Економити на насінні — варто чи ні?
Вибір гібрида кукурудзи — це мистецтво знаходження балансу між високою врожайністю зерна і швидкістю віддачі ним вологи.
Довгі роки кукурудза в Україні повертала належну їй частку у структурі посівних площ і зрештою в багатьох регіонах отримала лідируючі позиції. Але такі роки, як 2004, 2008 та 2013, додають сумніву товаровиробникам стосовно кількості її площ у структурі посівів господарств. Основна причина — це збитковість або ж нульова рентабельність виробництва. Значні витрати на сушіння, логістику та в цілому на технологію за нестабільної та ще й низької ціни на зерно змусили замислитися багатьох власників і стали поштовхом до пошуків шляхів економії матеріально-грошових витрат на технологію культури кукурудза . З-поміж основних технологічних елементів насіння кукурудзи є чи не найважливішою виробничою складовою. Тому й постає питання: економити на насінні — варто чи ні?
Вирішуючи стратегічне питання структури посівних площ, потрібно пам'ятати, що кукурудза — одна із найцінніших сільськогосподарських культур за кормовими властивостями і врожайними ознаками. Використання у виробництві високопродуктивних гібридів кукурудзи, які характеризуються високим генетичним потенціалом і адаптивністю до вирощування у різних грунтово-кліматичних зонах, є важливим чинником стабільного виробництва зерна в Україні. Сучасний стан виробництва зерна в країні можна суттєво поліпшити шляхом упровадження ефективних технологій вирощування кукурудзи на основі використання нових продуктивних гібридів кукурудзи різних груп стиглості.
У зв’язку з різною адаптивністю новостворених гібридів кукурудзи до конкретних умов України та її неоднорідних грунтово-кліматичних зон практичну цінність для агровиробників становить інформація про гібриди різних груп стиглості, що допоможе їм зробити правильний вибір, а також визначити оптимальне їхнє співвідношення у структурі посівних площ.
Найчастіше товаровиробники, добираючи гібриди кукурудзи, звертають увагу на групу стиглості, а вже потім на сам гібрид. Сучасний асортимент гібридів кукурудзи відзначається різною тривалістю вегетаційного періоду, формою і величиною органів рослини, стійкістю до затінення, загущення, хвороб, посухи, реакцією на попередники тощо. На нашу думку, основну увагу слід приділяти саме гібриду, стійкому до несприятливих умов вирощування та здатному до прискореної вологовіддачі у період дозрівання зерна, а не групі стиглості, до якої він належить.
Виробнича практика свідчить, що нові гібриди кукурудзи і вітчизняної, і зарубіжної селекцій характеризуються високою врожайністю, технологічністю, стійкістю проти хвороб, вирівняністю за основними морфологічними показниками. Водночас не завжди простежується кореляційний зв’язок між рівнем продуктивності та збиральною вологістю зерна.
Віддача вологи, з одного боку, зумовлена завершенням фізіологічних процесів під час достигання кукурудзи і триває приблизно до досягнення рівня вологості зерна 35%, з другого — фізичним його висиханням після досягнення зазначеного показника вологості. У пізньостигліших гібридів кукурудзи високий потенціал продуктивності закладено генетично, але почасти через високу вологість зерна їхнє вирощування зовсім втрачає сенс у північних регіонах України. Інтенсивність цих процесів здебільшого залежить від умов зовнішнього середовища, зокрема погодних чинників: температури, вологості повітря і грунту. Швидкість віддачі вологи зерном кукурудзи обумовлена не тільки умовами зовнішнього середовища, а й спадковістю.
Із морфологічних ознак найбільший вплив на швидкість віддачі вологи зерном має розмір зерна, його маса та форма. Тип зерна кукурудзи, його анатомічні ознаки (форма зернівки, консистенція ендосперму) також відіграють певну роль у процесах вологовіддачі. Наприклад, кукурудза кременистого типу стійкіша до впливу зовнішнього середовища і грибних захворювань, а зубоподібна, особливо борошниста, — менш стійка. Змішувати різні типи кукурудзи неприпустимо.
У насипах зерна кукурудзи відбуваються складні біологічні й біохімічні процеси, що зумовлюють життєдіяльність як його самого, так і мікроорганізмів та шкідників, що «співживуть» у ньому. Результатами цих процесів, за сприятливих умов, є збереження і навіть поліпшення природних якостей зерна кукурудзи, а за несприятливих — втрата тієї чи іншої частини органічної речовини і погіршення його хімічного складу.
