Був, є і завжди буде Інституту захисту рослин Української академії аграрних наук — 60!

Є така професія — Батьківщину захищати”, — таким, кажучи сучасною мовою, слоганом користувалися радянські ЗМІ, розповідаючи про армійські трудові будні. Втім, захистом Батьківщини займаються не лише військові. Власне, практично кожен із нас на своєму місці вносить свою частку в економічну, продовольчу, екологічну, інформаційну безпеку України. Захисники рослин покликані відповідати на більшість із перелічених вище викликів сьогодення. Інститут захисту рослин УААН відзначив своє 60-річчя — діамантовий ювілей. Шлях, який пройшов провідний науковий заклад України з проблем захисту рослин, не був устелений лише трояндами. Але своє основне завдання — успішну боротьбу з бур’янами, шкідниками й хворобами і, якщо дивитися ширше, забезпечення врожаю та слави України як хлібного кошика Європи — різні покоління науковців інституту завжди виконували на “відмінно”.
Нині до структури Інституту захисту рослин УААН входять 17 наукових підрозділів. Йому підпорядковані: Дослідна станція з карантину винограду і плодових культур, Закарпатський територіальний відділ карантину рослин та експериментальна база “Олександрія”. Якщо охарактеризувати цю наукову установу одним прикметником, то одразу спадає на думку слово “сучасний”. Чому так? А бодай тому, що, на відміну від багатьох наукових інститутів, які входять у систему різних академій, тут є сучасне обладнання, молодіжне кадрове “підживлення”, конкурс в аспірантуру тощо. Директор ІЗР УААН Віталій Федоренко зізнається, що, на щастя, не знає, що таке “криза”. “Криза? — перепитує Віталій Петрович. — А що це таке? У нас кризи ніби й не було. Криза перших років незалежності у деяких інститутах, певно, була пов’язана з тим, що чимало інститутів, певною мірою, були штучно створеними під якусь модну на той час і в тій державі проблему. А проблема захисту рослин як така завжди актуальна й не залежить від примх моди. Саме захист рослин — головна складова будь-якої технології вирощування сільгоспкультур. Від його надійності залежить одержання врожаю. Тому Інститут захисту рослин — це не данина моді. Він був, є і завжди буде. Кожен час висуває нові проблеми у цій царині. Скажімо, вирішили надзвичайно складне питання із сараною, актуалізувалася проблема із довгоносиком, опісля почав дошкуляти західний кукурудзяний жук, надалі — бактеріальний опік плодових або спалах чисельності звичайного бурякового довгоносика. Сьогодні через різні причини — як пов’язані з діяльністю людини, так і не пов’язані — з’являється багато нових шкідників, які раніше належали до розряду виду. Повсякчас іде випробування засобів захисту рослин. І наш інститут, безумовно, є лідером у цьому плані, оскільки ми координуємо роботу 33 науково-дослідних закладів і проводимо випробування абсолютно всіх препаратів. Якщо виникає певна проблема, ми в змозі оперативно запропонувати шляхи її розв’язання. Тож ми тримаємо руку на пульсі проблем. Це водночас допомагає нам існувати за сучасних умов. Ми жодного разу не затримали зарплати, маємо тепло, світло, бензин. Звісно, не можу сказати, що умови роботи в нас ідеальні, але в дечому ми випереджаємо інші академічні установи. Найголовніше, чим ми пишаємося, — це наш неабиякий кадровий потенціал. У нас працюють два академіки (кожен із них, до речі, кількох академій наук, у тому числі й зарубіжних), 3 члени-кореспонденти, 8 докторів і 40 кандидатів наук, талановита молодь. Конкурс в аспірантуру — 4–6 осіб на місце. Повсякчас купуємо нове обладнання, мікроскопи, комп’ютери, транспортні засоби. Ми плідно співпрацюємо з інститутами агропромислового виробництва, з іншими науковими установами й, звичайно, з фірмами — виробниками засобів захисту рослин”.
У складі інституту чимало різнопланових підрозділів. Деякі з них було створено кілька років тому. Зокрема, відділ інтегрованого захисту сільськогосподарських культур, очолює його безпосередньо директор інституту. До його складу входять лабораторії ентомології, фітопатології та гербології. У 2003 році на базі сектору акарології народилася лабораторія захисту плодових культур від шкідників. У 2004 році розпочав діяльність сектор екологічної генетики рослин. Є серед підрозділів і такі, що працюють уже кількадесят років. Зокрема, лабораторії імунітету сільськогосподарських рослин до збудників хвороб, стійкості сільськогосподарських культур проти шкідників, токсикології пестицидів, аналітичної хімії пестицидів, лабораторії, що входять до відділу екології і технології застосування ентомофагів та біологічно активних речовин — мікробіологічного методу захисту рослин і застосування ентомофагів (створена на базі лабораторії хижих і паразитичних комах, заснованої під час створення інституту), лабораторія гематології, прогнозів, відділи державних випробувань та технології застосування пестицидів, а також карантину рослин тощо. Час висуває свої вимоги, тому наукові підрозділи інституту постійно реформують, виокремлюючи відділи, лабораторії та сектори. Багато з них є унікальними для України. Й усі без винятку мають заслужений авторитет у міжнародних наукових колах.
