Спецможливості
Статті

Хламідіоз ВРХ — небезпечний зооноз сучасного скотарства

07.09.2012
3461
Хламідіоз ВРХ —  небезпечний зооноз  сучасного скотарства фото, ілюстрація

Хламідіоз великої рогатої худоби нині набув значного поширення, та, попри це, методам діагностики, профілактики й боротьби з цією хворобою приділяють, на жаль, замало уваги. У багатьох тваринницьких господарствах можуть навіть і не здогадуватись про те, що їхня корова, є хламідієносієм, і, разом з тим, ця корова - активне джерело збудника інфекції.
Хламідіоз великої рогатої худоби (лат. Clamydophila abortus) має й інші назви: ензоотичний аборт, вірусний аборт корів, епізоотичний аборт ВРХ. Але є одна, неофіційна, але дуже показова й інформативна назва цього захворювання - «хвороба-невидимка».

Хламідіоз великої рогатої худоби нині набув значного поширення, та, попри це, методам діагностики, профілактики й боротьби з цією хворобою приділяють, на жаль, замало уваги. У багатьох тваринницьких господарствах можуть навіть і не здогадуватись про те, що їхня корова, є хламідієносієм, і, разом з тим, ця корова - активне джерело збудника інфекції.
Хламідіоз великої рогатої худоби (лат. Clamydophila abortus) має й інші назви: ензоотичний аборт, вірусний аборт корів, епізоотичний аборт ВРХ. Але є одна, неофіційна, але дуже показова й інформативна назва цього захворювання - «хвороба-невидимка».

Б. Ярчук, Л. Корнієнко, професори,
Р. Тирсін, О. Домбровський, доценти,
Білоцерківський національний аграрний університет

Хламідіози - це зоонози, що уражують тварин багатьох видів, птицю та людей. Тому їх слід розглядати в трьох аспектах, а саме: ветеринарному, соціальному та економічному. Зареєстровані на всіх континентах земної кулі хламідіози перебігають гостро, хронічно і латентно, причому інфіковані ними тварини залишаються протягом тривалого часу хламідієносіями.
 Для хламідій характерна міжвидова передача, що становить загрозу для людини, яка може заражатися не лише від інфікованої птиці за орнітозу, а й від ссавців. У структурі інфекційної патології людини значне місце посідає хламідійна інфекція. Щорічно в світі реєструють близько 90 млн нових випадків хвороби, у т. ч. у США - близько 5 млн, а в Західноєвропейському регіоні - 10 млн. Працівники аграрного сектору економіки, зокрема птахофабрик, тваринницьких комплексів, ферм, належать до групи ризикових професій, а орнітоз та інші зоонозні хламідіози - до професійних зоонозів.
Етіологічні та імунологічні особливості збудника
Хламідії - це мікроорганізми, яким притаманні особливості, важливі з точки зору діагностики цих інфекцій: передусім, вони, як віруси, - внутрішньоклітинні паразити: не розмножуються поза клітинами людини і тварин, у структурному відношенні хламідії близькі до грамнегативних бактерій, містять обидва типи нуклеїнових кислот - ДНК і РНК, мають цитоплазматичну мембрану і клітинну стінку.
Оскільки розмноження мікроорганізмів відбувається несинхронно, то цитоплазматичні включення одночасно містять різні форми хламідій. Середня тривалість циклу розвитку мікроорганізму становить 40-48 год.
Порівняно з 70-80 роками XX століття, значно змінились сучасні класифікація і таксономічний ряд хламідій (див. табл. 1).
    
Епізоотичний моніторинг хламідіозу ВРХ в Україні
Надзвичайна поширеність, відсутність видової специфічності, міжвидова передача, безсимптомний перебіг (поряд із класичним клінічним проявом) зумовлюють виняткову складність епізоотичного процесу хламідіозу сільськогосподарських тварин, у тому числі й великої рогатої худоби.
Наявність періодів загострення і затухання епізоотичного процесу та клінічного прояву спричинюють особливу небезпеку хламідійних інфекцій. Саме латентний перебіг захворювання у тварин сприяє появі нових спалахів інфекції, особливо у разі завезення латентних носіїв хламідій у благополучні господарства. Епізоотично небезпечними в цьому плані є племінний молодняк і самці-плідники - потенційне джерело занесення хламідійної інфекції у благополучні господарства.
Високі адаптаційні можливості збудника, недотримання ветеринарно-санітарних вимог щодо утримання тварин сприяють зростанню його вірулентності, внаслідок чого рівень захворюваності тварин на хламідіоз може сягати понад 50% зі значно вищою летальністю. Тривале хламідієносійство (понад 12 міс.) серед перехворілих і клінічно здорових тварин зумовлюють стаціонарність прояву захворювання у господарствах. Саме такі неблагополучні господарства становлять потенційну небезпеку для галузі скотарства. Епізоотичний процес у неблагополучних господарствах характеризується періодами загострення і затухання прояву захворювання, між сприйнятливим макро- і мікроорганізмом встановлюється зв'язок, який забезпечує збереження хламідій.
За результатами проведених досліджень встановлено, що динаміка виявлення хворих на хламідіоз значно варіює. Так, за даними досліджень Наталії Ненич, у період з 1997 по 2007 рр. в Україні було виявлено 88 неблагополучних щодо хламідіозу великої рогатої худоби пунктів. Найбільшу кількість випадків реєстрували в 1997, 1999, 2000, 2002 та 2005 рр. Результати проведених досліджень указують на нерівномірність поширення хламідійної інфекції в регіонах України. Найбільш неблагополучними щодо хламідійної інфекції тварин, зокрема і великої рогатої худоби, є Черкаська, Миколаївська, Луганська та Кіровоградська області (див. табл. 2).
За даними Центру сучасної діагностики (ЦСД), який здійснює діагностичний супровід галузі тваринництва, у 2011 р. під час звернень із господарств збудник хламідіозу тварин був виявлений у 20 випадках із 65 досліджуваних зразків. За репродуктивних проблем співробітниками ЦСД під час дослідження зразків патматеріалу представники родини Chlamydiaceae були виявлені у 38% випадків.

