Спецможливості
Технології

Діаг­но­с­ти­ка хво­роб пше­ниці ози­мої в осінній період

03.10.2011
1386
Діаг­но­с­ти­ка хво­роб пше­ниці ози­мої  в осінній період фото, ілюстрація

Своєчас­на діаг­но­с­ти­ка хво­роб пше­ниці ози­мої та оцінка фіто­па­то­логічно­го ста­ну посівів є важ­ли­ви­ми скла­до­ви­ми раціональ­но­го про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів. При цьо­му кількість інфекційно­го ма­теріалу, що про­ду­кується на рос­ли­нах во­се­ни, та­кож ма­ти­ме знач­ний вплив на роз­ви­ток хво­роб куль­ту­ри після пе­ре­зимівлі.

Своєчас­на діаг­но­с­ти­ка хво­роб пше­ниці ози­мої та оцінка фіто­па­то­логічно­го ста­ну посівів є важ­ли­ви­ми скла­до­ви­ми раціональ­но­го про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів. При цьо­му кількість інфекційно­го ма­теріалу, що про­ду­кується на рос­ли­нах во­се­ни, та­кож ма­ти­ме знач­ний вплив на роз­ви­ток хво­роб куль­ту­ри після пе­ре­зимівлі.

М. Ки­рик,
д-р біол. на­ук
М. Піковсь­кий,
канд. біол. на­ук, НУБіП Ук­раїни

Ос­новні еле­мен­ти обліку хво­роб рос­лин - виз­на­чен­ня по­ши­рен­ня та інтен­сив­ності їхньо­го роз­вит­ку.
Ступінь по­ши­рен­ня хво­ро­би виз­на­ча­ють за кількістю хво­рих рос­лин, ви­ра­же­ною у відсот­ках, за фор­му­лою:
 
де Р - по­ши­рен­ня хво­ро­би, %;
N - за­галь­на кількість рос­лин у про­бах, шт.;
n - кількість хво­рих рос­лин у про­бах, шт.
Інтен­сивність роз­вит­ку хво­ро­би - якісний по­каз­ник за­хво­рю­ван­ня, що ха­рак­те­ри­зує ступінь ура­жен­ня рос­ли­ни. Для її виз­на­чен­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють ба­лові шка­ли із за­зна­чен­ням (у %) ура­же­но­го ор­га­на рос­ли­ни. Роз­ви­ток хво­ро­би виз­на­ча­ють за фор­му­лою:
 
де
Rx - роз­ви­ток хво­ро­би, %;
∑(a×b)×100 - су­ма до­бут­ку кількості хво­рих
рос­лин на відповідний бал ура­жен­ня;
N - за­галь­на кількість обліко­ву­ва­них рос­лин (здо­ро­вих і хво­рих), шт.;
К - ви­щий бал шка­ли обліку.

