Еспарцет — цiнна кормова i мелiоративна культура

Еспарцет — цiнна кормова i мелiоративна культура

Фiтомелiорацiя — дуже ефективний агрозахiд в оздоровленнi грунтiв i навколишнього середовища. Одним із найкращих фiтомелiорантiв для степової зони
є еспарцет, який сприяє оструктуренню грунту, вiдновлює баланс його родючостi та
є цiнною кормовою культурою.

Найпоширенiшим видом еспарцету в Українi є еспарцет пiщаний. Це багаторiчна трав’яниста рослина, стебла якої прямостоячi, часто товстi, в основі куща трохи пiднятi, трохи опушенi, до середини виповненi, слабо або середньо облиствленi. Висота стебел — 70—100 см i вище. Форма куща — стояча розлога. Плiд — бiб однонасiнний, не розкривається, маленький, завдовжики 4—6 мм, з бокiв приплюснутий, шорсткий, по гребеню з короткими зубчиками. Вага 1000 плодiв — 11—13 г. Корiнь стрижневий, глибоко проникає в грунт, завдяки цьому рослина добре витримує посуху. Боковi коренi також глибоко занурюються в грунт.
Еспарцет пiщаний добре росте на всiх грунтах, за винятком кислих. Добре витримує засолення. Має добру розчиннiсть кореневих видiлень i може рости на кам’янистих та грубих щебенистих грунтах, де iншi культури не дають урожаю. Не витримує лише тривалого (понад 30 днiв) затоплення весняними водами.
У перший рiк життя цвiте зрiдка або зовсiм не цвiте, розвиває листяну розетку. Характеризується високою посухо- та зимостiйкістю. На другий рiк вегетацiю вiдновлює рано, росте швидко i добре використовує весняну вологу. Зацвiтає в першiй декадi травня i цвiте протягом всього мiсяця. Дає один укiс. Пiсля укосу вiдростає слабо i другого укосу не формує. Найбiльший урожай дає на другий та третiй роки життя. 3 четвертого року продуктивнiсть падає, травостiй зрiджується.
Розмiщувати посiви еспарцету слід на землях, тимчасово виведених зі зрошення, краще по зяблевiй оранцi з наступною культивацiєю. Рано навеснi, пiсля боронування, можна розпочинати сiвбу. Якщо грунт заплилий, необхiдно провести передпосiвну культивацiю на 5—6 см. На схилах та землях, що потребують фiтомелiоративного оздоровлення, еспарцет висiвають без покривної культури, в iнших випадках — сiють пiд покрив ячменю, вiвса, пшеницi.
Фiтомелiоративний вплив рослин на грунт залежить вiд густоти травостою. Норма висiву насiння еспарцету повинна становити 10—12 млн/шт., або 130—150 кг/га. На чорноземах норма висiву — 100 кг/га. Висівають еспарцет рядковою сівалкою. Норму висіву покривної культури зменшують на 50%. Пiсля сiвби грунт необхiдно закоткувати. Краще за все еспарцет удається при ранньовеснянiй сiвбi.
На добрива еспарцет реагує слабо. Азотнi добрива не вносять узагалi. Фосфорнi та калiйнi добрива вносять залежно вiд родючостi грунту. Так, у грунтах степової зони фосфору та калiю достатньо для росту еспарцету, а на змитих схилах та пiщаних грунтах фосфор та калiй вносять у дозах Р30К45 пiд основний обробiток грунту.
Догляд за еспарцетом у рiк сiвби полягає у ретельному знищеннi бур’янiв, своєчасному скошуваннi покривної культури та збираннi соломи з поля у триденний строк. Пiсля збирання покривної культури на грунтах з низькою родючiстю еспарцет пiдживлюють фосфорно-калiйними добривами. Якщо надземна маса дуже розрослася, її пiд зиму пiдкошують (наприкiнцi вересня) на висотi 8—10 см вiд поверхнi грунту.
Кращим способом використання еспарцету наступними роками є сiнокiсний, адже за поживними якостями еспарцет є високобiлковою кормовою культурою, тому його надземна маса йде на заготівлю сіна та сінажу. Перший укiс на сiно проводять лише за умов повної бутонiзацiї еспарцету у фазi цвiтiння. З першого укосу заготовляють сiнаж: спочатку скошену масу прив’ялюють у покосах (валках), а потiм подрiбнюють i звозять у траншеї.
Урожайнiсть еспарцету пiщаного, за нашими даними, коливалася, залежно вiд погодних умов, вiд 150 до 250 ц/га зеленої маси, або вiд 30 до 50 ц/га сухої речовини за перший укiс. В окремi сприятливi роки врожайнiсть еспарцету сягала 310 ц/га зеленої маси, або 62 ц/га cуxoї речовини. Вмiст поживних речовин у надземнiй масi еспарцету становить: 19—22% сухої речовини, 3,2—3,4% перетравного протеїну та 0,18 к. о. У 100 кг сiна мiститься в середньому 8,5 кг перетравного протеїну, 2,1 — жиру, 28,0 — клiтковини, 36,7 — безазотних екстрактивних речовин, 1,0 — кальцiю, 0,2 кг фосфору i 50,0 к. о. На I к. о. припадає 170 г перетравного протеїну.
Другого повноцiнного укосу еспарцет не дає. Проте формування розетки забезпечує вiдростання отави заввишки 15—20 см, на ній можна випасати худобу (вiвцi та конi низько об’їдають розетку, що спричинює вимерзання рослини, тому їх не рекомендується випасати на еспарцетi). Еспарцет не викликає захворювань на тимпанiю.
Еспарцет висiвають також у сумiшках iз багаторiчними злаками. Рекомендується сiяти культуру зі стоколосом безостим i прямим, пирiєм сизим i безкореневищним, грястицею збiрною та iн. Краще удається еспарцет у подвiйних травосумiшках. Норма висiву компонентiв становить 75% вiд повної норми в чистих посiвах. Травосумiшки характеризуються вищою урожайнiстю.
Фiтомелiоративний вплив еспарцету (так само як і iнших бобових трав) проявляється в оструктуреннi диспергованого гумусу та пiдвищеннi азоту в орному шарi. Це пов’язано із симбiотичною азотфiксацiєю кореневих бульбочок та загальним збiльшенням органiчної речовини в грунтi. Органiчна речовина — це коренi та стерньовi рештки еспарцету (на якi припадає 69% бiомаси рослин еспарцету) за умов вилучення надземного врожаю на корм.
Пiсля трирiчного вирощування еспарцету (за умови щорiчного врожаю надземної маси у 35 ц/га cуxoї речовини) в грунтi залишається 100,1 кг/га азоту, який входить до складу корiння та стерньових решток і рано чи пiзно повнiстю перейде у “розпорядження” сiльськогосподарських культур.
Таким чином, пiсля трирiчного вирощування еспарцету на землях, що тимчасово виведенi iз зрошення, формується добрий попередник пiд сiльськогосподарськi культури, а грунти вiдновлюють стiйку структуру та фiзичнi властивостi, що погiршилися в процесi зрошення.

B. Снiговий,
членкор УААН, д-р с.-г. наук, професор
М. Гусєв, канд. с.-г. наук,
С. Яворський,
канд. с.-г. наук, провід. наук. співробітник,
Iнститут пiвденного землеробства пiвденного регiону УААH