Спецможливості
Статті

Голозерний овес — перспективна фуражна

05.06.2008
1458
Голозерний овес — перспективна фуражна фото, ілюстрація
Голозерні сорти вівса спроможні гарантувати прорив у фуражному забезпеченні тваринництва. Його широке застосування здешевить кормові раціони для свиней і птиці без погіршання якості годівлі.

Овес для всіх кліматичних зон України — культура не нова. Відомі її сорти щорічно займають сотні тисяч гектарів. Фахівці знають, що якість фуражу вівса невисока. Такий фураж використовують переважно для годівлі коней і кролів, обмежено його вводять у раціони ВРХ, а для високопродуктивної птиці і свиней ця культура не придатна взагалі, бо в ній багато плівки (від 10 до 40% маси), а отже, дуже багато й клітковини. Між іншим, білок вівса — найбільш повноцінний серед усіх зернових злаків. Не випадково останнім часом вівсянку називають аристократичною їжею не тільки в Англії, а й в усьому цивілізованому світі.
Хоч як це дивно, використати цю перевагу під час згодовування майже неможливо через надзвичайно високий рівень клітковини в звичайному вівсі. Ця структура затримує перетравлення і робить повноцінний білок культури недоступним. Спроби відділити плівку з вівса за допомогою лущення — пози-тивного результату не дають: вихід лущеного вівса мінімальний, а затрати майже “космічні”.
І все ж, попри ці якості культури, виробники не відмовилися від неї. Чому? Відповідь проста. Яра культура овес — малозатратна, невибаглива щодо грунту й кліматичних умов, займає гідне місце в типових сівозмінах зони і, нарешті, який-ніякий, а все-таки фураж.
Мало хто знає, що в світовій селекції вівса за останні п’ять-десять років зроблено радикальні кроки. В культурі з’явилися нові безплівкові сортотипи голозерного вівса з природно збільшеним вмістом білка і мінімальним рівнем клітковини.
Голозерний овес виведено методом індивідуального відбору з беккросованої гібридної популяції. Різновидність цього вівса — інтерміс — морфологічно відрізняється від плівчастих сортів будовою колоска, що й обумовлює підвищення його кількісних і якісних показників. У плівчастих сортів в колоску 2–3 квітки , а в голозерних — 3–5.
Трирічний досвід вирощування й розмноження двох нових сортів голозерного вівса в одному з господарств Одещини переконав нас у перспективності його вирощування в цьому регіоні в богарних умовах.
Наші досліди засвідчили, що висівання голозерного вівса двох сортів селекції країн СНД в умовах Півдня України цілком обгрунтовано. У виробничих умовах голозерний овес висівали за традиційною для звичайних сортів технологією і, порівняно з цими сортами, в усі роки випробування збирали стабільний його врожай (табл.1).
Дані таблиці 1 свідчать, що врожайність плівкових і голозерних сортів за роки досліджень змінювалася відповідно до кліматичних умов, і все ж у голозерних представників вона щорічно була вищою. В середньому за три роки перевищення становило 6,6%.



Ще суттєвішим виявився результат збільшення виходу кормових одиниць і протеїну з гектара посівної площі. Голозерні сорти випереджали традиційні на 28% за енергією і на 68,2% за протеїном. Це означає, що вирощування голозерних сортів вівса можна розглядати як потужний крок до зниження питомих втрат на виробництво високоякісного білка (понад 50%).
За зовнішнім виглядом зерно голозерного вівса суттєво відрізняється від плівкового (рис.1). Деякі агрономи не можуть навіть розпізнати цю культуру, вивчаючи її вперше.
Квіткові лусочки в голозерного вівса м’які, нещільно облягають зернівку. Під час обмолоту зерно повністю звільняється від них. Спостереження за вирощуванням голозерного вівса показали, що його сорти — середньостійкі проти стеблової іржі, мають високу стійкість до вилягання й осипання.
Безплівковий овес краще висівати в ранні строки. Оптимальна норма висіву — 6–7 млн схожих насінин на гектар. Зазвичай це становить близько 100 кг/га.
Наш досвід підтвердив, що вивчені сорти добре відгукуються на внесення азотних добрив і обробку пестицидами.



Овес голозерний має ідеальну вирівняність травостою (рис.2), у нього рівномірне дозрівання зернин у волоті. Середня тривалість вегетаційного періоду — 86–92 дні.
Щоб остаточно переконатися в суттєвих перевагах вирощування й використання голозерного вівса, проаналізуємо таблицю 2, в якій подано порівняльну поживність різних форм вівса з основними представниками фуражних культур України.
Дані таблиці 2 свідчать, що зміна форми вівса з плівкового на голозерний підтягує його енергетичну поживність до рівня кукурудзи, а вміст протеїну при цьому стає максимальним, і жодна зернова злакова культура навіть не наближається до цього абсолютного показника. Крім того, голозерний овес має максимальний показник насиченості доступним фосфором, в його складі накопичується значна концентрація лізину й сірковмісних амінокислот — метіоніну й цистину.
До того ж, голозерний овес має найнижчий рівень клітковини серед усіх культур, вибраних для порівняння.
Завдяки цьому, голозерний овес є найпривабливішим компонентом комбікормів і кормових сумішей для молодняку телят, свиней і птиці. Особливо це актуально для сучасних інтенсивних кросів і гібридів тварин, для яких проблема балансу енергії й протеїну — безперечно вирішальний чинник високої продуктивності.
Досліди, проведені в Росії в 2003–2005 роках, показали, що голозерний овес може виконувати функцію єдиного зернового компоненту в складі комбікормів для бройлерів кросів “Іза” і “Кобб”. Добавки до такого вівса білків, фосфатів і преміксу перетворюють суміш на ідеальний за продуктивною дією комбікорм. Згодовування комбікорму лише на основі вівса підвищує енергію росту птиці на 2,5–7% за зниження витрат кормів із 2,54 до 2,2 кг на кілограм приросту, і це при тому, що в контролі використовували стандартний для цієї птиці ідеальний за складом комбікорм.
Є дані про максимально позитивний вплив корму з голозерного вівса на ріст і розвиток телят, поросят. Цей корм можна розглядати як стимулюючу підгодівлю для тварин у разі хвороби і в профілактичний період під час переходу на немолочні корми в ранньому віці.
На нашу думку, за умов використання голозерних сортів ця культура може стати суттєвим проривом у розв’язанні проблеми фуражного забезпечення для України. Крім того, широке виробництво голозерного вівса зможе докорінно змінити на користь здешевлення склад раціонів годівлі свиней і птиці в промислових умовах виробництва на комплексах і птахофабриках. А це — реальний спосіб збільшення рентабельності тваринництва і підвищення його привабливості.

Інтерв'ю
Максим Мартинюк  Держгеокадастр
За посадою Максимові Мартинюку належить опікуватися усіма землями держави. Тому перше запитання до голови Держгеокадастру цілком зрозуміле...  
Тиждень тому президент Зеленський підписав закон, який назвали законом про земельну децентралізацію. Сайт «Пропозиція» вирішив поцікавитися у завідувача кафедри землевпорядного проєктування НУБіП (колишня УСГА), доктора економічних наук... Подробнее

1
0