Експортні резерви вітчизняних аграріїв

Україна є вагомим гравцем на світовому аграрному ринку. Перш за все, завдяки значним обсягам зовнішніх продажів зерна. Нинішній рік є лише підтвердженням цього. Проте потенціал вітчизняних аграріїв до кінця не розкритий. Це стосується як сільськогосподарської сировини, так і продовольства. Україна може виробляти та експортувати більші обсяги аграрної продукції.

О. Маслак, канд. екон. наук,
керівник Центру стратегічних досліджень АПК,
Сумський національний аграрний університет

Результати 2012 року
Моніторинг економічного й соціального розвитку підприємств і організацій АПК за 2012 р., підготовлений Мінагрополітики України, свідчить, що, за підсумками минулого року, експортовано сільськогосподарської продукції на суму 18,2 млрд дол. США. Це більше ніж на третину перевищує відповідний показник попереднього року. Частка продукції рослинництва в структурі експорту має відчутну перевагу над тваринницькою. Якщо на продукцію рослинництва припадало 94%, то на тваринницьку — 6%.
Лідером вітчизняного аграрного експорту було зерно. Частка зернових злаків у загальному експорті досягала 39%, олії — 23, насіння олійних культур — понад 9, шоколаду та какао — 4, молокопродуктів — 3, цукру, меляси і кондитерських виробів — 2, м’яса та субпродуктів — менше 2%. Окрім цього, на зовнішні ринки продавали тютюнові вироби, шкури великої рогатої худоби, овець, кіз та інших тварин, частка яких у загальних обсягах експорту була незначною.
Україна імпортувала менше аграрної продукції порівняно з експортом. Вартість завезеної в Україну продукції рослинництва не перевищувала 5,9 млрд дол. США, продукції тваринництва — 2 млрд. Тож зовнішній торговельний обіг продукції агропромислового комплексу за 2012 р. становив 26,1 млрд дол. США (на 31% більше, ніж попереднього року), та, як наслідок, Україна мала позитивне торговельне сальдо на рівні 10,3 млрд дол. США. Серед імпортної продукції домінували плоди, горіхи і цедра (14%), м’ясо і субпродукти (9%), риба, ракоподібні, молюски (9%). У 2012 р., порівняно з попереднім, торгівля з країнами ЄС збільшилась на 36%, країнами Азії — на 31%, Африки — вдвічі, Латинської Америки — на 33%, США — в 1,5 раза, а з країнами СНД — зменшилась на 1%. У загальній структурі зовнішньоторговельного обігу сільськогосподарської продукції частка країн ЄС становила 32%, країн СНД — 18, Азії — 26, Африки — 15, Латинської Америки — 4, США — 1%. У поточному році структура експорту суттєво не зміниться. Тож лідером зовнішніх продажів залишиться зерно.

