Спецможливості
Статті

Енер­ге­тич­на вер­ба — шлях до не­за­леж­ної енер­ге­ти­ки

06.11.2014
1198
Енер­ге­тич­на вер­ба — шлях до не­за­леж­ної енер­ге­ти­ки фото, ілюстрація

З-поміж інших швидкорослих верба на енергетичні цілі придатна найкраще, тому що вона активно кущиться та швидко відростає після кожного збирання врожаю, черенки для посадки легко приживляються. До того ж енергія, отримана від спалювання культури, може до 20 разів перевищувати кількість затраченої на її вирощування, позаяк вона може бути вирощена із застосуванням невеликої кількості пестицидів.

З-поміж інших швидкорослих верба на енергетичні цілі придатна найкраще, тому що вона активно кущиться та швидко відростає після кожного збирання врожаю, черенки для посадки легко приживляються. До того ж енергія, отримана від спалювання культури, може до 20 разів перевищувати кількість затраченої на її вирощування, позаяк вона може бути вирощена із застосуванням невеликої кількості пестицидів.

О. Хіврич, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник  Відділен­ня тех­но­логій ви­ро­щу­ван­ня біое­нер­ге­тич­них куль­тур,
Інсти­тут біое­нер­ге­тич­них куль­тур і цу­к­ро­вих бу­ряків НА­АН

На­разі у світі відо­мо близь­ко 20 видів швид­ко­рос­лих рос­лин (вер­ба, то­по­ля, міскан­тус, ев­каліпт то­що), які мож­на ви­ко­ри­с­та­ти як си­ро­ви­ну для ви­роб­ництва біопа­ли­ва (біога­зу, біое­та­но­лу), твер­до­го біопа­ли­ва (пе­ле­ти та бри­ке­ти). Кліма­тич­ний по­яс, у яко­му розміще­на Ук­раїна, при­дат­ний для ви­ро­щу­ван­ня ба­га­ть­ох із них, у то­му числі і швид­ко­рос­лих видів вер­би.
Най­шир­шо­го ви­ко­ри­с­тан­ня на енер­ге­тичні цілі вер­ба на­бу­ла у Швеції, Англії, Ірландії, Польщі, Данії. Ці країни ма­ють найбільший досвід ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри та ви­роб­ництва з неї твер­до­го па­ли­ва. Найбільші план­тації вер­би розміщені у Швеції — близь­ко 18–20 тис. га, у Польщі — по­над 6 тис. га. В Ук­раїні, по­при ве­ли­ку кількість зе­мель несільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня, про­мис­ло­вих на­са­д­жень енер­ге­тич­них рос­лин, у то­му числі вер­би, на­разі ще ду­же ма­ло.
Де­ре­ва ба­га­ть­ох видів мо­жуть бу­ти до­сить ви­со­ко­рос­ли­ми, у них є тільки один цен­т­раль­ний стов­бур, тож після зрізан­ня во­ни відро­с­та­ють повільно. Ку­щові та ча­гар­ни­кові ви­ди вер­би рос­туть зав­виш­ки від 5 до 8 м і більше, ма­ють кілька сте­бел і до­б­ре відро­с­та­ють після зрізу­ван­ня. Са­ме ку­щові, пе­ре­важ­но ча­гар­ни­кові, вер­би, з ог­ля­ду на не­ви­баг­ливість ви­ро­щу­ван­ня і надійне щорічне відро­с­тан­ня мо­жуть бу­ти най­кра­щим ви­бо­ром з-поміж біое­нер­ге­тич­них куль­тур для про­мис­ло­во­го ви­са­д­жу­ван­ня.
Ви­ро­щу­ван­ня енер­ге­тич­ної вер­би поліпшує на­вко­лишнє се­ре­до­ви­ще, її ефек­тив­но ви­ко­ри­с­то­ву­ють у про­ти­­ерозійних за­хо­дах. Крім то­го, во­на цінна тим, що її спа­лю­ван­ня вуг­ле­це­во-ней­т­раль­не і не по­глиб­лює про­бле­ми гло­баль­но­го по­тепління. У спа­лю­ванні біома­си на еле­к­т­ро­с­танціях або в кот­лах вуг­ле­кис­лий газ, який був по­гли­не­ний рос­ли­ною у період рос­ту та роз­вит­ку, над­хо­дить на­зад в ат­мо­сфе­ру. Один гек­тар план­тації енер­ге­тич­ної вер­би впро­довж трьох років по­гли­нає із повітря по­над 200 т СО2.
З точ­ки зо­ру зем­ле­роб­ст­ва вер­ба до­б­ре при­дат­на для ви­са­д­жу­ван­ня на за­бруд­не­них ділян­ках та на зем­лях із низь­ким рівнем ро­дю­чості. Це, своєю чер­гою, дає змо­гу про­дук­тивні землі ефек­тив­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти за при­зна­чен­ням, тоб­то для ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, що ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся для ви­го­тов­лен­ня кормів та про­дуктів хар­чу­ван­ня.
Як і сільсько­го­с­по­дарські куль­ту­ри, вер­ба по­тре­бує для своєї ве­ге­тації до­б­ро­го освітлен­ня і вдо­с­таль до­ступ­ної грун­то­вої во­ло­ги, а зни­щен­ня бур’янів має вирішаль­не зна­чен­ня впро­довж пер­ших двох років ви­ро­щу­ван­ня. За та­ких умов вер­ба швид­ко зро­с­тає, її па­го­ни за­без­пе­чу­ють швид­ке по­крит­тя грун­то­вої по­верхні, успішно кон­ку­ру­ю­чи з бур’яна­ми.

