Діагностика хвороб пшениці озимої в осінній період
Своєчасна діагностика хвороб пшениці озимої та оцінка фітопатологічного стану посівів є важливими складовими раціонального проведення захисних заходів. При цьому кількість інфекційного матеріалу, що продукується на рослинах восени, також матиме значний вплив на розвиток хвороб культури після перезимівлі.
Своєчасна діагностика хвороб пшениці озимої та оцінка фітопатологічного стану посівів є важливими складовими раціонального проведення захисних заходів. При цьому кількість інфекційного матеріалу, що продукується на рослинах восени, також матиме значний вплив на розвиток хвороб культури після перезимівлі.
М. Кирик,
д-р біол. наук
М. Піковський,
канд. біол. наук, НУБіП України
Основні елементи обліку хвороб рослин - визначення поширення та інтенсивності їхнього розвитку.
Ступінь поширення хвороби визначають за кількістю хворих рослин, вираженою у відсотках, за формулою:
де Р - поширення хвороби, %;
N - загальна кількість рослин у пробах, шт.;
n - кількість хворих рослин у пробах, шт.
Інтенсивність розвитку хвороби - якісний показник захворювання, що характеризує ступінь ураження рослини. Для її визначення використовують балові шкали із зазначенням (у %) ураженого органа рослини. Розвиток хвороби визначають за формулою:
де
Rx - розвиток хвороби, %;
∑(a×b)×100 - сума добутку кількості хворих
рослин на відповідний бал ураження;
N - загальна кількість обліковуваних рослин (здорових і хворих), шт.;
К - вищий бал шкали обліку.
Обстеження посівів пшениці озимої щодо поширення та розвитку борошнистої роси починають восени (з фази першого розгорнутого листка, появи вістря другого листка - появи бічних пагонів у листкових осях та поряд із головним пагоном, утворення головних коренів). На полях площею до 100 га ураженість оцінюють у 10 місцях, на більшій площі додатково виділяють по дві-три точки на кожні 100 га. Місця обліку встановлюють приблизно на рівній відстані одна від одної по діагоналі поля. У кожній точці оглядають не менше 10 рослин. Огляд рослин починають із нижніх листків. Ступінь ураження визначають порівнянням щільності розміщення подушечок гриба на рослині з щільністю крапок за шкалою, наведеною на рис. 1.
Результати обліків записують за формою 1. Також указують назву господарства, номер поля, сорт, дату обліку, фазу розвитку рослин.
У фазі осіннього кущення у районах зі стабільним та сильним проявом борошнистої роси за умов теплої тривалої осені та інтенсивності ураження рослин: поширення - 30%, розвиток - 5% - посіви обприскують одним із рекомендованих фунгіцидів.
За розвитку бурої листкової іржі в осінній період вегетації рослин облік проводять починаючи від появи сходів із періодичністю один раз на 20 днів. Схема обліків рослин - така сама, що й у разі обліковування рослин, хворих на борошнисту росу. При цьому використовують шкалу Петерсона (рис. 2). Вона містить чотири серії діагностичних схем із різними типами пустул і їхнього поширення на поверхні рослинних органів. Під час проведення обліків слід користуватися тією шкалою, яка найбільшою мірою відповідає характерові прояву хвороби на рослинах. Обліки проводять, починаючи з основних стебел і оглядаючи органи рослин згори донизу. Результати записують у польовий журнал (форма 1).
Кореневі гнилі розвиваються протягом вегетації, тому їх треба обліковувати кілька разів. Восени обстеження проводять у фазі сходи - кущіння.
За задовільного стану сходів для оцінки стану рослин щодо ураження кореневою гниллю на площі до 100 га проби беруть у 10 місцях по діагоналі поля. Для кожної проби викопують підряд у двох суміжних рядках рослини на відстані 0,5 м. На площі понад 100 га додатково беруть по одній пробі на кожні 50 гектарів.
В умовах польових дослідів проби відбирають у чотириразовій повторності з одного метра рядка на кожній ділянці. Корені ретельно промивають від грунту. Потім усі рослини із пробного снопа розподіляють на групи залежно від інтенсивності ураження.
