Спецможливості
Аналітика

Бізнес на ягодах: ягідний бум триває

16.05.2017
16053
Бізнес на ягодах: ягідний бум триває фото, ілюстрація

Ос­танніми ро­ка­ми Ук­раїна пе­ре­жи­ває ягідний бум. Зро­с­та­ють площі, на­си­­чується ри­нок, на­ла­го­д­жується ек­с­порт, на­сам­пе­ред у Євро­пу. Ви­ро­щу­ван­ня найбільш тра­диційних для Ук­раї­ни ягід че­рез се­зон­не пе­ре­ви­роб­ництво, ство­ре­не, перш за все, дрібни­ми ви­роб­ни­ка­ми, пе­ре­тво­ри­ли­ся з ви­со­ко­при­бут­ко­во­го на ледь не збит­ко­ве. Але це не зу­пи­няє ягідно­го бу­му. Ад­же ри­нок, зо­к­ре­ма, євро­пейсь­кий, по­ро­д­жує по­пит на все нові, ще вчо­ра ек­зо­тичні, а сьо­годні при­сутні скрізь, яго­ди, що за­ли­ша­ють­ся ви­со­ко­при­бут­кові. І, як спо­діва­ють­ся де­які учас­ни­ки рин­ку, за­ли­ша­ти­муть­ся та­ки­ми пев­ний період. Важ­ли­вим фак­то­ром є й де­валь­вація гривні, що пе­ре­тво­ри­ла ук­раїнську роб­си­лу на най­де­шев­шу в Європі.
 

Май­же мільйон з двох гек­тарів

По­за­торік до па­на Ми­ко­ли (ім’я зміне­не) на­гря­ну­ла по­дат­ко­ва пе­ре­вір­ка. По­датківці з’ясо­ву­ва­ли, за що це підприємство з за­мо­ро­жу­ван­ня, яке во­ни пе­ревіря­ли, ви­пла­ти­ло, як вип­ли­ва­ло з до­ку­ментів, пе­ресічно­му се­ля­ни­нові — не фер­ме­ру й не ФОПівцю,

800 тис. грн. Про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су до­ве­ло­ся па­нові Ми­колі до­во­ди­ти, що на 2 га влас­но­го підсоб­но­го гос­по­дар­ст­ва він ви­ро­с­тив 40 т ма­ли­ни, яку про­дав по 20 грн/кг. Після чо­го, щоб уже ніко­ли не пе­ре­жи­ти подібно­го, за­реєст­ру­вав­ся як ФОП.

«У нашій об­ласті се­лян, які на осо­би­с­тих підсоб­них гос­по­дар­ст­вах на пло­щах від 15 со­ток до 2 га ви­ро­щу­ють яго­ди, — ти­сячі, — ствер­д­жує го­ло­ва Асо­ціації фер­мерів Луць­ко­го рай­о­ну Олег Га­ла­сун. — Тільки ма­ли­ни в них, на мою дум­ку, — що­най­мен­ше 400 га». Офіційна ж ста­ти­с­ти­ка дає по­каз­ник у 30 га на об­ласть, зо­се­ре­д­же­них в од­­но­му гос­по­дарстві.

Дрібні ви­роб­ни­ки найш­вид­ше зре­а­гу­ва­ли на зро­с­тан­ня цін та по­пи­ту на ма­ли­ну, що спо­с­теріга­ло­ся ос­танніми ро­ка­ми. «У 2012–2015 рр. ціни на ма­ли­ну зро­с­та­ли з кож­ним ро­ком», — го­во­рить аналітик пло­до­ово­че­во­го рин­ку Те­тя­на Ге­ть­ман.

Гур­то­ва ціна на по­лу­ни­цю з по­ля ста­но­вить 16–18 грн/кг, як і 10 років то­му, ко­ли до­лар ко­ш­ту­вав 5 грн

Вод­но­час за­ро­би­ти на ма­лині праг­нуть й аг­рофірми. На­при­клад, од­на з та­ких на Харків­щині в до­ва­жок май­же до 5000 га по­льо­вих куль­тур, 100 га са­ду і 25 га по­лу­ниці са­до­вої ви­са­ди­ла 7 га ма­ли­ни. Яго­да нерідко бу­ває ви­со­ко­рен­та­бель­ним до­важ­ком до ос­нов­ної про­дук­ції в гос­подар­ст­вах, що спеціалізу­ють­ся на ви­ро­щу­ванні по­льо­вих куль­тур або овочів так зва­но­го бор­що­во­го на­бо­ру. Ще більші мас­шта­би план­тацій у спе­ціа­лі­­зо­ва­них ягідних гос­по­дар­ст­вах, що з ча­сом роз­ши­рю­ва­ли асор­ти­мент. На­при­клад, в од­но­му з ягідних гос­по­дарств на Жи­то­мир­щині, де всі 100 га відве­дені під яго­ди, ма­ли­на (20 га) по­сідає дру­ге місце після ло­хи­ни (35 га).

