Еко­номічні ви­клад­ки у світлі елек­то­раль­них обіця­нок

Минулого місяця разом із передвиборчими новинами до Верховної Ради із телевізора тільки й чути було, що Україна за підтримки ЄС намагається підписати з Росією домовленість на поновлення імпорту природного газу.

В. Друженко
Спеціаль­но для жур­на­лу «Про­по­зиція»

У хо­лод­ну дни­ну зігріють га­зові до­мо­вле­ності
У Брюсселі, у рамках тристоронніх перемовин, наша держава погодилася оплатити борг перед Газпромом за попередні поставки у 3,1 млрд дол. по 268,5 дол. за тисячу кубів. Саме така ціна діяла у першому кварталі нинішнього року. Начебто узгоджено графік оплати: 1,45 млрд дол. мав вже надійти з України на рахунки Газпрому. Решту боргу, тобто 1,65 млрд дол. належить сплатити до кінця року. Нібито попередньо домовилися надалі купувати російський газ у зимовий період по 385 дол. за тисячу кубів.
Те­пер сто­ро­нам за­ли­ши­ло­ся ли­ше об­го­во­ри­ти ок­ремі мо­мен­ти. Але, як ча­с­то ка­жуть, дідько криється
 у де­та­лях. Са­ме во­ни мо­жуть ста­ти при­чи­ною, що вен­тиль і на­далі за­ли­ша­ти­меть­ся пе­ре­кри­тим. Ад­же РФ ка­те­го­рич­но на­по­ля­гає, що вартість га­зу для Ук­раїни на­далі має вста­нов­лю­ва­ти російський уряд (тоб­то варіюва­ти ціною), а по­став­ки зби­­рається відно­ви­ти після по­вно­го по­га­шен­ня Києвом боргів.
А щоб роз­ра­ху­ва­ти­ся з бор­га­ми і прид­ба­ти не­обхідні об­ся­ги га­зу, країні по­­трібно відшу­ка­ти понад 5 млрд до­л. Май­же непідйом­на для вітчиз­ня­но­го бю­д­же­ту за за­тиш­ну зи­му су­ма! Звідси і на­ша пе­ре­го­вор­на так­ти­ка: ми ро­зуміємо, що не­вирішеність ук­раїн­сько­го пи­тан­ня мо­же по­ста­ви­ти під за­гро­зу стабільність по­ста­вок російсько­го га­зу взим­ку і до об’єдна­ної Євро­пи та­кож. Звісно, й  са­ма об’єдна­на Євро­па си­ту­ацію ро­зуміє, там хо­чуть зи­му­ва­ти без «сюр­призів». То­му на­ша країна усі­ля­ко, че­рез дип­ло­ма­тичні та інші ка­на­ли на­ма­гається до­не­с­ти до ЄС та­ку дум­ку: «Ша­новні, це не ли­ше ук­раїнська про­бле­ма, а наш спільний го­ло­вний біль, бо, у разі чо­го — мерз­ну­ти­ме­мо ра­зом!». І, схо­же, Захід по­чув наш ме­седж. Тож від ЄС що­до роз­ру­лю­ван­ня про­бле­ми вже над­хо­дять перші про­­по­зиції. Канц­лер Австрії Вер­нер Фай­ман за­явив, що йо­го країна мо­же оп­ла­ти­ти проміжне фінан­су­ван­ня по­ста­вок для Ук­раїни росій­сь­ко­го