ГОРОХ — ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ НАЙКРАЩИЙ попередник, а ще й ...

І все ж, якщо підходити до ситуації, як то кажуть, з наукових позицій, радше із сучасних поглядів, то цей самий хаос є основою для виникнення нових оригінальних (більш високого рівня організованості) структур. Сказати б по-філософськи, ми в передчутті креатування постіндустріального сільського господарства, що так чи інакше пов’язано з небаченим збільшенням продуктивності за істотно менших затрат, глобалізацією та віртуалізацією системних зв’язків. Але філософію залишимо для поважних професорів, а нам, виробничникам, час опуститися на грішну землю.
А ця сама грішна земля-годувальниця вимагає вже зараз якогось поміркованого, основаного на здоровому глузді та перевіреного досвідом і часом підходу. Насамперед, мова мусить іти про структуру наших посівів, тобто про набір культур, які ми почергово висіваємо на поля з тим, щоб, зробивши ставку на 2–3 високорентабельні культури, не перевиснажити поле, заселивши його хворобами та шкідниками, спонукавши спалахи епіфітотій та епізоотій.

Переконані, що ні збільшені дози хімічних речовин, ні впровадження генмодифікованих культур не стане панацеєю проти наступу хвороб та шкідників. А от застосування сівозмін, в яких поряд з культурами високорентабельними (соняшник, цукрові буряки) вирощуються рослини менш прибуткові, але такі, що оздоровлюють грунт, накопичують азот та поліпшують механічний склад землі, здатні поставити надійний кордон всіляким негараздам із землею. Зокрема — це зернобобові культури, і передусім — горох. Завдяки симбіотичній фіксації атмосферного азоту, який є елементом першого мінімуму в більшості грунтів, а також здатності мобілізовувати і засвоювати важкодоступні форми поживних речовин, він має потужний фітомеліоративний потенціал. Висока урожайність, цінні кормові й харчові якості та унікальні біологічні властивості визначають горох як джерело білку, один із кращих попередників колосових культур і надійний поліпшувач родючості грунту, особливо при недостатньому внесенні мінеральних і органічних добрив.

Біологічні особливості

Горох належить до родини бобових. Видів його два: горох посівний та горох польовий, або пелюшка. Горох не потребує тепла, проростає він за температури 1–2 градусів тепла. Сходи легко витримують весняні заморозки до 4–5 градусів, що дає можливість сіяти його в ранні строки. До вологи горох вимогливий, особливо під час проростання зерна. Для його набухання та проростання потрібно 100–110% води від маси насіння ( в 2—2,5 раза більше, ніж для насіння злакових). До грунту горох досить вимогливий. Найбільше для нього придатні чорноземи суглинисті та супісчані з достатньою кількість кальцію, фосфору та калію. Високі урожаї горох дає також на осушених болотних грунтах. Не придатними для нього є сильнокислі землі.

Агротехніка

Горох найкраще висівати в сівозміні після озимих, а також просапних культур (кукурудза, цукрові буряки та ін.), які залишають поле чистим від бур’янів. Можна успішно сіяти його і після ярих зернових культур, своєю чергою, горох — прекрасний попередник для ярих зернових культур  — пшениці, проса, гречки тощо. Горох — скороспіла культура, дозріває приблизно на 2 тижні раніше, ніж яра пшениця, тому відповідає вимогам щодо парозаймаючих культур. Підготовка грунту для посіву починається восени з лущення стерні та зяблевої оранки. Грунт під горох повинен бути глибоко зораний: на чорноземах з потужним гумусовим шаром — на 28 см, в поліській зоні з неглибоким орним шаром — на глибину цього шару. Якщо горох висівають після просапних культур, оранку на зяб можна здійснювати на глибину 20–22 см, а в окремих випадках можна обмежитись глибоким рихленням. Піднімати зяб слід у ранні строки, особливо в посушливі роки. Весняний передпосівний обробіток має винятково важливе значення. Навесні, в перші два дні польових робіт, для закриття вологи потрібно проборонувати зяб в 1–2 сліди впоперек напрямку оранки або по діагоналі. Одночасно з боронуванням слід здійснити культивацію, яка особливо необхідна на ущільнених грунтах.