Об­сте­жен­ня посівів пше­ниці ози­мої що­до по­ши­рен­ня та роз­вит­ку бо­рош­ни­с­тої ро­си по­чи­на­ють во­се­ни (з фа­зи пер­шо­го роз­гор­ну­то­го ли­ст­ка, по­яви вістря дру­го­го ли­ст­ка - по­яви бічних па­гонів у ли­ст­ко­вих осях та по­ряд із го­ло­вним па­го­ном, ут­во­рен­ня го­ло­вних ко­ренів). На по­лях пло­щею до 100 га ура­женість оці­ню­ють у 10 місцях, на більшій площі до­дат­ко­во виділя­ють по дві-три точ­ки на кожні 100 га. Місця обліку вста­нов­лю­ють при­близ­но на рівній відстані од­на від од­ної по діаго­налі по­ля. У кожній точці ог­ля­да­ють не мен­ше 10 рос­лин. Ог­­ляд рос­лин по­чи­на­ють із нижніх лист­ків. Ступінь ура­жен­ня виз­на­ча­ють по­рівнян­ням щільності розміщен­ня по­ду­ше­чок гри­ба на рос­лині з щільністю кра­пок за шка­лою, на­ве­де­ною на рис. 1.
Ре­зуль­та­ти обліків за­пи­су­ють за фор­мою 1. Та­кож ука­зу­ють на­зву гос­по­дар­ст­ва, но­мер по­ля, сорт, да­ту обліку, фа­зу роз­вит­ку рос­лин.
У фазі осінньо­го ку­щен­ня у рай­о­нах зі стабільним та силь­ним про­явом бо­­рош­ни­с­тої ро­си за умов теп­лої три­ва­лої осені та інтен­сив­ності ура­жен­ня рос­лин: по­ши­рен­ня - 30%, роз­ви­ток - 5% - по­сі­ви об­при­с­ку­ють од­ним із ре­ко­мен­до­ва­них фунгіцидів.
За роз­вит­ку бу­рої ли­ст­ко­вої іржі в осінній період ве­ге­тації рос­лин облік про­во­дять по­чи­на­ю­чи від по­яви сходів із періодичністю один раз на 20 днів. Схе­ма обліків рос­лин - та­ка са­ма, що й у разі обліко­ву­ван­ня рос­лин, хво­рих на бо­рош­ни­с­ту ро­су. При цьо­му ви­ко­ри­с­то­ву­ють шка­лу Пе­тер­со­на (рис. 2). Во­на містить чо­ти­ри серії діаг­но­с­тич­них схем із різни­ми ти­па­ми пу­с­тул і їхньо­го по­ши­рен­ня на по­верхні рос­лин­них ор­ганів. Під час про­ве­ден­ня обліків слід ко­ри­с­ту­ва­ти­ся тією шка­лою, яка най­більшою мірою відповідає ха­рак­те­рові про­яву хво­ро­би на рос­ли­нах. Обліки про­во­дять, по­чи­на­ю­чи з ос­нов­них сте­бел і ог­ля­да­ю­чи ор­га­ни рос­лин зго­ри до­ни­зу. Ре­зуль­та­ти за­пи­су­ють у по­льо­вий жур­нал (фор­ма 1).
   Ко­ре­неві гнилі роз­ви­ва­ють­ся про­тя­гом ве­ге­тації, то­му їх тре­ба обліко­ву­ва­ти кілька разів. Во­се­ни об­сте­жен­ня про­во­дять у фазі схо­ди - кущіння.
За за­довільно­го ста­ну сходів для оцінки ста­ну рос­лин що­до ура­жен­ня ко­ре­не­вою гнил­лю на площі до 100 га про­би бе­руть у 10 місцях по діаго­налі по­ля. Для кож­ної про­би ви­ко­пу­ють підряд у двох суміжних ряд­ках рос­ли­ни на відстані 0,5 м. На площі по­над 100 га до­дат­ко­во бе­руть по одній пробі на кожні 50 гек­тарів.
