Деякі аспекти агротехніки та якості зерна гречки

В Україні широко вирощують гречку. Останніми роками вона набула особливої популярності завдяки мінімальним затратам на її вирощування, що робить її високорентабельною культурою. Та все ж урожайність та якість продукції гречки залишаються порівняно досить низькими. За останні півстоліття урожайність гречки майже не зросла, тоді як урожайність зернових збільшилася доволі відчутно. На сьогодні створено низку сортів, потенціальна продуктивність яких сягає 40 ц/га. На нашу думку, низька врожайність гречки пояснюється недотриманням технології її вирощування та низькою технологічною якістю наявних сортів.
Помилково вважають, що гречку можна вирощувати на бідних, засмічених бур’янами землях. Так, до грунту гречка менш вимоглива, ніж інші культури, проте вона не витримує конкуренції з бур’янами, особливо з осотами. Та за дотримання технології вирощування гречка негативно впливає на ріст та розвиток такого злісного бур’яну, як пирій повзучий.
Найоптимальнішим способом сівби гречки є широкорядний, що відповідає її біологічній властивості добре кущитися й формувати врожай на бічних гілках. Згідно з цим і потрібно коригувати норму висіву, яка, за рекомендаціями, становить 2,0—2,5 млн/га зерен, тобто 99—113 шт./1 п.м., що призводить до значного загущення посівів. Доцільніше норму сівби гречки зменшити бодай на 50%.
За біологічними властивостями гречка належить до тепло- та вологолюбних культур. Останніми роками в перших декадах травня (рекомендований оптимальний строк сівби) відмічається нестача вологи. Тому рекомендуємо сівбу проводити в більш ранні строки (третя декада квітня) з урахуванням теплового режиму.
У виробництві побутує хибна думка щодо використання мінеральних добрив під гречку. Мотивація така: у разі внесення добрив не відбуватиметься запилення бджолами. Прихильники такої думки частково мають рацію, але тільки стосовно аміачної води. Виробнича перевірка великоплідного сорту гречки Яна у селянсько-фермерському господарстві “Агросервіс” с. Пархомівні Хмельницької області показала, що внесення 2 ц/га тукосуміші під час посіву забезпечувало урожайність 25 ц/га, тоді як навколишні господарства збирали в середньому 10 ц/га.
Основна цінність гречки зумовлюється високими технологічними якостями зерна, що визначає вихід крупи та ефективність переробки зерна на крупу. Перші створені сорти гречки характеризувалися низькою масою 1000 зернин, що негативно позначилося на вирівняності зерна та якості крупи. Створені тетраплоїдні сорти типу Більшовик характеризувалися високою масою 1000 зернин. Проте відомо, що тетраплоїди у природі не стійкі.
Зміни у збільшенні маси 1000 зернин і, відповідно, поліпшення технологічних якостей відбулися тоді, коли було створено радіохімічний мутант гречки сорту Подолянка. За свідченням Т. А. Анохіної (1998), величина врожайності зерна детермінантного сорту забезпечується шляхом поліпшення його технологічних характеристик, таких як маса 1000 зернин і вихід крупної фракції. Тому, на нашу думку, важливим напрямом селекції гречки, поряд із підвищенням урожайності та стійкості до несприятливих факторів середовища, є поліпшення якості зерна. Таким шляхом і пішли свого часу селекціонери Ялтушківської дослідно-селекційної станції ІЦБ УААН, створивши великоплідні сорти гречки Яна та Анісія, що перебувають у Державному сортовипробуванні з 1999 року. Селекція велася одночасно на величину й вирівняність зерна з урахуванням плівчастості. Успішності роботи щодо великоплідності зерна, сприяє поліморфізм популяції гречки щодо крупності зерна, що зумовлює високу вирівняність плодів у межах рослин і незначну зміну їх розмірів під впливом умов зовнішнього середовища.
За своєю характеристикою сорт Анісія екологічно пластичний — забезпечує стабільну врожайність у всіх зонах вирощування. Характерною особливістю його, судячи з результатів сортовипробування 1997—1999 рр. є низька вологість зерна (11,1—14,9%) на період збирання порівняно з національними стандартами (14,2—16,1%) та висока маса 1000 зернин.
Основними показниками, що характеризують технологічну цінність зерна гречки, є плівчастість, крупність і вирівняність, форми зерна, легкість його обрушування, вихід крупи і споживчі якості. Усе це враховувалося в процесі селекції. Створені сорти характеризуються доброю виповненістю зерна та формою плода, що забезпечує проміжок між ядром і плодовою оболонкою, забезпечуючи тим самим і легке обрушення та менший відсоток січки при переробці і при цьому високий вихід крупи-ядра (74%), тоді як у звичайного сорту даний показник становить близько 30%.
Маса 1000 зернин у сорту Анісія за роки випробування, залежно від грунтово-кліматичних умов, перебувала в межах 30,7—34,3 г за вирівняності зерна 83—97%, тоді як маса 1000 зернин у національних стандартів коливалася від 27,7 у сорту Астра до 29,1 — у Крупинки. За дотримання технології та сприятливих умов вирощування маса 1000 зернин збільшується. Так, на Вільнянській ДСВС маса 1000 зернин становила 39,8 г, на Нікопольській ДСВС — 38,2 г.

В. Литвинюк,
канд. с.-г. наук, завлаб другого року вегетації цукрових буряків
та насінництва польових культур Ялтушківської дослідно-селекційної станції ІЦБ УААН