Головне — не «замерзнути»

У сільськогосподарському виробництві у якості урухомника практично на всій техніці використовують дизельні двигуни. Свою перевагу вони завоювали завдяки низьким витратам пального, оскільки мотори цього типу мають малі його питомі витрати (г/кВт.год) за забезпечення основних експлуатаційних режимів, високого крутного моменту та потрібної потужності.

А. Сухина
a.sukhina@univest-media.com
За сприяння компанії ТОВ «Тех-Автопром» та ТОВ «Шелл Ойл Продактс Юкрейн»

Та не слід забувати також про недоліки дизеля, до яких можна віднести дорогу у виготовленні й обслуговуванні паливну апаратуру, гірші пускові якості за низьких температур, підвищений викид деяких токсичних компонентів пального із відпрацьованими газами, підвищений рівень шуму тощо.
Та попри всі ці недоліки, дизельний двигун нині має широке використання. І сьогодні їх можна зустріти практично на всіх видах техніки, яку експлуатують практично цілий рік, за різних температурних значень. Як говорилося вище, одним із недоліків дизельного двигуна є гірші (якщо порівнювати з бензиновим) пускові властивості у холодну пору року. Це пояснюється особливістю процесу запалювання робочої суміші.
Наразі для полегшення запуску дизеля холодної пори року застосовують різні методи і способи: це і свічки розжарювання, й автономне підігрівання охолоджувальної рідини, і використання різноманітних хімічних препаратів тощо. Проте основними умовами для пуску двигуна є відповідний стан пального та можливість прокручування двигуна, що залежить від використання певного типу олив. Тому в пропонованому вашій увазі матеріалі розглянемо детальніше саме ці два моменти.
Сьогодні існує два види дизельного пального: літнє та зимове, тому перше, що потрібно зробити, — це своєчасно перейти на потрібне. Проте навіть своєчасний перехід не гарантує того, що ваш двигун працюватиме без перебоїв, адже візуально відрізнити зимове пальне від літнього неможливо. Тому, яке саме пальне міститься у баку, ніхто не знає (окрім хіба що самого продавця). І буває так, що в бак нашого «улюбленця» потрапляє не зимове пальне, про яке сповіщають оголошення на АЗС, а літнє, залишки якого ще, так би мовити, допродають. А за температури нижче 0°C у літньому дизельному пальному утворюються кристали парафінових вуглеводнів, які зростаються між собою і забивають паливні фільтри та паливопроводи. Втім, і використання зимового дизелю також може призвести до поганого пуску або до зупинки двигуна в дорозі. Адже температура інколи знижується нижче припустимих норм, і пальне загусає, що утруднює його рух системою живлення.
Для того, щоб цього не сталося, багато хто додає до дизелю бензин, керосин, різні хімічні реагенти. Щодо додавання бензину та керосину, то ці способи відомі, і «радянські» двигуни залюбки «поласують» цими добавками без шкоди для свого «здоров’я».
А от що робити із сучасними двигунами? Додавати хімічні препарати? Проте і їхнє додавання потребує певних знань та навичок. Наприклад, присадку потрібно додавати за плюсової температури пального, і що вища температура, то ліпше розподіляється присадка в пальному і температура замерзання буде нижчою. Тому рекомендується взяти певний об’єм пального (наприклад, 20 л), додати присадку пропорційно до запланованої кількості заправлення бака, нагріти її до 50°С, залити отриману суміш у бак, а потім заповнити його бажаною кількістю пального. Проте потрібно мати на увазі, що пропорція нагрітого пального повинна бути не меншою, ніж 30% загального обсягу залитого в бак. Якщо ж пальне вже «замерзло», то ці препарати для нього — як мертвому припарка. Лити їх у вже застигле пальне абсолютно марно. Оснащений дизельним двигуном транспортний засіб потрібно відтранспортувати у теплий гараж і повністю розігрівати систему живлення.
А що ж робити, коли немає теплого гаража? Дякувати Богові, ми живемо в ХХІ ст., і сучасна промисловість пропонує низку пристроїв для полегшення життя вам та вашій техніці.

