Спецможливості
Архів

Дискусії — тривають, виробництво —падає

05.06.2008
591
Дискусії — тривають, виробництво —падає фото, ілюстрація
Дискусії — тривають, виробництво —падає

Робота над Законом України “Про молоко і молочні продукти” після прийняття його парламентом у першому читанні вступила у завершальну стадію. Проте з приводу окремих положень законопроекту згоди між розробниками ще не досягнуто. Прокоментувати ці дискусійні моменти, а також висловити свою думку щодо процесів, які відбуваються на українському ринку молока, погодилася аналітик проекту ПРООН “Аграрна політика для людського розвитку”, кандидат економічних наук Наталія Сеперович.

— Ситуацію на внутрішньому ринку молока визначає низький попит і постійне зменшення інтересу імпортерів до української молочної продукції. Насамперед це стосується сухого молока. Якщо ще 2001 року ми нарощували його експорт, то в останні два роки, і особливо нинішнього, обсяги такого експорту зменшилися на 25%. Звісно, це впливає на структуру виробництва молочної продукції в Україні. У поточному році наші молокопереробні заводи більше акцентують свою увагу на випуску молочно-кислої продукції, а виробництво сухого молока і масла тваринного зменшується. Більшість великих молокопереробних підприємств працюють переважно на внутрішній ринок, створюючи одне одному істотну конкуренцію. Проте, як на мене, це позитивно позначається на якості та безпечності молочних продуктів.

Нині триває опрацювання проекту закону “Про молоко і молочні продукти”, головними дискусійними статтями якого є 10, 15 та 16. Зокрема, у статті 10 йдеться про атестацію виробництва молока, молочної сировини та молочної продукції. Передбачається, що всі суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво і переробку молока, молочної сировини і молочних продуктів, підлягатимуть атестації на відповідність обов’язковим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами, стандартами та іншими правовими документами. Дискусія тут виникла з приводу того, на кого саме має поширюватися вимога атестації і яка інституція повинна її виконувати. Думаю, що атестації підлягатимуть великі переробні підприємства, а також пункти заготівлі молока, створені не за рахунок цих підприємств.

З виробниками сирого молока ситуація значно складніша, адже 70 його відсотків здають особисті селянські господарства, які мають по одній-дві корови. Охопити їх дуже важко. Тож основним документом для них має бути дозвіл від ветеринарного лікаря: щомісячного огляду корів буде досить, щоб селянин одержав право здавати товарну частину свого молока на переробку. У майбутньому ж держава повинна підтримувати лише тих здавачів, які реалізовуватимуть своє молоко на атестовані підприємства. І таким чином держава зможе стимулювати, з одного боку, якість кінцевої продукції, а з іншого, — населення у напрямі додержання тих вимог, які висуває заготівельний пункт.

Що ж до інституції, на яку буде покладено обов’язок проведення атестацій, то поки що розглядається варіант, аналогічний за принципом дії атестації цукрових заводів. Звісно, така структура вибудовується не за місяць-два, десь півроку треба буде на це витратити. Але, на відміну від цукрової, молочна атестаційна комісія не займатиметься розподілом квот, а зважатиме лише на додержання суб’єктами вимог щодо виробництва сировини та її заготівлі, технології переробки, транспортування та зберігання молока і молочних продуктів. Механізм перевірок підприємств ще не удосконалено. Перевіряючі відомства — Міністерство охорони здоров’я, ветеринарна служба, Держстандарт — мають ще узгодити свої дії. В усьому світі основним контролером є ветеринар; у нас же таких інституцій, які можуть прийти на підприємство і перевірити його роботу, дещо більше.

Нині молочні заводи конкурують за те, аби якомога більше охопити дрібних здавачів молока. І, виходить, новий закон може звузити цей ринок, обмежити виробникам сировини доступ на нього?

— У цьому напрямі ведеться послідовна політика, раптово нічого не відбудеться. Мінагрополітики розіслало по всіх областях і районах рекомендації, що були підготовлені для господарств населення. У тих рекомендаціях чітко прописано, як треба утримувати корову, які вимоги до процесу доїння, до зберігання молока. І населення має зважати на ці поради.

Ми повинні працювати на перспективу, а не лише констатувати сьогоднішню ситуацію. Адже молоко, що надходить на переробку, має відповідати певним вимогам. І поки йтиме підготовка до початку атестації, поки розроблятимуться підзаконні акти, положення про атестаційну комісію, її структуру, має тривати роз’яснювальна робота серед населення. Люди повинні знати, що вимоги до них виставлятимуться дещо вищі, що це продиктовано часом. Адже ми готуємося вступати до СОТ, хочемо виходити на нові зовнішні ринки.

