Енер­ге­тич­на вер­ба — шлях до не­за­леж­ної енер­ге­ти­ки

З-поміж інших швидкорослих верба на енергетичні цілі придатна найкраще, тому що вона активно кущиться та швидко відростає після кожного збирання врожаю, черенки для посадки легко приживляються. До того ж енергія, отримана від спалювання культури, може до 20 разів перевищувати кількість затраченої на її вирощування, позаяк вона може бути вирощена із застосуванням невеликої кількості пестицидів.

О. Хіврич, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник  Відділен­ня тех­но­логій ви­ро­щу­ван­ня біое­нер­ге­тич­них куль­тур,
Інсти­тут біое­нер­ге­тич­них куль­тур і цу­к­ро­вих бу­ряків НА­АН

На­разі у світі відо­мо близь­ко 20 видів швид­ко­рос­лих рос­лин (вер­ба, то­по­ля, міскан­тус, ев­каліпт то­що), які мож­на ви­ко­ри­с­та­ти як си­ро­ви­ну для ви­роб­ництва біопа­ли­ва (біога­зу, біое­та­но­лу), твер­до­го біопа­ли­ва (пе­ле­ти та бри­ке­ти). Кліма­тич­ний по­яс, у яко­му розміще­на Ук­раїна, при­дат­ний для ви­ро­щу­ван­ня ба­га­ть­ох із них, у то­му числі і швид­ко­рос­лих видів вер­би.
Най­шир­шо­го ви­ко­ри­с­тан­ня на енер­ге­тичні цілі вер­ба на­бу­ла у Швеції, Англії, Ірландії, Польщі, Данії. Ці країни ма­ють найбільший досвід ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри та ви­роб­ництва з неї твер­до­го па­ли­ва. Найбільші план­тації вер­би розміщені у Швеції — близь­ко 18–20 тис. га, у Польщі — по­над 6 тис. га. В Ук­раїні, по­при ве­ли­ку кількість зе­мель несільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня, про­мис­ло­вих на­са­д­жень енер­ге­тич­них рос­лин, у то­му числі вер­би, на­разі ще ду­же ма­ло.
Де­ре­ва ба­га­ть­ох видів мо­жуть бу­ти до­сить ви­со­ко­рос­ли­ми, у них є тільки один цен­т­раль­ний стов­бур, тож після зрізан­ня во­ни відро­с­та­ють повільно. Ку­щові та ча­гар­ни­кові ви­ди вер­би рос­туть зав­виш­ки від 5 до 8 м і більше, ма­ють кілька сте­бел і до­б­ре відро­с­та­ють після зрізу­ван­ня. Са­ме ку­щові, пе­ре­важ­но ча­гар­ни­кові, вер­би, з ог­ля­ду на не­ви­баг­ливість ви­ро­щу­ван­ня і надійне щорічне відро­с­тан­ня мо­жуть бу­ти най­кра­щим ви­бо­ром з-поміж біое­нер­ге­тич­них куль­тур для про­мис­ло­во­го ви­са­д­жу­ван­ня.
Ви­ро­щу­ван­ня енер­ге­тич­ної вер­би поліпшує на­вко­лишнє се­ре­до­ви­ще, її ефек­тив­но ви­ко­ри­с­то­ву­ють у про­ти­­ерозійних за­хо­дах. Крім то­го, во­на цінна тим, що її спа­лю­ван­ня вуг­ле­це­во-ней­т­раль­не і не по­глиб­лює про­бле­ми гло­баль­но­го по­тепління. У спа­лю­ванні біома­си на еле­к­т­ро­с­танціях або в кот­лах вуг­ле­кис­лий газ, який був по­гли­не­ний рос­ли­ною у період рос­ту та роз­вит­ку, над­хо­дить на­зад в ат­мо­сфе­ру. Один гек­тар план­тації енер­ге­тич­ної вер­би впро­довж трьох років по­гли­нає із повітря по­над 200 т СО2.
З точ­ки зо­ру зем­ле­роб­ст­ва вер­ба до­б­ре при­дат­на для ви­са­д­жу­ван­ня на за­бруд­не­них ділян­ках та на зем­лях із низь­ким рівнем ро­дю­чості. Це, своєю чер­гою, дає змо­гу про­дук­тивні землі ефек­тив­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти за при­зна­чен­ням, тоб­то для ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, що ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся для ви­го­тов­лен­ня кормів та про­дуктів хар­чу­ван­ня.
