Торік свинства було багато

Ну от, Рік свині’2007 став історією. До багатоповерхівок городян та у сільські оселі прокрався рік Пацюка. Не злякався бою курантів, вибухів петард, дзвону келихів. Наскільки він буде успішним, і що залишив по собі рік минулий?

Чи не найбільш жаданий подарунок: напередодні новорічних свят країна нарешті отримала нових членів уряду на чолі з новим-старим прем’єром Юлією Тимошенко. У перше своє пришестя в 2005-му вона відзначилася війною із цінами на бензин і намагалася побороти “сірі” і “чорні” канали ввезення м’яса й субпродуктів через кордон. У результаті на бензоколонках пальне подешевшало, але в баки автомобілів почали заливати неякісну “горючку”, а “м’ясники” у відповідь на заборонні санкції накрутили ціни на свою продукцію.
Тепер для нового прем’єра найширше поле діяльності: ціни, як на замовлення, поповзли вгору. Бензин А-95 коштує 5 грн 15 к./л, капуста, з подорожчанням якої так боровся колишній віце-прем’єр Микола Азаров, у київських магазинах по 2,5–3 грн/кг. А бройлери, так ті просто шокували. У столичних супермаркетах ще недавно, за Януковича, вони коштували 11 грн/кг. А тут ні з того ні з сього зросли в ціні відразу на кілька гривень. І що тепер: оголосять війну нещасним курчатам?
Громадяни чекають від пані Тимошенко й перемоги у війні з галопуючою інфляцією. І якщо грудневі стрибки цін можна було ще списати на уряд Януковича й Діда Мороза, то в січні зробити це буде складніше. До яких кроків вдаватимуться можновладці, щоб приборкати подорожчання, нам, споживачам, все одно. Аби лише на прилавках було достатньо товарів за прийнятними цінами.
Але повернімося до наших баранів. Вітчизняне молочне тваринництво за минулий рік прийшло в ще більший занепад. Коров’яче поголів’я дедалі скорочується. Цього разу, як відзначають чиновники, відповідальні за ситуацію в цій галузі, — в основному через неврожай кормів. Правда, в керівних столичних кабінетах не люблять пригадувати, що процес вирізання активізувався після “прискореного” реформування колективних сільгосппідприємств.
Нинішній сплеск цін на продукцію, якого так довго чекали молочарі, здавалося, також міг стати позитивом для галузі. У вересні-жовтні закупівельна ціна сирого молока піднялася в середньому на 50%, а місцями — виросла вдвічі. За кілограм переробники платили 2,3–2,5, а то й більш як 3 грн. А в магазинах літровий пакет цілющого напою піднявся до 5–5,5 грн. Здавалося б, для виробників настали світлі часи, про які вони мріяли роками: молоко нарешті перестало бути дешевшим від мінералки. Однак радіють лише в тих господарствах, де досить кормів. Нині у південних областях, що постраждали від літньої посухи, відзначають: так, молочні продукти нарешті мають справедливу ціну. Але вслід підтяглася і вартість інших складових: кормів, енергоресурсів, ветпрепаратів, витрат на транспорт... У результаті економічний ефект від подорожчання молока в магазинах знівелювався. А переробники,  своєю чергою, почали знижувати для селян закупівельні ціни на молоко. Тепер заводи можуть собі це дозволити, адже не відчувають гострого дефіциту сировини: після різкого підвищення цін на молокопродукти спостерігається спад продажів і скорочення обсягів виробництва. Масло Росія не купує вже півтора року. Сир також після зниження в РФ на нього оптово-закупівельних цін возити туди стало не надто вигідно: продати можна відсотків на 10 дорожче, ніж в Україні, а не на 30%, як було ще недавно. Як і раніше, гальмує розвиток галузі той факт, що більшість корів утримується на селянських подвір’ях: частка “приватного” молока, що надходить на переробку, в Україні становить близько 80%. Закупівельні ціни на нього значно нижчі, ніж на отримане з великотоварних ферм. У середньому переробники дають 1,6 грн/л: заводчани вважають, що витрати на збір і доставку такого молока вищі, та й приймається воно, видоєне вручну, другим сортом.
А ще минулий рік запам’ятався підвищенням ціни на газ. Основний для вітчизняної економіки показник наприкінці минулого року погодили Україна й Росія. За тисячу кубометрів ми платитимемо (замість нинішніх 130) 179,5 долара. Хоча від нас тут мало що залежало — довелося прийняти цю цифру як данність, під неї теперь підганяють Держбюджет. Вийшло майже так, як пророкували в Міністерстві економіки: ціна, вища за 180 доларів, для багатьох підприємств смерті подібна. Хімічна галузь, для якої блакитне паливо не тільки енергоресурс, а й сировина для, приміром, виробництва азотних добрив, такої “газової атаки” вже точно не витримає. Чи то знали, чи то накаркали... Хоча спочатку йшлося про максимальну ціну в 160 доларів за тисячу кубів. У Москві, коментуючи ситуацію, зазначають:  двосторонні відносини, які дещо охололи після виборів в Україні, ні до чого. Просто Туркменистан наприкінці листопада зажадав від Росії підняти ціну на свій газ. Втім, можна скільки завгодно шукати в підвищенні політичний слід, тільки всі ці аналізи труби опалення в хатах та багатоповерхівках не нагріють.
