Спецможливості
Інтерв'ю

У депутатської більшості претензій до роботи Мінагрополітики і міністра немає

01.02.2017
5454
У депутатської більшості претензій до роботи Мінагрополітики і міністра немає фото, ілюстрація
Валерій Давиденко, народний депутат України

Чутки про відставку Кутового, підтримка кооперативного руху і малих виробників ці та інші актуальні питання propozitsiya.com погодився висвітлити народний депутат України Валерій Давиденко. 

 

Спочатку кілька слів про народного обранця. Народився Валерій Давиденко в 1973 року в смт Носівка Чернігівської області. У 1989-1990 рр — різноробочий на молочній фермі одного з місцевих колгоспів, у 1990-1995 — навчання в Українському державному університеті харчових технологій у Києві. Із 1996 року у бізнесі, зокрема, страховому. 2004 року очолив агрофірму «Агродім» (Бахмацький та Ічнянський райони Чернігівщини). З травня 2013 по березень 2014 — заступник міністра агрополітики. Восени 2014 року переміг на виборах до Верховної Ради України по одномандатному округу №208 у Чернігівській області, який включає, зокрема, Бахмацький та Ічнянський райони.

Результати народного депутата в мажоритарному окрузі його виборці розцінюють як вражаючі. Валерій Давиденко не просто став єдиним представником партії «Заступ», якому вдалося потрапити до парламенту, та ще й змістив аж на 3 місцє представника Радикальної партії в окрузі, де депутатом попереднього скликання став Олег Ляшко (щоправда, межі округу на останніх виборах були дещо змінено). Як говорять односельчани Валерія Давиденка, головним секретом його перемоги стала активна соціальна політика агрофірми «Агродім», яку він очолював 9 років. Агрофірма спонсорувала і ремонт шляхів, і об’єкти соціальної сфери, і опорядження сіл, і місцеві свята. Це не кажучи про нормальну зарплатню і безвідсоткові кредити на житло для працівників. З початком війни на Донбасі «Агродім» забезпечував мобілізованих односельчан добротною військової формою та бронежилетами.

— Валерій Миколайович, одна з найсвіжіших чуток напередодні інтерв’ю: Кутового хочуть відправити у відставку. Наскільки вона відповідає дійсності?

— Уперше про це чую. Стільки пліток ходить, що немає змоги за ними слідкувати. Насправді у депутатської більшості ніяких серйозних претензій до роботи Міністерства агрополітики і конкретно до міністра немає. Співпрацює міністр із аграрним комітетом ВРУ конструктивно і злагоджено. Відгуки про це лише найкращі.

— Ну, це у депутатів. А як щодо сільгоспвиробників? Адже Ви – мажоритарник і регулярно з ними спілкуєтеся в окрузі. Як люди відреагували на скасування спецрежиму сплати ПДВ, наприклад?

— Всі розуміють, що це вимушений захід на вимогу МВФ. І моє перше враження — в цілому фінансовий стан сільгоспвиробників не погіршився. А в трудомістких галузях, насамперед у тваринництві, переконаний, ситуація навіть покращиться, позаяк вони отримуватимуть прямі дотації, сформовані за рахунок аграрних ПДВ. Надання дотацій, та ще й в обсязі, який передбачено цьогорічним бюджетом, — це гігантський крок уперед порівняно з минулими роками.

— Наскільки прозора схема нарахування дотацій?

— Схема виділення дотацій, передбачена законом, дуже проста. Достатньо вписати в податкову декларацію відповідний вид діяльності (чи то тваринництво, чи то садівництво), а далі вже все автоматично: ДФС передає дані в Мінагрополітики, воно — в Держказначейство. В середині лютого мають бути перші результати. Залежно від того, якими вони будуть, можуть знадобитися нові підзаконні акти, щоб відкоригувати схему дотацій. А от законодавчої бази, упевнений, достатньо тієї, що вже напрацьована.Валерій Давиденко: Схема виділення дотацій сільгоспвиробникам, передбачена законом, дуже проста

— Чи правильно обрано пріоритети в роботі аграрного міністерства? Зокрема, щодо підтримки малих господарств у той час, як багато хто каже, що великі ефективніші й перспективніші?

— Підтримка малих господарств необхідна хоча б тому, що на селі дуже мало робочих місць. Тож самозайнятих громадян слід підтримувати в першу чергу.

— Чи слід очікувати від парламенту нових заходів на підтримку малих сільгоспвиробників?