Як і сільсько­го­с­по­дарські куль­ту­ри, вер­ба по­тре­бує для своєї ве­ге­тації до­б­ро­го освітлен­ня і вдо­с­таль до­ступ­ної грун­то­вої во­ло­ги, а зни­щен­ня бур’янів має вирішаль­не зна­чен­ня впро­довж пер­ших двох років ви­ро­щу­ван­ня. За та­ких умов вер­ба швид­ко зро­с­тає, її па­го­ни за­без­пе­чу­ють швид­ке по­крит­тя грун­то­вої по­верхні, успішно кон­ку­ру­ю­чи з бур’яна­ми.

Фак­то­ри, що впли­ва­ють на ефек­тивність зро­с­тан­ня вер­би
  Вибір зе­мель­ної ділян­ки та підго­тов­ка грун­ту. На­са­д­жен­ня вер­би не по­тре­бу­ють ро­дю­чих грунтів. Однією із найбільших пе­ре­ваг цієї рос­ли­ни є те, що її з успіхом мож­на ви­ро­щу­ва­ти на грун­тах, які мо­жуть бу­ти не­спри­ят­ли­ви­ми для ви­ро­щу­ван­ня тра­диційних сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур (у ши­ро­ких діапа­зо­нах кис­лот­ності — рН 5,5–8,5 та за­со­ле­ності грун­ту).
Ба­га­то видів вер­би мо­жуть зро­ста­ти у не­спри­ят­ли­вих грун­то­во-кліма­тич­них умо­вах, на бідних грун­тах, на ве­ли­ких ви­со­тах, в умо­вах періодич­ної по­су­хи, при­бе­реж­них вітрів і за­бо­ло­чу­ван­ня. Най­кращі вро­жаї біома­си вер­ба дає на грун­тах важ­кої тек­с­ту­ри із ви­со­ким вмістом гли­ни, з до­б­рою ае­рацією. Про­те му­ли­с­тих і лег­ких піща­них грунтів слід уни­ка­ти. Ба­жа­ни­ми є грун­ти із ви­со­кою во­логістю, ефек­тив­не ви­ко­ри­с­тан­ня зро­шен­ня.
Але за­зви­чай ви­ро­щу­ван­ня вер­би як си­ро­ви­ни для ви­роб­ництва біопа­ли­ва відбу­вається або на сільсько­го­с­по­дарсь­ких, або на пе­ре­ло­го­вих зем­лях і поєднує у собі знан­ня з об­ласті лісо­во­го гос­по­дар­ст­ва та аг­ро­номії.
Ду­же важ­ли­вий еле­мент пра­виль­но­го ви­бо­ру ділян­ки — розміщен­ня по­сад­ки з ура­ху­ван­ням ма­теріаль­но-технічних ас­пектів: у місцях, до­ступ­них для ма­шин та аг­ре­гатів, потрібних для ви­ко­нан­ня тех­но­логічних опе­рацій під час ви­ро­щу­ван­ня вер­би.
До за­кла­дан­ня план­тації вер­би слід при­сту­па­ти за­зда­легідь. Не­обхідно до­б­ре про­ду­ма­ти схе­му по­сад­ки, згідно з якою виз­на­ча­ють кількість по­сад­ко­во­го ма­теріалу та роб­лять за­яв­ку на по­ста­чан­ня роз­ра­хо­ва­ної кількості са­д­жанців.
Ре­тель­на підго­тов­ка грун­ту для за­без­пе­чен­ня якісно­го, чи­с­то­го від рос­лин­них ре­ш­ток, по­сад­ко­во­го ло­жа і вда­ле ви­са­д­жу­ван­ня ма­ють вирішаль­не зна­чен­ня для до­сяг­нен­ня ефек­тив­но­го ре­зуль­та­ту. Най­кра­щим варіан­том бу­де зви­чай­ний осінній об­робіток грун­ту з бо­ро­ну­ван­ням або без ньо­го із по­даль­шим вирівню­ван­ням грун­то­вої по­верхні. Гли­бо­ка оран­ка особ­ли­во ре­ко­мен­дується на грун­тах, що силь­но ущільню­ють­ся. При­близ­но із ве­рес­ня мож­на про­во­ди­ти за­хо­ди зі зни­щен­ня бур’янів (на­сам­пе­ред — ба­га­торічних ко­ре­не­вищ­них та ко­ре­не­па­ро­ст­ко­вих) та вне­сен­ня до­б­рив, після чо­го про­ве­с­ти оран­ку.

