Фермерові про часник

Який часник ми вирощуємо?
Весь вирощуваний в Україні часник поділяють на два підвиди: стрілкуючий — викидає квіткову стрілку, що закінчується суцвіттям з повітряними цибулинками, якими можна розмножувати часник, і нестрілкуючий — стрілок і суцвіть не утворює.
Стрілкуючий часник добре зимує у відкритому грунті, його висаджують восени під зиму й називають озимим. Основна частина нестрілкуючого часнику (75–85%) доволі чутлива до понижених температур і погано зимує за осіннього садіння. Такий часник висаджують тільки навесні і називають ярим. Цю узагальнюючу назву переносять на весь нестрілкуючий часник, хоча тут є і стійкі до пониження температур форми, які вирощують в озимій культурі.

Озимі часники більш скоростиглі і врожайні, але відзначаються поганою лежкістю при зберіганні. Це часники осіннього і раннєзимового використання, найбільш придатні для консервної промисловості. Ярі часники менш урожайні, формують найчастіше дрібнішу цибулину, але відзначаються високою лежкістю (часто до нового врожаю).

Часник — культура вегетативного способу розмноження. Нові його покоління потребують майже таких самих умов середовища, у яких самі були сформовані. Через це часник відносять до культур так званого вузького ареалу. Практично це означає, що часник, завезений з інших (тим більше — віддалених) регіонів, на новому місці погано росте, сильніше уражується хворобами і шкідниками, істотно знижує врожайність і, так і не пристосувавшись до змінених умов, поступово гине.

Умови для нормального розвитку часнику
Часник належить до холодостійких овочевих культур. Його корені починають відростати за температури нижче 1°С, оптимальна температура становить 8...12°С. Добре вкорінені зубки озимого часнику витримують зниження температури в зоні денця до мінус 4...10°С. При зниженні температури до мінус 12...14°С можуть спостерігатись значні випадання. Ріст надземної частини рослин часнику починається за температури 5...10°С. Зелені рослини витримують короткочасні заморозки до мінус 5...7°С.
Ярий часник на початку росту потребує невеликих плюсових температур, у іншому разі спостерігається посилений ріст надземної частини, і цибулина може не сформуватися. Отже, ярі часники слід садити якомога раніше.
Через слабку кореневу систему часнику потрібна волога, особливо стрілкуючому на початку його росту — у період вкорінення зубків. Недостатня кількість її в цей час пригальмовує ріст кореневої системи, і зубки втрачають здатність протистояти несприятливим умовам зими. У період від сходів до формування цибулин оптимальна вологість грунту під посадками часнику має становити 80–85% повної вологоємкості, з поступовим зниженням до 60–70% на час визрівання цибулин.
Низка авторів, особливо зарубіжних, стверджує, що високий урожай часнику можна одержати лише на зрошенні.

Грунти і площі під часник
Високі врожаї часнику можна одержати лише на структурних, багатих на органічну речовину середньо- і легкосуглинкових і старанно окультурених супіщаних грунтах, які добре провітрюються і мають здатність утримувати воду, з близькою до нейтральної реакцією грунтового розчину. Оптимальне значення рН має становити 6,6–6,8, за нижчих показників площу під часник слід вапнувати.
Під посадки часнику треба відводити ділянки, захищені від пануючих, а також північних і північно-східних холодних вітрів. Не можна садити часник на понижених ділянках рельєфу, де він вимокає і випріває, і на ділянках, що піддаються вітровій ерозії, де він вимерзає і випріває.

Вибір попередника перед посадкою часнику
При виборі попередника слід передусім звернути увагу на можливість його ураження шкідниками й хворобами, які можуть передаватись часнику.
Однією з причин недобору врожаю цієї культури є ураження фузаріозом і нематодою. Цибулева раса стеблової нематоди завдає шкоди усім цибулинним. Цибулева нематода пошкоджує всі цибулинні, а також низку інших культур: петрушку, пастернак, селеру, редьку. Не можна часник розміщувати після столових моркви і буряків, цукрових буряків, картоплі, овочевих родини капустяних, бобів.