У половині листопада Інститут захисту рослин радо приймав учасників міжнародної науково-практичної конференції “Інтегрований захист рослин. Проблеми та перспективи”. Захід було присвячено 60-річчю інституту. Його пошанували своєю присутністю провідні фахівці в галузі захисту рослин із Польщі, Білорусі, Німеччини, Російської Федерації, Молдови. Обмін досвідом, спільні проекти, круглий стіл, на якому вирішували проблеми вірусних захворювань рослин і, зокрема, злакових. Тішить той факт, що зарубіжні науковці високо оцінили рівень підготовки вітчизняних фахівців. Власне, основним підсумком конференції якраз і можна назвати міжнародне визнання Інституту захисту рослин УААН. Проте серед кількасот осіб, що прибули на конференцію, було й чимало представників української науки. Віталій Петрович пишається тим, що в Україні налагоджено плідну співпрацю науковців-практиків і представників фундаментальної науки. Свідчення того — нещодавно видана праця, присвячена твердокрилим родини чорнотілок, значна кількість видів яких є шкідниками сільськогосподарських культур. Це — продукт наукової співпраці Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України та Інституту захисту рослин УААН. Спонсорську допомогу надала фірма “Август-Україна”. “Тісний контакт в Інституті захисту рослин налагоджено з вищими навчальними закладами, — підкреслює Віталій Петрович. — Насамперед, безумовно, з Національним аграрним університетом. Багато докторів, професорів ІЗР там викладають. Крім того, добра співпраця налагоджена в нас із Житомирською державною агроекологічною академією. Ми часто виїжджаємо туди, читаємо лекції, проводимо дослідження (адже регіон дуже цікавий), спільні заняття. Успішно триває співпраця з Уманським державним аграрним університетом, особливо з кафедрою захисту рослин. Дуже тісні контакти з Херсонським і Одеським аграрними університетами. Та плідна співпраця єднає нас не лише з аграрними навчальними закладами. У нас є угода про співпрацю з Національним університетом імені Тараса Шевченка, зокрема, проводимо спільні наукові дослідження з проблем вірусних захворювань”.
Рік, що минає, був доволі проблемним для агрономів українських агрофірм. Щоб виростити пристойний урожай, доводилося постійно тримати себе в тонусі, відбиваючи підступні атаки бур’янів, шкідників і хвороб. Ми запитали у Віталія Петровича: “Якими були особливості року щодо захисту рослин?”
“У році, що минає, різні області мали свій набір шкодочинних організмів. На заході України великою проблемою був західний кукурудзяний жук. На півдні з’явилася шипоноска соняшникова. Глобальна проблема для всієї України — амброзія полинолиста. Наприкінці листопада в нашому інституті відбулася дводенна науково-практична конференція “Наукове обгрунтування боротьби з амброзією полинолистою як карантинним організмом та небезпечним алергеном” із залученням провідних учених — ботаніків, систематиків, гербологів. Її учасниками були фахівці Головної державної інспекції з карантину рослин “Укрголовкарантин”, міністерств охорони здоров’я, екології, аграрної політики. Упродовж усього сезону виникало чимало локальних проблем: то спалах звичайного бурякового довгоносика, то ріпакового квіткоїда, сарани. Всі питання потрібно було оперативно вирішувати. Ми намагаємося прогнозувати ці ситуації, маємо контакти з інститутами агропромислового виробництва. У переддень нового року святкує свій 75-річний ювілей Українська академія аграрних наук. Це — наш флагман, і нашу роботу ми проводимо саме під її егідою. Це нам дає можливість координувати роботу всіх наших співвиконавців у різних наукових інститутах, у різних регіонах України. Наше існування можливе завдяки тому, що ми тісно співпрацюємо з нашими колегами, з якими в нас дружні стосунки. Нас об’єднує любов до землі, до нашої спільної праці. Зичу читачам “Пропозиції” у новому році міцного здоров’я, щастя, успіхів, усього найкращого. Працюватимемо разом і долатимемо всі перешкоди, адже в спільній праці — запорука всіх наших успіхів. Я пишаюся тим, що ми потрібні людям. Ми працюємо для людей і завжди йтимемо їм на допомогу. Якоюсь мірою ми, як медики, виконуємо клятву Гіппократа. Як на мене, із багатьох потрібних суспільству професій три заслуговують на особливу увагу й повагу: лікар, що лікує людину, ветеринар, який лікує тварин, і наша професія. Ми — люди, які лікують нашого зеленого друга — рослину — вічне джерело життя, творчості й усього сущого на землі”. Отже, є така професія — батьківщину захищати! Не заперечуєте?

Підготував
Олексій Рижков