До речі, з середини липня нинішнього року запроваджено новий ДСТУ 3662–97 “Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі”. Там теж виставлено набагато вищі вимоги до сирого молока, до заготівельних пунктів. Тому не можна сказати, що населення з новими вимогами ще не знайоме.

Практика свідчить, що жодні обмежувальні заходи не спрацьовують, якщо переробники потерпають від нестачі сировини. Вони все одно знайдуть спосіб, як узяти неякісну (й до того ж дешевшу) сировину і забезпечити собі більші обсяги виробництва.

— Справді, на практиці це має місце. Через брак сировини переробники вдаються до закупівель молока від хворих на туберкульоз та інші хвороби корів. Є навіть спеціальна інструкція Мінагрополітики, як переробляти молоко від хворих корів. Але працювати треба у тому напрямі, щоб така сировина взагалі не потрапляла на переробку. Тут варто сказати і про те, що самі споживачі мають частіше звертатися до Державного комітету у справах захисту прав споживачів, покликаного захищати їхні права. Активніше має працювати і Міністерство охорони здоров’я в напрямі контролю за якістю та безпечністю молочної продукції.

До речі, через переробку неякісної сировини Україна вже має проблеми з експортом молочної продукції, особливо сухого молока. На зовнішньому ринку ми отримуємо за нього ціну на 300–400 доларів нижчу, ніж виробники з розвинутих країн, бо у нашому сухому молоці вміст бактерій у декілька разів перевищує ті норми, які прийняті в Європі. Наш новий стандарт на молоко ДСТУ-97 є доволі наближеним до європейських стандартів, але саме вміст бактерій він дозволяє у п’ять разів більший. Тому років через два-три нам знову доведеться його переглядати, підвищуючи вимоги до виробників і переробників молока.

Чи спроможні українські переробні підприємства виробляти якісну продукцію на наявному технологічному устаткуванні?

— Наскільки я знаю, ця галузь постійно переоснащується, йдуть інвестиції, беруться кредити на закупівлю нових технологій. І такі великі підприємства, як “Галактон”, Куп’янський молочно-консервний комбінат та інші вже років п’ять-шість працюють у цьому напрямі. Відбувається концентрація молокопереробних підприємств, тобто старі дрібні молокозаводи використовують здебільшого для заготівлі сировини та первинної її переробки. Тому держава (в особі Антомонопольного комітету) повинна дивитися за тим, аби на ринку не утворювалися монополісти, які б могли впливати на ціноутворення: законодавча база дозволяє це робити.

Отож, підприємства, які серйозно ставляться до якості, до безпечності своєї продукції, які атестовані згідно з міжнародною системою ISO, нині є. Але правда й те, що багато ще молокозаводів працюють зі старими технологіями, старим обладнанням, і, звісно, перспектив у таких підприємств немає.

На вашу думку, чи матимемо ми в майбутньому проблеми з монополіями на ринку молока.

— Процес монополізації уже відбувається. На мій погляд, у майбутньому тут утворяться такі собі зони концентрації, де діятиме великий переробник і кілька “кущових” заводів, які займатимуться або первинною переробкою молока, або вузько спеціалізуватимуться на певному виді продукції. І такі структури легше буде проконтролювати державі, легше буде здійснювати їх атестацію.

А, може, й навпаки, адже що потужнішою фінансово буде ця структура, то більше вона набуватиме рис “держави у державі”. Керівництву такого системного підприємства легше буде приховувати окремі, небажані для стороннього ока, нюанси діяльності, а також знаходити спільну мову з чиновниками у випадках виявлення порушень.

— Домовленості з чиновниками, звісно, на якомусь етапі можуть мати місце, особливо коли ринок є непрозорим і механізми на ньому не відпрацьовані. Але коли закони будуть прописані таким чином, що чітко визначаться усі позиції на ринку, то тоді переробні підприємства будуть зацікавлені у тому, щоб держава допомагала їм здійснювати експорт, отримувати кредити. І в цьому напрямі мають тепер працювати галузеві молочні асоціації.

Якими розробники законопроекту бачать принципи ціноутворення на ринку молока?

— Про це йдеться у статті 16, вона є найменш відпрацьованою. У попередньому варіанті законопроекту було записано, що мінімальна закупівельна ціна на молочну сировину і торговельні надбавки на молочні продукти визначаються в порядку, затвердженому Кабміном. Але з боку підприємців виникло запитання, чому це держава має визначати торговельні надбавки. Я теж прихильник того, що ціноутворення повинне базуватися на попиті/пропозиції. Переробне підприємство має домовлятися з виробником сировини, а регулювати торговельні надбавки можна лише на певні категорії продуктів: наприклад, я ще можу погодитися на це щодо дитячого харчування. Що ж до інших продуктів, то тут має бути вільне ціноутворення. Тому ця стаття потребує доопрацювання з метою уточнення, що буде регулюватися і в яких випадках.