В умо­вах по­льо­вих дослідів про­би відби­ра­ють у чо­ти­ри­ра­зовій по­втор­ності з од­но­го ме­т­ра ряд­ка на кожній ділянці. Ко­рені ре­тель­но про­ми­ва­ють від грун­ту. Потім усі рос­ли­ни із проб­но­го сно­па роз­поділя­ють на гру­пи за­леж­но від ін­тен­­сив­ності ура­жен­ня.
Для оцінки сту­пе­ня ура­жен­ня зер­но­вих куль­тур ко­ре­не­вою гнил­лю Кор­шу­но­ва А.Ф. та ін. ре­ко­мен­ду­ють ко­ри­с­ту­ва­ти­ся п'яти­баль­ною шка­лою (табл. 1). При цьо­му вста­нов­лю­ють за­галь­ний відсо­ток хво­рих та відмер­лих рос­лин, а рівень роз­вит­ку хво­ро­би виз­на­ча­ють згідно із за­галь­но­прий­ня­тою фор­му­лою. Пер­ший облік про­во­дять у фа­зи схо­ди - ку­щен­ня, дру­гий - у період вос­ко­вої стиг­лості. Ре­зуль­та­ти обліку за­пи­су­ють у фор­му 2.
   Для об­ме­жен­ня хво­роб пше­ниці в осінній період ве­ге­тації рос­лин важ­ли­ве зна­чен­ня ма­ють аг­ро­технічні за­хо­ди: до­три­ман­ня сівозміни і про­сто­ро­вої ізо­ляції; висіван­ня в оп­ти­мальні стро­ки; своєчас­не зби­ран­ня ярих куль­тур; лу­щен­ня стерні і ранній об­робіток грун­ту; вне­сен­ня калійно-фо­с­фор­них до­б­рив і пе­ред­посівна об­роб­ка насіння про­труй­ни­ка­ми та мікро­е­ле­мен­та­ми; зни­щен­ня бур'янів (пирій, рай­г­рас та ін.). Ліквіда­ція сходів па­да­лиці - не­обхідний аг­ро­прий­ом, оскільки такі рос­ли­ни слу­гу­ють ре­зер­ва­то­ром інфекції іржі в період, ко­ли вро­жай уже зібра­ний, а схо­ди ози­ми­ни ще не з'яви­ли­ся: уре­диніос­по­ри з па­да­лиці по­трап­ля­ють на пше­ни­цю ози­му та інфіку­ють її. Оп­ти­мальні терміни сів­би та­кож змен­шу­ють по­ши­рен­ня іржі на рос­ли­нах. Слід вра­хо­ву­ва­ти, що надмір­но ранні посіви пше­ниці ози­мої силь­ніше ура­жу­ють­ся бу­рою іржею. Важ­ли­во не до­пу­с­ка­ти зрідже­них посівів, що при­зво­дить до сильнішо­го про­яву ура­жен­ня рос­лин. Зба­лан­со­ва­не міне­раль­не удо­б­рен­ня підви­щує стійкість рос­лин про­ти іржі. Слід про­во­ди­ти об­роб­ку насіння си­с­тем­ни­ми пре­па­ра­та­ми, що за­без­пе­чує за­хист сходів ози­ми­ни від ура­жен­ня ко­ре­не­ви­ми гни­ля­ми та іржею.
Для прий­нят­тя пра­виль­но­го рішен­ня що­до за­сто­су­ван­ня про­ти хво­роб фунгі­цидів хімічної гру­пи слід вра­хо­ву­ва­ти фіто­санітар­ний стан по­ля, а та­кож аг­ро­еко­логічні та еко­номічні фак­то­ри.