Удобрення

На початкових стадіях розвитку горох добре реагує на внесення невеликих доз добрив (10–20 кг діючої речовини на 1 га). Врожаї гороху підвищуються також у разі розміщення його після попередника, удобреного органічними добривами (на 2–4 ц на 1 га). Значно збільшують урожай гороху фосфорні та калійні добрива. Ця культура добре засвоює фосфор суперфосфату. На дерново-підзолистих грунтах під горох вносять з осені 2–3 ц суперфосфату та 0,8–1 ц хлористого калію на 1 га. На кислих грунтах під попередні культури вносять вапно. Сучасні інтенсивні технології вирощування гороху передбачають застосування для позакореневого підживлення мікродобрив, зокрема, кристалонів. Згідно з отриманими результатами, протягом 3-річного промислового випробування мікродобрив на полях компанії “РАЙЗ”, за внесення 3–4 кг кристалону жовтого, урожайність гороху підвищується на 8–10%, при цьому поліпшується якість зерна.

Висівання

Одна з важливих умов одержання високого врожаю гороху — раннє його висівання. Коли сходи з’являються дружно, рослини добре розвиваються. За раннього висівання рослини гороху утворюють сильнішу кореневу систему, яка проникає на 20–25 см глибше, ніж за звичайного терміну висівання. Як наслідок, такі посіви менше страждають від нестачі вологи в бездощові періоди і раніше визрівають. Норми висіву залежать від сорту, способу посіву та грунтово-кліматичних умов. Кращі норми висівання гороху, за даними оригінаторів сучасних сортів гороху половинчасто-безлистого типу, — 1–1,2 млн схожих насінин. Глибина загортання насіння гороху визначається грунтово-кліматичними умовами. На важких суглинистих грунтах насіння заробляють на глибину 3–5 см, на більш легких — на 4–6 см, на чорноземах — на 6–8 см; на грунтах, що швидко втрачають вологу, — на глибину 8–10 см. Догляд за посівами гороху полягає в хімічному знищенні бур’янів, для чого посіви обробляють гербіцидами грунтовими або страховими залежно від конкретних видів бур’янів та рівня заселеності ними. Важливим заходом є контроль кількості шкідників і вчасне застосування інсектицидів, особливо на стадії бутонізації та цвітіння.

Селекція та насінництво

Проблема з горохом в останнє десятиріччя була пов’язана з його збиранням, коли воно було роздільним, велось із великими затратами часу та енергії, а втрати при цьому сягали близько 80%. Але з’явилися нові сорти іноземної та вітчизняної селекції, придатні для прямого комбайнування, яке здійснюється звичайними комбайновими жатками з мінімальними втратами. Це так звані прямостоячі, або половинчасто-безлисті горохи. Їх основною особливістю є те, що верхні листки морфологічно трансформовані в несправжні вуса, які й обумовлюють додаткове зчеплення між собою сусідніх рослин на верхньому ярусі. Остання обставина спричинює високу стійкість масиву гороху до вилягання, і він стає абсолютно придатним для прямого комбайнування. Компанія “РАЙЗ” ось уже 4 роки поспіль вирощує саме такий горох, а збирання здійснює одностадійно комбайнами типу JOHN DEER.
Сучасні високоінтенсивні лінійні сорти горохів, створені в провідних європейських селекційних центрах, розраховані на врожаї близько 60–80 ц/га. Але організми, насичені такою кількістю господарсько цінних ознак, потребують належного піклування. Насамперед, особливих вимог до посівного матеріалу. Лише використання оригінального насіння 1-ої репродукції може дати той урожай, що його запрограмували селекціонери. Якщо насінництво (розмноження сорту) ведеться не на високому технологічному рівні, то такий сорт не відображає повною мірою сортових ознак та стає схильним до вищеплення. З іншого боку, для ефективної діяльності селекційних центрів у напрямі створення нових, більш продуктивних та технологічних, сортів потрібні кошти, що за прийнятою в цивілізованому світі практикою надходять від реалізаторів насіння 1 репродукції у формі роялті. Досвід європейських країн засвідчує, що це єдино можливий спосіб функціонування такого складного організму, як виведення, розмноження, поширення сорту. Так от, компанія “РАЙЗ” одержала таке право на розмноження, реалізацію, а також зобов’язання на сплату роялті від провідних європейських компаній — “ОСЄВА” (Чеська Республіка) та “ЛЕМБКЕ” (Німеччина).