— Днями має відбутися перше засідання робочої групи під головуванням прем’єр-міністра. Першим буде розглядатися питання надання податкових пільг сімейним фермам і самозайнятим особам, що працюють у сільському господарстві. Зокрема, будемо міркувати над тим, як, не порушуючи ветеринарного законодавства, дати можливість господарствам, які не наймають робочу силу, продавати сільгосппродукцію з двору або доставляти її споживачам — можливо, шляхом надання якихось разових дозволів.

— Суттєву роль у підтримці малих господарств відіграють кооперативи. Але поки що їх мало, і представники кооперативного руху наголошують на необхідності вдосконалення правового поля роботи кооперативів. Що робиться в цьому напрямку?

— Для стимулювання кооперації, зрозуміло, потрібні насамперед фінансова підтримка і бажання людей домовлятися про правила, а потім працювати згідно них. Все інше не настільки важливе. Бюджетна підтримка кооперації залишається мізерною: кооперативи включені в програму підтримки малих виробників, на яку виділено цього року в бюджеті Мінагрополітики всього 2,5 млн грн. А з цих коштів ще передбачається покрити заборгованість попередніх років з підтримки, яка була обіцяна, але так і не профінансована досі.Валерій Давиденко: Бюджетна підтримка кооперації залишається мізерною

— Якщо виділяти гроші на стимулювання кооперації, то на що саме?

— Серед усіх галузей найбільше потребує кооперації молочна. Тут у населення багато проблем: якість молока, охолодження, контроль здоров’я тварин, їх лікування. Якби кооперативам надати бюджетну підтримку хоча б на закупівлю реактивів для лабораторії з якості або на щось подібне, то це було б суттєвим стимулом. За відсутності такої підтримки з боку держави кооперативи працюють лише там, де їх підтримують іноземні гранти або переробні підприємства, зокрема, молокозаводи. В останньому випадку члени кооперативу потрапляють у залежність від переробника. Хоча можна спробувати вибудувати систему підтримки індивідуальних власників корів опосередковано, шляхом підтримки переробників — а вони вже підтримають своїх здавачів.

Втім, кооперація — це насамперед обєднання зусиль, а йому відсутність юридично оформленого кооперативу — не завада. Так, у рослинництві дрібніші фермери кооперуються з великими: наприклад, великий фермер купує сушарку, розраховуючи не тільки на свої обсяги, а й на обсяги менших господарств, які з ним співпрацюють. У молочній галузі можна створити й комунальне підприємство з прийому та охолодження молока, тим більше, що децентралізація суттєво розширила можливості місцевих громад, як організаційні, так і фінансові.

Часто все впирається в невміння людей домовитись. Коли я був керівником господарства, в одному з сіл поскаржилися, що за молоко посередники їм платять менше, ніж сусідам. Господарство готове було повністю за свої кошти надати в те село і охолоджувач, і лабораторію. Справа забуксувала, бо не змогли домовитися, де ставити охолоджувач: одні хотіли на своїй вулиці, інші — на своїй. Я вже й підводу запропонував, щоб довозити до охолоджувача бідони з молоком. Але домовитися між собою щодо всіх аспектів роботи так і не змогли.

Валерій Давиденко: процес лібералізації ринку землі займе 10–20 років— Чи справді після децентралізації бюджети громад так зросли, що й на створення комунальних підприємств вистачить?

— У 2015 році в Чернігівській області було створено 5 перших об’єднаних громад, зокрема Парафіївська в моєму окрузі, в Ічнянському районі. У кожній бюджет зріс у 4–5 разів! Не менш важливо й те, що громада може чітко показати бізнесу, куди йдуть його податки. Відтак у бізнесу побільшало стимулів працювати «по-білому» та інвестувати в сільську місцевість.

— Ще один фундаментальний елемент аграрної політики — земля. Здається, що насправді основні політичні баталії ведуться не навколо того, продавати землю чи ні, а навколо умов і правил продажу. Які міркування щодо обмежень обігу сільгоспземель є в парламенті?

— Для напрацювання правил продажу сільгоспземель створено робочу групу, до якої входжу в тому числі я. Відбулося вже одне засідання цієї робочої групи. Міркування у її членів різні, але існує сильне несприйняття ідеї необмеженого продажу землі.