Фак­то­ри, що впли­ва­ють на ефек­тивність зро­с­тан­ня вер­би
  Вибір зе­мель­ної ділян­ки та підго­тов­ка грун­ту. На­са­д­жен­ня вер­би не по­тре­бу­ють ро­дю­чих грунтів. Однією із найбільших пе­ре­ваг цієї рос­ли­ни є те, що її з успіхом мож­на ви­ро­щу­ва­ти на грун­тах, які мо­жуть бу­ти не­спри­ят­ли­ви­ми для ви­ро­щу­ван­ня тра­диційних сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур (у ши­ро­ких діапа­зо­нах кис­лот­ності — рН 5,5–8,5 та за­со­ле­ності грун­ту).
Ба­га­то видів вер­би мо­жуть зро­ста­ти у не­спри­ят­ли­вих грун­то­во-кліма­тич­них умо­вах, на бідних грун­тах, на ве­ли­ких ви­со­тах, в умо­вах періодич­ної по­су­хи, при­бе­реж­них вітрів і за­бо­ло­чу­ван­ня. Най­кращі вро­жаї біома­си вер­ба дає на грун­тах важ­кої тек­с­ту­ри із ви­со­ким вмістом гли­ни, з до­б­рою ае­рацією. Про­те му­ли­с­тих і лег­ких піща­них грунтів слід уни­ка­ти. Ба­жа­ни­ми є грун­ти із ви­со­кою во­логістю, ефек­тив­не ви­ко­ри­с­тан­ня зро­шен­ня.
Але за­зви­чай ви­ро­щу­ван­ня вер­би як си­ро­ви­ни для ви­роб­ництва біопа­ли­ва відбу­вається або на сільсько­го­с­по­дарсь­ких, або на пе­ре­ло­го­вих зем­лях і поєднує у собі знан­ня з об­ласті лісо­во­го гос­по­дар­ст­ва та аг­ро­номії.
Ду­же важ­ли­вий еле­мент пра­виль­но­го ви­бо­ру ділян­ки — розміщен­ня по­сад­ки з ура­ху­ван­ням ма­теріаль­но-технічних ас­пектів: у місцях, до­ступ­них для ма­шин та аг­ре­гатів, потрібних для ви­ко­нан­ня тех­но­логічних опе­рацій під час ви­ро­щу­ван­ня вер­би.
До за­кла­дан­ня план­тації вер­би слід при­сту­па­ти за­зда­легідь. Не­обхідно до­б­ре про­ду­ма­ти схе­му по­сад­ки, згідно з якою виз­на­ча­ють кількість по­сад­ко­во­го ма­теріалу та роб­лять за­яв­ку на по­ста­чан­ня роз­ра­хо­ва­ної кількості са­д­жанців.
Ре­тель­на підго­тов­ка грун­ту для за­без­пе­чен­ня якісно­го, чи­с­то­го від рос­лин­них ре­ш­ток, по­сад­ко­во­го ло­жа і вда­ле ви­са­д­жу­ван­ня ма­ють вирішаль­не зна­чен­ня для до­сяг­нен­ня ефек­тив­но­го ре­зуль­та­ту. Най­кра­щим варіан­том бу­де зви­чай­ний осінній об­робіток грун­ту з бо­ро­ну­ван­ням або без ньо­го із по­даль­шим вирівню­ван­ням грун­то­вої по­верхні. Гли­бо­ка оран­ка особ­ли­во ре­ко­мен­дується на грун­тах, що силь­но ущільню­ють­ся. При­близ­но із ве­рес­ня мож­на про­во­ди­ти за­хо­ди зі зни­щен­ня бур’янів (на­сам­пе­ред — ба­га­торічних ко­ре­не­вищ­них та ко­ре­не­па­ро­ст­ко­вих) та вне­сен­ня до­б­рив, після чо­го про­ве­с­ти оран­ку.

