Анрі Барнабо: «Дотації — це гарантія, що держава не залишить фермера наодинці зі своїми проблемами»

Органічний напрям розвитку сільського господарства у нашій країні зародився ще тоді, коли вона здобула свою незалежність. Але й досі живемо без закону про органічне виробництво. Через відсутність його важко об'єктивно говорити про розміри ринку, про кількість сертифікованих земель, виробників, частку органічних продуктів від усіх харчів. Оскільки головного документа, який би визначав, що таке органічне виробництво, хто такі органічні виробники, механізми діяльності галузі, юридичний захист і контроль відповідності продукції, немає, то, на думку фермерів, логічно виходить, що немає й самих виробників.
І все ж, за даними Федерації органічного руху України, на кінець минулого року ринок споживання таких продуктів зріс у грошовому вимірі до 5,1 млн євро. Порівняно зі світовим аналогічним показником (понад 60 млрд євро), - це крапля в морі. Незмінними залишаються й площі під органічне сільське господарство - 270 тис. га. Хоча, коли порівнювати цю цифру за останні шість років, то вона в загальному світовому рейтингу зменшилася: Україна з 18-го перемістилася на 21-е місце за площею сертифікованих сільгоспугідь.
А як в інших державах? Звернімо свої погляди до Франції, де органічне землеробство ведеться на 1 млн га із наявних 27 млн га сільгоспугідь. Сьогодні в гостях у «Пропозиції» аташе посольства Франції в Україні Анрі БАРНАБО, він же радник з аграрних питань при нашому Міністерстві аграрної політики та продовольства.
 Цікаво, що Анрі Карл Антуан Барнабо - сам фермер, причому органічний. Разом з дружиною Елізабет виховують шістьох дітей, старший із них уже теж займається органічним виробництвом.

М. Заворотна,
М. Пуговиця,
спеціально для ж-лу «Пропозиція Нова»

По 200 євро на кожен гектар землі. Плюс різні доплати
Пане Анрі, згідно з офіційними даними, у сфері органічного сільського господарства у світі працює близько 1,8 млн компаній і ферм, виробництво органічних харчів щороку зростає на 15%. У Європі площа під органічними культурами останнім часом зросла до 9 млн га. У Франції вона збільшилась на 17%. Преса повідомляє, що у вас щомісяця з'являються до 300 нових органічних ферм. Це так?
- Лише торік про наміри перейти на нові стандарти заявили 2700 виробників. Поступово відходити від хімії селяни почали ще 30 років тому, а по-справжньому взялися за нову справу на початку 90-х, коли з'явилися перші державні дотації. У лідерах - південь країни. Порівняно з центром та північчю, там значно ширший вибір сільгоспкультур. У регіоні Гасконь, наприклад, де я живу, площу під органічними овочами, фруктами, зерновими тощо вже довели до 5%. За п'ять останніх років кількість екологічно просунутих фермерів зросла удвічі. На сьогодні органічним виробництвом загалом займаються 3% виробників. На жаль, за цим показником відстаємо від Німеччини та Австрії, найближчим часом плануємо довести його до 6%.

Що стримує перехід на чисті технології?
- Як відомо, перш ніж фермер зможе отримати сертифікат на органічну продукцію, він має три роки поспіль відмовлятися від пестицидів та інших індустріальних агроприйомів. У нього нерідко виникає побоювання, що на перших порах не отримає такого врожаю, як за традиційної агротехніки. Адже потрібно переходити на нестандартні системи захисту рослин, обробітку землі... Дехто дивиться на сусіда: мовляв, якщо вийде в нього, то й я спробую... Не на останньому місці й фінансові питання - прибутки прийдуть не зразу.

І тут не обійтися без підтримки держави?
- Безперечно. На перехідний період, який триває протягом п'яти років, держава виділяє на кожен гектар землі дотацію в розмірі 200 євро. У Франції створено спеціальний фонд підтримки органічного землеробства, бюджет його становить майже 3 млрд євро щороку. І це без інвестицій ЄС. Існують ще різні спеціалізовані дотації, наприклад, на придбання біообладнання, практикуються регіональні доплати... Дотації - це дуже ефективний стимул, по суті, головний фактор, який сприяє поширенню чистого виробництва. Це гарантія, що держава не залишить фермера наодинці зі своїми проблемами.
Також приділяється особлива увага навчанню тих, хто забажав перейти на екологічні рейки. При Сільськогосподарських палатах організовано спеціальні консультаційні пункти, які сприяють перепідготовці фермерів у перехідний період. Кожен зобов'язаний пройти стажування: протягом року відбуваються теоретичні заняття плюс практичні у кращих господарствах. Проходять вони раз на місяць за розкладом, складеним заздалегідь. Без стажування про державні дотації можеш і не мріяти.

