Авантюра чи вдалий експеримент?

Бажання мати більше грошей завжди стимулює людей до нових, часто ризикованих, ідей. Загальновідоме прислів’я  «Хто не ризикує, той не п’є шампанського» нині не зовсім актуальне, адже за сучасних правил ведення бізнесу із вас  «стягнуть останні штани». Як казав один знайомий аграрій,  «вкладайте у свою справу таку суму грошей, з якою вам не шкода буде розпрощатися». Згоден із ним, і, думаю, ваша думка буде аналогічною.

Г. Жолобецький
g.zholobetskiy@univest-media.com

У таких країнах, як Аргентина, Єгипет, та низці інших, де складаються сприятливі температурні режими, аграрії запросто отримують по два врожаї у рік кукурудзи, соняшнику, зернових колосових. На Півдні України вдається отримувати по два врожаї картоплі. У зв’язку зі зміною клімату в бік потепління, українські вчені, теоретично прорахувавши строки збирання культури, яка рано звільняє поле (для умов України — це озима пшениця та озимий ріпак), та за висіву наступної культури із вегетаційним періодом 90–110 днів, можуть легко отримати в один рік два врожаї з одного поля, але за певних умов: якщо на момент висівання другої культури буде достатня кількість вологи у грунті; якщо осінь видасться затяжною та теплою, — і ще багатьох таких  «якщо»… Проте чим відрізняється практика від теорії — тим, що вона завжди непередбачувана, і тому офіційних рекомендацій щодо отримання двох урожаїв у один рік і з одного поля українські вчені поки що надати не можуть.
Нашій редакції наприкінці другої декади вересня випадково пощастило натрапити на посіви соняшнику, який перебував у фазі активного цвітіння. Ця картина пізнього соняшникового квітування викликала неабиякий інтерес, і бажання поспілкуватись із господарем  «сонячного» поля спонукало розшукати його й розпитати про цікавий експеримент.
На контакт відразу пішов головний агроном. Задля уникнення зайвих проблем ми вирішили у цій статті оминути всі прізвища та не вказувати назву господарства, так би мовити, подаємо інформацію як результат анонімного спілкування.

«Пропозиція»: Дайте, будь ласка, коротке резюме вашого господарства.
Агроном: Наше господарство розміщене у зоні Центрального Лісостепу. На сьогодні обробляємо 4 тис. га землі. Вирощуємо культури, які користуються попитом: озимий ріпак, соняшник, озиму пшеницю, сою — за мінімальною технологією обробітку грунту. Така культура, як ярий ячмінь, уже відходить із активного застосування у сівозміні, тож переходитимемо на висів озимого. Тому що ярі ячмені, особливо пивоварного напряму, за нинішніх погодно-кліматичних умов спекотного літа  «горять» та не дають високих урожаїв. Навіть деякі пивоварні компанії активно переходять на вирощування озимого ячменю.   
«Пропозиція»: Розкажіть детальніше про вашу концепцію технології отримання двох урожаїв з одного поля в один рік. У кого був запозичений досвід та скільки років ви впроваджуєте таку технологію у себе в господарстві?
Агроном: Сама ідея отримання двох урожаїв з одного поля прийшла моєму господарю цього року. Сам він людина дуже активна, постійно відвідує різні семінари, Дні поля. Якось на початку літа, повернувшись із Півдня, він поділився зі мною своєю ідеєю, розповівши, як теоретично можна після збирання озимих культур отримати в поточному році додатковий урожай соняшнику. Між нами, звісно, виникла дискусія, я йому пояснював, що у нашій зоні зовсім не ті температурні умови, що на Півдні. Проте він нагадав мені про торішню довгу та теплу осінь і все-таки настояв на своєму, тож мені довелось із ним погодитися.  «Якщо ви як господар усвідомлюєте ризики, то для мене як для технолога немає нічого простішого, як виконати ваше побажання», — відповів я йому.
           
