Економісти розвінчали міфи про прямі іноземні інвестиції в Україну
Офіційна статистика не відображає достовірних даних про надходження та відтік іноземного капіталу, що створює умови для політичних спекуляцій на теми інвестицій. Насправді, внутрішні інвестиції завжди у рази перевищували іноземні, тому державі потрібно залучати інвестиції не у галузі чи окремі підприємства, а в інновації і виробництво продукту з високою доданою вартістю. Міфи розвінчувала Світлана Ковалівська, Інститут суспільно-економічних досліджень (ІСЕД), повідомляє propozitsiya.com з посиланням на news.finance.uа.
За її словами, згідно з першим міфом, в Україні начебто протягом останніх двох років відбувся суттєвий відтік прямих іноземних інвестицій (ПІІ): у $2014 – 11,3 млрд, у $2015 р. – 3,2 млрд. Насправді, ці цифри включають як реальні обсяги надходжень і витоку капіталу, так і курсову різницю при девальвації гривні.
А статистика ПІІ у нас ведеться за накопичувальним принципом. Щоразу Держстат переоцінює весь іноземний капітал, який надійшов в Україну за весь період незалежності за поточним курсом гривні до долара США. Із звіту Держстату видно, що найбільший вплив на ці показники мають саме курсові різниці: по $12,4 та 5 млрд, відповідно.
Проте, протягом цих двох складних років відбувалось і надходження іноземного капіталу: у 2014 р. – $2,5 млрд і $3,8 млрд – у 2015-му. Реальні витоки ж були незначними: у 2014-му – $1,2 млрд і $0,9 млрд – у 2015-му. Водночас, статистичні дані цього не відображають ані за галузевим, ані за регіональним розрізами.
Скільки насправді надходить і виходить іноземного капіталу, оцінити майже неможливо, каже С.Ковалівська. Об’єктивно Україна залишається привабливою для іноземного бізнесу – як споживчий ринок і ринок кваліфікованої недорогої робочої сили. Окрім прямого інвестування, інвестори знаходять інші способи заводити сюди свої гроші. Наприклад, надають кредити, обходячи обмеження Національного банку щодо руху капіталу.
Другий міф – іноземний інвестор є головним інвестором для України. Загальний стан капіталовкладень в Україні визначають не ПІІ, а внутрішні капітальні інвестиції, яких щороку вкладається у середньому в 3-7 разів більше.
Так, за всі роки незалежності ПІІ надійшло $45,2 млрд (станом на 01.10.2016). А в основний капітал лише в одному 2008 р. було інвестовано $51,7 млрд (272,1 млрд грн по курсу 5,27), із яких лише 3% були кошти іноземних інвесторів. І частка іноземного капіталу в інвестиціях в основний капітал залишається не змінною – 2-3%. За більш привабливого інвестиційного клімату в Україні, надходження іноземного капіталу жодного разу не перевищували рекордних $10,9 млрд, залучених у 2008 році.
Представники влади постійно апелюють саме до показника ПІІ, звітуючи про платіжний баланс. Проте позитивне зовнішньоторгове сальдо не означає, що валюта, яка зайшла в країну, працює в економіці цієї країни. Наприклад, у 2016 році переважно кошти іноземних інвесторів надійшли у фінансовий і страховий сектори у зв’язку з вимогами НБУ щодо докапіталізації банківської системи.
Державна політика залучення інвестицій має більше уваги приділяти створенню умов для внутрішнього інвестування в основний капітал. Тоді "підтягнуться" й іноземні інвестори.
"Звіти Держстату виявляються зовсім непридатними для аналізу інвестицій, особливо у роки значних курсових коливань. Державні органи не в змозі проаналізувати, де відбувся реальний притік, а де – відтік, і, як "сліпі кошенята", не розуміють ані наслідків від впроваджених рішень, ані проблем інвесторів. А не можеш виміряти – не зможеш і вплинути", - зазначає експерт. На її думку, вадами статистичної звітності користуються політики, які спекулюють на темі іноземних інвестицій і маніпулюють суспільною думкою. На політичних заявах і виросли міфи про інвестиції.