га­зу з ли­с­то­па­да по лю­тий. «Взим­ку по­вин­на па­ну­ва­ти впев­неність у га­зо­во­му по­ста­чанні», — на­го­ло­сив він. Раніше про не­обхідність за­без­пе­чи­ти проміжне фінан­су­ван­ня га­зо­вих по­ста­вок для Ук­раїни російсько­го бла­кит­но­го па­ли­ва вис­ло­ви­ла­ся канц­лер Німеч­чи­ни Ан­ге­ла Мер­кель. Зі сво­го бо­ку, і ми не ли­ком шиті, — у відповідь звер­ну­ли­ся до Євро­со­ю­зу, МВФ і Світо­во­го бан­ку з за­кли­ком про­тяг­ну­ти ру­ку до­по­мо­ги для оп­ла­ти російсько­го га­зу. Врешті-решт, у дис­кусію втяг­ну­ла­ся і ди­рек­тор-роз­по­ряд­ник Міжна­род­но­го ва­лют­но­го фон­ду Крістін Ла­гард. Во­на логічно за­зна­чи­ла, що «Ук­раїна, найімо­вірніше, ма­ти­ме по­тре­бу у до­дат­ко­во­му фінан­су­ван­ні, од­нак ко­ш­ти по­винні над­хо­ди­ти до дер­жа­ви не по лінії МВФ, а від усіх парт­нерів Ук­раїни». Тоб­то Ук­раїна «на­зда­ва­ла» со­бі ко­зирів для по­даль­шої га­зо­вої «гри». Це, як­що го­во­ри­ти дип­ло­ма­тич­ною мо­вою, у перспективі дає змо­гу сподіва­ти­ся на по­зи­тив­не ви­рішен­ня пи­тан­ня.
На­прикінці ми­ну­ло­го міся­ця в Ук­раї­ні на­решті роз­по­чав­ся опа­лю­валь­ний се­зон. Він запізнив­ся, бо еко­но­ми­ли газ. За­зви­чай про йо­го на­стан­ня гро­ма­дя­ни дізна­ва­ли­ся на до­тик — по га­ря­чих ба­та­ре­ях. Тра­диційно старт відбу­вав­ся 15 жовт­ня. Цьо­го ро­ку у пе­ре­дви­бор­чий період країну сповісти­ли про по­тепління в осе­лях з радіо- та те­ле­повідо­млень. Мов­ляв, Пе­т­ро По­ро­шен­ко ледь не осо­би­с­то роз­по­ря­див­ся пу­с­ти­ти тру­ба­ми тепло (не в кожній дер­жаві, по­годь­те­ся, пре­зи­дент роз­по­чи­нає опа­лю­валь­ний се­зон). Вар­то до­да­ти, що до ви­борів бу­ло більш-менш теп­ло у тих по­меш­кан­нях, які встиг­ли підклю­чи­ти. Чи про­три­мається ком­форт­на тем­пе­ра­ту­ра у осе­лях до вес­ни — пи­тан­ня. Навіть як­що ми суттєво, як ре­ко­мен­ду­ють в уряді, ско­ро­ти­мо спо­жи­ван­ня га­зу, бла­кит­но­го па­ли­ва, за підра­хун­ка­ми, не­обхідно 26,7 млрд кубів. У схо­ви­щах є 16,7 млрд. Над­хо­д­жен­ня га­зу з Росії, во­че­видь, під пи­тан­ням. Не ви­клю­чені ус­клад­нен­ня і з іншим дже­ре­лом: ре­вер­сни­ми по­став­ка­ми бла­кит­но­го па­ли­ва з об’єдна­ної Євро­пи, на які так роз­ра­хо­вує Наф­то­газ. Ад­же у Москві мо­жуть пе­ре­кри­ти га­зо­вий вен­тиль країнам ЄС, які буцімто пе­ре­про­ду­ють Ук­раїні російський газ.