Згідно з результатами багатьох досліджень, найкращими і найздоровішими попередниками для часнику слід вважати зернові культури, особливо озиму пшеницю, але виключаються овес і ячмінь. Дуже добрий попередник — чорний пар. Добрі попередники —озимі на зелений корм, трави, зокрема, конюшина, а також люцерна. Годиться й кукурудза на силос, але після неї грунт треба дуже старанно обробити. Допустимими попередниками часнику можна вважати огірки, кабачки, патисони.

Обробіток грунту й удобрення під часник
Обробіток грунту під часник слід починати одразу після зняття попередника дворазовим лущенням: спочатку — на глибину 6–8 см, а після відростання бур’янів — на 10–12 см, у двох напрямках. Після того, як бур’яни відростуть, площу треба зорати на глибину орного шару з одночасним боронуванням.
Для озимого часнику дуже важливо, щоб поле було виоране не пізніше ніж за 1–1,5 місяця до садіння. За пізнішої оранки при осіданні грунту обриваються корінці, а це спричиняє зниження врожаю на 15–20%.
Безпосередньо перед садінням озимого часнику слід провести культивацію на глибину 8–10 см з боронуванням і коткуванням для вирівнювання і легкого ущільнення грунту.
Для ярого часнику дуже важливо провести зяблеву оранку у ті самі терміни, що й для озимого, щоб очистити поле від бур’янів і підготувати його для якомога більш ранньої весняної посадки — провести закриття вологи і передпосадкову культивацію на глибину садіння.
Найкраще добриво під часник — органічне. Під оранку перед садінням озимого часнику можна вносити перегній, за потреби — напівперепрілий гній (30–60 т/га). Часник добре реагує також на спільне внесення органічних та мінеральних добрив. Причому ефект від мінеральних добрив істотно підвищується при застосуванні їх на фоні бодай мінімальної дози (15–20 т/га) органіки.

Проведені у Львівському ДАУ досліди свідчать, що пересічні дози мінеральних добрив під часник в умовах західного регіону України можуть становити N90–120Р60–90К120–150. Фосфорно-калійні добрива вносять під оранку. Азотні добрива під часник — під передпосадкову культивацію: N10–20 — восени, N40 — навесні; решту використовують для трьох підживлень озимого і двох — ярого часнику. Перше підживлення озимого часнику проводять по таломерзлому грунту (середина — кінець березня), друге — за появи добре розвинутих сходів (перша, друга декада квітня), третє — 15–20, не пізніше 25 травня (у це підживлення, крім азоту, вносять К20-30). У друге підживлення під часник, замість азотного добрива, дуже добре внести гноївку, розведену в 4–5 разів водою (5–6 т/га). На бідних грунтах органіка буде ефективною і за третього підживлення.
Перше підживлення ярого часнику, яке проводять за висоти рослин 10 см (приблизно середина травня), теж можна замінити розведеною гноївкою. У друге (15–20 червня) краще внести мінеральні добрива (N20–30К20).