Для оцінки ступеня ураження зернових культур кореневою гниллю Коршунова А.Ф. та ін. рекомендують користуватися п'ятибальною шкалою (табл. 1). При цьому встановлюють загальний відсоток хворих та відмерлих рослин, а рівень розвитку хвороби визначають згідно із загальноприйнятою формулою. Перший облік проводять у фази сходи - кущення, другий - у період воскової стиглості. Результати обліку записують у форму 2.
Для обмеження хвороб пшениці в осінній період вегетації рослин важливе значення мають агротехнічні заходи: дотримання сівозміни і просторової ізоляції; висівання в оптимальні строки; своєчасне збирання ярих культур; лущення стерні і ранній обробіток грунту; внесення калійно-фосфорних добрив і передпосівна обробка насіння протруйниками та мікроелементами; знищення бур'янів (пирій, райграс та ін.). Ліквідація сходів падалиці - необхідний агроприйом, оскільки такі рослини слугують резерватором інфекції іржі в період, коли врожай уже зібраний, а сходи озимини ще не з'явилися: урединіоспори з падалиці потрапляють на пшеницю озиму та інфікують її. Оптимальні терміни сівби також зменшують поширення іржі на рослинах. Слід враховувати, що надмірно ранні посіви пшениці озимої сильніше уражуються бурою іржею. Важливо не допускати зріджених посівів, що призводить до сильнішого прояву ураження рослин. Збалансоване мінеральне удобрення підвищує стійкість рослин проти іржі. Слід проводити обробку насіння системними препаратами, що забезпечує захист сходів озимини від ураження кореневими гнилями та іржею.
Для прийняття правильного рішення щодо застосування проти хвороб фунгіцидів хімічної групи слід враховувати фітосанітарний стан поля, а також агроекологічні та економічні фактори.
Борошниста роса
Хвороба є однією з найнебезпечніших на рослинах пшениці озимої. Вона поширена всюди, де вирощують дану культуру. Уражуються всі надземні органи рослин. Перші симптоми захворювання з'являються вже в осінній період. На сходах рослин борошниста роса помітна на піхвах листків у вигляді матових плям, а пізніше - білого павутинного нальоту, який ущільнюється і перетворюється на ватоподібні подушечки. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді - з обох боків.
Первинне зараження рослин відбувається восени сумкоспорами, а клейстотеції на рослинних рештках відіграють роль переносників патогену в критичний період, коли ярі зернові вже зібрані, а сходи озимини ще не з'явилися. Потрапивши на листя озимини, сумкоспори проростають і дають поверхневу грибницю, яка й зимує на живих рослинах.
Збудник борошнистої роси для свого розвитку не потребує краплинно-рідинної вологи, але йому необхідна висока відносна вологість повітря (оптимально - понад 80%). Оптимальна температура - 14...17°С. За умов посухи, високих температур і їхніх перепадів у рослин послаблюється тургор, що супроводжується підвищенням їхньої сприйнятливості до борошнистої роси.
У сильно уражених рослин послаблюється кущення.
Посіви пшениці озимої ранніх строків сівби уражуються сильніше, ніж оптимальних. За внесення під пшеницю повного мінерального добрива з підвищеними дозами калію і фосфору хвороба розвивається слабше, а за надмірної кількості азоту - посилюється.
На озимих культурах збудник борошнистої роси зимує у вигляді поверхневої грибниці, переважно у піхвах листків. Додатковим джерелом інфекції слугують клейстотеції на уражених рослинних рештках.
Здебільшого борошнисту росу діагностують у польових умовах за макроознаками. За потреби проводять мікроскопічний аналіз структур гриба (конідіального спороношення та клейстотеціїв), що дає змогу ідентифікувати збудника та підтвердити захворювання.
Септоріоз
Хвороба поширена в усіх грунтово-кліматичних зонах України. Проявляється у вигляді плямистостей на листках, стеблах та колосі. Перші її симптоми можна спостерігати восени на уражених сходах рослин. На листкових пластинках утворюються дрібні хлоротичні або ледь жовтуваті плями. Спочатку вони мають нечіткий контур та слабо відрізняються за кольором від основної зеленої тканини листка. З часом центр плям стає попелясто-сірим, на ньому чітко проглядаються темно-коричневі з глянцевим відтінком крапки, що являють собою пікніди патогену.
Гриб поширюється пікноспорами у вегетаційний період. Цьому сприяють краплини дощу і повітряні потоки.