Ос­нов­ним драй­ве­ром рин­ку ма­ли­ни ста­ли за­мо­ро­жу­вальні підприємства, які ек­с­пор­ту­ють за­мо­ро­же­ну яго­ду в країни ЄС. За­мо­ро­же­ну — то­му, що термін збе­ріган­ня в ма­ли­ни та­кий ко­рот­кий, що во­зи­ти свіжу яго­ду Євро­пою, навіть охо­ло­д­же­ну, май­же не­ре­аль­но — ну хіба що з Західної Ук­раїни в Польщу. Знач­ним сти­му­лом по­пи­ту на ук­раїнську ма­ли­ну са­ме по­за­торік, ко­ли ціни до­сяг­ли мак­си­му­му, як виз­нає Те­тя­на Ге­ть­ман, бу­ла по­су­ха в Сер­бії та Польщі (в ос­тан­ній, на­при­клад, Вісла обміліла до не­ба­че­но­го ще з ХVІІІ ст. рівня), які ра­зом за­без­пе­чу­ють 30% світо­во­го ви­роб­ництва ма­ли­ни і 50% світо­во­го ек­с­пор­ту за­мо­ро­же­ної яго­ди. Не­до­от­ри­мав­ши си­ро­ви­ну з цих країн, за­мо­ро­жу­валь­ни­ки та гур­тові по­ста­чаль­ни­ки ки­ну­ли­ся ску­по­ву­ва­ти ук­раїнську яго­ду. За за­мо­ро­же­ну го­тові бу­ли пла­ти­ти 2,5–3 євро/кг, а свіжу прий­ма­ли по 22–30 грн/кг від гос­по­дарств і що­най­мен­ше по 18 грн/кг від на­се­лен­ня.

Си­ту­аційний ажіотаж­ний по­пит, а з ним і ціно­вий мак­си­мум, за­ли­ши­ли­ся в ми­ну­ло­му. Од­нак за­галь­ний по­пит на ма­ли­ну про­дов­жує зро­ста­ти. «На світо­во­му рин­ку зберігається дефіцит за­мо­ро­же­ної ма­ли­ни, — роз­повідає Те­тя­на Ге­ть­ман. — Й ос­нов­ни­ми імпор­те­ра­ми ви­с­ту­па­ють Німеч­чи­на, Франція, Бель­гія, Австрія». Це вже ви­ве­ло Ук­раїну на шо­с­те місце в світі за ви­роб­ництвом ма­ли­ни. Та й ціни не па­да­ють. Торік во­ни ста­но­ви­ли 24–28 грн/кг на літню яго­ду, а на ре­мон­тант­ну — від 15 грн/кг у на­се­лен­ня до 25 грн/кг від гос­по­дарств. І нинішньо­го ро­ку, як вва­жає ек­с­перт фір­ми «Фру­Тек» Олег Бо­сий, по­при по­даль­ше збільшен­ня площ, рин­ку ма­ли­ни не за­гро­жує пе­ре­ви­роб­ництво на кшталт то­го, що по­пе­редніми ро­ка­ми вра­зи­ло сег­мен­ти тра­диційніших ягід — по­лу­ниці та смо­ро­ди­ни.

Уже є пе­ре­на­си­чені сег­мен­ти

«Гур­то­ва ціна на по­лу­ни­цю з по­ля ста­но­вить 16–18 грн/кг, як і 10 років то­му, ко­ли до­лар ко­ш­ту­вав 5 грн», — скар­жать­ся ве­ликі ви­роб­ни­ки. Тож ек­с­пер­ти го­во­рять про пе­ре­на­си­чен­ня рин­ку, а ви­роб­ни­ки за­зви­чай не на­са­д­жу­ють но­вих план­тацій на місці ста­рих.

Що­прав­да, цьо­горіч, як вва­жає Олег Бо­сий, зни­жен­ня ціни на по­лу­ни­цю змі­нить­ся зро­с­тан­ням. Ад­же 2016-го був виз­на­че­ний дефіцит якісної свіжої яго­ди для рин­ку. Хо­ча вод­но­час дрібної про­дукції зі ста­рих план­тацій, при­дат­ної хіба що для пе­ре­роб­ки, бу­ло більш ніж до­стат­ньо. То­му й про­бу­ва­ли про­да­ва­ти та­ку свіжу яго­ду на рин­ку за дем­пінго­вою ціною.