  За­готівля по­сад­ко­во­го ма­теріалу. Щоб за­без­пе­чи­ти ви­со­ку вро­жайність вер­би, важ­ли­во пра­виль­но ви­бра­ти здо­ро­вий по­сад­ко­вий ма­теріал. Най­кра­щи­ми бу­дуть че­рен­ки з од­норічних па­гонів, відбір яких про­во­дять за відповідни­ми стро­ги­ми про­це­ду­ра­ми кон­тро­лю якості. Живці потрібно зібра­ти, відсор­ту­ва­ти і помісти­ти без­по­се­ред­ньо у хо­лод­не місце для зберіган­ня до по­сад­ки. Во­ни ма­ють бу­ти без жод­них оз­нак ме­ханічних уш­ко­д­жень, без ко­ренів, ко­ра — здо­ро­вою, не по­шко­д­же­ною шкідни­ка­ми (нор­ма — зе­ле­ний або жов­тий колір ко­ри). За до­три­ман­ня та­ких умов при­жи­ти­ся має не мен­ше 95% че­ренків. Не ба­жа­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти че­рен­ки зі ста­рою ко­рою, що має ко­рич­не­вий або сірий колір.
Для до­сяг­нен­ня успіху важ­ли­ве зна­чен­ня має пра­виль­ний вибір ви­ду, оскільки най­кращі з них за­без­пе­чу­ють підви­щен­ня уро­жай­ності ма­си до 20%.
Най­мен­ша ба­жа­на до­вжи­на че­рен­ка ста­но­вить 30 см. Живці слід ви­са­д­жу­ва­ти та­ким чи­ном, щоб над зем­лею ви­с­ту­па­ло до 5 см че­рен­ка. Оскільки, перш ніж во­ни підуть у ріст, живці ду­же ураз­ливі до впли­ву зовнішніх чин­ників та не­кон­ку­рентні що­до бур’янів. Та­ка схе­ма по­сад­ки (особ­ли­во за ви­са­д­жу­ван­ня че­ренків за­вдовжки 15–25 см) є прий­нят­ною за ви­со­ко­го рівня до­гля­ду в перші тижні рос­ту та роз­вит­ку вер­би із за­сто­су­ван­ням за­собів кон­тро­лю­ван­ня чи­сель­ності бур’янів.
Як­що за­сто­со­ву­ють че­рен­ки за­вдовжки до 60 см, то їх ви­са­д­жу­ють у грунт на­по­ло­ви­ну. Во­ни ма­ють ве­ли­кий за­пас енергії і швид­ше рос­туть. Це дасть змо­гу рос­ли­нам вер­би бу­ти більш кон­ку­рент­ни­ми у по­чат­ко­вий період ве­ге­тації, оскільки во­ни вищі від бур’янів. За та­кої до­вжи­ни че­рен­ка ви­т­ра­та по­сад­ко­во­го ма­теріалу, звісно, бу­де вдвічі-втричі більшою.
За­зви­чай ви­ко­ри­с­то­ву­ють че­рен­ки мен­шої до­вжи­ни — від 15 до 25 см, за­го­тов­ля­ють їх після то­го, як із вер­би опа­де ли­с­тя. За садіння на­весні сплячі живці зберіга­ють за­мо­ро­же­ни­ми за тем­пе­ра­ту­ри від -4 до -2°C і ви­но­сять їх без­по­се­ред­ньо пе­ред ви­са­д­жу­ван­ням. Не слід до­пу­с­ка­ти по­втор­но­го їхньо­го за­мо­ро­жу­ван­ня після відта­ван­ня!
Об­рані для ви­ро­щу­ван­ня ви­ди ма­ють бу­ти стійки­ми проти хво­роб, особ­ли­во  та­ких, із яки­ми
важ­ко бо­ро­ти­ся.