Горох Зекон
Сорт занесений до Реєстру сортів рослин в Україні з 2000 р. для усіх зон вирощування. За тривалістю вегетаційного періоду — середньостиглий. Чеським селекціонерам вдалося вирішити досить складне завдання — поєднати високу врожайність ЗЕКОНУ (50–70 ц/га), стійкість до вилягання і, що особливо важливо, зелений колір зерна у фазі повної стиглості. Остання обставина надає йому додаткових переваг у разі використання гороху на харчові цілі. Зерна ЗЕКОНУ досить крупні — 1000 зернин у середньому важать 250 г. Сорт відзначається високою стійкістю до вилягання, толерантністю до кореневих та стеблових хвороб. Зекон — надзвичайно екологічно пластичний, придатний для вирощування в усіх агроекологічних зонах — Степу, Лісостепу та Поліссі, не вибагливий до попередників. Вегетаційний період 106–107 днів. Висота рослин — 75 см. Зекон має низьку активність трипсинінгібітора, тому придатний для виробництва з нього комбікормів без попередньої термічної обробки зерна. Навколоплодова оболонка зерна тоненька, а ендосперм м’якший, ніж в інших сортів, тому ЗЕКОН максимально придатний для переробки на крупу та використання не лише на кормові, а й на харчові цілі.

Менгір
Перший Чеський різновид половинчасто-безлистого типу. Його особливостями є: екологічна пластичність, висока врожайність зерна, відмінна стійкість до вилягання. Збирають безпосередньо прямим комбайнуванням. Насіння здорове. Сорт ранньостиглий. Менгір занесений до реєстру України в 2000 р. Рекомендується для вирощування в поліській зоні, але придатний для культивування на всій території України. Перевага в тому, що паростки в нього дуже легкі, завдяки тому, що Менгір половинчато-безлистий і малосхильний до вилягання. Ще однією перевагою є швидке висихання рослин після дощу, що набагато зменшує ймовірність листкових захворювань та упереджує їх поширення на насіння. Саме тому вихід кондиційного насіння дуже високий. Маса 1000 зерен — 250–270 г.

Готівський (НОВИЙ!)
Середньоранній жовтозерний сорт половинчасто-безлистого типу нової генерації від компанії “Осєва”.
Висота рослин — 78 см.Тривалість вегетаційного періоду — 107 днів. Високостійкий до вилягання, стійкий до ураження кореневими гнилями, антракнозом, аскохітозом, іржею. Сорт високоврожайний — 50–70 ц/га зерна. Маса 1000 зерен — 260–300 г.

Харді (НОВИЙ!)
Ранньостиглий, середньовисокий, високоурожайний сорт гороху половинчасто-безлистого типу селекції компанії НПЦ “Лембке” з кращими показниками стійкості до вилягання серед сортів, що пройшли офіційні випробування в Німеччині в 1998–1999 рр.
Придатний для вирощування як на легких, так і на інших добре структурованих грунтах з якомога нейтральнішим рівнем pH.
Дозрівання — рівномірне, раннє; висота рослин — середня; стійкість до вилягання — дуже висока. Сорт високоврожайний, маса 1000 насінин — від 220–250 грам.
Період висівання — починаючи з середини березня за умови фізичної стиглості грунту. Норма висіву — 1,0–1,2 млн схожих насінин на гектар.

Досвід
Досвід, набутий нашою компанією в процесі вирощування горохів, свідчить про те, що нові сорти половинчасто-безлистого типу дають можливість не тільки поліпшити структуру грунту, оздоровити його та наситити азотом, а й досягти досить помітної економічної ефективності (маржовості). Наші врожаї нерідко сягають 45–60 і навіть більше центнерів з кожного гектара, а оскільки останніми роками трейдерська ціна висока і стабільна, то дохід від реалізації істотно перевищує затрати на застосування інтенсивної технології. Результати вирощування горохів половинчасто-безлистого типу протягом останніх трьох років наведено в таблиці.

О. Ісичко,
канд. с.-г. наук, директор департаменту компанії “РАЙЗ-АГРОСЕРВІС”,
О. Бовсуновський,
канд. с.-г. наук, менеджер
компанії “РАЙЗ-АГРОСЕРВІС”