Олег Босий, експерт фірми "ФруТек"

А смо­ро­ди­на ста­ла най­я­с­кравішим при­кла­дом швид­ко­го пе­ре­на­си­чен­ня рин­ку. «Кілька років то­му смо­ро­ди­ну за­би­ра­ли з по­ля по 25 грн/кг, ко­ли євро ко­ш­ту­вав 11 грн», — зга­дує Олег Бо­сий. Уже по­за­торік яго­да з по­ля бу­ла по 15–18 грн за кур­су євро май­же 30 грн, а де­які гос­по­дар­ст­ва Західної Ук­раїни відда­ва­ли й по 12 грн/кг. «Смо­ро­ди­на — де­ше­ва куль­ту­ра з точ­ки зо­ру по­чат­ко­вих інве­с­тицій, до то­го ж од­на з не­ба­га­ть­ох, які мож­на ви­ро­щу­ва­ти й без по­ли­ву», — по­яс­нює Олег Бо­сий. То­му ви­роб­ни­ки роз­ши­ри­ли план­тації: тільки в сільгосп­підпри­ємст­вах за 2011–2015 рр. площі зрос­ли від 2200 до 2700 га. Та­кож, за оцінка­ми офіційної ста­ти­с­ти­ки, 3000 га роз­та­шо­вані в до­мо­го­с­по­дар­ст­вах.

Утім ре­зер­ви з на­ро­щу­ван­ня ефек­тив­ності є навіть у ви­роб­ництві най­по­ши­реніших ягідних куль­тур. «Пе­ре­ви­роб­ництво по­лу­ниці са­до­вої справді спо­с­терігається, але тільки в червні, — за­пев­няє Во­ло­ди­мир Гу­цол, влас­ник не­ве­ли­кої ягідної фер­ми не­по­далік Києва. — Більшість площ мо­го гос­по­дар­ст­ва відве­де­на під ре­мон­тантні сор­ти, у яких пло­до­но­шен­ня роз­тяг­ну­те

до пер­ших за­мо­розків, а єди­ний літній сорт — до­сить пізній Га­ля Чіф. У ре­зуль­таті я за ли­пень, ко­ли ціни на по­лу­ни­цю са­до­ву де­що зро­с­та­ють, за­роб­ляю стільки ж, як за всі інші місяці».

Інший на­прям ви­роб­ництва по­лу­ниці са­до­вої, де вба­ча­ють чи­ма­лий по­тенціал — ек­с­порт. «Ук­раїна посідає сьо­ме місце в Європі за об­ся­га­ми ви­ро­щу­ван­ня цієї яго­ди, — на­га­дує Те­тя­на Ге­ть­ман. — Ми ви­ро­щуємо 70 тис. т на рік». За цим по­каз­ни­ком Ук­раїну мож­на порівня­ти з Грецією, яка ви­ро­щує 80 тис. т. А от за ек­с­пор­том нам до Греції ще да­ле­ко: як­що ця країна ек­с­пор­тує 20 тис. т по­лу­ниці са­до­вої на рік, то ми — всьо­го 1 тис. т.

А ще в не­до­роз­ви­не­ності інфра­с­т­рук­ту­ри, а са­ме — в не­до­статній за­без­пе­че­ності хо­ло­диль­ни­ка­ми, що охо­ло­д­жу­ва­ли б яго­ду відра­зу після зби­ран­ня. І у відсут­ності ек­с­порт­ної логісти­ки, тоб­то фор­му­ван­ня од­норідних ав­то­мобільних партій. Як вихід про­по­ну­ють ви­ро­щу­ван­ня ор­ганічної яго­ди, але ос­тан­ня має ще мен­ший термін збе­ріган­ня. Тож за­ли­шає­ть­ся од­не — ек­с­порт за­мо­ро­же­ної яго­ди, як зви­чай­ної, так і ор­ганічної. А тут ще од­на пе­ре­шко­да: за­мо­ро­жу­валь­ни­ки хо­чуть от­­ри­ма­ти якість яго­ди май­же та­ку, яку ви­ма­гає ри­нок свіжої про­дукції, при цьо­му не го­тові пла­ти­ти стільки ж, як і пе­ре­куп­ни­ки для ре­алізації на цьо­му рин­ку, а тим більше — су­пер­мар­ке­ти.