Підігрівачі дизельного
пального
Підігрівачі дизельні передпускові є одним із найкращих винаходів для прогрівання пального у двигуні будь-якої техніки перед безпосереднім його запуском за низьких температур. Підігрівання дизельного пального у зимовий період забезпечує зниження його в’язкості (підвищення плинності), запобігає парафінізації у відповідальних вузлах паливної магістралі, відновлює і поліпшує фільтрованість. Таким чином, забезпечення стабільного подавання й очищення пального як у передпусковий період, так і за працюючого двигуна істотно полегшує експлуатацію дизельного автомобіля в умовах низьких температур.
Застосовувані в паливних системах дизельних двигунів підігрівачі за своїм функціональним призначенням поділяють на такі види:
 для фільтрів тонкого очищення (накладні, або бандажні, діаметр фільтрів для обігріву від 68 до 125 мм);
 проточні (їх встановлюють у розріз штатного паливопроводу перед фільтрами тонкого очищення);
 гнучкі стрічкові (для фільтрів і паливопроводів);
 стрижневі (для фільтрів-сепараторів різних систем);
 насадки на паливозабірники (для штатних паливозабірників);
 паливозабірники, що підігріваються (встановлюють у паливний бак замість штатних, їх рекомендовано використовувати за температур експлуатації нижче -40°С).
Найуразливішим місцем паливної магістралі є фільтр тонкого очищення, який стає непрохідним за низьких температур через підвищення в’язкості (втрату текучості) дизельного пального і скупчення у ньому кристалів парафінів. Ефективним вирішенням такої проблеми є використання бандажних підігрівачів паливних фільтрів, які сьогодні користуються найбільшою популярністю серед користувачів. Адже з допомогою спеціальних спреїв-аерозолів дизельний двигун можна запустити, проте на цьому все і закінчується — далі двигун не розвиває потрібної потужності. Здебільшого це відбувається через «запарафінений» фільтр, який не в змозі пропустити необхідну кількість пального. Тому слід або замінити його на новий, або розігріти, що за морозу в 15…20°С не досить легко зробити. Також є випадки, коли дизельне пальне може «прихватити» в дорозі, тоді завдання ускладнюється…
Основними користувачами такої продукції є компанії, яким «потрібно їхати» будь-якої пори року. Це можуть бути логістичні компанії, які перевозять вантажі, також сільськогосподарські підприємства, які займаються тваринництвом (коли доводиться працювати також за будь-якої температури), ну і, звісно, легкові авто, на яких сьогодні досить широко використовують дизельні двигуни. Проте ці підігрівачі не рекомендують використовувати на фільтрах із пластмасовим корпусом, тому що виникає ризик розплавлення корпуса фільтра.
Підігрівачі проточні є додатковими елементами паливної системи, їх встановлюють у розріз штатного паливопроводу перед фільтром тонкого очищення. Вони забезпечують електропідігрівання пального у паливопроводі за працюючого двигуна, тобто в режимі маршового підігрівання. Справа в тому, що бак розміщений на певній відстані від двигуна, і паливопроводи, які з’єднують їх між собою, прокладені ззовні автомобіля (трактора). І от ми розігріли паливні фільтри, і все нібито нормально, а машина не їде. Вся проблема — в паливопроводах, які «закупорені» дизельним пальним. Тому підігрівання пального в паливопроводах також важливий і необхідний елемент.
Насадки паливозабірників призначені для установки на штатні паливозабірники задля забезпечення забору дизельного пального з бака за низьких температур (до -40°С), коли забір застиглого і загустілого пального штатними паливозабірниками неможливий.
Підігрівання дизельного пального і, відповідно, зниження його в’язкості та депарафінізацію здійснюють електричними насадками, що працюють від акумулятора.
Підігрівачі електричні стрижневі призначені для підігрівання дизельного пального в різних конструкціях фільтрів — сепараторів паливної магістралі двигуна. Вони є аналогами підігрівачів відомих моделей паливних фільтрів-сепараторів систем Fleetguard FuelPro і Fleetguard DieselPro. У паливних системах ці підігрівачі забезпечують як передпускове підігрівання, так і безперервне підігрівання за працюючого двигуна.
Окремі підігрівальні елементи рекомендовано використовувати у комплексі, тому виробники пропонують автоматизувати системи для комплексного вирішення проблеми підігрівання дизельного пального, об’єднавши їх в одну систему, керовану електронним блоком. Така система включає в себе, крім підігрівачів, датчик температури пального і блок управління, встановлені у моторному відсіку, а також пульт управління, розміщений у кабіні автомобіля. Система автоматизує процес підігрівання та суттєво спрощує експлуатацію автомобіля з дизельним двигуном у зимовий період. Одночасно вона виконує захисні функції за виникнення несправностей, а також за зниження напруги бортової мережі автомобіля.

