Спецможливості
Архів

Цукор, біла енергія — ринок на зламі

07.09.2009
208
Цукор, біла енергія — ринок на зламі фото, ілюстрація

Перспективи світового ринку цукру донині були невтішними. Чому - пояснює експерт д-р Віллі Кремер-Шілінгс з компанії "Пфайфер & Ланген".

Перспективи світового ринку цукру донині були невтішними. Чому - пояснює експерт д-р Віллі Кремер-Шілінгс з компанії "Пфайфер & Ланген".

Буряк мертвий, хай живе буряк! Власне кажучи, знавці галузі передрікали важкі часи для європейських виробників цукрових буряків. Мовляв, новий режим ринку, а також жорсткі виробничі квоти зроблять цю культуру в деяких регіонах нерентабельною. Проте на сьогодні перспективи дещо поліпшилися.

Значення біопалив зростає
Факт: нині ринкову ціну на цукор формують залежно не тільки від витрат людського чинника, а й від нововиниклого ринку енергії (для порівняння -  клітинки праворуч). Для того щоб спрогнозувати подальший рух світового ринку, треба стежити за ціною на нафту. Не лише в Бразилії, а й в інших країнах зростає виробництво етанолу з цукровмісної сировини. В Європі для цього використовують мелясу цукрових буряків. Ринкову ціну формують за новою схемою: із зростанням ціни на нафту зростає прибутковість виробництва етанолу. Із зменшенням ціни на нафту привабливість етанолу зменшується. Завдяки появі автомобілів із гнучким вибором палива, водій тепер може вирішувати на автозаправці, чим він хоче заправити автомобіль: бензином, етанолом чи їхньою сумішшю.
Коли знижується привабливість етанолу, частина сировини може бути спрямована на виробництво цукру. Але вибір між виробництвом етанолу та цукру визначається співвідношенням їхньої рентабельності. Наприклад, перевиробництво бразильського цукру призводить до насичення світового ринку та до падіння цін на ньому.
Виробники цукрової тростини й цукрових буряків стикаються зі зростаючими витратами на засоби виробництва та (через фінансову кризу) з більшими витратами на залучення капіталу. За незмінних цін на цукрову тростину та цукрові буряки знижується рентабельність виробництва, а водночас - і привабливість вирощування сировини. З другого боку, якщо зростають ціни на цукрову тростину й цукрові буряки, зменшується привабливість виробництва етанолу. Це безпосередньо впливає на привабливість біопалива.
За результатами дослідження F.O. Licht, зміна співвідношення між цінами на етанол та цукор у Бразилії впливає на світовий ринок більше, ніж на один відсоток.