По­даль­ший роз­ви­ток ви­роб­ництва смо­ро­ди­ни теж мож­ли­вий. Не­дар­ма ж Ук­раїна — од­на з не­ба­га­ть­ох країн, де площі під нею рос­туть, у той час у світі — ско­ро­чу­ють­ся в се­ред­нь­о­му на 1% щорічно. Але пер­спек­ти­ва є у план­тацій пло­щею не менш як 10 га — де мо­же оку­пи­ти­ся зби­раль­ний ком­байн, і з уро­жайністю не менш як 7–8 т/га. Смо­ро­ди­на — яго­да унікаль­на че­рез те, що 80% уро­жаю над­хо­дить на пе­ре­роб­ку. А за якістю ви­мо­гам пе­ре­роб­ників відпо­відає навіть яго­да ком­бай­но­во­го зби­ран­ня. Тоді як по­купці для свіжо­го рин­ку про­сять яго­ду руч­но­го зби­ран­ня, і не тільки смо­ро­ди­ну. А для ком­бай­но­во­го зби­ран­ня, як по­ка­зує досвід вітчиз­ня­них ви­роб­ників, кра­ще підхо­дять спе­ціальні сор­ти, ви­нят­ко­во іно­земні. «У вітчиз­ня­них пло­до­но­шен­ня роз­тяг­ну­те, то­му знач­ну ча­с­ти­ну яго­ди до­во­дить­ся зби­ра­ти зе­ле­ною і потім відсор­то­ву­ва­ти», — по­яс­нює Іван Кли­коць­кий, ди­рек­тор ФГ «Со­няч­на на­со­ло­да» (Го­ро­доць­кий р-н Львівської обл.), яке має 100-гек­тар­ну смо­ро­ди­но­ву план­тацію. Та й фор­ма кущів не ду­же підхо­дить для ком­бай­но­во­го зби­ран­ня.

А от влас­ни­ки не­ве­ли­ких план­тацій, а та­кож ті, де з-під ком­бай­на зби­ра­ти­муть усь­о­го по 3–4 т/га, як вва­жає Олег Бо­сий, уже цьо­горіч поч­нуть кор­чу­ва­ти смо­ро­ди­ну.

Учо­раш­ня ек­зо­ти­ка, що «ви­би­ла­ся» в ліде­ри

Зни­жен­ня цін на тра­диційні яго­ди спо­ну­кає ви­роб­ників до ос­воєння менш по­ши­ре­них куль­тур, ба­га­то з яких за­ли­ша­ють­ся ек­зо­тич­ни­ми для пе­ресічно­го спо­жи­ва­ча. Де­які з цих ягід швид­ко по­ши­рю­ють­ся, по­сту­по­во пе­ре­хо­дя­чи з роз­ря­ду ек­зо­тич­них до роз­ря­ду до­сить по­пу­ляр­них. Най­я­с­кравіший при­клад — ло­хи­на, що ста­ла по­пу­ляр­ною в Ук­раїні 10 років то­му. Торік площі під цією яго­дою зрос­ли відра­зу на 40% і пе­ре­ви­щи­ли 1000 га. Це навіть тро­хи більше, ніж ма­ли­ни, тоб­то за пло­щею ко­мерційних на­са­д­жень ло­хи­на вий­ш­ла на третє міс­це після смо­ро­ди­ни та по­лу­ниці са­до­вої. «Я не зди­ву­ю­ся, як­що че­рез п’ять років ло­хи­на вий­де на дру­ге місце, обійшов­ши по­лу­ни­цю са­до­ву», — до­дає Олег Бо­сий.

При­чин та­ко­го по­ши­рен­ня ло­хи­ни декілька. Та го­ло­вна — ви­со­ка до­ход­ність. У 2012–2013 рр. ціна ре­алізації ук­раїнської ло­хи­ни в роз­пал се­зо­ну ста­но­ви­ла 6 євро/кг. Потім по­де­шев­ша­ла — до 3 євро торік, але це все од­но в ра­зи до­рож­че за тра­диційніші яго­ди. А пер­ший уро­жай спро­ду­ють по 250–400 грн/кг із гос­по­дар­ст­ва!