Сучасні підходи до
діагностики хламідіозів
Діагноз хламідіозу установлюють комплексно: з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін і результатів лабораторних досліджень.

Серологічна діагностика
Серологічна діагностика хламідійних інфекцій здійснюється за допомогою:
   реакції зв'язування комплементу (РЗК);
   реакції тривалого зв'язування комплементу (РТЗК);
   реакції непрямої мікроімунофлуоресценції (РНІФ);
   полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР).
Виявлення антитіл у сироватках крові в титрах 1:5, 1:10 і вище є підставою для підозри на хламідійну інфекцію.
Найбільш застосовуваною, тобто базовою для більшості діагностичних закладів ветеринарної медицини, для індикації хламідій є РЗК. Загальновідомо, що чутливість її на сьогодні порівняно низька. Відповідно, такі скринінгові дослідження не поліпшують, а, навпаки, - погіршують епізоотичну ситуацію в країні. Тварини, яких вважають серологічно-негативними за результатами РЗК, насправді можуть бути латентними хламідієносіями, активно поширюючи інфекцію серед сприйнятливих тварин. Недосконалі серологічні методи індикації хламідійних інфекцій, на наш погляд, і є тим чинником, який зумовлює складність епізоотичної ситуації в країні.
Новим у лабораторній діагностиці хламідіозу є метод ПЛР (полімеразно-ланцюгова реакція), який має значно вищий рівень порогової чутливості.

Традиційні лабораторні
методи діагностики
Відповідно до чинної інструкції, діагностика хламідійної інфекції тварин здійснюється здебільшого лабораторними методами. Традиційно застосовувані лабораторні методи діагностики грунтуються на індикації хламідій у мазках із патологічного матеріалу методами звичайної світлової, люмінесцентної та електронної мікроскопії. Важливими є методи імунофлуоресценції та імуноферментний, які дають змогу не лише виявляти хламідії в уражених клітинах, а й ідентифікувати їх.
Діагноз хламідіозу вважають установленим за одержання позитивних результатів в одному з наведених нижче випадків:
   хламідії виділені з патматеріалу або сперми на курячих ембріонах, лабораторних тваринах, у культурах клітин й ідентифіковані в РІФ, ІФА, ПЛР;
   виявлений антиген хламідій методами ІФА, РІФ;
   хламідії виявлені за допомогою ПЛР.
Клінічні прояви інфекції
У великої рогатої худоби хламідіоз перебігає в респіраторній, кишковій, генітальній, енцефаломієлітній, кератокон'юктивальній і суглобовій формах. Можливий змішаний перебіг хвороби. Інкубаційний період становить від трьох до 20 днів.
Захворюваність за респіраторної форми становить 70-80%, летальність - до 15-25; за кишкової, відповідно, - 30-70 і 20-30; за генітальної - до 25-60; за енцефаломієлітної - 100%.