До мінімальної закупівельної ціни також є кілька підходів. Звісно, виробникам молока хотілося б, щоб державою була чітко визначена ціна, яка гарантувала б їм беззбиткове виробництво. Але приклад цукрової галузі, яка пішла цим шляхом (визначили мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки), показав, що такі кроки не стимулюють розвиток галузі, і сам механізм визначення ціни виявився невиправданим: фактично ринкова ціна виявилася нижчою за ту, що її визначила держава. І переробні підприємства змушені були, з одного боку, сплачувати податки на підставі встановленого рівня мінімальної ціни, а з іншого, — вдаватися до давальницької схеми, бартеру. Адже їм вигідніше розраховуватися продукцією: так можна приховувати фактичну ціну, бо вона нижча за встановлену державою. Отож, на ринку молока цей шлях повторювати не варто, тобто декларована мінімальна закупівельна ціна тут не потрібна.

Я вважаю, що мінімальні ціни можуть застосовуватися лише як інструмент для розрахунку усіх тих державних програм, які запроваджуватимуть на ринку. Наприклад, для здійснення інтервенційних закупівель сухого молока і масла тваринного.

На початку нинішнього року ціни на ринку молока намагалися врегулювати так звані узгоджувальні комісії. Що з цього вийшло?

— Ці комісії були створені рішенням уряду. Їх завданням було встановлення у регіонах таких цін, які б влаштовували як переробника молока, так і його виробника. Коли комісії почали діяти, з їхньої подачі з’явилася інформація про рекомендовані ціни на сире молоко у регіонах. Але саме в той період сезонні ринкові ціни на молоко були високими, і узгоджені комісіями цифри відповідали реаліям дня. Але потім ситуація змінилася, ринкові ціни впали, і тепер ми бачимо, що ці комісії практично не працюють. Чому? Тому що під час узгоджень позицій виробники і переробники повинні розмовляти мовою розрахунків, а на ділі ні переробні підприємства, ні виробники не зацікавлені показувати свою реальну собівартість: в їхніх діях немає прозорості. З іншого боку, великий вплив на роботу комісій був з боку чиновників, і за рахунок їхньої підтримки можна було відстояти ту чи ту позицію.

З досвіду інших країн, зокрема Польщі, можна сказати, що на ринках певних видів продукції такі узгоджувальні комісії мають працювати. Раз на півроку чи квартал повинні зустрічатися переробники, виробники, незалежні експерти, представники галузевих асоціацій, обговорювати позиції на ринку — як внутрішньому, так і зовнішньому — і домовлятися про ціну, яка б влаштовувала усіх.

На рівні Кабміну пролунали заяви, що наступного року може бути введено держзамовлення на цілу низку продуктів, у тому числі на молочні. Що це означає?

— Тут наші чиновники дещо підмінили поняття. На мій погляд, вони мали на увазі здійснення закупівель у державний резерв, а прозвучало не зовсім точно. Відтоді жоден з них ще не сказав, як він розуміє це держзамовлення за нинішніх умов. Адже держава вже чітко визначилася, що повернення до держзамовлень, до планової економіки не буде.

Яким чином держава планує здійснювати фінансову підтримку молочної галузі?

— Згідно з чинною до 1 січня 2004 року системою оподаткування, ПДВ, яке мають сплачувати переробні підприємства державі, залишається для дотування виробників молока. Але чи буде подовжено такий порядок підтримки — поки що невідомо. Бо передбачалося, що ця дотація мала надходити виробникові молока на окремий рахунок, і тоді він чітко бачив би, за якою ціною переробник з ним розрахувався і якою була участь держави. Але на практиці є випадки, коли проплата іде єдина, і де там власне вартість молока, а де ПДВ — незрозуміло. Особливо це стосується господарств населення: люди взагалі не знають, що держава здійснює їх стимулювання. Тому нині дискутуються підходи щодо зміни цього механізму, і є кілька пропозицій. Перша — це залишати існуючу схему. Друга — направляти дотації виробникові молока не напряму, а через казначейство. Але поки що не придумали, як казначейство доводитиме цю дотацію до кожного особистого підсобного господарства. Тут можна задіяти сільради, і багато з них, до речі, у цьому напрямі вже працююь: допомагають населенню здавати молоко на переробку, а переробникам — розраховуватися з людьми щодо ПДВ. Цей варіант прозоріший порівняно з першим. І третя пропозиція — щоб дотація надходила до окремого фонду Держбюджету, а з цього фонду — виробникам молока. Звісно, тут є побоювання, що дотації можна буде отримати зі значним запізненням. Та й практика показує, що у реалізації такого роду схем бувають порушення.