  Вне­сен­ня до­б­рив. Потрібна кількість відповідних до­б­рив та їхня фор­ма за­ле­жать від вмісту по­жив­них ре­чо­вин у грунті кож­но­го кон­крет­но­го по­ля, але ця за­лежність на­ба­га­то мен­ша, ніж в інших куль­тур. На ро­дю­чих грун­тах, які ма­ють до­стат­ню кількість по­жив­них ре­чо­вин, по­тре­ба у до­б­ри­вах мен­ша, а на по­чат­ку ви­ро­щу­ван­ня вер­би ча­с­то навіть і не­обов’яз­ко­ва, по­за­як це тільки при­зве­де до ак­тив­но­го рос­ту бур’янів.
До­б­ри­ва вно­сять під ос­нов­ний об­робіток грун­ту, пе­ред ви­са­д­жу­ван­ням, після кож­но­го зби­ран­ня вро­жаю або на­весні — у перші місяці відро­с­тан­ня куль­ту­ри, ко­ли є мож­ливість проїха­ти трак­то­ру без ри­зи­ку за­вда­ти рос­ли­нам по­шко­д­жень та трав­му­ван­ня. У разі ви­ко­ри­с­тан­ня ор­ганічних до­б­рив під’їзні шля­хи мо­жуть бу­ти роз­ши­рені. Не­ор­ганічні до­б­ри­ва вно­сять як до ви­са­д­жу­ван­ня, так і в на­ступні ро­ки ви­ро­щу­ван­ня.
На грун­тах, які містять мен­ше по­жив­них ре­чо­вин, особ­ли­во азо­ту й фо­с­фо­ру, для підтри­ман­ня про­дук­тив­ності на­са­д­жен­ня вер­би до­б­ри­ва слід вно­си­ти на більш ранніх стадіях рос­ту та роз­вит­ку рос­лин. Але їх потрібно вне­сти відра­зу після зби­ран­ня вро­жаю пе­ред по­втор­ним відро­с­тан­ням вер­би, щоб відно­ви­ти по­жив­ний ба­ланс у грунті, ви­ко­ри­с­та­ний рос­ли­на­ми для фор­му­ван­ня вро­жаю.
Досліджен­ня, що про­во­ди­ли за кор­до­ном, по­ка­зу­ють, що за­сто­су­ван­ня ор­ганічних до­б­рив мо­же підви­щи­ти вро­жайність біое­нер­ге­тич­ної вер­би на 35%.
   Схе­ма по­сад­ки має пе­ред­ба­ча­ти ме­ханізм вне­сен­ня до­б­рив під час ве­ге­тації (ор­ганічних та міне­раль­них, ор­ганічних ре­ш­ток, стічної во­ди то­що), за­сто­су­ван­ня пе­с­ти­цидів, а та­кож про­ве­ден­ня ме­ханічних об­робітків грун­ту.
Пра­виль­но скла­де­на схе­ма по­сад­ки по­лег­шує ви­ко­ри­с­тан­ня техніки під час до­гля­ду за рос­ли­на­ми та їхньо­го зби­ран­ня. Во­на пе­ред­ба­чає як по­оди­нокі ря­ди із ши­ро­ки­ми міжряд­дя­ми для про­хо­ду технічних за­собів, так і суміжні подвійні ря­ди.
По­сад­ка вер­би із дво­ма суміжни­ми ря­да­ми дає змо­гу змен­ши­ти кількість про­ходів зби­раль­них ма­шин.
Для по­сад­ки че­ренків вер­би за­зви­чай ви­ко­ри­с­то­ву­ють спеціаль­но роз­роб­лені технічні за­со­би од­но­час­но двох по­оди­но­ких або чо­ти­рь­ох рядів (двох подвійних). Для цьо­го го­тові нарізані че­рен­ки відповідних розмірів спеціаль­ни­ми ме­ханізма­ми ви­са­д­жу­ють у грунт на за­да­ну гли­би­ну або за­зда­легідь наріза­ну ло­зу без­по­се­ред­ньо розрізу­ють ме­ханізмом ви­са­д­жу­валь­ної ма­ши­ни, після чо­го відріза­ний че­ре­нок так са­мо са­д­жа­ють у грунт.
Для пе­ре­роб­ки на біопа­ли­во у се­ред­нь­о­му йде близь­ко 12–20 тис. рос­лин, для за­кла­дан­ня ма­точ­ни­ка — до 30 тис. шт./га.
Так, од­на зі схем по­сад­ки із подвійни­ми ря­да­ми для за­без­пе­чен­ня гу­с­то­ти сто­ян­ня рос­лин 15 тис. шт./га пе­ред­ба­чає міжряд­дя між ни­ми 75 см, відстань у ряд­ку між рос­ли­на­ми — близь­ко 60 см. Між кож­ним бло­ком подвійних рядів — 150 см. Ви­са­д­жу­ван­ня че­ренків за­вдов­ж­ки близь­ко 20 см про­во­дять та­ким чи­ном, щоб на­зовні за­ли­ши­лось ли­ше кілька йо­го сан­ти­метрів. Діаметр че­ренків — близь­ко 1 см.
Пе­ред ви­сад­кою про­во­дять по­пе­редній об­робіток грун­ту.
Для то­го, щоб от­ри­ма­ти гу­с­то­ту сто­ян­ня рос­лин на рівні близь­ко 15 тис. шт./га із при­жив­лю­ваністю че­ренків 90%, кількість ви­са­д­же­но­го по­сад­ко­во­го ма­теріалу потрібно збільши­ти до 16,6 тис. шт./га.

