Спецможливості
Статті

Чорний пар — його функція та утримання

14.06.2013
3978
Чорний пар —  його функція та утримання фото, ілюстрація

Численні дослідження та практика свідчать, що в роки з посушливим літньо-осіннім періодом єдиним попередником, який гарантує повноцінні сходи озимих культур і добрий розвиток рослин в осінній період, є чорний пар.

Численні дослідження та практика свідчать, що в роки з посушливим літньо-осіннім періодом єдиним попередником, який гарантує повноцінні сходи озимих культур і добрий розвиток рослин в осінній період, є чорний пар.

А. Коваленко, канд. с.-г. наук,
М. Малярчук, д-р с.-г. наук,
Інститут зрошуваного землеробства НААН

У південній частині степової зони України протягом останніх років почастішала повторюваність посух внаслідок підвищення температури повітря в другій половині літа. Так, за останні 35 років температура повітря, за даними Херсонської метеостанції, у липні підвищилась на 4,0°С, у серпні — на 4,4 і у вересні — на 2,1°С. Опади в липні і серпні практично не змінились, а у вересні зменшились на 9,4 мм. Крім того, за цей період підвищилось випаровування води з грунту внаслідок більш високих температур повітря. За таких умов, не завжди є можливість одержати дружні і своєчасні сходи озимих культур.
    У дослідах Інституту зрошуваного землеробства запаси продуктивної вологи в шарі грунту 0–10 см на час сівби пшениці озимої за останні 15 років у полі чорного пару становили 11,8 мм, після гороху — 8,2, після зайнятих і сидеральних парів — 7,7 і після кукурудзи на силос — 6,3 мм. Водночас загальновідомо, що повноцінні сходи забезпечують запаси продуктивної вологи в шарі грунту 0–10 см у межах 10–12 мм. Такі запаси вологи створюються лише в полях чорного пару. Тому за останні 45 років у дослідах нашого інституту не було жодного року, коли б по чорному пару не одержували сходів пшениці озимої за сівби в оптимальні строки.
Важлива гідрологічна роль чорного пару є в тому, що він має здатність нагромаджувати вологу в глибинних шарах грунту. Так, за багаторічними дослідженнями Інституту зрошуваного землеробства, в метровому шарі грунту на час сівби пшениці озимої запаси продуктивної вологи по чорному пару становили 92,5 мм. На 32,0 мм вони були меншими після сидерального пару і на 37,3 мм — після зайнятого пару. Найнижчі вологозапаси були після кукурудзи, яку збирали у фазі молочно-воскової стиглості, де вони становили 47,7 мм.
Слід підкреслити, що запаси продуктивної вологи в метровому шарі грунту на час сівби пшениці озимої значною мірою визначають рівень її врожаю.
   Гідрологічний режим чорного пару складається з двох періодів: з вересня по березень — це період водонакопичення, а з квітня по вересень — водовитрачання. Основні запаси продуктивної вологи в чорному пару, як правило, створюються завдяки опадам осінньо-зимового періоду. Влітку на полі чорного пару відмічають втрату практично всієї вологи опадів та частини накопичених весняних запасів.
Багаторічні дані, одержані в Інституті зрошуваного землеробства, свідчать, що, починаючи з квітня, запаси продуктивної вологи в метровому шарі грунту в полі чорного пару зменшуються від 125 мм до 124 мм у березні, 120 — у травні, 117 — у червні, 113 — у липні, 120 — у серпні і до 107 мм у вересні. У цілому за період квітень-вересень втрачається 18 мм вологи грунту, або 14,4% весняних запасів при опадах за цей період 233 мм.
Однак, незважаючи на великі втрати води в полі чорного пару, сумарні її запаси залишаються значними. Це сприяє одержанню своєчасних і дружніх сходів пшениці озимої та зменшує ймовірність її пересіву. Крім того, слід відзначити, що в посушливих умовах зони в полі чорного пару волога рівномірно розподілена по всьому профілю кореневмісного шару грунту. Тут не спостерігається сухого прошарку, який має місце в більшості років після непарових попередників. Тому за таких умов коренева система пшениці озимої після непарових попередників розвивається у верхніх шарах грунту, які містять вологу, що призводить до зниження її врожайності.
У Південному Степу парове поле в сівозміні здебільшого розміщують після соняшнику, де на час його збирання запаси вологи практично завжди знаходяться на рівні вологості в’янення. У наших дослідах від збирання соняшнику до сівби пшениці озимої випадало в середньому 500,2 мм опадів. За цей період запаси продуктивної вологи в метровому шарі грунту збільшились на 94,9 мм, тобто із загальної кількості опадів лише 19% було використано, а 81%, або 405,3 мм, було втрачено.