Комплексний підхід до лікування
Лікування хламідійної інфекції має бути комплексним, етіопатогенним з урахуванням наявності супутньої інфекції, тривалості захворювання, характеру клінічного прояву і стану імунної системи організму тварини.
Провідне місце в лікуванні зазначеної патології займає етіотропна терапія: антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, фторхінолонові та тіланові препарати. Антибіотикотерапію варто проводити в комплексі з симптоматичним лікуванням, вітамінотерапією, дієтичною годівлею і поліпшенням умов утримання.
Рекомендовані курси лікування:
  окситетрацикліну гідрохлорид уводять в/м (внутрішньом'язово) через кожні 12 год у дозі 7 тис. ОД/кг маси тіла тварини впродовж семи діб;
  дибіоміцин (дитетрациклін) у формі олійної суспензії на тривітаміні, тетравіті, стерильному риб'ячому жирі ін'єктують в/м або п/ш (підшкірно) в декілька місць дворазово з інтервалом у сім-десять днів у дозі 20 тис. ОД/кг маси тварини. Враховуючи попередній досвід лікарів-практиків ветеринарної медицини, нині застосовують препарати пролонгованої дії, а саме: тетрокси-10, тетрокси ЛА, левотилазол, білозин-200.
О.А. Авраменко та Л.Я. Волинський для лікування хламідіозу великої рогатої худоби все поголів'я молодняку обробляли препаратами тетрациклінового ряду (окситетрациклін) двічі на добу впродовж п'яти-семи діб у дозі 1 тис. ОД/кг живої маси тварини. Проте найбільший ефект спостерігався за застосування препарату окси-100 одноразово на добу впродовж п'яти діб. Крім того, молодняку давали кормовий біоміцин із розрахунку 30 г/л молока, суміш випоювали вранці впродовж п'яти діб.
 Для санації бугаїв-плідників використовують тетрацикліни пролонгованої дії: триразово з інтервалом сім днів у дозі 50 мг/кг з одночасним згодовуванням біовіту-40 упродовж місяця.
Профілактичні щеплення ВРХ
На сьогодні питання вакцинопрофілактики хламідійних інфекцій вельми актуальне і водночас проблематичне. Питання полягає не стільки в кількості зареєстрованих біопрепаратів, які використовують для профілактики хламідійної інфекції, скільки в ефективності вакцинації як превентивного захисту проти зазначеної інфекції, оскільки хламідійна інфекція - потужний імунодепресант, а гуморальний імунітет за зазначеної інфекції не має вирішального значення.
Перехворілі тварини набувають імунітету на період чотири-шість місяців. На думку лікарів-практиків, вакцинопрофілактика хламідіозу тварин може бути лише складовою комплексу оздоровчо-профілактичних заходів.
Для профілактичних щеплень великої рогатої худоби застосовують вакцину проти хламідійного аборту овець і кіз, її ефективність, за різними даними, становить 30-60%.
З профілактичною метою в неблагополучних або в господарствах, де існує загроза виникнення захворювання застосовують інактивовану емульсинвакцину проти хламідіозного аборту сільськогосподарських тварин: великої рогатої худоби, овець і свиней. Вакцинують один раз на рік. Імунітет виробляється через 20-25 днів і зберігається протягом 12 міс.

Профілактика хвороби та біобезпека продукції скотарства
Профілактичні заходи у неблагополучному щодо хламідіозу господарстві направлені на підвищення неспецифічної резистентності тварин і включають застосування антибіотиків групи тетрациклінів та проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів.
У разі встановлення діагнозу хламідіозу територію, на якій виявлено захворювання (господарство, підприємство, ферму), у визначеному порядку оголошують неблагополучною щодо цієї хвороби і вводять відповідні обмеження.
Обмеження з неблагополучного пункту знімають через 30 днів після останнього випадку видужування хворих тварин і проведення заключної дезінфекції.

Правильна дезінфекція
Для дезінфекції тваринницьких приміщень, забійних пунктів і вигульних майданчиків, загонів, біологічних сховищ сперми, реманенту і предметів догляду за тваринами використовують гарячий (80°С) 1% або теплий (20°С) 4% розчин їдкого натру; 4% розчин хлораміну; 2-4% розчин формаліну; 5% розчин карболової кислоти або лізолу; 3% розчин феносмоліну за експозиції 3-4 год, розчин хлорного вапна із вмістом 3% активного хлору.
Прилад Дьюара очищують і дезінфікують 0,4-0,5% розчином естостеролу за експозиції 40 хв.
Для дезінфекції рук обслуговуючого персоналу використовують 0,5% розчин хлораміну та 2% розчин двовуглекислої соди. Спецодяг і взуття знезаражують у параформаліновій камері.
Г.В. Зоткін зазначає, що за випробування дезінфекційних засобів у неблагополучному щодо хламідіозу великої рогатої худоби господарстві добре зарекомендували себе холодні (18...20°С) розчини: 1% за АДР метафор, 3% формафін і метаформін за експозиції 3 год, 4% хлорамін-Б і їдкий натр, відповідно, - 3 год, 3% феносмолін - 3 год з розрахунку 1 л/м2 оброблюваної площі поверхні, 0,4% естостерил з розрахунку 0,4 л/м2 за експозиції 40 хв і 0,5% розчин містістерилу - 0,5 л/м2 за експозиції 1-2 год.

Інтерв'ю
Николай Орлов
У 2016 році значно зросла кількість рейдерських захоплень підприємств. Серед постраждалих є і  представники аграрного бізнесу. Лише протягом першого півріччя зі скаргами на дії рейдерів до
Як ми вже писали, органічна продукція в цілому залишається досить вузькою нішею аграрного ринку. Значною мірою – через ризикованість вирощування і збуту. Однак є ніші, де органічна продукція впевнено знаходить збут, принаймні на зовнішніх... Подробнее

1
0