За однакових вологості і температури зерно кукурудзи дихає енергійніше, ніж зерно інших злаків. Це пояснюється його підвищеною гігроскопічністю через сильно розвинений зародок, маса якого становить 8–15% маси зернини або 1/9 її об'єму. Розміщують і зберігають зерно кукурудзи з урахуванням його типу, стану і категорії якості (вологості і засміченості). Залежно від стану зерно слід зберігати нарізно: сухе (до 14%), середньої сухості (до 15,5), вологе (15,6–17,0) та сире (понад 17%). Для сухого зерна кукурудзи висоту насипу в сховищі не обмежують, лише для зерна середньої сухості теплої пори року (температура — понад 10°С) насип має бути не вищим ніж 2–2,5 м. У разі тривалого зберігання зерна кукурудзи в елеваторах його обов'язково охолоджують до температури навколишнього середовища й закладають за вологості не вище ніж 14%.
Гібрид як фактор впливу на затратний механізм технології
Процес вирощування кукурудзи представляє собою надзвичайно складний і витратний механізм, основними критеріями якого є неухильне дотримання технології, своєчасне і якісне виконання всіх технологічних операцій, які включають комплекс заходів із добору попередників, обробітку грунту, удобрення, сівби, захисту рослин від шкідливих об'єктів, системи збирання врожаю тощо. Усі ці технологічні операції мають відповідати вимогам того чи іншого гібрида кукурудзи для максимального розкриття його генетичного потенціалу, водночас сам гібрид є вагомою складовою технологічних затрат.
У сучасних умовах виробництва гібриди кукурудзи виступають як самостійний фактор регуляції виробничих витрат, у зв'язку з чим доцільно дотримуватись оптимального співвідношення гібридів різних груп стиглості, що забезпечує стабільність виробництва продукції, послідовність збирального конвеєра й оптимізацію витрат на післязбиральну доробку вологого зерна. У цьому ракурсі добір гібридів кукурудзи і оптимізація їхньої структури з точки зору рентабельності виробництва мають безумовні переваги.
Для відповіді на поставлене на початку статті запитання ми взялися порівняти гібриди кукурудзи компанії «Лімагрейн» — як нові, так і ті, що декілька років тому були представлені в Реєстрі сортів рослин України продуктивними гібридами кукурудзи дешевшого сегмента інших виробників. Для аналізу було відібрано найпопулярніші гібриди вітчизняної селекції, які ми й взяли за контроль 1, 2 та 3.
Найвищу врожайність зерна на Київщині формував середньостиглий гібрид кукурудзи ЛГ 3350 (11,9 т/га) за вологості під час збирання 22,3%. Водночас на 0,2 т/га йому поступився урожай на контролі 3 за більшої на 7,9% вологості — така різниця у збиральній вологості спричинює зайві витрати на перевезення та післязбиральне досушування цього зерна. Урожайність на рівні 11,6 та 11,7 т/га отримали новий гібрид кукурудзи бренда ЛГ та Латізана, які значно перевищують за продуктивністю гібриди у відповідних контролях. У Черкаській та Харківській областях більшу продуктивність за низької вологості зерна забезпечив також гібрид кукурудзи ЛГ 3350, а у Кіровоградській — новий гібрид кукурудзи бренда ЛГ.
Середня врожайність кожної групи гібридів кукурудзи дає змогу чітко простежити переваги конкретного гібрида. Так, порівнюючи гібриди з ФАО 290, слід відмітити, що новий гібрид кукурудзи «Лімагрейн» має на час збирання на 2% сухіше зерно та забезпечує на 1,2 т/га більшу врожайність зерна за його базової вологості. У другій групі за середніми значеннями перевагу також має середньостиглий гібрид кукурудзи Латізана, у якого передзбиральна вологість зерна була меншою на 1,5%, а врожайність переважала на 1,1 т/га. Найбільша різниця за вологістю зерна була у середньостиглих гібридів кукурудзи із ФАО 350. Сухішим (на 4,4%) було зерно гібрида ЛГ 3350 за збільшення врожаю на рівні 0,7 т/га .
Порівнюючи основні економічні показники, що виходять із середньої врожайності та вологості кожної групи гібридів кукурудзи, можна чітко простежити закономірність та відповісти на поставлене на початку статті запитання. Так, порівнюючи гібриди кукурудзи із ФАО 290, слід відмітити, що новий гібрид бренда ЛГ має на 70 грн/т нижчу собівартість зерна та на 12,6% більшу рентабельність виробництва. У групі з ФАО 320 у гібрида кукурудзи Латізана собівартість менша на 50 грн/т, а рентабельність вища на 8,1%. Найбільша різниця за собівартістю зерна була у середньостиглих гібридів із ФАО 350. Так, собівартість була найнижчою у гібрида кукурудзи ЛГ 3350, яка на 131 грн/т була меншою відносно контролю 3, а рентабельність вирощування зростала на 22,1%.
Отже, із застосуванням економії у технології з підвищеним рівнем витрат, тобто заміною одного з інтенсивних прийомів менш витратним (гібриди кукурудзи різних селекційно-генетичних центрів), відбулося зниження продуктивності посівів усіх гібридів на 0,7–1,2 т/га. Такий перехід у процесі пошуку економії у технології з підвищеного рівня забезпечення до середнього призводить до зменшення рентабельності на 8,1–22,1% та підвищення собівартості зерна на 50–131 грн/т.
