Спецможливості
Новини

Цукор: весна, посівна — посипалась ціна

05.05.2010
270
Цукор:  весна, посівна —  посипалась ціна фото, ілюстрація

На перший погляд, з цукром відбувається щось незрозуміле: то стрімке подорожчання взимку - ледь не до 12 гривень за кілограм у магазинах. І такий самий карколомний спад: у квітні солодкий пісок в опті коштував у межах шести-семи тисяч гривень за тонну. Цукор продовжує втрачати в ціні, незважаючи на опір монополістів і спекулятивні інтереси. 

На перший погляд, з цукром відбувається щось незрозуміле: то стрімке подорожчання взимку - ледь не до 12 гривень за кілограм у магазинах. І такий самий карколомний спад: у квітні солодкий пісок в опті коштував у межах шести-семи тисяч гривень за тонну. Цукор продовжує втрачати в ціні, незважаючи на опір монополістів і спекулятивні інтереси.

Основною причиною здешевлення солодкого піску став брак коштів для проведення посівної, оскільки змусив аграріїв реалізовувати власні запаси цукру, які вони притримували, чекаючи збільшення ціни. Також істотний вплив мала і "поведінка" цін на цукор на світових торговельних майданчиках, які демонстрували стрімке падіння до 515 доларів за тонну з рекордних 755 доларів наприкінці січня.
"Остудила" ринки, за інформацією аналітичного департаменту Української аграрної конфедерації, поява близько 12 мільйонів тонн тростинного солодкого піску нового врожаю й перегляд провідними аналітиками прогнозів світового виробництва й рівня дефіциту цукру. Так, авторитетне німецьке агентство F.O. Licht бачить дефіцит на рівні 7,7 мільйона тонн. А деякі компанії взагалі пророкують надлишок білих кристалів. Приміром, консалтингова компанія Kingsman SA прогнозує в 2010/11 маркетинговому році майже 4 мільйони тонн надвиробництва цукру в світі.

Нема причин для подорожчання навіть у період консервації. Але...
Нинішні запаси цукру на внутрішньому ринку становлять близько 900 тисяч тонн. Його за щомісячного споживання в межах 150 тисяч тонн вистачить, принаймні, на півроку. До того ж, за даними Міністерства економіки, на початок березня було видано ліцензій на ввезення цукру-сирцю в рамках тарифної квоти Світової організації торгівлі на 233 тисячі тонн. Якщо весь цей обсяг надійде в Україну, буде перероблено і реалізовано на внутрішньому ринку, дефіцит солодкого піску не загрожує. А з огляду на плани Білорусі постачити в нашу країну до 100 тисяч тонн цукру його виявиться цілком достатньо - і не буде об'єктивних причин для зростання цін.
Проте ситуація в Україні все ще залишається неоднозначною. За заявами Міністерства агрополітики, для зменшення дефіциту цукру планувалося цього року збільшити посівні площі буряку з торішніх 320 тисяч гектарів до 450 тисяч і зібрати 16-17 мільйонів тонн коренеплодів замість 10 мільйонів - у 2009-му. За рахунок чого й кого це відбудеться - невідомо, тому що державних сільгосппідприємств, які могли б реалізувати задумане, просто немає. Що стосується приватного капіталу, то хоч й істотне подорожчання і буряку, і самого цукру є діючим мотиватором зростання посівних площ, але в багатьох аграріїв на це немає коштів. Навіть флагмани цукрового виробництва, за прогнозами аналітичного департаменту Української аграрної конфедерації, планують збільшити площі під цукровим буряком не більш як на 10 відсотків. А то і взагалі вдатися до підвищення обсягів переробки імпортованого цукру-сирцю замість розширення площ посівів. Малоймовірно, що ситуацію змінить обіцяна аграрними чиновниками тисяча гривень державних дотацій на гектар посівів. Зокрема, начебто планується надавати допомогу в два етапи: 500 гривень давати перед сівбою й ще 500 - перед здаванням зібраного врожаю на переробку. З огляду на те, що в середньому на всі роботи з вирощування цукрового буряку на гектар сільгоспвиробникам необхідно затратити від 8,5 тисячі гривень, дотація може виявитися відчутною підмогою під час весняної сівби. Однак 750 гривень, обіцяні на кожний гектар посівів у 2009 році, так і не були виплачені...
Не надає оптимізму й обстановка із запозиченням коштів. Незважаючи на поступове оздоровлення банківської системи й наявність вільних коштів, кредитування усе ще має ситуативний характер і є неприйнятно дорогим. Щоправда, з 1,1 мільярда гривень коштів, начебто б передбачених у ще не прийнятому бюджеті'2010 на компенсацію процентних ставок за банківськими кредитамих для агросектору, 150 мільйонів МінАП збирається спрямувати для цукрової галузі...