Вирішальне слово - за виробником
Яка роль навчальних закладів у підготовці фахівців?
- Зішлюся на приклад зі свого регіону - він типовий для всіх інших у країні. В Гасконі є аграрний коледж, при якому діє регіональний центр експериментального органічного виробництва. Створений він науковою радою коледжу спільно з фермерами. Центр має власне фермерське господарство: 60 га землі та 30 молочних корів. Там - сучасні техніка та устаткування, проводяться різні експерименти, широко впроваджуються досягнення науки та передового досвіду. Зазвичай на базі його і проходять стажування фермери, які хочуть стати органічними, а також навчаються студенти. Після закінчення коледжу випускники отримують диплом, який дає право керувати фермою, та сертифікат про вужчу спеціалізацію - овочівництво, садівництво, насінництво...
Дедалі більшою популярністю користується фах виробника органічної продукції - такий отримав мій старший син Жан-Шарль. 35 років тому, коли я навчався в аграрному виші, на ознайомлення з органічним напрямом виділялося лише кілька навчальних годин на одному з курсів, а тепер створено факультети, причому кожен має свою вузьку спеціалізацію: виробництво чистої продукції (або ж її переробка), заготівля тощо.
Аграрні виші підпорядковані не Міністерству освіти, а Міністерству аграрної політики, виробництва і рибальства. Є національна рада аграрної освіти. Періодично в університеті, коледжі, ліцеї засідають члени їхніх рад з числа не лише дирекції та викладачів, а й виробників сільгосппродукції. Обговорюють програми, вносять зміни. І вирішальне слово - за виробником. Саме фермер диктує моду. Оскільки потреба в біоспеціалістах зростає, готують їх практично в кожному навчальному закладі сільськогосподарського профілю.

Чи не зменшується попит на органічну продукцію?
- Навпаки. У спеціалізованих магазинах, на ринках не залежуються яблука із наклейками «біо» чи яйця, відкладені «щасливими» курми. Покупець знає: яблуню, на якій росли плоди, не обробляли хімікатами; курей не годували шкідливими добавками, не «накачували» стимуляторами росту, їх утримували не в клітках, а на волі, просто неба... Звичайно, такі продукти дорожчі на 30-40% від звичайних, але вони здорові, корисні. У 2010 р., наприклад, я продав пшеницю по 400 євро за тонну, тоді коли у фермерів, які працюють за традиційними технологіями, її купували по 180-190 євро.
Нині, до речі, існують квоти для органічної продукції - не на обсяг, бо все ще відчувається дефіцит її, а на ціни, аби вони не стрибали.

Від українських фермерів, які побували у своїх французьких колег, чув сповнені захоплення розповіді про рівень аграрних дотацій у вашій країні й систему нарахування, завдяки якій ті кошти доходять до низів. Вражає, говорили наші аграрії, що кожен французький фермер, починаючи сівбу, знає, за якими правилами «гратиме» з ним держава не лише поточного, а навіть наступного сезону...
- Так, у Франції фермери застраховані від стрибків цін. Їх встановлюють на Торговій аграрній біржі, систематично публікують у спеціалізованих виданнях, повідомляють через Інтернет. Для збуту продукції є потужна мережа магазинів «Біокооп», з ними виробники заздалегідь укладають контракти, в яких обумовлюють асортимент та кількість того, що постачатимуть. Причому виробник уже знає ціну, за якою відпускатиме свій товар. Може він працювати і з приватним дистрибутором, оскільки дедалі популярнішими стають приватні магазини органічної продукції. Є прямі продажі через Інтернет: споживач тоді платить за продукт і доставку.
У органічних фермерів широкі можливості збуту. Вони створюють власні переробні підприємства або ж у кооперації з іншими, і тоді кожен забирає свій товар і продає - на місці, через дистрибуторів, на ринках тощо. У великих містах, таких як Тулуза, тричі на тиждень працюють так звані закриті ринки, на них пропонується лише органічна продукція, яку рано-вранці доставляють фермери.

Усе переробляється, нічого не викидається
Ви вже другий рік в Україні, а на кого залишили власне господарство?
- На брата та сестру - на нас трьох свого часу батьки переписали свою ферму, і ми обробляємо загалом 280 га землі. Допомагають їм старший син і сусіди. Коли повернуся додому, знову візьмуся за звичну справу. Родинна ферма спеціалізується на виробництві органічних зернових, сої, кукурудзи на поп-корн, насіння овочевих культур, до мого відрядження займалася вирощуванням чорних гасконських свиней. До того ж, я ще експерт з питань сільського господарства, причому органічного, член Національної ради аграрної освіти, позаштатний викладач у сільськогосподарському ліцеї та Вищій школі сільського господарства в Тулузі.