Рекомендації щодо використання
Під час вибору підігрівачів і комплектування системи підігрівання насамперед слід користуватися поданими нижче критеріями.
Œ Вибрати потрібну для вашого дизельного автомобіля граничну температуру стійкої експлуатації у зимовий період.
 Визначити допустимі норми енергоспоживання (електричної потужності) від бортової мережі вашого автомобіля для передпускового і маршового підігрівання пального.
Так, за граничної температури до -5°С можна використовувати тільки підігрівач фільтра тонкого очищення для передпускового і, за потреби, — для маршового підігрівання.
За граничної температури до -15°С досить оптимальною слід вважати систему підігрівання, що включає підігрівач фільтра тонкого очищення, проточний підігрівач, а також малопотужну насадку на штатний паливозабірник. Слід мати на увазі, що підігрівач фільтра тонкого очищення і підігрівальна насадка паливозабірника працюють у режимі передпускового підігрівання, а проточний підігрівач забезпечує підігрівання дизельного пального за працюючого двигуна, тобто в режимі маршового підігрівання.
За поєднаного застосування цих підігрівальних елементів можна забезпечити граничну температуру стійкої експлуатації дизельного автомобіля на рівні від -25 до -40°С.
Зважаючи на обмежену енергоємність акумулятора та генератора автомобіля, існують вироблені практикою допустимі норми енергоспоживання (споживаної електричної потужності) для передпускового і маршового підігрівання.
Вважають, що передпускове підігрівання протягом 5–10 хв перед запуском двигуна обмежується сумарною споживаною електричною потужністю до 250 Вт для легкових і 350 — для вантажних автомобілів. У разі маршового підігрівання сумарна електрична потужність підігрівачів не повинна перевищувати 200–250 Вт для автомобілів із напругою бортової мережі 12 В і 350–400 — для автомобілів із напругою бортової мережі 24 В. У деяких випадках для дизельних двигунів потужністю понад 250–400 кВт за маршового підігрівання пального допустиме енергоспоживання з бортової мережі на рівні до 500 Вт.

Використання олив
Для безвідмовної і надійної роботи техніки у зимовий період слід звернути увагу на мастило, яке ви використовуєте у двигуні, а саме на його клас в’язкості за різних температур навколишнього середовища. Узимку олива в двигуні має характеризуватися низькою температурою застигання і відповідати рекомендаціям виробника транспортного засобу. Для надійної роботи техніки навіть у дуже холодний період низка компаній випускають як спеціалізовані, так і всесезонні оливи. Так, компанія «Шелл» пропонує продукти Rimula R6 M і Rimula R6 LM — всесезонні моторні оливи для дизелів важкої техніки. Вони розроблені із перевищенням чинних специфікацій автовиробників, до їхнього складу входить спеціальний комплекс мийно-диспергуючих присадок, що запобігають утворенню відкладень у двигуні.
Shell Rimula R6 M характеризується низькою температурою застигання (-42°C), високими пусковими характеристиками за низьких температур, доброю мастильною здатністю, стійкістю до окислення.
Shell Rimula R6 LM забезпечує тривалу роботу двигуна у зимовий період завдяки високому ступеню захисту від спрацювання, а також здатності знижувати рівень відкладень на поршні і в піддоні картера. Рекомендовано багатьма провідними світовими автовиробниками, в т. ч. Mercedes-Benz, MAN, Volvo, Cummins, для застосування у дизелях і двигунах, що працюють на скрапленому газі. Олива забезпечує низький рівень викидів і скорочує витрати на обслуговування.
Варто пам’ятати, що зима — це не лише мороз, а ще й інтенсивніша конденсація (у разі перепаду температур) із накопиченням води у вузлах і агрегатах. Тому задуматися про своєчасний перехід техніки на відповідні мастильні матеріали потрібно заздалегідь. Найвідповідальніші системи, що потребують правильного переходу на «зимові» матеріали, — це, як правило, ДВЗ, трансмісія, гідравлічна система, централізована система мащення, вузли точкового мащення.
У різних вузлах трансмісій найбезпроблемнішими для всесезонної експлуатації в Україні, включаючи температури нижче -30°С, є оливи класу в’язкості SAE 75W (всесезонні оливи — SAE 75W-90/75W-80/75W-140). Їхня перевага не тільки у відмінних низькотемпературних властивостях, а й у тому, що з такими класами в’язкості зазвичай пропонують синтетичні продукти, які вирізняються тривалими інтервалами заміни (а вони в сучасних трансмісіях можуть досягати сотень тисяч кілометрів). Для гідростатичних трансмісій позашляхової техніки застосовують спеціальні трансмісійні оливи «зимових» класів в’язкості — SAE 10W або SAE 5W, якщо це дозволяє виробник обладнання. Зазвичай для зимових класів в’язкості виробник вказує верхній температурний діапазон: від 0 до 20…30°С.
Розшифровка позначення (10W-40), або правильніше сказати — класифікація SAE досить проста. Дане маркування складається з комбінації зимового (перша цифра) і літнього (друга цифра) класів в’язкості. Така класифікація дає можливість вибору масла для експлуатації в певному регіоні з урахуванням конструктивних особливостей двигуна. Від першої цифри необхідно відняти число 35, так ми отримаємо температуру в °С, за яким можливий надійний запуск двигуна в зимовий час. Наприклад маркування 10W-40 означає, що дана олива ефективно працює в широкому діапазоні температур характерних для наших кліматичних умов, і його можна рекомендувати від -25°С до +40°С.