ГодІвля курей

Вирішальний вплив на утворення яєць, кількість та якість м’яса мають поживні речовини корму. Так, за недостатньої або повної відсутності деяких поживних, мінеральних, біологічно активних речовин яйцекладка різко знижується, а в деяких випадках повністю припиняється. Найбільш різко проявляється в курей недостатня кількість білка, кальцію, марганцю, вітамінів А, Д, В2, холіну й води. Вміст білка в кормі нижче 10% уже помітно впливає на продуктивність. За недостатньої кількості кальцію вже через два тижні припиняється яйцекладка. За недостатньої кількості марганцю, вітамінів та питної води відбувається те саме.

Курей розводять, щоб отримати яйця та м’ясо. Яйценосні кури невеликі за розміром, швидко ростуть, рано дозрівають. Жива вага їх становить 1,8—2,2 кг, яйценосність — 200—220 яєць на рік (рекорд — 365), маса яєць на початку яйцекладки — 40—50 г, а в річному віці — 55—65 г. Курки-несучки здатні нести яйця протягом 10 років. Яйцекладка з настанням линяння зменшується на 2—3 тижні, (іноді цей період подовжується до 2-х місяців і більше), а потім відновлюється.
М’ясні породи курей мають середню живу вагу 3—3,5 кг, вони малорухливі та схильні до переїдання. Порівняно з яєчними в них більша інтенсивність обміну речовин і менша — яйцеутворення, тому вони характеризуються надмірним відкладанням жиру під шкіркою та у внутрішніх органах (особливо в печінці).
Куряче яйце складається на 60% із білка, на 30% — із жовтка та на 10% — з яєчної шкаралупи. Хімічний склад яйця приблизно такий: води — 65%, протеїну — 12,1, жиру — 10,5, безазотистих екстрактивних речовин — 0,9 та золи — 10,9%. Амінокислотний склад білка повністю відповідає амінокислотному складові корму, аналогічна залежність встановлена і стосовно жиру. Ароматичні речовини також переходять у яйце. Кількість мінеральних речовин та вітамінів у яйці значною мірою залежить від кількості їх у кормі. На забарвлення жовтка впливають такі речовини, як ксантофіл, зеаксатин, каптаксатин тощо.
Годівля курей суттєво впливає не тільки на якість, а й на кількість м’яса. М’ясо курей має такий склад: води — 72,6%, протеїну — 25,5, жиру — 1,6, безазотистих екстрактивних речовин — 0,4 та золи — 1,4%. Особливо слід враховувати вплив корму на смакові якості м’яса. Рибний присмак його, скажімо, виникає не тільки внаслідок згодовування курам риб’ячого жиру та рибного борошна, які слід виключати з раціону за два тижні до забою, а й кормів рослинного походження, коли бетаїни з’єднуються з вільними жирними кислотами. Аби запобігати утворенню таких ароматичних сполук, годівлю птиці слід припинити за 12 годин до забою.
Від кормів залежить також колір шкіри, м’яса та жиру. Жовтуватий колір отримують від годівлі зерном кукурудзи та борошном люцерни. Жовтий колір жиру надають каротини, білий колір м’ясу — овес, ячмінь та макуха чи шрот сої. Оскільки жир курей, яких годують кукурудзою, має м’яку консистенцію, а ячменем — дуже щільну, то для отримання хорошої якості м’яса слід згодовувати ці два корми в правильній пропорції.
Годівля яєчних курей здійснюється з урахуванням їх виробничого призначення (одержання інкубаційних або харчових яєць, м’яса).
Сучасні лінії яєчних курей здатні проявити свої генетичні можливості — високу несучість, життєздатність та ефективну трансформацію поживних речовин корму в продукції — лише за умови повноцінної годівлі, яка забезпечує потребу в енергії і всіх поживних і біологічно активних речовинах.
Тому головне в годівлі племінних курей полягає в тому, щоб, використовуючи збалансовані раціони, забезпечити високу їх несучість, життєздатність, одержати яйця з оптимальним вмістом вітамінів, амінокислот, макро- та мікроелементів, потрібних для нормального розвитку зародків.
Інкубаційні якості яєць і життєздатність молодняку залежать також від відтворної функції півнів.
Встановлено, що якість продукції (об’єм еякуляту, концентрація та рухомість сперміїв) значною мірою визначаються годівлею півнів, потреби яких істотно відрізняються від потреб курей-несучок.
Нормування годівлі курей найкраще досягають, використовуючи повнораціонні комбікорми, які задовольняють індивідуальні потреби курок і півнів у поживних речовинах за умови вільного доступу до комбікормів (таблиця 1).
Курям батьківського стада з метою запобігання ожирінню комбікорм згодовують не гранульований, а розсипний або у вигляді крихти.
Для підтримання апетиту і споживання добової норми мікродобавок, які містяться в порошкоподібній фракції розсипного комбікорму, його кількість доцільно регулювати так, щоб до першої ранкової годівлі у годівницях не було залишків.
Добова потреба комбікорму на одну курку — 120—125 г, півня — 135—140 г.
Довжина годівниць на 1 голову за сухого типу годівлі — 4 см і комбінованого — 10 см, довжина напувалки на 1 голову — 2 см.
Годівниці регулюють за висотою так, щоб їхні верхні краї перебували на рівні спини, а напувалки — на рівні дзьоба птиці. Відстань до годівниць і напувалок не повинна перевищувати 3 см.