До­гляд
Од­на з ос­нов­них при­чин «ви­хо­ду ділян­ки з ла­ду» після ви­са­д­жу­ван­ня рос­лин — не­пра­виль­не та не­своєчас­не про­ве­ден­ня за­ходів із кон­тро­лю­ван­ня чи­сель­ності бур’янів, вплив яких, як уже за­зна­ча­лось, слід зве­с­ти до мініму­му. Ріст та роз­ви­ток на­са­д­жень вер­би ма­ють про­хо­ди­ти у чи­с­тих від бур’янів умо­вах.
Відо­мо три спо­со­би кон­тро­лю­ван­ня чи­сель­ності бур’янів: хімічний, ме­ханічний (ви­ко­ри­с­тан­ня ме­ханізмів для міжряд­них об­робітків грун­ту) або поєдна­не ви­ко­ри­с­тан­ня хімічно­го та ме­ханічно­го. Важ­ли­вим є пра­виль­ний добір гербіцидів, які зни­щать бур’яни та не за­шко­дять рос­ли­нам вер­би.
Кон­тро­лю­ван­ня чи­сель­ності бур’янів, на­сам­пе­ред ба­га­торічних ко­ре­не­вищ­них та ко­ре­не­па­ро­ст­ко­вих (у разі їхньої на­яв­ності), по­чи­нається во­се­ни шля­хом об­роб­ки гербіци­да­ми суцільної дії на ос­нові гліфо­са­ту. На­весні за­хо­ди із кон­тро­лю­ван­ня чи­сель­ності бур’янів особ­ли­во важ­ливі на по­чат­ко­во­му етапі рос­ту та роз­вит­ку вер­би, оскільки бур’яни є найбільшою про­бле­мою для неї та при­чи­ною по­га­но­го укорінен­ня че­ренків. На­весні після ви­са­д­жу­ван­ня або під час ве­ге­тації рос­лин за­сто­со­ву­ють хімічні пре­па­ра­ти про­ти од­норічних дво­доль­них та зла­ко­вих бур’янів.
Значної шко­ди вер­бо­вим на­са­д­жен­ням мо­жуть за­вда­ва­ти шкідни­ки та хво­ро­би, ве­ли­ка кількість яких пе­ре­но­сять­ся вітром, пта­ха­ми з од­но­го ку­ща до іншо­го то­що. Це при­зво­дить до змен­шен­ня вро­жай­ності і ро­бить рос­ли­ни сприй­нят­ливіши­ми до інших біотич­них і абіотич­них стре­со­вих фак­торів.
Вер­ба мо­же ре­гу­ляр­но да­ва­ти ве­ликі вро­жаї і без за­сто­су­ван­ня будь-яких пе­с­ти­цидів. Більшість шкідників і хво­роб по­се­ля­ють­ся та ура­жу­ють ли­ше кон­кретні ви­ди вер­би, са­ме на яких во­ни і хар­чу­ва­ти­муть­ся, розмно­жу­ва­ти­муть­ся та ура­жу­ва­ти­муть­ хво­ро­ба­ми.
Вер­ба ча­с­то піддається ура­жен­ню іржею, що зи­мує в опа­ло­му листі. Та­кож її по­шко­д­жує ве­ли­ка кількість видів по­пе­лиць, ук­рай не­без­печні для неї па­ву­тинні кліщі та інші шкідни­ки. Для змен­шен­ня їхньої чи­сель­ності ба­жа­но ви­ро­щу­ва­ти різні ви­ди вер­би, по­за­як вер­ба у мо­но­куль­турі, де ви­са­­дже­но тільки один її вид або ба­га­то близь­ко­с­порідне­них сортів у ме­жах ви­ду ви­ро­щу­ють ра­зом, мо­же слу­гу­ва­ти спри­ят­ли­вим се­ре­до­ви­щем для шкідли­вих ор­ганізмів, що при­зво­дить до ве­ли­ких спа­лахів роз­вит­ку шкідників і хво­роб. На­томість роз­бив­ка полікуль­тур­них план­тацій, із різни­ми ге­но­ти­па­ми, ство­рює при­родні бар’єри для шкідників і хво­роб, що зни­жує їхнє по­ши­рен­ня і, зре­ш­тою, змен­шує рівень по­шко­д­жен­ня шкідни­ка­ми та ура­жен­ня хво­ро­ба­ми.
Усі спо­со­би зі змен­шен­ня чи­сель­ності хво­роб і шкідників мож­на роз­поділи­ти на п’ять видів: ме­ханічні, хімічні, біологічні, аг­ро­технічні та лісівничі. Жо­ден із них не є універ­саль­ним.
Ефек­тив­ним є підви­щен­ня індивіду­аль­ної стійкості рос­лин за­вдя­ки ви­со­ко­му рівню аг­ро­техніки (до­гляд за грун­том, вне­сен­ня до­б­рив, зни­щен­ня опа­ло­го ли­с­тя, обрізу­ван­ня ура­же­них па­гонів). Од­нак ча­с­то ство­рен­ня спри­ят­ли­вих умов для роз­вит­ку вер­би вод­но­час фор­мує ком­фортні умо­ви і для рос­ту бур’янів.