«Пропозиція»: Опишіть поетапно ваші починання.
Агроном: Спочатку треба обрати попередник, який рано звільняє поле. У нашому разі це було поле площею 160 га, на якому ріс озимий ріпак. Була в нас також і озима пшениця. Проте у кожного попередника є свої переваги та недоліки. Перевага озимого ріпаку в тому, що його збирають у кінці третьої декади червня, до того ж для пришвидшеного дозрівання можна провести його десикацію — також виграєте кілька днів. Недоліком озимого ріпаку є те, що він не зовсім добрий попередник під соняшник. У озимої пшениці все навпаки: вона досить сприятливий попередник для соняшнику, але має дещо пізніше дозрівання і збирання, тож вегетаційний період другої культури (в нашому разі соняшнику) небажано скорочується на три-чотири тижні.   
Ось на цьому полі площею 160 га 28–29 червня ми зібрали 70–80% урожаю озимого ріпаку. На момент завершення збирання якраз пройшов дощ: скільки міліметрів, точно не скажу, але як агроном зразу відповім, що для сходів соняшнику вологи було достатньо. Тож достатня кількість грунтової вологи стала для мене поштовхом пристати на цю авантюру.   
Після завершення збиральної кампанії ріпаку, відразу  «запустили» важку дискову борону на глибину 6–8 см. Після першого проходження дисків було внесено 140 кг/га (у фізичній вазі) азотних добрив у вигляді карбаміду, щоб забезпечити добрий старт рослинам. Згідно агрохімічних досліджень грунтів, у нашому господарстві фосфор та калій у надлишку, але у важкодоступних формах. Проте для соняшнику це не так страшно, оскільки він все одно візьме свою дозу цих елементів. Після внесення азоту відразу провели друге дискування на глибину 10–12 см. І все — грунт за два дні був готовий до висівання соняшнику.
Подальший етап технології не дуже простий. Після збирання озимого ріпаку неминуче з’явиться падалиця, і тому, враховуючи цей фактор, ми вирішили висіяти соняшник, придатний для вирощування за програмою Clearfield® із застосуванням гербіциду Євро-лайтнінг.
Станом на 1 липня було проведено висів соняшнику (густота — 65 тис./га) за програмою Clearfield®. Зараз не згадаю, яким саме, але точно фірми  «Сингента», із вегетаційним періодом 112 днів. На шостий-сьомий день ми отримали рівномірні сходи. На 23–24-й день, коли культура перебувала у фазі чотирьох справжніх листків, проти падалиці озимого ріпаку та низки бур’янів внесли гербіцид Євро-лайтнінг у нормі 1,2 л/га. Хоч така технологія вирощування дорожча, порівняно із класичною, проте ж і надійніша. Оскільки землі у нас заплавні, за досягнення культурою висоти рослин 40 см ми провели одне міжрядне розпушування, аби забезпечити рослинам добрий доступ повітря. Після цієї операції понині ніяких заходів на полі не проводили — технологія спрацювала відмінно.    «Пропозиція»: Охарактеризуйте, будь ласка, стан рослин станом на сьогодні (19.09.2013 р.).
Агроном: Зараз культура перебуває 80-й день у фазі цвітіння. За нормальної вегетації соняшнику потрібно рости ще 30 днів, проте вегетаційний період, на мою думку, подовжиться. Якщо повторяться погодно-кліматичні умови торішньої осені і жовтень видасться доволі теплим, то десь 20 листопада можна визначати вологість насіння та приступати до збирання. Інше питання — як його зібрати. За наявності сушарки проблем особливих не буде. Його можна збирати навіть за настання приморозків.

«Пропозиція»: Соняшник — одна із небагатьох культур, яка для отримання доброго врожаю потребує запилення під час цвітіння. Для бджіл наразі погода не зовсім сприятлива, як бути у такому разі?
Агроном: У нас найпізніший соняшник, тож із усієї округи пасічники понавозили сюди бджіл. Я вчора (18.09.2013 р.) ходив полем і спостерігав масову появу бджіл. Так що із цим проблем немає, бджола  «працює».   

«Пропозиція»: Яким буде ваш наступний крок, у разі якщо погода не сприятиме подальшій вегетації соняшнику і, скажімо, навіть до кінця листопада йому не вдасться дозріти?
Агроном: Скажу вам відверто: три-чотири роки тому на таку авантюру першим пішло сусіднє господарство.

«Пропозиція»: І що, відтоді вони постійно збирали по два врожаї у рік?
Агроном: Ні, другого врожаю їм не вдалось отримати жодного разу, але вони помітили дещо інше… У перший рік, коли вони започатковували технологію двох урожаїв, соняшник вони висіяли після озимої пшениці, приблизно в кінці липня. Ми вже говорили, що як попередник ця культура має один із недоліків — пізніше збирання порівняно із озимим ріпаком, і тому ми втрачаємо агрономічно дорогоцінний час. Але вони пішли на такий великий ризик. Особисто я, оцінивши ще тоді стан рослин, сказав, що культура не встигне дозріти, і був правий. Соняшник у листопаді сформував зернівку, вона виповнилася, пройшла стадію наливання, але рослині не вистачило позитивних температур для її дозрівання, оскільки було втрачено місяць вегетації. Взимку я запитав керівника того господарства, яка подальша доля цього соняшнику. Той тільки махнув рукою. Пізніше з’ясувалося, що соняшник було  «повалено» звичайними водоналивними котками, а вегетативну масу оброблено біодеструктором стерні для швидшого розкладання і відразу задисковано. За словами самого господаря, соняшник виступив у ролі своєрідного  «насоса»: з глибших горизонтів грунту, завдяки потужній кореневій системі,  «підтягнув» калій (саме тому олія завжди насичена цим макроелементом). Відтоді господар прорахував, що йому дешевше висіяти соняшник на сидерат та зекономити на добривах, ось так уже третій рік і практикують.

«Пропозиція»: Тобто у разі недозрівання соняшнику ви нічого не втрачаєте?
Агроном: Ми застосували повноцінну технологію: дороге насіння, дорогу програму захисту рослин. Сусіди ж після невдалого експерименту висівають насіння навіть другого покоління, аби тільки отримати вегетативну масу. Тобто якоюсь мірою технологія все одно окупиться, адже навіть недозріла насінина містить, окрім мікроелементів, ще й макроелементи, різні кислоти, які потраплять у грунт, а такого набору вам не дасть жоден хімічний завод.

«Пропозиція»: Думаю, нашим читачам буде цікаво дізнатись про долю вашого соняшнику, тому сподіваємось на успіх і завітаємо до вас дещо пізніше, щоб поінформувати про результат вашого експерименту і зробити певні висновки щодо технології двох урожаїв.