  За­готівля по­сад­ко­во­го ма­теріалу. Щоб за­без­пе­чи­ти ви­со­ку вро­жайність вер­би, важ­ли­во пра­виль­но ви­бра­ти здо­ро­вий по­сад­ко­вий ма­теріал. Най­кра­щи­ми бу­дуть че­рен­ки з од­норічних па­гонів, відбір яких про­во­дять за відповідни­ми стро­ги­ми про­це­ду­ра­ми кон­тро­лю якості. Живці потрібно зібра­ти, відсор­ту­ва­ти і помісти­ти без­по­се­ред­ньо у хо­лод­не місце для зберіган­ня до по­сад­ки. Во­ни ма­ють бу­ти без жод­них оз­нак ме­ханічних уш­ко­д­жень, без ко­ренів, ко­ра — здо­ро­вою, не по­шко­д­же­ною шкідни­ка­ми (нор­ма — зе­ле­ний або жов­тий колір ко­ри). За до­три­ман­ня та­ких умов при­жи­ти­ся має не мен­ше 95% че­ренків. Не ба­жа­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти че­рен­ки зі ста­рою ко­рою, що має ко­рич­не­вий або сірий колір.
Для до­сяг­нен­ня успіху важ­ли­ве зна­чен­ня має пра­виль­ний вибір ви­ду, оскільки най­кращі з них за­без­пе­чу­ють підви­щен­ня уро­жай­ності ма­си до 20%.
Най­мен­ша ба­жа­на до­вжи­на че­рен­ка ста­но­вить 30 см. Живці слід ви­са­д­жу­ва­ти та­ким чи­ном, щоб над зем­лею ви­с­ту­па­ло до 5 см че­рен­ка. Оскільки, перш ніж во­ни підуть у ріст, живці ду­же ураз­ливі до впли­ву зовнішніх чин­ників та не­кон­ку­рентні що­до бур’янів. Та­ка схе­ма по­сад­ки (особ­ли­во за ви­са­д­жу­ван­ня че­ренків за­вдовжки 15–25 см) є прий­нят­ною за ви­со­ко­го рівня до­гля­ду в перші тижні рос­ту та роз­вит­ку вер­би із за­сто­су­ван­ням за­собів кон­тро­лю­ван­ня чи­сель­ності бур’янів.
Як­що за­сто­со­ву­ють че­рен­ки за­вдовжки до 60 см, то їх ви­са­д­жу­ють у грунт на­по­ло­ви­ну. Во­ни ма­ють ве­ли­кий за­пас енергії і швид­ше рос­туть. Це дасть змо­гу рос­ли­нам вер­би бу­ти більш кон­ку­рент­ни­ми у по­чат­ко­вий період ве­ге­тації, оскільки во­ни вищі від бур’янів. За та­кої до­вжи­ни че­рен­ка ви­т­ра­та по­сад­ко­во­го ма­теріалу, звісно, бу­де вдвічі-втричі більшою.
За­зви­чай ви­ко­ри­с­то­ву­ють че­рен­ки мен­шої до­вжи­ни — від 15 до 25 см, за­го­тов­ля­ють їх після то­го, як із вер­би опа­де ли­с­тя. За садіння на­весні сплячі живці зберіга­ють за­мо­ро­же­ни­ми за тем­пе­ра­ту­ри від -4 до -2°C і ви­но­сять їх без­по­се­ред­ньо пе­ред ви­са­д­жу­ван­ням. Не слід до­пу­с­ка­ти по­втор­но­го їхньо­го за­мо­ро­жу­ван­ня після відта­ван­ня!
Об­рані для ви­ро­щу­ван­ня ви­ди ма­ють бу­ти стійки­ми проти хво­роб, особ­ли­во  та­ких, із яки­ми
важ­ко бо­ро­ти­ся.