Чи вистачить державної підтримки для того, щоб українські виробники молочних продуктів могли успішно конкурувати на зовнішніх, зокрема європейських, ринках?

— У європейських країнах, і особливо у ЄС, підтримка і виробників, і експортерів молока дуже серйозна. Ми зі свого бюджету виділяти таких сум не можемо. Але треба враховувати, що наш молочний експорт спрямований здебільшого на СНД, а там рівень державної підтримки також не дуже високий. До того ж, наші стандарти є більш гармонізованими, і споживачі цих країн ліпше сприймають нашу продукцію. А ринок ЄС для нас поки що закритий. На нього іде хіба що сухе молоко, проте, на жаль, за низькою ціною. З іншого боку, швидко збільшувати нашим переробним підприємствам експорт не дає змоги обмежена кількість молочної сировини.

Отож, головна увага держави у плані стимулювання молочної галузі має бути спрямована на якість молочної продукції та створення інфраструктури ринку. І якщо вже говорити про перспективу, то за умов, коли основне виробництво зосереджено в особистих підсобних господарствах, — перспективи не проглядається. Перспектива може бути лише з великими спеціалізованими підприємствами, а також фермерськими, де є, принаймні, 20–30 корів, доїльна установка та інше технологічне обладнання. А за ручного доїння, звісно, належної якості сировини ми ніколи не зможемо досягти.

До речі, за якими критеріями визначається саме поняття молочного продукту, якщо сировиною для його виробництва інколи є не молоко?

— Справді, у законопроекті ще остаточно не визначено, як правильно записати визначення молочної продукції. Є, зокрема, пропозиція назвати молочною таку продукцію, до складу якої входить до 50% молока, інші говорять про більший відсоток. Чому тут немає згоди? Тому що це впливає на ціни. Якщо підприємство додає до продукту соєве молоко чи рослинні жири, то воно повинне вказувати це на упаковці. І що вища в продукті питома вага молочної сировини, то вищою має бути ціна. Якщо ж там здебільшого компоненти рослинного походження, то і ціна має бути низькою. Поки що наші споживачі такої інформації позбавлені і часто не знають, що купують, а переробні підприємства мають на цьому свій додатковий прибуток. До того ж, такі схеми дають переробникам змогу продекларувати, що купили сировину в населення і розрахувалися з ним, а натомість привласнити ще й ПДВ, яке мало тому населенню піти в дотування. Зрозуміло, що кожен молокозавод намагається розширити ринкову нішу для своїх продуктів, але іноді це не відповідає інтересм споживача. І державні органи мають контролювати цей процес.

Два найбільші столичні молокозаводи — № 2 і № 3 — уже належать іноземному капіталу: тепер це “Галактон” і “Вім Біль Дан”. Чи можна сказати, що скуповування іноземними інвесторами найбільших молокопереробних підприємств України є загальною тенденцією?

— Як бачимо, нині такий процес відбувається, але чи поширюватиметься він далі, прогноз робити важко. Справді, сировинні зони великих переробних підприємств постійно розширюються, відбувається перерозподіл цих зон. Проте вітчизняні інвестори також приходять у молочну галузь.

Зробіть, будь ласка, прогноз щодо динаміки цін на молоко і молочні продукти на найближчий час.

— Нині закупівельні ціни на сире молоко збільшуються, бо триває вирізання корів. Кормова база цього року, порівняно з попереднім, набагато гірша. Дуже мало заготовлено сіна, силосу, концкормів. Це призводить до того, що великі підприємства “скидають” поголів’я, та й населення також. Крім того, сезонність виробництва молока теж впливає на ціноутворення. За прогнозами, у 2003 році молока буде вироблено менше проти 2002-го на 4–5%, а середньостатистична ціна підвищиться на 15%. Але найбільше зумовлює підвищення ціни навіть не зменшення виробництва молока, а збільшення попиту на сировину з боку переробників — приблизно на 20%. Тому слід очікувати, що збитковість виробництва молока для аграрних підприємств цього року дещо зменшиться.

Запитував Павло Коротич

Інтерв'ю
Всі ми любимо у вихідні побалувати рідних і близьких візитом до пристойного ресторану, кафе, щоб посидіти, поспілкуватися, відпочити. А чи в курсі, що представники системи HoReCa давно мріють про
Наталія Савченко
Кораген®, Гранстар® Голд, Сальса®, Вінцит® Форте — назви цих високоефективних засобів захисту рослин добре знайомі більшості агровиробників і фермерів не лише України, а й багатьох країн світу. Втім, у наших рідних фермерів ці назви до... Подробнее

1
0