Бо­рош­ни­с­та ро­са
Хво­ро­ба є однією з най­не­без­печні­ших на рос­ли­нах пше­ниці ози­мої. Во­на по­ши­ре­на всю­ди, де ви­ро­щу­ють да­ну куль­ту­ру. Ура­жу­ють­ся всі над­земні ор­га­ни рос­лин. Перші симп­то­ми за­хво­рю­ван­ня з'яв­ля­ють­ся вже в осінній період. На схо­дах рос­лин бо­рош­ни­с­та ро­са помітна на піхвах листків у ви­гляді ма­то­вих плям, а пізніше - біло­го па­ву­тин­но­го на­льо­ту, який ущільнюється і пе­ре­тво­рюється на ва­то­подібні по­ду­шеч­ки. Потім наліт по­ши­рюється на ли­ст­ко­ву пла­с­тин­ку, частіше з верх­нь­о­го, а іноді - з обох боків.
Пер­вин­не за­ра­жен­ня рос­лин відбу­вається во­се­ни сум­ко­с­по­ра­ми, а клей­сто­теції на рос­лин­них решт­ках відігра­ють роль пе­ре­нос­ників па­то­ге­ну в кри­тич­ний період, ко­ли ярі зер­нові вже зібрані, а схо­ди ози­ми­ни ще не з'яви­ли­ся. По­тра­пив­ши на ли­с­тя ози­ми­ни, сум­ко­с­по­ри про­ро­с­та­ють і да­ють по­верх­не­ву гриб­ни­цю, яка й зи­мує на жи­вих рос­ли­нах.
   Збуд­ник бо­рош­ни­с­тої ро­си для сво­го роз­вит­ку не по­тре­бує крап­лин­но-рідин­ної во­ло­ги, але йо­му не­обхідна ви­со­ка віднос­на во­логість повітря (оп­ти­маль­но - по­над 80%). Оп­ти­маль­на тем­пе­ра­ту­ра - 14...17°С. За умов по­су­хи, ви­со­ких тем­пе­ра­тур і їхніх пе­ре­падів у рос­лин по­слаб­люється тур­гор, що су­про­во­д­жується підви­щен­ням їхньої сприй­нят­ли­вості до бо­рош­ни­с­тої ро­си.
У силь­но ура­же­них рос­лин по­слаб­люється ку­щен­ня.
Посіви пше­ниці ози­мої ранніх стро­ків сівби ура­жу­ють­ся сильніше, ніж оп­ти­­маль­них. За вне­сен­ня під пше­ни­цю по­вно­го міне­раль­но­го до­б­ри­ва з підви­ще­ни­ми до­за­ми калію і фо­с­фо­ру хво­ро­ба роз­ви­вається слаб­ше, а за надмірної кількості азо­ту - по­си­люється.
На ози­мих куль­ту­рах збуд­ник бо­­ро­ш­ни­с­тої ро­си зи­мує у ви­гляді по­верх­не­вої гриб­ниці, пе­ре­важ­но у піхвах лист­ків. До­дат­ко­вим дже­ре­лом інфекції слу­гу­ють клей­сто­теції на ура­же­них рос­лин­них решт­ках.
Здебільшо­го бо­рош­ни­с­ту ро­су діаг­но­с­ту­ють у по­льо­вих умо­вах за ма­к­ро­оз­на­ка­ми. За по­тре­би про­во­дять мікро­ско­пічний аналіз струк­тур гри­ба (ко­­нідіаль­но­го спо­ро­но­шен­ня та клей­сто­теціїв), що дає змо­гу іден­тифіку­ва­ти збуд­ни­ка та підтвер­ди­ти за­хво­рю­ван­ня.