Ким же обмежити коло її покупців? Насамперед, у тих країнах, які ми постійно беремо за приклад, сільгоспугіддями не володіють юридичні особи — тільки фізичні. От щодо встановлення вимог до фізосіб, які мають право купувати землю. Це і освіта (спеціальна, сільськогосподарська), і стаж роботи в галузі, можливо, і тривалість роботи фермерського господарства, яке хоче купити землю. Є ідеї встановити мінімальну тривалість проживання на території громади, де особа може купити землю, максимальну відстань від місця постійного проживання до ділянки, що купується. Слід також передбачити ситуацію, коли земля переходить банку як застава, а той не знає, що з нею робити, адже банк — не сільгосппідприємство, у нього ані техніки, ані відповідних фахівців.

Було проаналізовано кількість землі та бажаючих професійно працювати на ній. Оцінивши це співвідношення, робоча група наразі виходить на максимальну кількість землі, що може знаходитися у власності однієї особи, в 200 га. Щодо вимог, то, гадаю, обовязково повинні бути постійне проживання на селі протягом не менше ніж 10 років і стаж роботи в сільському господарстві. Також потрібно зафіксувати переважне право на придбання сусідніх ділянок. Я вважаю, потрібен спеціальний закон про консолідацію землі, і у світовій практиці подібні норми є. До речі, в цей закон можна включити і норму, яка б регулювала структуру сільгоспугідь на науково обґрунтованому рівні, як це впроваджено в деяких країнах ЄС.

Узагалі слід готуватися, що процес лібералізації ринку землі займе 10–20 років. Право викупу землі з іпотеки варто спочатку надати тільки місцевим громадам.

— Невже після децентралізації у громад знайдуться гроші навіть на викуп землі?

— Це можна зробити за кредитні кошти. Як відомо, міжнародні фінансові установи, наприклад, МВФ або ЄБРР, можуть дати кредит і під 1,5% річних. Ці відсотки легко перекриє орендна плата, яка на Чернігівщині, за офіційними даними, в середньому становить 5%, на практиці часто — 7,5–8%, а в Прилуцькому районі вищезгаданої області — навіть до 10% вартості на рік. Після продажу ділянки, ясна річ, дорожче, ніж ціна викупу, можна буде і кредит повернути, і ще й кошти для місцевого бюджету заробити.

— Ви знайомі з ситуацією в Національній академії аграрних наук. Чи можна, на Ваш погляд, взагалі реформувати цю структуру. Якщо так, то як?

— Розпуск НААНУ, як на мене, — це зайве. Такі академії діють і на Заході, щоправда, як громадські організації. Основна проблема полягає в тому, що вітчизняна наука, зокрема аграрна, далека від виробництва. Попри все, українська аграрна наука має багато досягнень, користується авторитетом за кордоном. Зверніть увагу – провідні світові селекційні компанії, які працюють в Україні, беруть на роботу переважно українських фахівців. Наші вчені-аграрії та агрономи мають бездоганний імідж і заслужений авторитет.

Щоб принаймні зберегти ці напрацювання, потрібно на законодавчому рівні стимулювати наукові парки, виробничі кластери при наукових установах. Потрібно міняти управління аграрною наукою. Врешті-решт, стимулювати організацію елементарних демо-полів і виробничих полігонів: у цій сфері наші селекціонери поки що відстають від західних конкурентів. На сьогодні ще слабко розвинуто державно-приватне партнерство у цій галузі, а воно дуже необхідне для її розвитку. Потрібні навчальні центри, де можна було б побачити вітчизняні сорти й гібриди, порівняти з закордонними аналогами. Говорячи про це, слід відзначити, що ті 400 тис. га землі, які знаходяться в розпорядженні НААН, повинні більш ефективно використовуватися. Наприклад, як демополігони, або для ведення насінництва сортів і гібридів вітчизняної селекції. А не для елементарного товарного виробництва, як зараз. Якщо ж ці землі й  надалі будуть неефективно використовуватися, буде потрібно щось робити: або розпайовувати, або дійсно продавати.

 

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Фото Даниель Камінський 

 

Валерій Давиденко (праворуч) і Богдан Малиновський (ліворуч)

 

Інтерв'ю
Ранньою весною, коли раптом всі прокинулися і кинулися купувати добрива, західноукраїнським аграріям почали дзвонити від імені відомого місцевого дилера сільгоспхімії з вигідними пропозиціями на умовах передоплати. Коли товар не приходив і... Подробнее
Висока культура землеробства потребує організованості та злагодженості у виконанні кожного технологічного процесу. А в умовах інтенсивного землеробства всі технологічні операції слід довести до ідеалу, оскільки їхнє виконання є найбільш... Подробнее

1
0