Сильний розвиток септоріозу спостерігається за частого випадання дощів у поєднанні з температурою в межах 20...25°С і слабкими вітрами. Пікноспори проростають у краплі води або за умов 100% відносної вологості повітря.
Основними джерелами інфекції є уражені листки сходів озимини та рослинні рештки, де збудник зимує у вигляді пікнід. На рештках уражених рослин формуються псевдотеції. Додаткові джерела інфекції - уражене насіння, в якому зберігається грибниця, та уражені дикорослі й культурні злаки.
Діагностувати септоріоз у польових умовах можна навіть візуально, без збільшувальних приладів, або з використанням лупи - за наявності типових симптомів, що характеризуються утворенням пікнід. Видовий склад збудників хвороби визначають шляхом мікроскопічного аналізу морфологічних структур патогенів (пікнід, пікноспор, перитеціїв). Водночас можливе ускладнення діагностики захворювання в польових умовах, що зумовлено схожістю симптомів різних плямистостей листя пшениці та відсутністю на певних етапах патологічного процесу пікнід збудників септоріозу. В такому разі застосовують біологічний метод діагностики, що полягає у створенні оптимальних умов для формування спороношення патогенів на уражених фрагментах листків із подальшим мікроскопічним аналізом.
Бура листкова іржа
Хвороба є однією з найпоширеніших та дуже шкідливих на пшениці озимій. В Україні її епіфітотії часто відбуваються в умовах Лісостепу та Полісся. Проявляється впродовж усього періоду вегетації рослин. Восени захворювання можна виявити у фази повних сходів та кущення пшениці на листкових пластинках (переважно з верхнього боку) і листкових піхвах у вигляді дуже дрібних, безладно розташованих бурих овальних пустул (урединіопустули), що порошать. Останні не зливаються, але навколо них можуть утворюватися хлоротичні і некротичні плями.
В уражених рослин знижується посухо- та зимостійкість. Наступного року хвороба досягає максимального розвитку у фазі цвітіння або молочної стиглості зерна. У фазі молочно-воскової стиглості у місцях розташування урединіопустул, здебільшого з нижнього боку листкової пластинки, формуються чорні теліопустули.
Збудником хвороби є гриб Puccinia triticina Rob.ex Desm. f. sp. tritici (Erikss.), що належить до групи умовно різногосподарських. Його розвиток може відбуватися за повним та неповним (скороченим) циклами. За розвитку за скороченим циклом переважне значення має урединіостадія, а проміжний живитель - рутвиця - практичного значення в циклі розвитку гриба не відіграє.
У кінці вегетації урединіоспори з ураженого листя пшениці потрапляють на сходи падалиці, де формують урединіоміцелій і урединіоспори. Урединіо-спори ще з осені заражають посіви озимини, де й зимує урединіоміцелій. Для проростання урединіоспор потрібна наявність краплинної вологи, тому розвиткові бурої листкової іржі сприяють рясні роси. Оптимальна температура для інфікування рослин - 15...25°С. Із підвищенням температури, так само як і з її пониженням, швидкість зараження сповільнюється.
Резерваторами інфекції також можуть слугувати: уражені сходи падалиці пшениці, дикі злаки обабіч доріг і полів (пирій), жито, ячмінь та ін.
Навесні грибниця в уражених рослинах продовжує свій розвиток і продукує нове покоління урединіоспор. Таким чином, у тих районах, де взимку є живі рослини озимини, цикл розвитку бурої іржі неповний і може бути зведений до однієї урединіостадії. За такого циклу не має практичного значення ні проміжний господар із еціальною стадією, ні теліоспори як джерело інфекції.
В цілому достовірну діагностику іржастих хвороб можна проводити в польових умовах і візуально. Це, насамперед, пов'язано з типом прояву захворювань (у вигляді пустул). Останні завжди формуються всередині тканин уражених органів, являють собою скупчення спор, спочатку прикритих епідермісом, який із часом розривається під тиском спороношення. Під час діагностики іржастих хвороб пшениці звертають увагу на органи рослини, де проявилося захворювання, характер розміщення урединіопустул, їхню форму, забарвлення, розміри тощо. Водночас для ідентифікації збудника доцільно провести мікроскопічний аналіз його морфологічних структур.