Бізнесова привабливість племінного молочного скотарства

Підвищення закупівельної ціни на якісну молочну продукцію в Україні у контексті тенденцій світового аграрного ринку сприяло істотному зростанню інвестиційної привабливості галузі молочного скотарства.

Найбільша зацікавленість для вітчизняного бізнесу протягом останнього року сформувалася в частині племінного скотарства з огляду на істотне зростання попиту на племінний молодняк сучасних конкурентоспроможних молочних порід (голштинської, новостворених українських чорно-рябої, червоно-рябої, червоної молочних та ін.), який, за оцінками авторів, нині в кілька разів перевищує пропозицію на вітчизняному ринку племінних ресурсів. За останні три роки побільшало бізнесменів, які вкладають кошти в розвиток племінного молочного скотарства. Зокрема, створено 44 великі племінні господарства з високою концентрацією виробництва молока, річний обсяг якого становить 5948 тонн в розрахунку на одне агроформування. Середній надій у них — 5473 кг, в стаді — 1084 корови. Від реалізації племінного молодняку та молока одержано по 1677 грн прибутку в розрахунку на одну корову, рентабельність — 39,6 відсотка.
Попри дещо меншу концентрацію виробництва молока, рентабельність галузі забезпечили 606 племінних господарств, кожне з яких одержало в розрахунку на одну корову від реалізації молока й племінного молодняку прибуток у межах 104,3–2979,8 грн на корову за рік. Значний діапазон мінливості окупності поточних витрат пояснюється істотною диференціацією племінних господарств за продуктивністю корів (табл. 1).
Характерно, що розмір прибутку, одержаного від реалізації молока й племінного молодняку з розрахунку на одну корову, й рівень рентабельності племінного скотарства збільшуються зі зростанням річного надою до 7000–7499 кг молока. Підвищення середньорічної продуктивності корів до 7500 кг і більше супроводжується помітним зниженням загальної економічної ефективності (рентабельності). Це, на нашу думку, логічно пояснюється випереджаючим зростанням витрат на ветеринарне обслуговування (підтримання здоров’я тварин), здорожчанням кормів ретельніше збалансованих раціонів, зниженням відтворної здатності та тривалості господарського

Лінія 9242/9979. Нар. 17.5.1999. ГЧМ. ЧС43,8+АН6,2+ЧВГ50. Племзавод "Партизан". Лінія – Хеневе 1629391. Батько – М.Парамонт 5206117.

використання корів. Тобто додаткові витрати забезпечували збільшення прибутку та зростання рівня рентабельності доти, доки сума грошової виручки від реалізації додатково одержаної продукції перевищувала зрослі витрати ресурсів у грошовій формі на її отримання.
Отже, максимальна економічна ефективність використання племінних корів молочних і молочно-м’ясних порід України була досягнута раніше, ніж їхня максимальна технологічна ефективність — річний надій. За сучасних умов найвища економічна ефективність (рентабельність) досягається за середньорічного надою корів у племінних стадах у межах від 5000 до 7499 кг (рис. 1). Подальший генетичний і технологічний прогрес, можливо, спроможний зміщувати виявлений діапазон найвищої рентабельності на користь збільшення середньої продуктивності стад. Проте зазначений рівень середнього надою забезпечує максимальну ефективність поточних капіталовкладень, що є метою будь-якого бізнесу.
Аналогічну тенденцію зміни рівня рентабельності виробництва молока, залежно від продуктивності корів, ми виявили під час аналізу згрупованих даних на 100 найефективніших сільськогосподарських підприємствах Росії (рис. 2), в яких діапазон найвищої рентабельності визначають у межах середньорічного надою корів від 5000 до 7000 кг молока.
Отже, можна стверджувати, що оптимальний рівень продуктивності корів у племінних стадах молочних і молочно-м’ясних порід, які розводять не лише в Україні, перебуває в межах від 5000 до 7000–7500 кг. До такого висновку спонукає також практика країн Європи й світу з розвиненим молочним скотарством. Зокрема, в Нідерландах місцеві фермери вважають оптимальним річний надій від корови 7500 кг молока. За такого рівня продуктивності дійного стада можна раціонально використовувати корми власного виробництва. Оптимальними є й здоров’я тварин та період їхнього довічного використання.

Встановлено також помітний зв’язок між рівнем рентабельності й кількістю поголів’я в племінних стадах (табл. 2). Зі збільшенням кількості корів у стаді зростають їхня продуктивність і концентрація виробництва молока в розрахунку на одне господарство. Зазначені

Рослая 21537/510. Нар. 26.10.1998. ГЧМ. ЧС4,4+АН20,6+ЧВГ75. Племзавод "Широкоє". Лінія – Чіфа 1427381. Батько – Монітас 21414.

чинники позитивно впливають на суму одержаного прибутку від реалізації молока й племінного молодняку, що зумовило підвищення рівня рентабельності. Рентабельність племінних господарств із розведення молочних і молочно-м’ясних порід сягає достатньо високого рівня тоді, коли поголів’я налічує понад 300 корів без перестороги її зниження в разі розширення стада до 1000 і більше корів (рис. 3).
Отже, спостерігається позитивна закономірність підвищення ефективності за зростання концентрації виробництва й реалізації продукції в одному господарстві на основі збільшення поголів’я корів та підвищення їхньої продуктивності. Зумовлено це двома чинниками. Племінні господарства з більшою концентрацією виробництва молока мають нижчу собівартість і на 15–25% вищі ціни за реалізацію продукції.
Результати досліджень, а також практика ведення молочного скотарства в США, де в 2003 році третина виробленого молока надійшла від ферм із поголів’ям 500 корів і більше, спростовує твердження окремих науковців про те, що перспективним у подальшому є розвиток міні-ферм із поголів’ям від 10 до 50 корів. Роздрібнення стад племінних корів, що відбулося за останні роки через руйнування цілісності майнових та земельних комплексів окремих племінних господарств, завдало значної шкоди селекції. Адже поліпшення господарсько корисних ознак великої рогатої худоби на засадах великомасштабної селекції можливе за наявності в племінному господарстві не менше 350–400 корів.
Слід зазначити, що різна наявність корів на фермах і комплексах впливає, головним чином, на зниження затрат праці й розміру капітальних вкладень із розрахунку на 1 ц молока. Наприклад, збільшення поголів’я корів із 400 до 800 корів зумовлює зменшення наведених витрат на 9–14%, а на комплексах, де утримують близько 1200 корів, — на 14–21%. У господарствах, де доглядають 1600 і 2000 корів, темпи зниження наведених витрат сповільнюються.
На підставі узагальнення вітчизняного й зарубіжного досвіду рентабельного ведення племінного молочного скотарства на основі практичного використання сучасних знань із біології, генетики, селекції, зоотехнії, технології утримання й годівлі великої рогатої худоби; організації та економіки племінної справи, менеджменту й маркетингу з урахуванням дії об’єктивних законів спеціалізації; концентрації та кооперування переважна більшість представників аграрної економічної та зоотехнічної науки й спеціалістів-практиків переконана в тому, що безальтернативним шляхом розвитку молочного скотарства України в умовах інтеграції цієї галузі в світову економічну систему є виробництво молока у великих господарствах із подальшою переробкою на потужних промислових підприємствах.

Ю. Полупан,
канд. с.-г. наук
П. Шаран,
канд. економ. наук,
ІРГТ УААН