Зерно
Вітчизняне зернове господарство динамічно розвивається. Про це свідчать зростання виробничих показників. Якщо у 2011 р. зерновий вал досяг 56,7 млн т, то у нинішньому очікується зібрати до 60 млн. Таким чином, упродовж трьох останніх років вдалося двічі встановлювати максимальні «історичні» показники збирання зерна.
Збільшення виробництва забезпечило можливість нарощувати експорт продукції. У 2012/13 маркетинговому році (МР) експортовано за кордон до 23 млн т збіжжя. Це майже на 1 млн т перевищило тогорічний показник. Найбільше експортовано кукурудзи. Її поставки на зовнішні ринки становили 13,5 млн т. Друге місце посіла пшениця — 6,8 млн. Торік постачання зерна до країн ЄС перевищили 7,8 млн т, що втричі більше порівняно з попередніми періодами.
У нинішньому сезоні світовий ринок очікує від України понад 30 млн т зерна. Про це свідчать звіти міністерства сільського господарства США (USDA). Міжнародні експерти оцінюють можливості України з експорту пшениці на рівні 10 млн т, кукурудзи — 18, ячменю — 2,2 млн. За таких рівнів продажів на зовнішніх ринках держава може посісти друге місце серед світових експортерів зерна, поступаючись лише Сполученим Штатам Америки. Одночасно із традиційними ринками вітчизняне зерно динамічно «просувається» на перспективні ринки країн Південно-Східної Азії та Африки. Нинішнього сезону прогнозують збільшити до 5 млн т постачання зерна до Китаю. Проте визначальними чинниками формування обсягів зовнішніх продажів будуть стан посівів та перезимівлі озимої пшениці врожаю 2014 р. До того ж влада намагатиметься забезпечити продовольчі потреби та стабільну ситуацію на внутрішньому ринку зерна, що також матиме відповідний вплив на формування обсягів експорту зерна.
Олійне насіння та олія
В Україні вирощують широкий спектр олійних культур, проте перевагу надають соняшнику. Його частка в структурі виробництва займає майже 70%, тоді як на сою припадає до 20%, на ріпак — 10%. Нинішнього сезону зменшились площі під соняшником, проте завдяки зростанню врожайності прогнозують зібрати 9-мільйонний урожай, що перевищує тогорічний показник. Разом із тим, міжнародні експерти оптимістичніші у своїх прогнозах. За їхніми розрахунками, в Україні мали б отримати 11,5 млн т насіння цієї культури. Проте в плани щодо збирання врожаю вносить свої зміни погода. Заливні дощі, що пройшли у вересні у більшості регіонів України, затримали проведення збиральної кампанії та суттєво вплинули на його якість. До того ж цінова ситуація на внутрішньому ринку не стимулювала аграріїв до активізації збирання врожаю. Станом на 1 жовтня 2013 р. було зібрано лише 5,1 млн т соняшнику. Таким чином залишаються під сумнівом раніше заплановані обсяги експорту насіння соняшнику на рівні 300 тис. т.
Валове виробництво ріпаку становить 2,4 млн т, що майже удвічі перевищує показник попереднього року. Виробництво сої очікують на рівні близько 2 млн т. Більшість вирощеного насіння олійних культур переробляють на вітчизняних підприємствах. Потужності із переробки соняшнику досягають 14 млн т/рік, сої — 2,4, ріпаку — 1,4 млн т/рік. Вироблену соняшникову олію здебільшого експортують. У 2013/14 МР прогнозують експорт такої олії обсягом 3,9 млн т та майже 4 млн т соняшникового шроту. Для порівняння: сою та ріпак менше переробляють в Україні, а здебільшого експортують як сировину. Нинішнього сезону очікують продати на зовнішніх ринках понад дві третини сої та 95% ріпаку.

Молочна продукція
Частка молока та молочної продукції в структурі вітчизняного експорту є незначною. Однією з причин цього є невідповідність стандартів якості сировини для виробництва молочної продукції. За показниками якості молочна сировина класу «екстра» у країнах ЄС має відповідати вимогам стандарту: за кількістю соматичних клітин — ≤300 тис./см3, бактеріальним осіменінням — ≤30 тис./см3, а в Україні ці показники становлять, відповідно, — ≤400 та ≤100 тис./см3. Тож виникає потреба у гармонізації вітчизняних стандартів якості молока із світовими. У 2012 р. Україна експортувала у перерахунку на молоко 0,8 млн т продукції, тоді як у 2011 р. цей показник перебував на рівні 1 млн т. Імпорт готових молочних продуктів торік збільшився від 0,3 до 0,4 млн т. Основною причиною скорочення експортних поставок стала заборона з боку Російської Федерації на ввезення українського сиру. Поточного року триває тенденція до скорочення експорту і нарощування імпорту молочних продуктів.
Упродовж останніх п’яти років Україна виробляла понад 11 млн т молока та займала 11-те місце у світовому рейтингу виробників молока. Попри стабілізацію виробництва молока, його обсягів не вистачало для повноцінного забезпечення потреб внутрішнього ринку та формування якісного експортного резерву. Враховуючи тогорічне виробництво молока — 11,4 млн т, імпорт продукції — 410 тис. т, загальний ресурс молока та молочної продукції оцінювали на рівні 11,7 млн т. Водночас фонд споживання становив 9,8 млн т, витрачено на потреби тваринництва — понад 1 млн т, як наслідок — експорт становив 820 тис. т продукції. Таким чином розрахункове споживання молока та молочної продукції на 1 особу за рік становило 215 кг, що на 5% перевищує торішній показник. Дотримуючись рекомендацій Міністерства охорони здоров’я щодо річних норм споживання молока однією особою на рівні 380 кг, загальний фонд його споживання в Україні мав би становити щонайменше 19 млн т. Тож в Україні ще не повністю використано резерви наповнення молоком та молочною продукцією внутрішнього ринку.
У стратегічних планах уряду на період до 2020 р. передбачено доведення виробництва молока у 2015 р. до 15,4 млн т, 2020 р. — до 19,4 млн. Таким чином споживання молока та молочної продукції на одну особу за рік підвищиться у 2020 р. щонайменше до 350 кг. Збільшення обсягів виробництва продукції досягатиметься шляхом збалансованого розвитку всіх форм господарювання у молочному скотарстві. Якщо у 2012 р. частка сільськогосподарських підприємств у загальному виробництві продукції становила 22%, то у 2020 р. — підвищиться до 30%. Одночасно із зростанням частки промислового виробництва молочної сировини підвищуватиметься якість молочної продукції та збільшуватимуться обсяги її експорту.