Аби запобігти втратам корму, використовують годівниці із запобіжними бортиками, які заповнюють наполовину. Важливою умовою одержання яєць з високими інкубаційними якостями є повноцінна вітамінна годівля племінних курей. Тому комбікорми для них збагачують комплексом вітамінів А, В2, Е, Д3 та ін.
У господарствах, які мають зернові корми і трав’яне борошно, комбікорми готують на місці змішування білково-вітамінних добавок (БВД) — 20% і зернових кормів власного виробництва — 80%.
За комбінованого типу годівлі поряд з добавками вітамінів у раціонах племінних курей використовують свіжу подрібнену зелень, моркву, гарбузи, борошно з бобових трав, молочні відходи, пророщують зерно і дріжджують корми.
Потреба курок і півнів у поживних і біологічно активних речовинах неоднакова: у півнів підвищена потреба у вітамінах А, Е, тоді як у кальції вона удвічі менша, ніж у курок. Тому годівля курок і півнів за спільного утримання здійснюється по-різному. Годівниці для курок обладнують обмежувальними планками, так щоб висота кормового отвору не перевищувала 15 см. Це виключає можливість поїдання півнями корму з годівниць курок. Годівниці для півнів з обмежувальними бортиками (довжина 50 см, ширина і висота 10 см), куди щодня засипають повнораціонний комбікорм, підвищують на висоту 55—65 см від підлоги, з тим щоб корм могли поїдати тільки півні. На 15—20 см фронту годівлі півнів потрібна одна годівниця.
Основні показники для курок батьківського стада: вихід інкубаційних яєць від валового збору — 80%, вміст в 1 г жовтка вітаміну А — не менше 6 мкг, каратиноїдів — не менше 8—10, вітаміну Е — 8—10; вітаміну В2 у жовтку — 4 і білка — 2; питома вага — не нижче 1,075, запліднюваність — 90—95%, виплоджуваність — 80—85% від закладених яєць.
При комбінованому типі годівлі в годівниці для півнів засипають кормову суміш: зерно пшениці, кукурудзи, жиророзчинні вітаміни А, Е (50—60 г), рибне борошно (5—7), дріжджі (2,5), подрібнену червону моркву або свіжу зелень (15—20 г). Півням бажано згодовувати пророщене зерно вівса.
За оптимальних умов утримання і повноцінної годівлі у півнів об’єм еякуляту в середньому становить — 0,25—0,4 мл, концентрація сперміїв — 3 млрд/мл, активність 80—90%, запліднюваність яєць — не менше 95%.
У комбікорми один раз на тиждень додають гравій (розмір часток 3—5 мм) — 1 кг на 100 курей.
Від промислового стада курей необхідно одержати максимальну кількість яєць високої категорії за мінімальних витрат кормів, що має вирішальне значення для рентабельності цієї галузі.
Годівля курей-несучок промислового стада, утримуваних на підлозі, має багато спільного з годівлею племінних курей, і різниця зумовлена в основному більш високими потребами племінних курок у вітамінах А, В2, Е та інших.
За утримання курок у клітках створюються специфічні умови (обмеженість руху, відсутність сонячного опромінення, неможливість поїдання посліду та ін.), які впливають на потребу несучок у поживних речовинах.
Для удосконаленої годівлі застосовують фазову годівлю курок-несучок, основний принцип якої полягає в тому, що рівень сирого протеїну та обмінної енергії змінюють відповідно до вікової динаміки несучості, з тим щоб без шкоди для несучості раціонально використати найдорожчу частину раціону — протеїн і в такий спосіб домогтися економії годівлі.
Яйцекладка в молодок починається у віці 150—180 днів, а ріст триває до 300—360 днів. Тому цей період визначають як першу фазу, за якої відбувається швидке збільшення несучості та живої ваги молодих курок. Раціон годівлі курей промислового стада у першу фазу — 150—300 (180—360) днів характеризується високим вмістом поживних речовин: 270—280 ккал обмінної енергії, 17% сирого протеїну, 3,3 кальцію та 0,8 г фосфору у 100 г корму.
У віці 300—360 днів ріст птиці припиняється, і жива вага стабілізується. З цього віку починається друга фаза, тривалість якої становить 301—420 днів. Вона закінчується, коли у птиці спостерігається незначне, але стійке зниження продуктивності. Основною причиною зниження несучості є генетично зумовлений потенціал рівня та тривалості несучості. У раціонах другої фази знижують кількість поживних речовин: 260—270 ккал обмінної енергії, 16% сирого протеїну, 3,0 г кальцію та 0,8 фосфору.
З 420 дня життя у курей настають зміни у рівні й напрямі окислювальних процесів в організмі, за яких надлишок поживних речовин стимулює збільшення живої маси курок за рахунок відкладання внутрішнього та підшкірного жиру. Тому в третій фазі передбачається подальше зниження поживних речовин, що запобігає ожирінню несучок та стимулює надмірне збільшення маси яєць у кінці продуктивного періоду. Раціони третьої фази (421—540 днів) повинні містити 250—260 ккал обмінної енергії, 14% сирого протеїну, 2,7 г кальцію та 0,8 г фосфору.

В. Хрипун,
доц. кафедри годівлі с.-г. тварин
та технології кормів