Збирання
 Зби­ра­ють вер­бу кож­них два-чо­ти­ри ро­ки — впро­довж осінньо-зи­мо­во­го періоду, після опа­дан­ня ли­с­тя і до роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок на по­чат­ку вес­ни (ли­с­то­пад — лю­тий) — із ви­ко­ри­с­тан­ням спеціаль­них ма­шин. За­зви­чай ви­ко­ри­с­то­ву­ють кор­моз­би­ральні ком­бай­ни, що розріза­ють стеб­ла на сег­мен­ти. Кількість циклів зби­ран­ня вро­жаю із однієї по­сад­ки у се­ред­нь­о­му ста­но­вить сім-вісім, після чо­го мож­на про­во­ди­ти ре­куль­ти­вацію зе­мель для но­вих на­са­д­жень вер­би або інших куль­тур. Ви­ко­ри­с­тан­ня ділян­ки у та­ко­му разі три­ва­ти­ме впро­довж 20–30 років.
Пер­ший уро­жай вер­би зби­ра­ють че­рез три-чо­ти­ри ро­ки після її ви­са­­джу­ван­ня або че­рез три ро­ки після пер­шо­го її зрізу­ван­ня (у пер­ший рік за­кла­дан­ня вер­бо­вої по­сад­ки стеб­ла та­кож мож­на зріза­ти — це спри­я­ти­ме відро­с­тан­ню кількох сте­бел на одній рос­лині на­ступ­ної вес­ни).
Кращі умо­ви для зби­ран­ня, ко­ли зем­ля су­ха або за­мо­ро­же­на (взим­ку). У разі на­яв­ності у на­са­д­женні снігу зрізу­ва­ти рос­ли­ни слід за ви­со­ти не­ущільне­но­го сніго­во­го по­кри­ву до 30 см. Та­кож вар­то зна­ти, що зби­ран­ня потрібно при­пи­ня­ти за підви­ще­ної во­ло­гості грун­ту.
Важ­ли­во пе­ре­ко­на­ти­ся у пра­виль­ності зрізу­ван­ня — йо­го слід про­во­ди­ти низь­ко, ад­же стеб­ла у нижній ча­с­тині по­тов­щені і ма­ють найбільшу ма­су.
Зби­ран­ня ло­зи про­во­дять подібно до зби­ран­ня цу­к­ро­вої тро­с­ти­ни або ку­ку­руд­зи на си­лос: із до­вжи­ною сег­ментів 5–15 см або  подрібнен­ням у ви­гляді ще­пи. Пря­ма за­готівля ще­пи мо­же вик­ли­ка­ти про­бле­ми під час зберіган­ня, оскільки за швид­ко­го ком­по­с­ту­ван­ня ма­си ут­во­рюється плісня­ва, а відтак з’яв­ля­ють­ся і су­путні про­бле­ми внаслідок ви­со­кої во­ло­гості свіжозібра­ної ма­си. То­му ви­ни­кає по­тре­ба її підсу­шу­ван­ня до во­ло­гості 20–25% із про­пу­с­кан­ням че­рез потік су­хо­го повітря.
Уп­ро­довж пер­шо­го ро­ку після зрізан­ня вер­ба мо­же ви­ро­с­ти зав­виш­ки до 4 м і більше, а обрізу­ван­ня гілля сприяє її роз­га­лу­жен­ню.