Мріями не збагатишся і калькуляціями не озолотишся
Встановлена КабМіном квота виробництва цукру для внутрішнього ринку в розмірі 1 мільйона 892 тисяч тонн більше схожа на декларації й не має нічого спільного з реаліями цукрового ринку, тому що на 2009 рік схожим нормативним актом обсяг внутрішньої квоти встановлювався на рівні 1 мільйона 984 тисяч тонн. Вироблено ж було всього 1 мільйон 275 тисяч тонн цукру, і із запланованого 71 заводу до роботи стали лише 56.
Актуальна нині й проблема з декларуванням оптово-відпускних цін. Відповідно до постанови КабМіну, у разі зміни ціни на певні продовольчі товари (у перелік входить і цукор-пісок) протягом місяця більш як на 1 відсоток суб'єкт господарювання, що здійснює реалізацію товару, має подати документи з обгрунтуванням цих змін і довідку про результати економічного аналізу фактичних витрат у Державну інспекцію з контролю за цінами. Іншими словами, описати калькуляцію витрат з реалізації товару. Припустімо, суб'єкт господарювання придбав цукор торік по 4 тисячі за тонну й має намір продати його вже цього року за ціною 7 тисяч за тонну. Виходить, він повинен представити в інспекцію обгрунтування: яких саме витрат він зазнав на 3 тисячі гривень. Звичайно - ніяких. Просто виросли ціни на ринку. Однак для чиновників це не аргумент, і в декларуванні даному підприємству, відповідно, відмовляють, що робить для нього неможливою реалізацію припасеного цукру. Важливість проблеми підтверджує й заступник міністра аграрної політики Іван Демчак, який виступає за скасування декларування оптово-відпускних цін на цукор.

З оптимізмом - у майбутнє
Можна констатувати: ситуація на "солодкому" внутрішньому ринку поліпшується. Активізація уряду в підтримці аграріїв і досить високі ціни на кінцеву продукцію простимулюють виробництво цукру в наступному сезоні. Згідно із прогнозами Української аграрної конфедерації, валовий збір цукрового буряку очікується в межах 11,5-12,5 мільйона тонн, з яких буде зварено близько 1,6 мільйона тонн цукру. Цього року переробку буряку планують здійснювати майже 60 заводів, хоча кількість підприємств, що беруть участь у переробці, має, скоріше, соціальний, ніж економічний характер. Адже вони будувалися якщо не за царя, то ще в часи Союзу. Разом із заводами тоді зводилися об'єкти соціальної інфраструктури, що забезпечують умови проживання заводських працівників та їхніх родин. І нині цукрова справа, навіть з огляду на її низьку виробничу ефективність, є ледве не єдиним джерелом доходу місцевого населення.

Іван Лазнюк

Попередня стаття

Інтерв'ю
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча
Коли на землі буде впевнений власник, який міцно стоїть на ногах, він дбатиме про її благополуччя, сприятиме збагаченню рідного краю. Опорою для розвитку села є сільгоспвиробники середнього рівня, сімейні фермерські господарства. З початку... Подробнее

1
0