Економічна ефективність вирощування зерна кукурудзи характеризує комплексну взаємодію рівня врожайності і вологості зерна залежно від технологічних аспектів, параметри яких позначаються на кількісних та вартісних показниках елементів затрат. Зокрема, досушування вологої зернової маси значно впливає на собівартість. Є технології заготівлі та зберігання зерна кукурудзи з підвищеною вологістю без подрібнення або плющеного (у траншеях, силосних рукавах тощо) з поступовим використанням на корм. За таких умов зберігання зерно має на 20–30% вищу поживність і перетравність, ніж зерно, яке досушували.
Так, вартість послуг із висушування однієї тонни вологого зерна кукурудзи на 1% коливається, залежно від виду сушарки, у межах 25–35 грн (приймемо за середнє 30 грн). Тобто за врожайності кукурудзи у заліковій вазі 10 т/га та вологості зерна 22% витрати на його досушування до стандартної, 14%–ї, вологості становлять 240 грн/т, за вологості 18% — вдвічі менше — 120 грн/т, а 16% — лише 60 грн/т, або 600 грн/га. Тоді як витрати на сушіння зерна кукурудзи вологістю 30% і більше сягають понад 480 грн/т, або 4800 грн/га, що майже прирівнюється до витрат на його вирощування. Аналогічні розрахунки, використовуючи табл. 4, можна провести і щодо інших рівнів продуктивності гібридів кукурудзи. Собівартість виробництва зерна цієї культури надто сильно залежить від рівня його збиральної вологості і може збільшуватися від 525–590 грн/т за врожайності сухого зерна 13 т/га до 1488–1585 грн/т — за збиральної вологості 30% і врожайності 7 т/га. Саме тому в сучасних умовах товаровиробникам слід надавати перевагу високопродуктивним гібридам кукурудзи зі швидкою вологовіддачею.
Аналіз даних економічної ефективності вирощування кукурудзи показав, що мірою збільшення врожайності зерна і підвищення його вологості суттєво зростають витрати на його вирощування, збирання, транспортування та переробку врожаю — від 6500 до 18 443 грн/га для дешевших гібридів кукурудзи та від 7380 до 19 280 грн/га — для дорожчих. Значну частку витрат у технологічному процесі становлять витрати на сушіння вологого зерна — загалом 21,5–32,8% за 20%-ї вологості та 48–62% — за 30%-ї його вологості.
Слід зауважити, що дещо вища вартість насіння гібридів кукурудзи іноземної селекції (у т. ч. «Лімагрейн») впливає на собівартість вирощеного зерна. Тому для досягнення однакового рівня собівартості зарубіжні гібриди кукурудзи мають забезпечувати формування вищої врожайності — на 0,6–1,0 т/га або мати меншу збиральну вологість зерна — на 2,0–2,5% порівняно з дешевшим насінням. За сприятливої кон'юнктури ринку 2013/14 МР використання кращих вітчизняних і зарубіжних гібридів кукурудзи може забезпечити рентабельність виробництва зерна понад 100%.
Розрахунки свідчать, що в Україні ситуаційну окупність витрат за рівня рентабельності до 10–15% може забезпечити вирощування кукурудзи з урожайністю не нижче ніж 5,5–6,0 т/га і вологістю зерна не більше 14% (або ж не нижче 7,0–7,5 т/га і вологістю зерна не більше 20%). Такі показники можуть сформувати ранньостиглі та середньоранні гібриди кукурудзи навіть за низького рівня ресурсного забезпечення технологічного процесу. За підвищення передзбиральної вологості зерна до 30%, що є характерним для гібридів пізніх груп стиглості за умов, що на сьогодні склалися на ринках України та світовому, для покриття виробничих витрат урожайність має бути не меншою ніж 13,0 т/га.
Водночас до пошуку шляхів здешевлення технології вирощування кукурудзи спонукає нестабільна цінова ситуація. Закупівельна ціна протягом сезону змінювалася від 1300 до 1000 грн/т, що, як показали наші розрахунки, навіть за значної врожайності кукурудзи та підвищеної вологості зерна може бути критичним фактором, що спричинить господарству збитки.
Таким чином, використання високопродуктивних гібридів кукурудзи, пристосованих до умов конкретного господарства, зі здатністю до інтенсивної втрати вологості зерна під час дозрівання дає змогу прогнозувати й управляти не тільки обсягами виробництва, а й оптимізувати витрати матеріальних ресурсів та сформувати необхідний рівень собівартості, який гарантуватиме конкурентоспроможність культури кукурудзи.
А. Андрієнко, канд. с.-г. наук,
ТОВ «Лімагрейн Україна»