Сеп­торіоз
Хво­ро­ба по­ши­ре­на в усіх грун­то­во-кліма­тич­них зо­нах Ук­раїни. Про­яв­ляєть­ся у ви­гляді пля­ми­с­то­с­тей на ли­ст­ках, стеб­лах та ко­лосі. Перші її симп­то­ми мож­на спо­с­теріга­ти во­се­ни на ура­же­них схо­дах рос­лин. На ли­ст­ко­вих пла­с­тин­ках ут­во­рю­ють­ся дрібні хло­ро­тичні або ледь жов­ту­ваті пля­ми. Спо­чат­ку во­ни ма­ють нечіткий кон­тур та сла­бо відрізня­ють­ся за ко­ль­о­ром від ос­нов­ної зе­ле­ної тка­ни­ни ли­ст­ка. З ча­сом центр плям стає по­пе­ля­с­то-сірим, на ньо­му чітко про­гля­да­ють­ся тем­но-ко­рич­неві з глян­це­вим відтінком крап­ки, що яв­ля­ють со­бою пікніди па­то­ге­ну.
Гриб по­ши­рюється пікно­с­по­ра­ми у ве­ге­таційний період. Цьо­му спри­я­ють крап­ли­ни до­щу і повітряні по­то­ки.
Силь­ний роз­ви­ток сеп­торіозу спо­с­терігається за ча­с­то­го ви­па­дан­ня дощів у поєднанні з тем­пе­ра­ту­рою в ме­жах 20...25°С і слаб­ки­ми вітра­ми. Пікно­с­по­ри про­ро­с­та­ють у краплі во­ди або за умов 100% віднос­ної во­ло­гості повітря.
   Ос­нов­ни­ми дже­ре­ла­ми інфекції є ура­жені ли­ст­ки сходів ози­ми­ни та рос­линні решт­ки, де збуд­ник зи­мує у ви­гляді пікнід. На решт­ках ура­же­них рос­лин фор­му­ють­ся псев­до­теції. До­дат­кові дже­ре­ла інфекції - ура­же­не насіння, в яко­му зберігається гриб­ни­ця, та ура­жені ди­ко­рослі й куль­турні зла­ки.
Діаг­но­с­ту­ва­ти сеп­торіоз у по­льо­вих умо­вах мож­на навіть візу­аль­но, без збільшу­валь­них при­ладів, або з ви­ко­ри­с­тан­ням лу­пи - за на­яв­ності ти­по­вих симп­томів, що ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ут­во­рен­ням пікнід. Ви­до­вий склад збуд­ників хво­ро­би виз­на­ча­ють шля­хом мікро­ско­пічно­го аналізу мор­фо­логічних струк­тур па­то­генів (пікнід, пікно­с­пор, пе­ри­те­ціїв). Вод­но­час мож­ли­ве ус­клад­нен­ня діаг­но­с­ти­ки за­хво­рю­ван­ня в по­льо­вих умо­вах, що зу­мов­ле­но схожістю симп­то­мів різних пля­ми­с­то­с­тей ли­с­тя пше­ниці та відсутністю на пев­них ета­пах па­то­логічно­го про­це­су пікнід збуд­ників сеп­то­ріозу. В та­ко­му разі за­сто­со­ву­ють біологічний ме­тод діаг­но­с­ти­ки, що по­ля­гає у ство­ренні оп­ти­маль­них умов для фор­му­ван­ня спо­ро­но­шен­ня па­­то­генів на ура­же­них фраг­мен­тах листків із по­даль­шим мікро­скопічним аналізом.

