати
Як відомо, Закон України №1778 про внесення змін до Закону України "Про безпеку та якість харчових продуктів", ухвалений 17 грудня минулого року, зобов'язує виробників маркувати свою продукцію на предмет вмісту в ній генно-модифікованих організмів, якщо цей вміст дорівнює або перевищує 0,9% загальної маси продукту. Відповідно до цього закону, на етикетці кожного продукту має бути маркування: "З ГМО" або "Без ГМО".
У Росії та країнах Євросоюзу дані про вміст ГМО обов'язково зазначають лише на продукції дитячого харчування, позначення решти харчової продукції передбачено на добровільній основі.
Асоціація "Укрм'ясо" звернулася до Держспоживзахисту з проханням відстрочити набуття чинності порядку обов'язкового маркування продукції. Але комітет не погодився на це й запропонував до 1 липня цього року маркувати м'ясопродукцію за тимчасовою схемою: наклеювати на тару стикер або наносити відповідні написи за допомогою трафарету.
Слід зауважити, що вже багато виробників, і не тільки в м'ясопереробці, усвідомлюючи значення такого маркування для авторитету підприємства на ринку, з нового року розпочали його добровільно.

Геть диктатуру супермаркету!
Учасники конференції обговорили й таку гостру для галузі проблему, як стосунки виробників м'ясопродуктів з торговельними підприємствами, передусім з роздрібними мережами. Не секрет, що вони давно вже не є рівноправними. Звичайною практикою стало вимагання торгівлею від виробників чималих так званих вхідних бонусів за право реалізувати свою продукцію. Такою самою поганою традицією є тримісячна затримка супермаркетами повернення виробникам виторгу від реалізації товару. Торік для впорядкування цих непростих стосунків Мінекономіки України розробило проект закону "Про внутрішню торгівлю". І хоч асоціація "Укрм'ясо" наполягала на введенні в закон строків розрахунку, Мінекономіки на це не погодилося.
Нагадаємо, що на введенні в законопроект норми про відповідальність торгівлі наполягав також Антимонопольний комітет України - щоправда, поки що без особливого ефекту.
За таких умов виробники бачать вихід у створенні власної мережі фірмової торгівлі, яка дає змогу уникнути не лише торговельних "накруток" на ціні товару, а й узагалі проблем з реалізацією, притаманних супермаркетам. Наприклад, ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат" має в своїй області 30 спеціалізованих точок фірмової торгівлі. Власну торговельну мережу з п'яти магазинів створило в регіоні ТОВ "М'ясо Полісся". У мережі фірмової торгівлі Новоград-Волинського м'ясокомбінату налічується 10 магазинів і 20 торговельних точок. Торік спеціалізований фірмовий магазин "М'ясна лавка" у Житомирі відкрило ТОВ "Екопродукт".
Якщо ж говорити про Київ, то торік у місті відкрито фірмові магазини ТМ "Родинна ковбаска", ТМ "Сосонські ковбаски" того самого Житомирського м'ясокомбінату тощо.
Цікаво, якби всі виробники мали можливість організувати власні мережі торгівлі, чим би тоді торгували супермаркети?..

Сергій Бугай

Інтерв'ю
Керівник СТОВ "Дніпро" (Чорнобаївський р-н Черкаської обл.) Андрій Душейко
Керівник СТОВ «Дніпро», що на Черкащині, Андрій Душейко є унікальною постаттю в українському агробізнесі, адже свій чималий практичний досвід вирощування овочевих та польових культур вдало поєднує з серйозною теоретичною базою, будучи... Подробнее
Компанія «Цеппелін Україна» в рамках Fendt IDEAL Tour продемонструвала новий комбайн Fendt IDEAL 9Т на збиранні кукурудзи та презентувала в роботі новинку — трактор Fendt 936 Vario Gen6 Profi     Основним трендом у вирощуванні кукурудзи в... Подробнее

1
0