Аг­ро­сек­тор пішов на за­робітки
Тим ча­сом ста­ло відо­мо, що за ве­ре­сень дефіцит тор­го­вель­но­го ба­лан­су зріс від 4,6 до 5 млрд до­л.  Тоб­то зай­вих гро­шей в Ук­раїні не­має, дер­жа­ва ви­т­ра­чає більше, ніж от­ри­мує. Ско­ро­чу­ють­ся й об­ся­ги ва­лют­них над­хо­д­жень. Ук­раїна вже не вхо­дить до де­сят­ки світо­вих ви­роб­ників сталі. Оп­ри­люд­не­но такі дані: у ве­ресні, порівня­но з цим міся­цем торік, її про­ду­ку­ван­ня в нашій дер­жаві ско­ро­ти­ло­ся на 37% — до 1,7 млн т, і Ук­раїна опу­с­ти­ла­ся на 11-ту схо­дин­ку в рей­тин­гу. Тож ос­таннім ча­сом за кіль­кістю «за­роб­ле­ної» за кор­до­ном ва­лю­ти аг­рар­ний сек­тор посідає в Ук­раїні ліди­ру­ючі по­зиції.
На цьо­му на­го­ло­шу­вав на од­но­му з не­що­давніх засідань уря­ду і прем’єр-міністр Ар­сеній Яце­нюк. За йо­го сло­ва­ми, сільське гос­по­дар­ст­во є єди­ною га­луз­­зю, яка де­мон­ст­рує по­зи­тив­ний ріст. У січні — ве­ресні об­сяг сільгоспви­роб­ництва збільшив­ся на 16% порівня­но з ана­логічним періодом ми­ну­ло­го ро­ку.
«Сільське гос­по­дар­ст­во є ос­нов­ним і, на жаль, по­ки що є єди­ним ло­ко­мо­ти­вом підтрим­ки еко­номічної стабільності в Ук­раїні. Ми очікуємо, що знач­ний об­сяг ва­лю­ти зай­де в Ук­раїну, в то­му числі че­рез про­даж про­дукції сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня. <…> Вро­жай, який ми зібра­ли, доз­во­ляє, з од­но­го бо­ку, ек­с­пор­ту­ва­ти і за­ро­би­ти ва­лю­ту, з іншо­го, за­без­пе­чи­ти країну якісним і стабільним за ціною зер­ном», — підсу­му­вав прем’єр. 
Вар­то за­зна­чи­ти: при­чи­на 16%-­го зро­с­тан­ня не у то­му, що ма­ти­ме­мо цьо­горіч кра­щий уро­жай. Приміром, ку­ку­руд­зи нинішньо­го се­зо­ну збе­ре­мо мен­ше, ніж торік. Хо­ча на 1 жовт­ня, за да­ни­ми офіційної ста­ти­с­ти­ки, на­мо­ло­че­но 7 млн т ка­ча­ни­с­тої — май­же на чверть більше, ніж на цю да­ту у 2013-му. Що­прав­да, аби от­ри­ма­ти при­бав­ку вро­жаю у 25%, до­ве­ло­ся об­мо­ло­ти­ти на 42,5% більше площ.
Приємна інфор­мація для гос­по­дарств, які ще ве­дуть по­льові ро­бо­ти — в Ук­раїні на­решті по­де­шев­ша­ли бен­зин та со­ляр­ка. При­чи­на, пе­ре­дусім, у зни­женні на си­ру наф­ту світо­вих цін, які за ос­танні три місяці впа­ли на 20%. Хо­ча «го­рюч­ка» на вітчиз­ня­них за­прав­ках май­же на грив­ню до­рож­ча, ніж бу­ла три місяці то­му. Та­ке вра­жен­ня, що увесь цей час па­ль­­не у нас, підко­рю­ю­чись спе­ку­ля­тив­ним інте­ре­сам, до­рож­ча­ло ледь не щод­ня. А нині ціни (як це ча­с­то бу­ває) опу­с­ти­ли на кілька копійок. Що ж до Ан­ти­мо­но­поль­но­го коміте­ту, то є ще над чим пра­цю­ва­ти: роз­ра­хун­ко­ва роздрібна вартість бен­зи­ну А-92, яку оп­ри­люд­ни­ло це відом­ст­во, ста­но­вить 14 грн 52 коп. за літр, тоді як се­ред­ня ціна йо­го ре­алізації  дорівнює 15,99 грн. Тоб­то за­прав­­ки, за за­ко­на­ми рин­ку, мог­ли б і ски­­ну­ти ще грив­ню-півто­ри у цей важ­кий для країни час. До речі, за моїми спо­с­те­ре­жен­ня­ми, з копійча­ним зде­шев­лен­ням якість паль­но­го од­ра­зу впа­ла.      
Держ­зе­ма­гент­ст­во ого­ло­си­ло чер­го­вий етап ре­фор­му­ван­ня
Ми­ну­ло­го міся­ця на уря­до­во­му пор­талі з’яви­ла­ся «сен­саційна» інфор­мація. Мов­ляв, на ви­ко­нан­ня до­ру­чен­ня віце-прем’єр-міністра Во­ло­ди­ми­ра Гройс­ма­на Держ­зе­ма­гент­ст­вом «за­про­ва­д­же­но пер­ший етап за­ходів ре­фор­му­ван­ня сфе­ри зе­мель­них відно­син в Ук­раїні, спря­мо­ва­них на за­без­пе­чен­ня про­зо­рості зе­мель­них відно­син та роз­ши­рен­ня по­вно­ва­жень місце­вих рад». «Сен­саційна» в лап­ках, то­му що скільки вже бу­ло у Держ­зе­м­агент­ст­ва цих пер­ших етапів ре­фор­му­ван­ня — не пе­релічи­ти.
А ко­рупція як при­жи­ла­ся у кабіне­тах цьо­го відом­ст­ва, так її звідти й не ви­ку­ри­ти. Але про зло­вжи­ван­ня де­що ниж­­че. Так от, з ви­щев­ка­за­ної інфор­ма­ції (як­що я пра­виль­но зро­зумів усі кан­це­ля­риз­ми), зо­к­ре­ма, вип­ли­ває, що:

     по-пер­ше, те­ри­торіальні уп­­равління Держ­зе­ма­гент­ст­ва по­винні по­го­д­жу­ва­ти з місце­ви­ми ра­да­ми пи­тан­ня на­дан­ня у власність або ко­ри­с­ту­ван­ня зе­мель­них діля­нок сільгоспприз­на­чен­ня дер­жав­ної влас­ності;

  по-дру­ге, Держ­зе­ма­гент­ст­во за­без­пе­чу­ва­ти­ме сільські та міські ра­ди «ак­ту­аль­ною інфор­мацією з Дер­жав­но­го зе­мель­но­го ка­да­с­т­ру» в ре­жимі он-лайн;

  по-третє, вже до кінця ро­ку до Дер­жав­но­го зе­мель­но­го ка­да­с­т­ру ма­ють бу­ти вне­сені відо­мості «про 1,5 мільйо­на зе­мель­них діля­нок, які бу­ли за­реєстро­вані в Дер­жав­но­му реєстрі зе­мель до 1 січня 2013 ро­ку». Відтак, ці данні ав­то­ма­тич­но по­трап­лять і до Дер­жав­но­го реє­стру ре­чо­вих прав;

  по-чет­вер­те, «з ме­тою за­без­пе­чен­ня про­зо­рості зе­мель­них відно­син з 15 жовт­ня цьо­го ро­ку пра­ва на зе­мельні ділян­ки для ве­ден­ня то­вар­но­го сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва про­да­ва­ти­муть на кон­ку­рент­них за­са­дах. Інфор­мація про пе­релік та­ких діля­нок та ре­зуль­та­ти відкри­тих публічних зе­мель­них аукціонів ре­гу­ляр­но оп­ри­люд­ню­ва­ти­меть­ся на офіційно­му сайті Держ­­зема­гент­ст­ва».