На­далі ціна, як очіку­ють, па­да­ти­ме, але знач­но повільніше, ніж на смо­ро­ди­ну чи по­лу­ни­цю. Ки­ну­ти­ся всім у цей сег­мент за­ва­жа­ють особ­ли­вості куль­ту­ри. Ло­хи­на ви­ма­гає спе­цифічної тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня, не­до­ступ­ної пер­шо­му-ліпшо­му дач­ни­ку, і знач­них вкла­день. Че­рез те, що яго­да ви­ма­гає кис­ло­го ґрун­ту, до­во­дить­ся ко­па­ти під са­д­жан­ці гли­бо­кі тран­шеї, які за­си­па­ють тор­фом із до­да­ван­ням тир­си. А потім підкис­лю­ють за до­по­мо­гою вне­сен­ня спеціаль­них до­б­рив і слаб­ко­го роз­чи­ну ор­то­фо­с­фор­ної або азот­ної кис­лот, що по­да­ють­ся че­рез си­с­те­му крап­лин­но­го зро­шен­ня. Че­рез до­рож­не­чу са­див­но­го ма­теріалу, яко­го в Ук­раїні ви­роб­ля­ють ду­же ма­ло, по­чат­­­кові інве­с­тиції ста­нов­лять 10-20 тис. євро/га. Й оку­по­ву­ють­ся во­ни дов­го, бо кущ-дов­го­жи­тель (пер­ша у світі ко­мерційна план­тація, якій 100 років, досі пло­до­но­сить!) дов­го вхо­дить у пло­до­но­шен­ня. Пер­ший, не­ве­ли­кий, уро­жай ло­хи­на дає на дру­гий рік, а в по­в­не пло­до­но­шен­ня вхо­дить на п’ятий-сьо­мий.

До­дає по­пу­ляр­ності ло­хині й те, що во­на найбільш леж­ка се­ред усіх м’яких ягід: навіть не­о­хо­ло­д­же­на зберігається по­над тиж­день, охо­ло­д­же­на відра­зу після зби­ран­ня — до трьох місяців, а в РГС — до півро­ку. Це дає змо­гу ек­с­пор­ту­ва­ти ло­хи­ну, на відміну від інших ягід, не тільки в за­мо­ро­же­но­му ви­гляді, а ук­раїнським ви­роб­ни­кам — орієнту­ва­ти­ся на ек­с­порт. І він швид­ко зро­с­тає: так, як­що 2014 ро­ку ек­с­пор­ту­ва­ли 62 т свіжої ло­хи­ни, то торік — 1366 т. При­чо­му до Росії (яс­на річ, че­рез Біло­русь) поїха­ло ли­ше менш як тре­ти­на ек­с­пор­ту (380 т), ре­ш­та ж — до країн ЄС та Швей­­царії.

Тож за­раз в Ук­раїні за­кла­да­ють де­сят­ки план­тацій пло­щею від 5 до 100 га на до­да­ток до тих гос­по­дарств, які вже пра­цю­ють. Се­ред ос­танніх ліди­рує «Бе­тек» на Жи­то­мир­щині, що зі своїми 280 га є чи не найбільшим ви­­роб­ни­ком ло­хи­ни в Європі. «Про­тя­гом на­ступ­них трьох-п’яти років площі під ло­хи­ною в Ук­раїні зро­ста­ти­муть на 15–20% що­ро­ку», — вва­жає Олег Бо­сий. По­я­­ва не­ве­ли­ких план­­тацій (до 10 га) спри­я­ти­ме зни­жен­ню ціни на внут­рішньо­му рин­ку, а більші за пло­щею про­ек­ти на­ма­га­ти­муть­ся ек­с­пор­ту­ва­ти свіжу яго­ду (що на прак­тиці не­мож­ли­во без сер­тифіка­ту GlobalGAP, який на­разі має тільки один ви­роб­ник ло­хи­ни в Ук­раїні), а та­кож поч­нуть ви­ро­щу­ва­ти на пе­ре­роб­ку яго­ду, яку мож­на зби­ра­ти ком­бай­ном.

Нішеві куль­ту­ри

Тим ча­сом зро­с­та­ють площі й під інши­ми ма­ло­по­ши­ре­ни­ми ягідни­ми куль­ту­ра­ми. З’яв­ля­ють­ся ко­мерційні на­са­д­жен­ня та­ких тра­диційних для Ук­раїни ягід, як ожи­на, аґрус та чер­во­на порічка. Од­нак це — нішеві куль­ту­ри, які ви­ро­щу­ють до­сить ве­ликі ягідні гос­по­дар­ст­ва, аби роз­ши­ри­ти асор­ти­мент на про­хан­ня ве­ли­ких по­купців (роз­дріб­них ме­реж або пе­ре­роб­ників). Не­три­ва­лий період пло­до­но­шен­ня у та­ких куль­тур, як аґрус чи порічка, та спе­ци­фіч­ність про­дук­ту ро­бить ці куль­ту­ри ли­ше до­важ­ком до ос­нов­но­го асор­ти­мен­ту. На­при­клад, фірма «Ада­на-3» на Чер­ка­щині пла­нує ви­ро­щу­ва­ти 100 га по­лу­ниці са­до­вої, 13 га ло­хи­ни та 5 га ожи­ни.