  Вне­сен­ня до­б­рив. Потрібна кількість відповідних до­б­рив та їхня фор­ма за­ле­жать від вмісту по­жив­них ре­чо­вин у грунті кож­но­го кон­крет­но­го по­ля, але ця за­лежність на­ба­га­то мен­ша, ніж в інших куль­тур. На ро­дю­чих грун­тах, які ма­ють до­стат­ню кількість по­жив­них ре­чо­вин, по­тре­ба у до­б­ри­вах мен­ша, а на по­чат­ку ви­ро­щу­ван­ня вер­би ча­с­то навіть і не­обов’яз­ко­ва, по­за­як це тільки при­зве­де до ак­тив­но­го рос­ту бур’янів.
До­б­ри­ва вно­сять під ос­нов­ний об­робіток грун­ту, пе­ред ви­са­д­жу­ван­ням, після кож­но­го зби­ран­ня вро­жаю або на­весні — у перші місяці відро­с­тан­ня куль­ту­ри, ко­ли є мож­ливість проїха­ти трак­то­ру без ри­зи­ку за­вда­ти рос­ли­нам по­шко­д­жень та трав­му­ван­ня. У разі ви­ко­ри­с­тан­ня ор­ганічних до­б­рив під’їзні шля­хи мо­жуть бу­ти роз­ши­рені. Не­ор­ганічні до­б­ри­ва вно­сять як до ви­са­д­жу­ван­ня, так і в на­ступні ро­ки ви­ро­щу­ван­ня.
На грун­тах, які містять мен­ше по­жив­них ре­чо­вин, особ­ли­во азо­ту й фо­с­фо­ру, для підтри­ман­ня про­дук­тив­ності на­са­д­жен­ня вер­би до­б­ри­ва слід вно­си­ти на більш ранніх стадіях рос­ту та роз­вит­ку рос­лин. Але їх потрібно вне­сти відра­зу після зби­ран­ня вро­жаю пе­ред по­втор­ним відро­с­тан­ням вер­би, щоб відно­ви­ти по­жив­ний ба­ланс у грунті, ви­ко­ри­с­та­ний рос­ли­на­ми для фор­му­ван­ня вро­жаю.
Досліджен­ня, що про­во­ди­ли за кор­до­ном, по­ка­зу­ють, що за­сто­су­ван­ня ор­ганічних до­б­рив мо­же підви­щи­ти вро­жайність біое­нер­ге­тич­ної вер­би на 35%.
   Схе­ма по­сад­ки має пе­ред­ба­ча­ти ме­ханізм вне­сен­ня до­б­рив під час ве­ге­тації (ор­ганічних та міне­раль­них, ор­ганічних ре­ш­ток, стічної во­ди то­що), за­сто­су­ван­ня пе­с­ти­цидів, а та­кож про­ве­ден­ня ме­ханічних об­робітків грун­ту.
Пра­виль­но скла­де­на схе­ма по­сад­ки по­лег­шує ви­ко­ри­с­тан­ня техніки під час до­гля­ду за рос­ли­на­ми та їхньо­го зби­ран­ня. Во­на пе­ред­ба­чає як по­оди­нокі ря­ди із ши­ро­ки­ми міжряд­дя­ми для про­хо­ду технічних за­собів, так і суміжні подвійні ря­ди.
По­сад­ка вер­би із дво­ма суміжни­ми ря­да­ми дає змо­гу змен­ши­ти кількість про­ходів зби­раль­них ма­шин.
Для по­сад­ки че­ренків вер­би за­зви­чай ви­ко­ри­с­то­ву­ють спеціаль­но роз­роб­лені технічні за­со­би од­но­час­но двох по­оди­но­ких або чо­ти­рь­ох рядів (двох подвійних). Для цьо­го го­тові нарізані че­рен­ки відповідних розмірів спеціаль­ни­ми ме­ханізма­ми ви­са­д­жу­ють у грунт на за­да­ну гли­би­ну або за­зда­легідь наріза­ну ло­зу без­по­се­ред­ньо розрізу­ють ме­ханізмом ви­са­д­жу­валь­ної ма­ши­ни, після чо­го відріза­ний че­ре­нок так са­мо са­д­жа­ють у грунт.
Для пе­ре­роб­ки на біопа­ли­во у се­ред­нь­о­му йде близь­ко 12–20 тис. рос­лин, для за­кла­дан­ня ма­точ­ни­ка — до 30 тис. шт./га.