Підготовка садивного матеріалу
При заготівлі садивного матеріалу слід вибирати часник, який вирощувався в тому регіоні, де його будуть садити, або близько до нього (іноземні сорти часнику мають погану здатність до адаптації і в нових умовах часто врожаю не формують).
Для садіння слід вибирати здорові, без механічних ушкоджень і деформацій, достатньо вирівняні за кольором, щільні, добре вкриті сухими лусками цибулини часнику. Рекомендується просушити їх на сонці (5–6 днів), оберігаючи від опіків.
Розділяти цибулини часнику на зубки рекомендується безпосередньо перед садінням. Між розділенням на зубки і посадкою може пройти не більш як 4–5 днів. Значно довше можуть зберігатися зубки часнику після їх знезараження.
Слід пам’ятати, що внаслідок виключно вегетативного способу розмноження часнику в них накопичується різноманітна інфекція, кількість якої з кожним роком зростає, що спричинює поступове виродження і втрату сортових і посівних якостей навіть найкращих сортів часнику. Отже, садивний матеріал слід систематично оздоровлювати.
Найбільш простим і доступним способом оздоровлення часнику (проти нематоди і фузаріозу) можна вважати хімічне знезараження садивного матеріалу. Згідно з дослідженнями, проведеними у Львівському ДАУ, такими протруйниками комплексної дії було визнано Фундазол та Вінцит. Найкращим способом визнано мокре знезараження зубків часнику у суспензіях, для Фундазолу — 3%, для Вінциту — 2·5 мг/л води при двогодинній експозиції. Особливо ефективним проти фузаріозу і нематоди виявився Фундазол. У багаторічних дослідах при застосуванні Фундазолу ураженість рослин фуразіозом і нематодою, порівняно з контрольним (варіант без обробки зубків часнику), зменшилась у 2,5 раза, ступінь перезимівлі збільшився на 15–25%, а врожайність підвищилася на 15,3–20,0 ц/га. При застосуванні Вінциту, — відповідно, 1,8 раза, 12,0–15,0% і 10,9–15,0 ц/га. Однак застосування Вінциту є економічно вигіднішим, оскільки препарат використовується у значно нижчій концентрації і є дешевшим.

Знезараження зубків часнику можна проводити у два терміни — за два тижні або за 1–1,5 місяця до садіння. Причому останній варіант забезпечує вищий урожайний ефект. Певною мірою таке явище можна пояснити тим, що важливою умовою одержання високого ефекту від знезараження є дуже добре висушування зубків часнику після намочування.

Садіння часнику
Найкращим терміном садіння озимого часнику в центральних та західних районах України є перша половина жовтня, а на Півдні й Закарпатті — друга. Садити часник у першій декаді листопада, як це практикують подекуди, небезпечно, надто в роки з ранніми та холодними зимами, адже значна частина зубків, не встигнувши вкорінитися, гине.
Якщо частина озимого часнику залишилася невисадженою і добре збереглася, то його можна садити ранньої весни, проте врожайність буде значно нижчою, а цибулини — дрібними (навіть однозубки).
Ярий часник слід висаджувати у третій декаді березня — на початку квітня. Запізнення навіть на кілька днів призводить до здрібнення цибулин та істотного зниження врожаю часнику.
Найбільш популярною схемою садіння часнику в Україні є широкорядна (ширина міжрядь — 44,5 см) або стрічкова (50+20) з відстанню між рослинами 6–8 см, залежно від величини зубка. На менших площах ширина міжрядь часнику — 30 см, на невеликих грядках її зменшують до 20 см, збільшуючи відстань між рослинами.

Глибина садіння визначається часом посадки і величиною зубка часнику. Вона відраховується від основи зубка-денця і коливається в межах 6–10 см для озимого і 4–6 см для ярого часнику. Особливе значення глибина загортання має для озимого часнику: шар грунту над зубком має становити не менш ніж 3 см. Зубок часнику повинен займати вертикальне положення. Його нижню частину потрібно досить енергійно притиснути до землі, щоб він зберіг це положення і в найкоротший термін почав укорінюватися. Ці вимоги найкраще реалізуються при ручному садінні часнику в попередньо нарізані підгортальником борозни завглибшки 8–10 см. Для того щоб борозни краще розкривалися, до долотоподібних лап підгортальника підварюють металеві пластинки. Зубки часнику розкладають у готові борозни на задану відстань і загортають здебільшого сапкою або тим-таки підгортальником зі шлейфами. Після цього ділянку рекомендується закоткувати легкими котками. На більших площах можна використовувати переобладнані цибулеві сівалки СЛС-8 і СЛН-8А.
Машинне садіння часнику, порівняно з ручним, має низку недоліків, що призводить до зниження врожайності на 20–22%, погіршення насіннєвих якостей часнику. Проте затрати ручної праці зменшуються у 20–25 разів.