На підході й зовсім ек­зо­тичні яго­ди, ри­нок яких пе­ре­бу­ває ще в тій стадії, що й ри­нок ло­хи­ни кілька років то­му. Найбільший по­тенціал се­ред них за­ступ­ник ди­рек­то­ра з на­уко­вої ро­бо­ти Інсти­ту­ту садівництва НА­АНУ Олек­сандр Яре­щен­ко вба­чає в жи­мо­лості. Ця яго­да з’яви­ла­ся в Ук­раїні близь­ко 20 років то­му, а років три-чо­ти­ри то­му за­кла­дені перші про­мис­лові план­тації, пло­щу яких оціню­ють уже при­близ­но в 80 га. Олек­сандр Яре­щен­ко звер­тає ува­гу вітчиз­ня­них аг­раріїв на Поль­щу, де за ос­танні 10 років пло­ща під жи­мо­ло­с­тю зрос­ла в 30 разів — від 100 до 3000 га. «По­ля­ки ви­са­д­жу­ють жи­мо­лость на місце ви­кор­чу­ва­ної смо­ро­ди­ни, пло­ща під якою сво­го ча­су до­сяг­ла 15 тис. га, що спри­чи­ни­ло пе­ре­ви­роб­ництво», — по­яс­нює Олек­сандр Яре­щен­ко. Без­за­пе­реч­ни­ми пе­ре­ва­га­ми жи­мо­лості є ран­ній строк дозрі­ван­ня (це пер­ша яго­да на рин­ку, що з’яв­ляється на­прикінці трав­ня — по­лу­ни­ця са­до­ва, й та тоді до­ступ­на тільки з за­кри­то­го ґрун­ту), не­пе­ре­вер­ше­на мо­ро­зо­стій­кість (до -45°С і навіть цвіт ви­т­ри­мує мо­ро­зи до -8°С) та до­сить ви­сокі ціни. Так, у Польщі яго­ду з план­тації в пе­ре­ра­хун­ку на на­шу ва­лю­ту про­да­ють по 70–100 грн/кг. «Жи­мо­лость до­б­ре до­­пов­нює план­тацію смо­ро­ди­ни або заміняє її, оскільки тех­но­логії в чо­мусь подібні, де­які сор­ти навіть мож­на зби­ра­ти ком­бай­ном для смо­ро­ди­ни», — роз­повідає Олек­сандр Яре­щен­ко. А Во­ло­ди­мир Гу­цол жи­мо­ло­с­тю до­пов­нив план­тацію ло­хи­ни, ви­са­див­ши її з та­ки­ми са­ми­ми міжряд­дя­ми. Подібним до­пов­нен­ням до по­лу­ниці са­до­вої мо­же ста­ти по­лу­ни­ця альпійська чи без­ву­са. Та­кож на­уко­вець вва­жає пер­спек­тив­ни­ми з точ­ки зо­ру про­мис­ло­во­го ви­ро­щу­ван­ня такі яго­ди, як аро­нія та ірга ка­­надсь­ка. Зроб­ле­но перші кро­ки що­до за­про­ва­д­жен­ня в Ук­раїні про­мис­ло­во­го ви­ро­щу­ван­ня жу­рав­ли­ни круп­ноплідної, ак­тинідії та обліпи­хи.

Ук­раїнська яго­да: що далі?

Ягідний бум в Ук­раїні зу­мов­ле­ний не ли­ше на­явністю вільних рин­ко­вих ніш, а й кон’юнк­ту­рою світо­во­го рин­ку. «За п’ять років м’які яго­ди пе­ре­ста­ли бу­ти ло­каль­ним про­дук­том, — за­зна­чає Те­тя­на Ге­ть­ман. — За­раз об­ся­ги світо­вої торгівлі м’яки­ми яго­да­ми що­річ­но зро­с­та­ють на 15–20%». І нещо­дав­ня де­валь­ва­ція, яка зни­зи­ла оп­ла­ту праці в Ук­раїні до най­ниж­чо­го рівня в Європі, зро­би­ла на­шу яго­ду по­тенційно ду­же кон­ку­рен­тоз­дат­ною на світо­во­му рин­ку. Ад­же, по­при по­ши­рен­ня ком­байнів і роз­­роб­ку зразків ро­ботів-зби­рачів, усі на­ма­га­ють­ся зби­ра­ти яго­ду вруч­ну. Ма­­­­­­ло то­го, що зібра­на ком­бай­ном яго­да по­ки що при­дат­на ли­ше для пе­ре­роб­ки, та й у за­мо­ро­жу­валь­ників, на­при­клад, ви­мо­ги до якості, май­же такі самі, як і в рин­ку свіжої про­дукції. То ще й ком­бай­­но­ве зби­ран­ня, на­при­клад, на ма­лині спри­чи­няє втра­ту 40–50% уро­жаю. «До де­валь­вації ек­с­порт був не­вигідний», — ствер­д­жує ди­рек­тор ТОВ «Ук­раїнська яго­да» Та­рас Ба­ш­тан­ник.