Глобальні гравці на ринку цукру
Виробництво цукру на світовому рівні зосереджено в небагатьох країнах та регіонах (див. рис. 2 на сторінці 160): Бразилія, Індія, Західна Європа, Китай і Таїланд вироблять у 2008-2009 рр. близько 102 млн т цукру (в перерахунку на цукор-сирець), або 60% світового виробництва. На десять країн припадає 73% обсягів виробництва цукру. Частка цукрової тростини при цьому постійно збільшується й становить майже 80% загального виробництва.
Важливий баланс попиту та пропозиції: Бразилія й Таїланд виробляють надлишки і є експортерами цукру. Індія останніми роками з імпортера перетворилася на експортера, а ЄС, навпаки, з експортера в імпортера. Китай, Мексика та Аргентина демонструють врівноважений баланс, тоді як Росія, США та Індонезія поки що, ймовірно, залишаться імпортерами. Але як показує приклад Індії, ситуація може змінитися за кілька років.
У наступному році очікується скорочення виробництва цукру, передусім в Індії, Пакистані, Таїланді та США. Через вищі ціни інші культури можуть бути прибутковішими. Наприклад, у Таїланді тростина конкурує з маніокою та каучуком. У Східній Європі ще й досі набагато вигідніше вирощувати зерно, соняшник, ріпак та сою. І при цьому російський уряд захищає ринок цукру імпортними митами.
Залишається чекати, чи збережуться ці тенденції у зв'язку з падінням цін на зерно й олійні та через фінансову кризу. Вже з'являються ознаки того, що вирощування цукрових буряків знову стає привабливим. У Китаї та Австралії знову очікують урожай на рівні торішнього, якщо погодні умови не скоригують ці прогнози. Вирощування в ЄС, як відомо, обмежене поверненням квот.
Якщо ці прогнози справдяться, то запаси, порівняно з минулим роком, трохи зменшаться, оскільки виробляють менше, ніж споживають. Щоправда, співвідношення запасів до споживання все ще становить майже 40%, отже, запасів вистачить на п'ять місяців. Із зерном, найперше з кукурудзою, ситуація із постачанням відчутно складніша.
Нові ЄС, АКТ, НРК -
товарні потоки*
Повернення квот на виробництво цукру в ЄС створює диспропорцію на європейському ринку. Наприклад, Ірландія, Італія та Іспанія повністю або частково відмовилися від власного виробництва цукру. Також у прибалтійських країнах, на Балканах та Скандинавії зберігається дефіцит, який лише частково може бути компенсований надлишками у Франції, Німеччині та країнах Бенілюксу. Для задоволення загального попиту ЄС потрібний подальший імпорт.
Він, на думку Брюсселя, має надійти з АКТ/НРК-країн. Це здебільшого східноафриканські країни, такі як Судан, Мозамбік, Танзанія, Кенія, а також Малаві, Замбія, Свазіленд та Зімбабве. Експортувати цукор до ЄС зможуть країни, які:
n мають низькі виробничі витрати;
n виробляють більше, ніж споживають, або можуть збільшити виробництво;
n мають низькі транспортні витрати на експорт до ЄС;
n не мають можливості збуту в регіоні або можуть купити цукор на світовому ринку дешевше, ніж в ЄС.
Крім того, в цих країнах мають бути: пільгове фінансування, низькі локальні транспортні витрати, потужні перевалкові порти, вигідне співвідношення євро до долара, а також стабільні політичні умови. Нижче ми визначимо, які країни відповідають зазначеним критеріям, а отже, постачатимуть цукор до ЄС.
А з приводу кількості можна й без того лише спекулювати. Бо тільки в африканських країнах є плани посилено приєднатися до операцій із біоенергією. За високих цін на цукор на світовому ринку для АКТ/НРК-країн, може, до того ж, цілком вигідніше продавати цукор своєму сусідові, ніж в ЄС.
З другого боку, виникає загроза, що країни АКТ/НРК експортуватимуть усю власну продукцію до Європи, а внутрішню потребу покриватимуть у спосіб імпорту з Бразилії. Такий варіант не відповідає меті ЄС: принести добробут у найменш розвинуті країни. Дієвий механізм для запобігання цьому ще не створено.
Буряки мають новий шанс
Та повернімося до буряків: дотепер буряк був культурою зони середніх широт. Типовими регіонами його вирощування є Східна та Західна Європа, Північ США і Китай, а також невеличкий регіон вирощування в Чилі. Нині здійснюються перші потреби вступити в конкуренцію з цукровою тростиною, або з так званими тропічними буряками.
Шанси для цього добрі. Цукрові буряки споживають значно менше води, вони толерантні до солі (що якраз у зрошуваному сільському господарстві відіграє важливу роль), а також вони, завдяки своїм підземним органам накопичення, краще можуть витримувати посуху.
Але тропічні буряки призначені не для виробництва цукру, а для виробництва етанолу без потреби отримувати сироп. Перші випробування нині проводять на індійському субконтиненті (Індія, Пакистан), у Південній Америці (Колумбія) та в Східній Африці (Судан, Кенія).
Та й в Європі у цієї культури з'являються нові шанси: високі ціни на зерно й низькі ціни на буряки й цукор підштовхують до думки щодо переробки буряків на непродовольчі цілі. Всюди, де використовують вуглеводи, заміна зерна на цукровмісні продукти може бути раціональною. Так, сироп використовують для виробництва етанолу й амінокислот і в фармацевтичній промисловості. Новим є використання буряків у виробництві біогазу - напрям, який ще десять років тому вважали недоцільним.
Однак нові технології впроваджують не тільки під час використання цукру, а й у процесі вирощування буряків. Наприклад, тривають роботи з унеможливлення стеблування, що дасть змогу висівати озимі буряки. Значне подовження вегетаційного періоду посприяє суттєвому збільшенню врожайності. Таку можливість нещодавно підтвердив спеціаліст із цукрових буряків Ларі Флемінг (США). Він виробив 25 тонн цукру з гектара на зрошуваних площах із 11-місячним вегетаційним періодом у посушливому регіоні Південної Каліфорнії.
Цукор в Європі - що далі?
Існує ціла низка перспективних розробок у цукровій галузі. Проте є й велика кількість непередбачуваних факторів впливу (див. також клітинки нижче).
Тому європейським виробникам буряків та цукру важливо якомога швидше одержати сигнал комісії ЄС, яким буде майбутнє після 2014-2015 рр. Наявний досвід із імпортом 400 000 т цукру для нехарчового використання засвідчує, що цукровій галузі слід боротися й надалі. Адекватний і функціональний зовнішній захист украй потрібний, якщо в Європі має зберегтися виробництво цукру. Майже в кожної країни є свої правила захисту ринку цукру через імпортні мита, прямі або непрямі дотації тощо. Цукор є та залишається світовим стратегічним продуктом. І це має стосуватись і Європи.

Ми тримаємося міцно
Незважаючи на нову систему регулювання ринкових відносин та квоти, що зменшуються, Європа в жодному разі не повинна відмовлятися від цукрових буряків. Навпаки, ринок цукру перебуває на зламі. Це створює нові шанси.
Вихідною та основною ланкою для подальшого розвитку є події в енергетичному секторі. Врешті, цукор є відмінним енергетичним носієм і через це користується попитом у виробників етанолу. Це стосується також європейських виробників. Але у виробників ЄС ще залишаються відкриті питання: наскільки сильним, наприклад, буде імпортний тиск із країн АКТ/НРК? Яким Брюссель уявляє європейський ринок цукру після сезону 2014-2015 років?

 

Advertisement

Інтерв'ю
У розвинених країнах агрострахування вже давно застосовується як ефективний інструмент розвитку агробізнесу, в Україні страхування ризиків сільського господарства все ще знаходиться на стадії розвитку
Минулої осені сайт «Пропозиція» побував у гостях у кооператорів Дніпровської області. Чималу допомогу в становленні кооперативів, а згодом – кооперативних об’єднань, надала Кооперативна академія, що працює в м. Дніпро. Її очолює Софія... Подробнее

1
0