Догляд за полем
Одним із важливих елементів догляду за озимим часником є пізньоосіннє мульчування, яке проводять з настанням заморозків, використовуючи сухий перегній, сухий подрібнений торф, подрібнену, частково розкладену солому, тирсу, висушену траву з травників без насіння бур’янів. Товщина укриття становить 2–4 см. Не рекомендується використовувати під часник свіжі гній, торф, солому. Осіннє мульчування затримує сніг, поліпшує перезимівлю, до певної міри регулює поживний і водний режими та запобігає утворенню кірки.
На невеликих площах рекомендують також весняне мульчування з використанням тих самих матеріалів, а також чорної плівки. При цьому досягається істотне зниження забур’яненості, а врожайність підвищується на 20–30%.
Щойно дозволить стан грунту, часникову площу боронують легкими боронами впоперек сівби в 1–2 сліди.
Значна частина коренів часнику розміщується на глибині 5–7 см від поверхні грунту. Навіть незначне їх травмування негативно впливає на розвиток рослин. Тому при появі сходів часнику треба провести перший міжрядний обробіток на глибину 10–12 см долотоподібними лапами, а надалі — розпушувати тільки верхній шар грунту на глибину 2–3 см, не допускаючи утворення кірки і знищуючи молоді сходи бур’янів.
Для боротьби з бур’янами можна застосовувати гербіциди. Проти однорічних злакових та дводольних рекомендовано препарати Стомп 400 SC (2,5–4,0 л/га) або Стомп 330 ЕС (3,0–5,0 л/га). Під озимий часник їх вносять восени, одразу після садіння, або ранньої весни з початком вегетації до сходів бур’янів. Під ярий — одразу після садіння або за висоти рослин часнику 5–10 см.

На озимих посадках часнику можна також застосовувати Гоал у дозі 0,5 л/га за висоти бур’янів 5–7 см і висоти часнику 5–10 см. За потреби можна обробляти й більші бур’яни. Забороняється вносити гербіциди на ушкоджені морозом сходи. На ярих посадках часнику Гоал вносять одразу після садіння в дозі 1 л/га або по сходах бур’янів за висоти їх 5–7 см — у дозі 0,5 л/га.
Водночас за наявності в пирію 4–6 листків рекомендується вносити Фюзілад Супер 135 ЕС (1–1,5 л/га) або Таргу Супер 5 ЕС (1–1,5 л/га).
Важливим агрозаходом при вирощуванні стрілкуючого часнику, який забезпечує підвищення врожаю на 20–30% і більше, є видалення квіткової стрілки — над виходом її із несправжнього стебла і на відстані до суцвіття 7–10 см. Її не можна виривати і витягувати з рослини, проте легко виломлювати або вирізати.
На більших площах стрілки часнику можна скошувати косаркою-підбирачем Е062/1 з платформою ПОУ-2, коли вони піднімуться вище листків. Однак широкого практичного використання цей спосіб не знайшов через доволі сильне травмування верхніх листків.

Збирання часнику
Основними ознаками готовності стрілкуючого озимого часнику до збирання слугує характерне підсихання листків, починаючи з нижніх, помітне пожовтіння кінчиків верхніх листків, початок утворення сухих лусок на цибулинах, а також розтріскування чохликів суцвіть.
Зовнішніми ознаками збиральної стиглості ярого часнику є масове пожовтіння листків. Стебло біля основи стає рихлим і м’яким, згинається під масою листків і падає на землю. Проте основною ознакою є вилягання стебла.
Період збирання часнику — приблизно 5–8 днів. Не зібраний своєчасно часник швидко перезріває, загальні покривні луски розриваються, зубки розсипаються і стають непридатними ні для садіння, ні для зберігання. Не треба чекати, щоб часник повністю визрів на корені, краще зібрати його на 2–3 дні раніше, ніж на 1–2 дні пізніше.
Для збирання насіннєвого часнику використовують підкопувальні скоби, бурякопідіймачі. На великих площах для збирання товарного часнику, який реалізовуватимуть в осінньо-ранньозимовий період, використовують цибулезбиральну машину ЛКГ-1,4 або дещо переобладнані картоплезбиральні машини, скосивши попередньо на низькому зрізі надземну частину рослин.
Слід пам’ятати, що в період збирання зубки часнику соковиті, дуже ніжні та ранимі. Вони пошкоджуються не тільки від удару, а й від надто сильного стискання, травмовані місця швидко чорніють — і цибулини загнивають.