Од­нак ре­алізу­ва­ти цей по­тенціал мож­на за пев­них умов. Більшість ягідних куль­тур мож­на ек­с­пор­ту­ва­ти ли­ше за­мо­ро­же­ни­ми. Як­що ж пра­цю­ва­ти на свіжий ри­нок, то для фор­­му­ван­ня ек­с­порт­них партій не­ве­ликі ви­роб­ни­ки му­­сять ко­о­пе­ру­ва­ти­ся, хай і без юри­дич­­но­го оформ­лен­ня об’єд­нан­ня.

Ак­ту­аль­ним пи­тан­ням за­ли­шається сер­ти­фіка­ція: май­же всі роз­ви­нені країни, де по­­пит на яго­ди до­сить ви­со­кий, ви­ма­га­ють сер­тифіка­ту GlobalGAP. Офор­ми­ти йо­го не так до­ро­го, як клопітно, до то­го ж ко­о­пе­ра­тив мо­же офор­ми­ти гру­по­вий сер­тифікат. Та все од­но для пе­ре­хо­ду на ро­бо­ту за GlobalGAP слід до­кла­с­ти чи­­ма­­ло зу­силь, особ­ли­во ор­ганізаційних.

«Зби­ра­чам спо­чат­ку пла­ти­ли 4 грн/кг, але зго­дом піднялти розцінки до 6 грн», — роз­пові­дає Во­ло­ди­мир Гу­­цол, який має ягідну фер­му в Ма­ка­рів­сько­му рай­оні. Про про­бле­ми з роб­си­лою го­во­рять ви­роб­ни­ки не тільки з Ки­­ївщи­ни, а й із За­хідної Ук­раїни. «Місце­вість ніби по­тер­пає від без­робіття, а всі тя­мущі пра­цівни­ки — на за­робітках у Польщі, — роз­повідає Іван Кли­коць­кий. — Як­що бра­ти тих, хто за­ли­шив­ся, то з чо­лові­ка­ми ча­с­то трап­ляється, що день по­пра­цю­ва­ли, от­ри­ма­ли гроші — на­­­ступ­­­но­го не ви­хо­дять, бо після ро­бо­ти пішли до ба­ру. А в жінок то ди­ти­на за­­хворіє, то чиїсь уро­ди­ни ста­нуть­ся».

Дех­то вва­жає — як­що без сер­тифіка­та на зовнішній ри­нок не вий­ти, то кра­ще вже здо­бу­ва­ти ор­ганічний. Тим біль­ше, що в цьо­му ви­пад­ку й яго­ду бе­руть до­рож­че, і сер­тифіка­ту більше довіря­ють: 16 із 17 ор­ганізацій, що ви­да­ють в Ук­раїні ор­ганічні сер­тифіка­ти, — між­на­родні, тож їхні до­ку­мен­ти ко­ту­ють­ся й на роз­ви­ну­тих рин­ках. Од­нак термін зберіган­ня ор­ганічних ягід ще мен­ший, ніж тра­диційних, тож їх тим більше до­­ве­деть­ся за­мо­ро­жу­ва­ти.

Низ­ку про­блем спо­с­теріга­ють і на внутрішньо­му рин­ку, де че­рез де­валь­вацію та оку­пацію ча­с­ти­ни Дон­ба­су пла­­то­с­про­мож­ний по­пит відчут­но ско­ро­тив­ся. Зни­жен­ня кур­су гривні при­зве­ло до бра­ку коштів на інве­с­тиції в хо­ло­диль­не об­лад­нан­ня, що да­ло б змо­­гу збільши­ти термін зберіган­ня і ра­діус транс­пор­ту­ван­ня яго­ди.