Зберігання
Зберіган­ня зібра­ної ма­си відбу­вається у ви­гляді ще­пи, за­го­то­вок або па­ли­чок відповідно­го розміру під навісом, щоб не до­пу­с­ти­ти по­втор­но­го їхньо­го на­мо­кан­ня від до­щу. Але за ве­ли­кої кількості си­ро­ви­ни іноді не­має змо­ги її зберіга­ти у за­кри­тих приміщен­нях або під навіса­ми. У та­ко­му разі ще­пу зберіга­ють у дов­гих вал­ках до 5 м зав­виш­ки, сфор­мо­ва­них із ви­ко­ри­с­тан­ням те­ле­скопічних на­ван­та­жу­вачів. У ре­зуль­таті ство­рюється щільний верхній шар, який не про­пу­с­кає во­ло­гу все­ре­ди­ну вал­ка. Зібра­на си­ро­ви­на більших розмірів у ви­гляді па­ли­чок швид­ше ви­си­хає за­вдя­ки нещільно­му при­ля­ган­ню ча­с­ток, що за­без­пе­чує кра­ще провітрю­ван­ня ма­си. Ви­су­ше­на си­ро­ви­на гра­ну­люється або мо­же бу­ти спа­ле­на без­по­се­ред­ньо для по­даль­шо­го ви­роб­ництва теп­ла та/або еле­к­т­ро­е­нергії.