Зберігання часнику
Викопані рослини часнику розкладають на землі і відбирають нормально розвинуті, стиглі, здорові, вкриті цілими неушкодженими лусками цибулини. З них найкращі, середнього і більше розміру, без ознак деформацій, вирівняні за формою і кольором відкладають для посадки, а решту — для довготривалого зберігання.
Початкове просушування зібраного часнику (5–7 днів) просто неба сприяє знищенню пліснявих грибів, кліщів, шкідливих мікроорганізмів (цибулини слід оберігати від сонячних опіків). Ще кілька днів часник сушать в утеплених провітрюваних приміщеннях. Потім надземну частину рослин обрізають, залишаючи в озимого часнику пеньок над шийкою цибулини до 2 см, у ярого — підсушені листки до 5 см. Корінці в часнику, призначеного на зберігання та реалізацію, геть обрізають. У насіннєвого залишають невелику частину (0,5 см), щоб не пошкодити зубків при надто глибокому очищенні денця.
Істотно підвищуються лежкість і насіннєві якості часнику, якщо очищені й обрізані цибулини прогріти в сушарках з опаленням за температури 25...40°С, поступово, протягом 3–4 діб, підвищуючи її до заданої.
Часник вважається добре просушеним, коли рука легко проникає в масу цибулин і на дотик відчувається сухість поверхні. Якщо цибулини сирі, руку важко просунути навіть на невелику глибину. Закладати на зберігання часник треба з добре висушеними зовнішніми лусками. У нестрілкуючого часнику сухими мають бути і внутрішні луски, в іншому разі вони вкриються пліснявою, а часник загниватиме зсередини.

Озимий стрілкуючий часник, навіть добре підготовлений, при зберіганні у звичайних складських приміщеннях може долежати лише до половини зими. Зберегти його до середини — кінця квітня можна лише у сховищах, обладнаних нагрівними та вентиляційними пристроями, що забезпечуватимуть температуру в межах від 0 до мінус 1°С і вологість повітря 60–70%. У весняно-літній період успішно зберігати часник можна тільки в холодильних камерах за температури від мінус 1 до мінус 3°С і вологості 65–75%.
Ярий часник можна успішно зберігати протягом весняно-літнього періоду у сховищах за температури 0...1°С. Але повну гарантію збереження його свіжим з найменшими втратами можна мати, тільки використовуючи холодильні камери з температурою від мінус 1 до мінус 3°С.
Особливу увагу слід приділити зберіганню насіннєвого часнику. Зокрема, зберігати його найкраще за температури 16...20°С і вологості повітря 65–70%. Приблизно від половини вересня до садіння температуру слід знизити до 8...10°С, а вологість підвищити до 75–80%.

Ярий посівний часник можна зберігати двома способами: теплим (18...20°С) і холодним (0...±3°С). За теплого способу із зубків розвиваються більші рослини, формуються більші цибулини, але дуже часто, особливо в дощове, прохолодне літо, часник до осені не закінчує вегетації й цибулини не визрівають, а часом не утворюються взагалі. За холодного способу зберігання ріст рослин прискорюється, цибулини визрівають швидше, але стають дрібнішими, врожай знижується.
Розміщують часник на зберіганні по-різному, але обов’язково невеликими обсягами, що збільшує питому вентиляційну поверхню.

Л. Ліщак,
канд. с.-г. наук,
Н. Ковальчук,
канд. біол. наук,
І. Ліщак,
канд. с.-г. наук