У де­я­ких сег­мен­тах, при­наймні в се­­зон, спо­с­теріга­ють пе­ре­ви­роб­ництво. Зни­зило б на­пру­гу на рин­ку збіль­­шен­ня об­сягів ре­алізації за ра­ху­нок збу­ту су­пер­мар­ке­там і пе­ре­роб­ни­кам. Та аг­­рарії наріка­ють, що ви­мо­ги до якості у тих до­сить ви­сокі (у пе­ре­роб­­­ників — май­же на рівні рин­ку свіжої про­дукції), а ціни про­по­ну­ють ледь не ниж­че со­­бівар­тості. Найбільше тур­бує ви­роб­ників те, наскільки швид­ко за­пов­ню­ють ще не­­дав­но не­на­си­чені рин­кові ні­­ші. «Не вар­­­то роз­ра­хо­ву­ва­ти, що до­ки за­пов­нить­ся не­на­си­че­на ніша, ми­не три-чо­ти­ри ро­ки. Рік — і все», — по­пе­ре­д­жає Та­рас Ба­ш­тан­ник. Ви­нят­ком мо­же бу­ти ло­хи­на, по­за­як нові ви­роб­ни­ки за­раз вхо­дять у га­лузь із пло­ща­ми всьо­го по 5–10 га, ле­во­ва ча­ст­ка площ зо­се­ре­д­же­на у про­фесій­них ви­роб­ни­ків, які на­ма­га­ють­ся ре­­тель­но про­ра­хо­ву­ва­ти не ли­­­ше еко­но­міку, а й май­бутні ка­на­ли збу­ту, а яго­да руч­но­го зби­ран­ня ко­ри­с­тується по­пи­том навіть у пе­ре­роб­ників.

Іно­земні ек­с­пер­ти ра­дять роз­ви­ва­ти внутрішній ри­нок. І по­за­як на швид­ке зро­с­тан­ня пла­то­с­про­мож­но­го по­пи­ту роз­ра­хо­ву­ва­ти важ­ко, то про­по­ну­ють бра­­­ти­ся за кам­панії з про­моції ягід се­ред спо­жи­вачів, на­го­ло­шу­ю­чи, що це  — здо­ро­вий про­дукт, подіб­но до ана­логічних кам­паній у західних країнах. 

Те­тя­на Ге­ть­ман, керівник де­пар­та­мен­ту «Мар­ке­тинг-Аналіти­ка» оп­то­во­го рин­ку «Шу­вар» (Львів)Думка аналітика

Те­тя­на Ге­ть­ман, керівник де­пар­та­мен­ту «Мар­ке­тинг-Аналіти­ка» оп­то­во­го рин­ку «Шу­вар» (Львів):

— На мою дум­ку, ни­­ніш­­ньо­го ро­ку зро­ста­ти­муть площі під ма­ли­ною, смо­ро­ди­ною й особ­ли­во ло­хи­ною. При­чи­на цьо­го — ак­тив­ний по­пит з бо­ку за­мо­ро­жу­валь­ників у по­пе­редні два ро­ки. Так, ли­ше торік в Євро­пу бу­ло ек­с­пор­то­ва­но ре­кордні об­ся­ги за­мо­ро­же­ної яго­ди. Крім то­го, торік вве­дели в дію близь­ко 10-ти но­вих ту­­нель­них ус­та­но­вок для за­мо­ро­жу­ван­ня ягід. Під по­лу­ни­цею са­до­вою — важ­ко ска­за­ти, але по­ки що здається, що во­ни навіть тро­хи ско­ро­тять­ся.

Як­що не бу­де по­су­хи в півден­них об­ла­с­тях, де теж ба­га­то ма­ли­ни і смо­ро­ди­ни, і ніяких інших ка­таклізмів, то цьо­го ро­ку ціна й далі падатиме че­рез зро­с­тан­ня об­сягів ви­роб­ництва. Ад­же вступ­лять у пло­до­но­шен­ня на­са­д­жен­ня, за­кла­дені  2015-го, ко­ли площі під ци­ми куль­ту­ра­ми по­ча­ли зро­ста­ти особ­ли­во ак­тив­но. Та­кож нового сезону очікують споживання ягід у свіжому вигляді завдяки зниженню ціни.

 

Д. Яровий спеціально для журналу «Пропозиція»

 Iнформація для цитування

Ягідний бум три­ває/ Д. Яровий// Пропозиція/ — 2017. — № 4. — С. 56-59

Інтерв'ю
Керівник СТОВ "Дніпро" (Чорнобаївський р-н Черкаської обл.) Андрій Душейко
Керівник СТОВ «Дніпро», що на Черкащині, Андрій Душейко є унікальною постаттю в українському агробізнесі, адже свій чималий практичний досвід вирощування овочевих та польових культур вдало поєднує з серйозною теоретичною базою, будучи... Подробнее
Марія Махновець (ліворуч), експерт з органічного трейдингу, на виставці BIOFACH, Нюрнберг, Німеччина, разом з експертами аграрного ринку - André Pilling та Марією Дідух (проект "Agritrade Ukraine")
Україна посідає 10 місце в світі з виробництва органічних зернобобових культур, по олійним та зерновим знаходиться на 6-й позиції. Основні напрямки експорту - Нідерланди, Німеччина, Великобританія,

1
0