   Найбільші запаси продуктивної вологи по чорному пару забезпечували і найвищу врожайність пшениці озимої. Так, у стаціонарних дослідах Інституту зрошуваного землеробства найвищу врожайність забезпечувала сівба по чорному пару — 6,24 т/га, на 1,40 т/га вона була меншою після гороху і на 2,09–2,10 т/га — після зайнятого та сидерального пару. Найнижчу врожайність пшениця озима формувала після кукурудзи, яку збирали у фазі молочно-воскової стиглості — 3,93 т/га. Слід також зауважити, що дія чорного пару не обмежується лише пшеницею озимою, а простежується і на наступних двох-трьох культурах сівозміни.
Тривалий вплив чорного пару на декілька наступних за пшеницею озимою культур сівозміни робить таку ланку найбільш прибутковою. Так, ланка чорний пар — пшениця озима — сорго — соняшник забезпечує умовно чистий прибуток 4,79 тис. грн з 1 га сівозмінної площі за рентабельності 195%. За заміни чорного пару горохом рентабельність ланки знижується до 149%, зайнятим паром — до 133 і кукурудзою МВС — до 73%.
Проте високу ефективність чорного пару можна отримати лише за належної його підготовки і догляду. Найкращою підготовкою грунту під чорний пар є глибока оранка на 25–27 см. Заміна глибокої оранки на мілкий безполицевий обробіток у наших дослідах знижувала врожайність пшениці озимої на 0,77 т/га.
Заміна чорного пару раннім у Південному Степу істотно знижує врожайність пшениці. Так, за результатами наших досліджень, якщо пар готується до сівби з середини травня, врожайність пшениці озимої знижується на 20–25%, у червні — на 30–35%.
Своєчасний і якісний догляд за чорним паром дає змогу зменшити втрати вологи з грунту. У весняний період для знищення бур’янів краще провести одну-дві культивації грунту на глибину 8–10 см, а в другій, посушливій, половині літа пар краще обробляти боронами із сегментами, виключаючи глибокі культивації. Це дає можливість уникнути утворення ущільненої підошви та зменшити швидке пересихання грунту. Таку систему догляду за парами проводять у ДП «Великолепетиський елеватор» Херсонської області, що дає змогу щороку на площі 2400–2500 га отримувати врожайність зерна на рівні 5,8–6,1 т.
   Більшістю досліджень доведено, що прикочування парових площ з метою збереження вологи недоцільне. Цей захід не сприяє накопиченню вологи та поживних речовин у грунті. Він може дати позитивний результат у дуже посушливих умовах за зниження вологості орного шару нижче вологості розриву капілярних зв’язків та пухкого верхнього шару зі щільністю його будови менше 1,0 г/см3.
Значного ефекту досягають, коли поверхня поля на 80–85% вкрита післяжнивними рештками. При цьому втрати вологи з грунту зменшуються на 20–25%. Це спостерігається за застосування прямої сівби в попередньо необроблений грунт. Так, за спостереженнями у фермерському господарстві «Росток» Верхньорогачинського району Херсонської області, запаси продуктивної вологи в паровому полі за п’ятирічного застосування системи «ноу-тілл» становили 105,8 мм, тоді як за традиційної системи — 77,7 мм.
Чорний пар істотно впливає не лише на гідрологічний режим грунту, а й на його фітосанітарний стан. Отже, у посівах пшениці озимої найменшу кількість бур’янів спостерігають по чорному пару, в 1,3–1,6 раза більша їхня кількість після гороху і в 2,5–3,4 раза — після інших попередників. Подібно до цього змінювалась забур’яненість і в посівах наступних за пшеницею озимою культур — ячменю та соняшнику.
Попередники також впливають і на видовий склад бур’янів. Так, у наших дослідах у посівах пшениці озимої по чорному пару найбільшу частку — 40–42% становили зимуючі бур’яни, втім після інших попередників їхня частка зменшувалась до 20–32%.
   За інтенсивного обробітку грунту весною в полі чорного пару швидко активізуються біологічні процеси, нагромаджується велика кількість нітратного азоту внаслідок мінералізації органічних речовин. Це значно покращує поживний режим пшениці озимої.
Отже, дані експериментів ІЗЗ НААН  свідчать, що в нинішніх умовах ведення землеробства у Південному Степу чорний пар є стабілізуючим фактором виробництва зерна пшениці озимої і тому його необхідно ефективно використовувати. За нашими розрахунками, частка чорного пару в структурі посівних площ господарств Південного Степу, які спеціалізуються на виробництві зерна, має становити 17–20% залежно від конкретних грунтово-кліматичних та організаційно-господарських умов.

Інтерв'ю
экспорт
Після підписання Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою українські аграрії отримали шанс вийти на канадський ринок. Втім, позитивний ефект буде відчутним не відразу. 
Змінити своє життя та переїхати за кордон, до Європи, мріє зараз чи не кожен українець. Про те, чи настільки позитивним є цей досвід та яким чином будувати свою аграрну стратегію, аби завоювати

1
0