Бу­ра ли­ст­ко­ва іржа
Хво­ро­ба є однією з най­по­ши­реніших та ду­же шкід­ли­вих на пше­ниці озимій. В Ук­раїні її епіфітотії ча­с­то відбу­ва­ють­ся в умо­вах Лісо­сте­пу та Полісся. Про­яв­ляється впро­довж усь­о­го періоду ве­ге­тації рос­лин. Во­се­ни за­хво­рю­ван­ня мож­на ви­я­ви­ти у фа­зи по­вних сходів та ку­щен­ня пше­ниці на ли­ст­ко­вих пла­с­тин­ках (пе­ре­важ­но з верх­нь­о­го бо­ку) і ли­ст­ко­вих піхвах у ви­гляді ду­же дрібних, без­лад­но роз­та­шо­ва­них бу­рих оваль­них пу­с­тул (уре­диніопу­с­ту­ли), що по­ро­шать. Ос­танні не зли­ва­ють­ся, але на­вко­ло них мо­жуть ут­во­рю­ва­ти­ся хло­­­ро­тичні і не­кро­тичні пля­ми.
В ура­же­них рос­лин зни­жується по­­су­хо- та зи­мо­стійкість. На­ступ­но­го ро­ку хво­ро­ба до­ся­гає мак­си­маль­но­го роз­вит­ку у фазі цвітіння або мо­лоч­ної стиг­лості зер­на. У фазі мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості у місцях роз­та­шу­ван­ня уре­диніопу­с­тул, зде­біль­шо­го з ниж­нь­о­го бо­ку ли­ст­ко­вої пла­с­тин­ки, фор­му­ють­ся чорні теліопу­с­ту­ли.
   Збуд­ни­ком хво­ро­би є гриб Puccinia triticina Rob.ex Desm. f. sp. tritici (Erikss.), що на­ле­жить до гру­пи умов­но різно­го­с­по­дарсь­ких. Йо­го роз­ви­ток мо­же відбу­ва­ти­ся за по­вним та не­по­вним (ско­ро­че­ним) цик­ла­ми. За роз­вит­ку за ско­ро­че­ним цик­лом пе­ре­важ­не зна­чен­ня має уре­диніос­тадія, а проміжний жи­ви­тель - рут­ви­ця - прак­тич­но­го зна­чен­ня в циклі роз­вит­ку гри­ба не відіграє.
У кінці ве­ге­тації уре­диніос­по­ри з ура­же­но­го ли­с­тя пше­ниці по­трап­ля­ють на схо­ди па­да­лиці, де фор­му­ють уре­ди­ніоміцелій і уре­диніос­по­ри. Уре­диніо-спо­ри ще з осені за­ра­жа­ють посіви ози­ми­ни, де й зи­мує уре­диніоміцелій. Для про­ро­с­тан­ня уре­диніос­пор по­трібна на­явність крап­лин­ної во­ло­ги, то­му роз­вит­кові бу­рої ли­ст­ко­вої іржі спри­я­ють рясні ро­си. Оп­ти­маль­на тем­пе­ра­ту­ра для інфіку­ван­ня рос­лин - 15...25°С. Із підви­щен­ням тем­пе­ра­ту­ри, так са­мо як і з її по­ни­жен­ням, швидкість за­ра­жен­ня сповільнюється.
Ре­зер­ва­то­ра­ми інфекції та­кож мо­­жуть слу­гу­ва­ти: ура­жені схо­ди па­да­лиці пше­ниці, дикі зла­ки обабіч доріг і полів (пирій), жи­то, ячмінь та ін.
На­весні гриб­ни­ця в ура­же­них рос­ли­нах про­дов­жує свій роз­ви­ток і про­ду­кує но­ве по­коління уре­диніос­пор. Та­­ким чи­ном, у тих рай­о­нах, де взим­ку є живі рос­ли­ни ози­ми­ни, цикл роз­вит­ку бу­рої іржі не­по­вний і мо­же бу­ти зве­де­ний до однієї уре­диніос­тадії. За та­ко­го цик­лу не має прак­тич­но­го зна­чен­ня ні проміжний гос­по­дар із еціаль­ною стадією, ні теліос­по­ри як дже­ре­ло інфекції.
   В ціло­му до­стовірну діаг­но­с­ти­ку іржа­с­тих хво­роб мож­на про­во­ди­ти в по­­льо­вих умо­вах і візу­аль­но. Це, на­сам­пе­ред, пов'яза­но з ти­пом про­яву за­хво­рю­вань (у ви­гляді пу­с­тул). Ос­­танні завжди фор­му­ють­ся все­ре­дині тка­нин ура­же­них ор­ганів, яв­ля­ють со­бою скуп­чен­ня спор, спо­чат­ку при­кри­тих епідермісом, який із ча­сом роз­ри­вається під ти­с­ком спо­ро­но­шен­ня. Під час діаг­но­с­ти­ки ір­­жа­с­тих хво­роб пше­ниці звер­та­ють ува­гу на ор­га­ни рос­ли­ни, де про­яви­ло­ся за­­хво­рю­ван­ня, ха­рак­тер розміщен­ня уре­диніо­пу­с­тул, їхню фор­му, за­барв­лен­ня, роз­міри то­що. Вод­но­час для іден­тифікації збуд­ни­ка доцільно про­ве­с­ти мікро­скопічний аналіз йо­го мор­фо­логічних струк­тур.

Інтерв'ю
У сезоні-2017 представництво Syngenta в Україні визнано низкою аналітиків та аграрних ЗМІ однією з найуспішніших транснаціональних компаній в державі. Syngenta Ukraine лідирує в сегменті продажів ЗЗР і насіння, надає консалтингову та... Подробнее
Система аграрних розписок (АР) працює у 8 областях: Харківській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Сумській та Миколаївській. Станом на середину квітня в Україні

1
0