   Од­на із найбільших еко­логічних пе­ре­ваг вер­би — вуг­ле­це­ва ней­т­ральність що­до про­це­су зро­с­тан­ня і горіння. Дво­окис вуг­ле­цю, що по­гли­нається рос­ли­ною під час рос­ту та роз­вит­ку, дорівнює такій самій кількості, що ут­во­ри­лась унаслідок йо­го пе­ре­тво­рен­ня на теп­ло чи еле­к­т­ро­е­нергію.
Порівня­но зі спа­лю­ван­ням вугілля, ви­ко­ри­с­тан­ня з цією ме­тою біое­нер­ге­тич­них куль­тур, зо­к­ре­ма вер­би, за­без­пе­чує знач­не зни­жен­ня ви­кидів шкідли­вих твер­дих ча­с­ток, ртуті, інших за­бруд­ню­вачів повітря — ок­сидів сірки та азо­ту.
За­вдя­ки швид­ко­му та стабільно­му зро­с­тан­ню вер­ба є іде­аль­ним еко­логічно чи­с­тим па­ли­вом. Її на­са­д­жен­ня за­сто­со­ву­ють та­кож для ство­рен­ня при­род­но­го мікрокліма­ту в місцях про­жи­ван­ня лю­дей, во­на є еле­мен­том ланд­шафт­но­го ди­зай­ну: слу­гує для ство­рен­ня де­ко­ра­тив­них ого­рож та при­бе­реж­них при­род­них бар’єрів, які за­ва­жа­ють хіміка­там стіка­ти у річки, став­ки й озе­ра.
Ви­ро­щу­ван­ня вер­би мо­же бу­ти за­со­бом збе­ре­жен­ня й поліпшен­ня на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща, оскільки її   ви­ко­ри­с­то­ву­ють для ре­куль­ти­вації зе­мель, стабілізації схилів та як лісо­сму­ги для за­хи­с­ту від вітрів то­що.

Інтерв'ю
Роберто Хавельяна
Американське видання Future Farming взяло інтерв’ю у Роберто Хавельяни — співробітника відділу компанії John Deere, який займається перспективними розробками потужних тракторів (серій 7R, 8R та 9R) на найближчі 20 років. Представляємо його... Подробнее
    Нові «Правила використання повітряного простору України» викликали чимало запитань та нарікань з боку користувачів безпілотників. Ми поспілкувалися із керівником компанії Drone.ua Валерієм Яковенком, щоб дізнатися, які ж наслідки... Подробнее

1
0