Що підштовхнуло взятися за нетрадиційне виробництво?
- Батьки до 1962 р. жили в Парижі, а тоді переїхали на південь країни, купили ферму й почали господарювати. Батькові не подобалася орієнтація на інтенсивне землеробство, він не схвалював поголовне захоплення хімізацією, тому дуже радо сприйняв перший у державі закон про органічне виробництво. У 1992 р., коли почали виділяти дотації для підтримки цього руху, батьки поділили землю між нами, трьома дітьми. Моя дружина Елізабет тоді працювала в магазині, де торгувала саме чистою продукцією. Вона побачила, як люди охоче купують її, схвально відгукуються, і якось сказала мені: «Давай і ми спробуємо». Елізабет відіграла немалу роль у тому, що я почав готувати ферму до того, аби через три роки отримати сертифікат на право називатися органічною. Зразу вирощували лише солодку кукурудзу та кукурудзу для виготовлення поп-корну, потім асортимент розширили, про що я вже говорив.

А чим займаються брат і сестра?
- У кожного з нас - свій дім і своя ферма, своє поле. Якщо на півночі Франції господарства компактніші і лежать практично в межах села, то на півдні вони розкидані і розташовані далеко від населених пунктів. Батьки наші вже давно пенсіонери. Сестра Сільві вирощує зернові та овочі, а також курей. Має теплицю площею 0,5 га. Працює разом з чоловіком Бено та старшим сином Матью, що закінчив Вищу школу сільського господарства. Як молодий фермер, він купив поруч 4 га землі. Постійно працюють у них у теплиці двоє найманих робітниць. Обладнали міні-бойню для птиці. Якщо в понеділок, скажімо, приймають замовлення від покупців, то у вівторок уже відпускають продукцію. Виготовляють і олію з соняшнику на міні-пресі, шрот іде для годівлі курей. Для них також вирощують зерно. В місті на ринку мають магазин з холодильним устаткуванням, двічі на тиждень Сільва торгує в ньому м'ясом птиці, яйцями, овочами. Раз на тиждень виїздить з органічною продукцією і на ринок у Тулузу.
Брат Тірі з дружиною Ніколь відкрили власний консервний завод, на якому взимку працюють два помічники. За сезон вирощують понад 1,5 тисячі качок. Споживачам пропонують качине м'ясо, печінковий паштет, качину печінку. Із сільськогосподарських культур плекають зернові, часник, дині. Особливістю органічного виробництва є те, що сам фермер може повністю забезпечити всі його ланки: вирощування, переробку, продаж. Це сімейний бізнес по суті. Дуже зручно, ефективно. Техніка в нас спільна, зберігається у великому ангарі. Маємо повний її набір, окрім комбайна: його орендуємо в сусіда.
Як вирішуєте питання з удобренням полів, адже всіляким хімічним допінгам дорогу перекрито?
- Звісно, що без добрив земля не родитиме. Тож у сусідів купляємо пташиний послід, коров'ячий гній і після змішування в серпні-вересні вносимо на поля. Крім того, в регіоні зосереджено виробництво птиці, пір'я її заготовляють спеціалізовані заводи, де його сушать і переробляють на добрива. У нас нічого не викидається, все йде в переробку або ж на компостування. Роль добрив прекрасно виконують і сидерати, тому сіємо горох, сою, люцерну, інші культури, а потім загортаємо в грунт.
Потенціал України
величезний
Ні для кого не секрет, що виплекати органічну продукцію нелегко. Це, здається, щось на зразок ювелірного мистецтва. Адже значно простіше «запросити в помічники» гербіциди, фунгіциди, інсектициди - і радій рекордним урожаям. Чи поповнює ряди органічних фермерів французька молодь?
- Не настільки, як бажалося б, бо праця справді важка. Але бачимо, що дедалі більше молодих виявляють зацікавленість органічним землеробством, тваринництвом. З'явилася нова тенденція: хочуть займатися цим ті, хто не є дітьми фермерів. «Зелене» виробництво стає престижним, набирає обертів.
Неабиякою популярністю серед молодих користується «аграрний» туризм. Юнаки та дівчата приїздять на відпочинок у фермерське господарство, оселяються в так званих гостьових кімнатах, знайомляться з азами сільської праці, харчуються екологічно чистими продуктами...
І насамкінець. Що можете сказати про органічний рух в Україні, про вашу роботу тут?
- Як аташе з аграрних питань при посольстві Франції прагну всіма доступними способами допомагати розвитку біосектору вашої країни. Разом із співробітниками Швейцарського дослідного інституту органічного сільського господарства FIBL плідно працюємо з Асоціацією виробників органічної продукції «БіоЛан Україна» та Федерацією органічного руху України. Наразі головне для нас - сприяти просуванню закону про органічне виробництво, який потрібний Україні. Нині у вас малий ринок здорової продукції. Потрібна державна підтримка фермерів, потрібні дотації, що стимулюватиме стрімке зростання органічного сектору. Це підтверджує, зокрема, й французький, швейцарський досвід.
Потенціал України величезний. Уже є й певні здобутки, які слід пропагувати, поширювати. До речі, у високій якості органічних овочів, фруктів, молока, яєць, м'ясних виробів з Вінниччини, Житомирщини переконалися сім'ї працівників нашого посольства: щоп'ятниці нам привозять їх за попередньою домовленістю та передоплатою фермери. І ми з задоволенням споживаємо.