Так, од­на зі схем по­сад­ки із подвійни­ми ря­да­ми для за­без­пе­чен­ня гу­с­то­ти сто­ян­ня рос­лин 15 тис. шт./га пе­ред­ба­чає міжряд­дя між ни­ми 75 см, відстань у ряд­ку між рос­ли­на­ми — близь­ко 60 см. Між кож­ним бло­ком подвійних рядів — 150 см. Ви­са­д­жу­ван­ня че­ренків за­вдов­ж­ки близь­ко 20 см про­во­дять та­ким чи­ном, щоб на­зовні за­ли­ши­лось ли­ше кілька йо­го сан­ти­метрів. Діаметр че­ренків — близь­ко 1 см.
Пе­ред ви­сад­кою про­во­дять по­пе­редній об­робіток грун­ту.
Для то­го, щоб от­ри­ма­ти гу­с­то­ту сто­ян­ня рос­лин на рівні близь­ко 15 тис. шт./га із при­жив­лю­ваністю че­ренків 90%, кількість ви­са­д­же­но­го по­сад­ко­во­го ма­теріалу потрібно збільши­ти до 16,6 тис. шт./га.

До­гляд
Од­на з ос­нов­них при­чин «ви­хо­ду ділян­ки з ла­ду» після ви­са­д­жу­ван­ня рос­лин — не­пра­виль­не та не­своєчас­не про­ве­ден­ня за­ходів із кон­тро­лю­ван­ня чи­сель­ності бур’янів, вплив яких, як уже за­зна­ча­лось, слід зве­с­ти до мініму­му. Ріст та роз­ви­ток на­са­д­жень вер­би ма­ють про­хо­ди­ти у чи­с­тих від бур’янів умо­вах.
Відо­мо три спо­со­би кон­тро­лю­ван­ня чи­сель­ності бур’янів: хімічний, ме­ханічний (ви­ко­ри­с­тан­ня ме­ханізмів для міжряд­них об­робітків грун­ту) або поєдна­не ви­ко­ри­с­тан­ня хімічно­го та ме­ханічно­го. Важ­ли­вим є пра­виль­ний добір гербіцидів, які зни­щать бур’яни та не за­шко­дять рос­ли­нам вер­би.
Кон­тро­лю­ван­ня чи­сель­ності бур’янів, на­сам­пе­ред ба­га­торічних ко­ре­не­вищ­них та ко­ре­не­па­ро­ст­ко­вих (у разі їхньої на­яв­ності), по­чи­нається во­се­ни шля­хом об­роб­ки гербіци­да­ми суцільної дії на ос­нові гліфо­са­ту. На­весні за­хо­ди із кон­тро­лю­ван­ня чи­сель­ності бур’янів особ­ли­во важ­ливі на по­чат­ко­во­му етапі рос­ту та роз­вит­ку вер­би, оскільки бур’яни є найбільшою про­бле­мою для неї та при­чи­ною по­га­но­го укорінен­ня че­ренків. На­весні після ви­са­д­жу­ван­ня або під час ве­ге­тації рос­лин за­сто­со­ву­ють хімічні пре­па­ра­ти про­ти од­норічних дво­доль­них та зла­ко­вих бур’янів.
Значної шко­ди вер­бо­вим на­са­д­жен­ням мо­жуть за­вда­ва­ти шкідни­ки та хво­ро­би, ве­ли­ка кількість яких пе­ре­но­сять­ся вітром, пта­ха­ми з од­но­го ку­ща до іншо­го то­що. Це при­зво­дить до змен­шен­ня вро­жай­ності і ро­бить рос­ли­ни сприй­нят­ливіши­ми до інших біотич­них і абіотич­них стре­со­вих фак­торів.
Вер­ба мо­же ре­гу­ляр­но да­ва­ти ве­ликі вро­жаї і без за­сто­су­ван­ня будь-яких пе­с­ти­цидів. Більшість шкідників і хво­роб по­се­ля­ють­ся та ура­жу­ють ли­ше кон­кретні ви­ди вер­би, са­ме на яких во­ни і хар­чу­ва­ти­муть­ся, розмно­жу­ва­ти­муть­ся та ура­жу­ва­ти­муть­ хво­ро­ба­ми.