Цукор
Вплив України на світовий ринок цукру є незначним. Частка вітчизняного цукру в загальносвітовому виробництві не перевищує 1%. За останні три роки експорт цукру здійснювали невеликими обсягами — в основному до Казахстану, Киргизії, Молдови, Таджикистану, Литви, Туркменії, Росії та Грузії. Разом із тим, до цих країн експортується цукор російського та білоруського виробництва, який виявився достатньо конкурентоспроможним порівняно з українським. Надалі конкуренція на цих ринках очікується доволі високою. Тож вітчизняним виробникам цукру потрібно знаходити нові зовнішні канали збуту продукції.
Обсягів виробництва цукру в попередні роки було достатньо для забезпечення потреб внутрішнього ринку, які Держстат оцінював на рівні 1,7–1,8 млн т. Наявність надлишкового цукру на ринку вплинула на зменшення виробництва, що мало місце останніми роками. У 2013 р. очікується зібрати близько 12 млн т солодких коренів, що дасть можливість виробити до 1,5 млн т цукру. До того ж станом на 1 вересня поточного року перехідні залишки солодкого піску в країні перевищували 800 тис. т. Таким чином загальна пропозиція цього продукту становитиме 2,3 млн т. Цього достатньо для забезпечення внутрішніх потреб у цукрі та формування експортного фонду. Разом із тим, якщо минулого сезону експортовано 174 тис. т цукру, то, враховуючи зменшення виробництва та поліпшення цінової ситуації, обсяги його зовнішніх продажів у поточному році будуть значно меншими.
Перспективи
В Україні вже декілька років поспіль спостерігається активний розвиток сільськогосподарського виробництва. Здебільшого це стосується рослинництва. Сприяє цьому збільшення інвестицій в агропромисловий комплекс. Усе більше капіталу гірничо-металургійного комплексу та машинобудування спрямовується в аграрний бізнес. Аграрний сектор нині є одним із небагатьох напрямів діяльності в Україні, який за сприятливої кон’юнктури ринку в стислі строки може забезпечити надвисоку рентабельність.
Як наслідок, упродовж останніх років в Україні спостерігається стабільне нарощування обсягів виробництва аграрної продукції, зокрема валового його показника. Так, за вісім місяців поточного року він становив 13% порівняно із відповідним періодом минулого. Зокрема, у галузі рослинництва вдалося досягти рекордного обсягу врожаю, а у тваринництві — подолати негативні тенденції у молочному і м’ясному скотарстві. Разом із тим, Україна має великий потенціал розвитку. Якщо орієнтуватись на рівень урожайності розвинених країн світу, то вітчизняні аграрії можуть збирати по 100 млн т зерна щорічно. Це практично вдвічі більше, порівняно із рекордними врожаями, які вдавалося отримати за роки незалежності держави. Проте це перспектива наступних п’яти-семи років за умови додаткових інвестицій в аграрний сектор обсягом 20–25 млрд дол. США.
Динамічний розвиток вітчизняного аграрного сектору залежить від цінової ситуації на зовнішньому ринку. На утримання високих світових цін впливало суттєве економічне зростання країн, що розвиваються. За останні вісім років їхній реальний внутрішній валовий продукт виріс на 66%. Разом економіка нерозвинених країн Азії, у якій проживає понад 3,4 млрд населення, зросла майже вдвічі. Економічний сплеск відбувся у країнах третього світу, зокрема в країнах Азії за цей період було створено сотні мільйонів нових робочих місць. Відповідна кількість людей отримала доходи, які, насамперед, були спрямовані на забезпечення повноцінного харчування. Таким чином розширення середнього класу в Азії та окремих країнах Африки фактично стало домінуючим фактором підвищення цін на продовольство, а відтак, дало поштовх розвитку вітчизняного аграрного сектору.
Враховуючи подальше інвестування в галузь та кон’юнктуру світового ринку, Україна матиме найвищі у світі темпи зростання аграрного виробництва. Це дасть їй змогу наростити експорт більш ніж наполовину та зміцнити зовнішні зв’язки з країнами — торговими партнерами. Країна розпочинає брати активну участь у продовольчих програмах ООН, що свідчить про високий рівень довіри міжнародної спільноти до якості української аграрної продукції. Зокрема, Продовольча програма ООН (FAO) прогнозує, що Україна до 2020 р. збільшить на 60% експорт аграрної продукції. Постійними покупцями вітчизняної сільськогосподарської продукції стануть країни Європи, Азії та Африки.