У КІЛЬЦІ ПТАШИНОГО ГРИПУ

Новини про пташиний грип щодня посилюють неспокій серед населення України. Особливо серед сільського, де чудово розуміють, що в разі виявлення цього вірусу селяни в одну мить залишаться без домашньої птиці, за яку жодного відшкодування не отримають, як це було в Росії, Турції та Румунії. Тому, поглинаючи різноманітну інформацію про те, чи є в країні пташиний грип, як про це заявляють деякі фахівці, чи він поки зупинився на кордоні, про що ледь не щодня з екранів телевізора розповідає міністр агрополітики Олександр Баранівський, запасливі селяни потихеньку почали заготовляти курятину (й не тільки її) про запас у вигляді консервів із тушкованим м’ясом. Але проблема пташиного грипу найбільшу загрозу (враховуючи, звісно, загрозу здоров’ю наших громадян) несе не селянським подвір’ям, а промисловим підприємствам з виробництва м’яса птиці, де зосереджено основне поголів’я птиці в країні. Саме промисловці можуть зазнати найбільших збитків, причому навіть тоді, коли грип не виявлять на жодному підприємстві.

Адже попри те, що птахофабрики посилили ветеринарний контроль і вживають профілактичних заходів, аби протистояти вірусу, споживчий ринок може відреагувати на цю проблему по-своєму: споживачі почнуть відмовлятися від курятини, обираючи інші види м’яса та рибу.

Спочатку згадаємо перебіг подій щодо ситуації з пташиним грипом. Як відомо, Державний департамент ветеринарної медицини України ще в серпні цього року заборонив імпорт м’яса птиці з Казахстану та північно-східної частини Росії в зв’язку з виявленням у цих країнах вірусу пташиного грипу. У вересні, на вимогу Ветслужби, українські підприємства промислового птахівництва перевели на закритий режим роботи, а в жовтні, через виявлення пташиного грипу в ряді країн, було заборонено імпорт м’яса та живої птиці з Туреччини, Румунії та Греції. Тоді ж Ветслужба ввела радикальні заходи на кордоні країни, такі як перевірка ручної поклажі на наявність м’ясних продуктів для власного споживання, а також проведення дезінфекції коліс автомобілів. І все ж вірус впритул підібрався до кордонів України, тому все більше людей замислюється над питанням: “А що ж буде, якщо...”.

Не дай, Боже, звичайно, але чесно кажучи, Україна, втім як, і будь-яка країна в світі, не готова протистояти проникненню пташиного грипу на свою територію. І це пов’язано не тільки з проблемою контрабанди м’яса (як курячого, так і яловичини й свинини невідомого походження та якості), але й більшою мірою з міграцією перелітних птахів. Деякі експерти взагалі заявляють, що дика птиця вже інфікована страшним вірусом, і його “вибух” — це тільки питання часу. Причому є фахівці, котрі заявляють про брак у країні спеціального обладнання для діагностування високопатогенного пташиного грипу H5N1, а тому досить суперечливою є інформація щодо відстрілу дикої птиці в Херсонській та Одеській областях. Наприклад, керівництво Дунайського біосферного заповідника (Одеська область) заявляє, що в понад сотні диких птахів різного виду, відстріляних для проведення досліджень, вірус Н5N1 не виявлено. Але якщо спецобладнання у нас немає, то виникає запитання: на предмет якого захворювання перевіряли відстріляних птахів, чи нам просто в черговий раз локшину вішають на вуха, аби ми даремно не панікували?

Незрозуміла також ситуація щодо відставки голови Державного департаменту ветмедицини Петра Вербицького, який працює на цій посаді з 1999 року. Саме в той день, коли Президент України підписав Указ №1450/2005 “Про невідкладні заходи щодо запобігання занесенню й поширенню високопатогенного грипу птиці і мінімізації наслідків можливої пандемії грипу”, в якому було визначено напрями роботи для всіх міністерств та відомств, головний ветлікар, після розмови з міністром О. Баранівським, написав заяву на звільнення за власним бажанням. За ситуації, що склалася в країні, так просто професіонали не йдуть з “поля бою”, бо прекрасно розуміють наслідки такого вчинку. Навіть упродовж наступного тижня причини подання заяви про відставку не стали відомими громадськості, так само як не було відомо, про “щире” спілкування міністра та головного ветлікаря. Відомо, що до згаданої розмови О. Баранівський, після поїздки до Румунії, виступив із критикою роботи Ветслужби. За його словами, на українському кордоні недостатньо проводять дезінфекцію транспортних засобів, що їдуть до нас із Румунії та Молдови. В країну й досі ввозять контрабандне м’ясо, а Ветслужба, замість пошуку рішення проблеми, всю відповідальність за контрабанду перекладає на митну службу. Крім того, О. Баранівський розцінив прохання керівника Ветслужби про виділення 15 млн грн на закупівлю вакцини від пташиного грипу як вибивання грошей для власних цілей, оскільки, за його даними, такої вакцини немає. І справді, вчені тільки обіцяють знайти її лише наступного року. Свою версію причин конфлікту озвучили птахівники, зокрема, голова асоціації “Спілка птахівників України” Олександр Бакуменко заявив, що це “наслідки неправильної політики головного аграрія країни Олександра Баранівського”. Згодом на захист Петра Вербицького виступило відразу кілька галузевих асоціацій: “Спілка птахівників України”, Всеукраїнський союз сільськогосподарських підприємств, Асоціація фермерів і приватних землевласників й Асоціація фахівців ветеринарної медицини, які звернулись із проханням до прем’єр-міністра України Юрія Єханурова не допустити звільнення голови Держдепу ветмедицини. “Відставка такого кваліфікованого фахівця, як Вербицький, неприпустима. Просимо втрутитися й не допустити руйнування вітчизняної ветеринарної галузі”, — сказано в зверненні. Представники названих організацій вважають, що цілеспрямована політика міністра аграрної політики викликана його бажанням замінити фахівців на людей, лояльніших до себе.

Отже, коли настав час, як кажуть, усім миром протистояти біді, наші чиновники вирішили зводити рахунки між собою, що аж ніяк не на користь справі. До того ж, хочеться вірити, що ми ще не спізнилися з тими заходами, які вже проводяться і які ще належить розробити та затвердити урядом з урахуванням доручень Президента України. Але сьогодні важливо не тільки вчасно виявити зараження, якщо воно справді є, але мати можливість локалізувати його і не допустити поширення вірусу на великі території. Отут важливу роль має оперативність інформації та швидке реагування на неї, адже, як засвідчує практика, випадки захворювання можуть бути приховані від ветслужб. З іншого боку, сільському населенню прикордонних регіонів, що має свійську птицю, потрібно все ж дослухатися до рекомендацій фахівців і відразу сигналізувати про підозрілі випадки загибелі птиці. Береженого Бог береже.