Вер­ба ча­с­то піддається ура­жен­ню іржею, що зи­мує в опа­ло­му листі. Та­кож її по­шко­д­жує ве­ли­ка кількість видів по­пе­лиць, ук­рай не­без­печні для неї па­ву­тинні кліщі та інші шкідни­ки. Для змен­шен­ня їхньої чи­сель­ності ба­жа­но ви­ро­щу­ва­ти різні ви­ди вер­би, по­за­як вер­ба у мо­но­куль­турі, де ви­са­­дже­но тільки один її вид або ба­га­то близь­ко­с­порідне­них сортів у ме­жах ви­ду ви­ро­щу­ють ра­зом, мо­же слу­гу­ва­ти спри­ят­ли­вим се­ре­до­ви­щем для шкідли­вих ор­ганізмів, що при­зво­дить до ве­ли­ких спа­лахів роз­вит­ку шкідників і хво­роб. На­томість роз­бив­ка полікуль­тур­них план­тацій, із різни­ми ге­но­ти­па­ми, ство­рює при­родні бар’єри для шкідників і хво­роб, що зни­жує їхнє по­ши­рен­ня і, зре­ш­тою, змен­шує рівень по­шко­д­жен­ня шкідни­ка­ми та ура­жен­ня хво­ро­ба­ми.
Усі спо­со­би зі змен­шен­ня чи­сель­ності хво­роб і шкідників мож­на роз­поділи­ти на п’ять видів: ме­ханічні, хімічні, біологічні, аг­ро­технічні та лісівничі. Жо­ден із них не є універ­саль­ним.
Ефек­тив­ним є підви­щен­ня індивіду­аль­ної стійкості рос­лин за­вдя­ки ви­со­ко­му рівню аг­ро­техніки (до­гляд за грун­том, вне­сен­ня до­б­рив, зни­щен­ня опа­ло­го ли­с­тя, обрізу­ван­ня ура­же­них па­гонів). Од­нак ча­с­то ство­рен­ня спри­ят­ли­вих умов для роз­вит­ку вер­би вод­но­час фор­мує ком­фортні умо­ви і для рос­ту бур’янів.

Збирання
 Зби­ра­ють вер­бу кож­них два-чо­ти­ри ро­ки — впро­довж осінньо-зи­мо­во­го періоду, після опа­дан­ня ли­с­тя і до роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок на по­чат­ку вес­ни (ли­с­то­пад — лю­тий) — із ви­ко­ри­с­тан­ням спеціаль­них ма­шин. За­зви­чай ви­ко­ри­с­то­ву­ють кор­моз­би­ральні ком­бай­ни, що розріза­ють стеб­ла на сег­мен­ти. Кількість циклів зби­ран­ня вро­жаю із однієї по­сад­ки у се­ред­нь­о­му ста­но­вить сім-вісім, після чо­го мож­на про­во­ди­ти ре­куль­ти­вацію зе­мель для но­вих на­са­д­жень вер­би або інших куль­тур. Ви­ко­ри­с­тан­ня ділян­ки у та­ко­му разі три­ва­ти­ме впро­довж 20–30 років.
Пер­ший уро­жай вер­би зби­ра­ють че­рез три-чо­ти­ри ро­ки після її ви­са­­джу­ван­ня або че­рез три ро­ки після пер­шо­го її зрізу­ван­ня (у пер­ший рік за­кла­дан­ня вер­бо­вої по­сад­ки стеб­ла та­кож мож­на зріза­ти — це спри­я­ти­ме відро­с­тан­ню кількох сте­бел на одній рос­лині на­ступ­ної вес­ни).
Кращі умо­ви для зби­ран­ня, ко­ли зем­ля су­ха або за­мо­ро­же­на (взим­ку). У разі на­яв­ності у на­са­д­женні снігу зрізу­ва­ти рос­ли­ни слід за ви­со­ти не­ущільне­но­го сніго­во­го по­кри­ву до 30 см. Та­кож вар­то зна­ти, що зби­ран­ня потрібно при­пи­ня­ти за підви­ще­ної во­ло­гості грун­ту.
Важ­ли­во пе­ре­ко­на­ти­ся у пра­виль­ності зрізу­ван­ня — йо­го слід про­во­ди­ти низь­ко, ад­же стеб­ла у нижній ча­с­тині по­тов­щені і ма­ють найбільшу ма­су.