Ло­вить риб­ку той, хто ка­ла­му­тить во­ду
Те­пер по­вернімо­ся до зло­вжи­вань, які вкоріни­ли­ся у зе­мель­них ор­га­нах. Тре­ба ска­за­ти, що дер­жа­ва не во­лодіє до­стовірною та по­вною інфор­мацією ні що­до обліку зе­мель, ні що­до зем­ле­влас­ників та зем­ле­ко­ри­с­ту­вачів, ні що­до кількості навіть ви­да­них пра­во­вста­нов­лю­ю­чих до­ку­ментів на ділян­ки. Такі вис­нов­ки од­но­го з інспек­ту­вань Держ­зе­ма­гент­ст­ва. Ма­ло­при­ваб­ли­ва си­ту­ація з гек­та­ра­ми у країні, яка нині ак­тив­но дек­ла­рує свою євро­пейськість, пе­ревіряль­ни­ки  вва­жа­ють наслідком роз­ба­лан­со­ва­ності си­с­те­ми відо­мо­стей та звітності у зе­мельній сфері. Але, як­що по­дивитись у корінь, си­ту­ація на­вряд чи ви­ник­ла са­ма со­бою. Про­бле­му мож­на вва­жа­ти ру­ко­твор­ною, на­ро­д­же­ною у чи­нов­ниць­ких кабіне­тах. Логічно, що риб­ка у ка­ла­мутній во­дичці ло­вить­ся кра­ще.
Щоб проілю­с­т­ру­ва­ти, який без­лад відбу­вається з го­ло­вним національ­ним ба­гат­ст­вом країни — на­даємо такі дані (інфор­мація де­що пе­ре­об­тя­же­на офіціозом та ци­ф­ра­ми, то­му про­си­мо чи­­та­чів оз­най­о­ми­ти­ся з аб­за­цом до кінця, аби зро­зуміти: точність та но­вації у зе­­мельній ца­рині на офіційно­му рівні ма­ло ко­му потрібні).
Ста­ти­с­тич­на звітність з обліку у Держ­зе­ма­гентстві скла­дається відпо­від­но до на­ка­зу Держ­­ста­ту від 5 ли­с­то­па­да 1998 р., ос­танні зміни до яко­го вно­си­ли­ся 16 жовт­ня 2001-го. Тоб­то звітність грунтується на Зе­мель­но­му ко­дексі Ук­раїни 1990 р. (втра­тив чин­ність з 1 січня 2002 р.) та не містить у собі відо­мо­стей, пе­ред­ба­че­них чин­ним Зе­мель­ним ко­дек­сом, зо­к­ре­ма що­до всіх видів зе­мель, роз­поділу зе­мель за зем­ле­влас­ни­ка­ми та зем­ле­ко­ри­с­ту­ва­ча­ми.
А ось важ­ли­вий штрих до ілю­с­т­рації: нерідко інфор­мація про за­галь­ний ба­ланс зе­мель у різних фор­мах звітності не ли­ше не відповідає дійсності, а й су­пе­ре­чить од­на одній. На­во­ди­мо при­клад не­до­реч­но­с­тей (до чи­тачів про­­­­­­хан­ня зно­ву на­бра­ти­ся терпіння). Згідно фор­ми 6-зем зе­мель­ний фонд Ук­раїни на 1 січня 2012 р. ста­но­вив
60 млн 354,8 тис. га, з яких 42 млн 776,9 тис. га — сільсько­го­с­по­дарські землі. Вод­но­час, за іншою фор­мою звітності 2-зем, на ту са­му да­ту у при­ватній влас­ності пе­ре­бу­ва­ло 31 млн
221 тис. га, зо­к­ре­ма 30 млн 818,6 тис. га сільго­с­пугідь. А у дер­жавній влас­нос­ті — 29 млн 71,3 тис. га, з яких 10 млн 717,4 тис. га — сільго­с­пугідь. Тоб­то за та­ко­го поділу ви­хо­дить: увесь зе­мель­ний фонд країни ста­но­вить 60 млн 293,3 тис. га (на 62,5 тис. га мен­ше, ніж зна­чить­ся у за­галь­но­му ба­лансі 6-зем). А сільгоспзе­мель — 41,536 тис. га — на 1 млн 240,9 тис. га мен­ше.          
І як сти­ку­ють­ся ці ци­ф­ри?! Мо­же, у бух­гал­терії Держ­зе­ма­гент­ст­ва, де на­ра­хо­ву­ють солідні зар­пла­ти своїм керівни­кам, підка­жуть? За­од­но тре­ба у го­ло­вно­му зе­мель­но­му відомстві з’ясу­ва­ти, як з та­кою си­с­те­мою звітності країні кро­ку­ва­ти до об’єдна­ної Євро­пи? Ми ж бо не ли­ше не мо­же­мо га­ран­ту­ва­ти пра­ва влас­­ності, а навіть не спро­можні по­ра­ху­ва­ти гек­та­ри, розібра­ти­ся, ко­му яка зем­ля і на яких підставах на­ле­жить.