Читаючи інформаційні новини між рядками, доводиться констатувати: російський газ за новими цінами відіб’ється на цінниках промислових і продовольчих товарів, а також позначиться у платіжках за комунальні послуги. В адміністрації Президента одразу заговорили про необхідність підвищити й вартість газу для населення. Але ж було: перед парламентськими виборами у владних кабінетах нас гарно так переконували, що газовою трубою для народу тече блакитне паливо вітчизняного видобутку. Мовляв, собівартість його низька — мало не 30 доларів за тисячу кубометрів, і населенню точно вже жодні російські ціни на газ не страшні. Але тепер, мабуть, інша політична ситуація. Народ, проголосувавши, зробив свою справу — тепер можна почати й гайки (читай — газові вентилі) закручувати.
Доки в країні ділили портфелі, над Україною нависла загроза широкомасштабної економічної кризи — тут до ворожки не ходи. Про це нас застерігають і за кордоном. Директор європейського департаменту Міжнародного валютного фонду Майкл Депплер вважає, що ситуація, яка склалася в країнах Балтії та Європи, нагадує ту, яка десять років тому обернулася кризою для азіатських держав. Споживчий бум, збільшення темпів кредитування й при цьому фіксований валютний курс — це чинники ризику. До того ж, коштів на реальних поточних рахунках мало, і це обертається великою залежністю України від закордонних позичок. Іноді цей дефіцит становить майже 20% від національного доходу.
З песимістичними оцінками західних експертів солідарні магазинні цінники. Скориставшись міжвладдям, “неслухняний” літр олії в супермаркетах столиці знову подорожчав до 11–12 грн. Але ще недавно підвищені ціни на цей продукт не раз ставали предметом обговорення на засіданні уряду. Виробників, треба сказати, адміністративний тиск змусив здешевити свою продукцію.
Та, як то кажуть, недовго музика грала... Очікувати іншого розвитку ситуації навряд чи варто ще й тому, що у грудні соняшник ще більше зміцнився в ціні. Тонна насіння йшла навіть по 3 тис. 300 гривень.
Ощасливило врожайним повідомленням Мінагрополітики. Наприкінці року звучали заяви, що врожай зерна, за оперативними даними, ледве дотягує до 29 млн т. Хоча ще 8 листопада було 30,5 млн. Кудись “утрусилося” 1,5 млн т хлібних культур. А треба ж (перед виборами стільки було врожайних реляцій)! Але тут цифри змінюються залежно від напряму політичного вітру. І що офіційно покаже Держкомстат у вазі після доробки, напевно, одному аграрному міністрові й відомо. До речі, державні закупівлі хлібних культур традиційно провалено: засіки заповнено менш як на три чверті від запланованого.
Ще одне “досягнення” минулого року — житній хліб, котрий віками в Україні вважався основною їжею для найбідніших, торік почав перетворюватися на делікатес. Борошно возимо тепер з Білорусі. Ціна тонни жита сягає 1,6–1,8 тис. грн, і є підстави для зростання через його дефіцит.
Звісно, чорний хліб не зникне з наших прилавків. Та чи кожному буде доступний — питання. Втім, і білий буханець також не дешевшатиме. А до “антиурядового” зростання цін на молоко, яйця, фрукти й олію приєднується цукор — він потроху також починає дорожчати. Схоже, до весни солодкий пісок повторить подвиг олії, яка за півроку мало не подвоїлася в ціні.
Ще одна нерадісна новина — у 2007-му Україна так і не стала 152 членом Світової організації торгівлі. Але ж ще недавно нас запевняли, мовляв, ми на порозі, тільки потрібно переступити через себе й прийняти з десяток не вигідних для вітчизняної економіки й вигідних для західної законів. Ну, прийняли. Напередодні Нового року у Міністерстві економіки заявили: для СОТ не вистачає ще 16 документів, які потребують урядового забезпечення. Тож до свят подарунка у вигляді членства не вийшло.
І ще кілька рядків про аграрні дива. Саме після зустрічі польського президента з нашим Державний комітет ветмедицини значно послабив обмеження на ввезення на територію України з Польщі продукції птахівництва, незважаючи на те, що там лютує пташиний грип.
І ці люди зі сторінок газет і екранів телевізорів запевняють, що піклуються не про набивання власних кишень, а винятково — про здоров’я й добробут нації.
Але ж ми з вами вміємо читати між рядками...
Анекдот до теми
Питання: як розмножуються колобки?
Відповідь: залізають до засіків і там шкребуться.

Галина Квітка