Зби­ран­ня ло­зи про­во­дять подібно до зби­ран­ня цу­к­ро­вої тро­с­ти­ни або ку­ку­руд­зи на си­лос: із до­вжи­ною сег­ментів 5–15 см або  подрібнен­ням у ви­гляді ще­пи. Пря­ма за­готівля ще­пи мо­же вик­ли­ка­ти про­бле­ми під час зберіган­ня, оскільки за швид­ко­го ком­по­с­ту­ван­ня ма­си ут­во­рюється плісня­ва, а відтак з’яв­ля­ють­ся і су­путні про­бле­ми внаслідок ви­со­кої во­ло­гості свіжозібра­ної ма­си. То­му ви­ни­кає по­тре­ба її підсу­шу­ван­ня до во­ло­гості 20–25% із про­пу­с­кан­ням че­рез потік су­хо­го повітря.
Уп­ро­довж пер­шо­го ро­ку після зрізан­ня вер­ба мо­же ви­ро­с­ти зав­виш­ки до 4 м і більше, а обрізу­ван­ня гілля сприяє її роз­га­лу­жен­ню.

Зберігання
Зберіган­ня зібра­ної ма­си відбу­вається у ви­гляді ще­пи, за­го­то­вок або па­ли­чок відповідно­го розміру під навісом, щоб не до­пу­с­ти­ти по­втор­но­го їхньо­го на­мо­кан­ня від до­щу. Але за ве­ли­кої кількості си­ро­ви­ни іноді не­має змо­ги її зберіга­ти у за­кри­тих приміщен­нях або під навіса­ми. У та­ко­му разі ще­пу зберіга­ють у дов­гих вал­ках до 5 м зав­виш­ки, сфор­мо­ва­них із ви­ко­ри­с­тан­ням те­ле­скопічних на­ван­та­жу­вачів. У ре­зуль­таті ство­рюється щільний верхній шар, який не про­пу­с­кає во­ло­гу все­ре­ди­ну вал­ка. Зібра­на си­ро­ви­на більших розмірів у ви­гляді па­ли­чок швид­ше ви­си­хає за­вдя­ки нещільно­му при­ля­ган­ню ча­с­ток, що за­без­пе­чує кра­ще провітрю­ван­ня ма­си. Ви­су­ше­на си­ро­ви­на гра­ну­люється або мо­же бу­ти спа­ле­на без­по­се­ред­ньо для по­даль­шо­го ви­роб­ництва теп­ла та/або еле­к­т­ро­е­нергії.

   Од­на із найбільших еко­логічних пе­ре­ваг вер­би — вуг­ле­це­ва ней­т­ральність що­до про­це­су зро­с­тан­ня і горіння. Дво­окис вуг­ле­цю, що по­гли­нається рос­ли­ною під час рос­ту та роз­вит­ку, дорівнює такій самій кількості, що ут­во­ри­лась унаслідок йо­го пе­ре­тво­рен­ня на теп­ло чи еле­к­т­ро­е­нергію.
Порівня­но зі спа­лю­ван­ням вугілля, ви­ко­ри­с­тан­ня з цією ме­тою біое­нер­ге­тич­них куль­тур, зо­к­ре­ма вер­би, за­без­пе­чує знач­не зни­жен­ня ви­кидів шкідли­вих твер­дих ча­с­ток, ртуті, інших за­бруд­ню­вачів повітря — ок­сидів сірки та азо­ту.
За­вдя­ки швид­ко­му та стабільно­му зро­с­тан­ню вер­ба є іде­аль­ним еко­логічно чи­с­тим па­ли­вом. Її на­са­д­жен­ня за­сто­со­ву­ють та­кож для ство­рен­ня при­род­но­го мікрокліма­ту в місцях про­жи­ван­ня лю­дей, во­на є еле­мен­том ланд­шафт­но­го ди­зай­ну: слу­гує для ство­рен­ня де­ко­ра­тив­них ого­рож та при­бе­реж­них при­род­них бар’єрів, які за­ва­жа­ють хіміка­там стіка­ти у річки, став­ки й озе­ра.
Ви­ро­щу­ван­ня вер­би мо­же бу­ти за­со­бом збе­ре­жен­ня й поліпшен­ня на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща, оскільки її   ви­ко­ри­с­то­ву­ють для ре­куль­ти­вації зе­мель, стабілізації схилів та як лісо­сму­ги для за­хи­с­ту від вітрів то­що.