Технологія вирощування ярого ячменю: реалізація потенціалу продуктивності
Ячмінь — важлива зернова культура. Проте, на жаль, доводиться констатувати варіювання валового виробництва зерна ячменю за роками. Зрозуміло, що це може бути наслідком двох причин: нестабільності врожайності та посівних площ.
Останніми роками посіви ячменю ярого зменшились від 4,0–4,5 до 1,7–2,0 млн га і, виходячи з об’єктивних обставин, на збільшення площ під ним очікувати не варто. До того ж розширення площ посіву не може бути стратегічним шляхом збільшення виробництва ячменю, оскільки рівень нинішньої врожайності культури далекий від реально можливого (табл. 1).
Показовим є порівняння посівних площ, урожайності та валового збору зерна в 2010 і 2014 рр. Так, 2014-го, за меншої на 1,1 млн га площі посіву, але вищої на 1,14 т/га врожайності було зібрано зерна на 435 тис. т більше. Тож за нинішніх площ посіву ячменю в Україні підвищення рівня врожайності до 5,0–6,0 т/га дасть змогу отримувати до 9,0–12,0 млн т зерна. Тому саме на забезпечення заходів підвищення врожайності має бути зосереджена увага сільськогосподарської науки та виробництва.
Виходячи з цього, коротко розглянемо базові елементи технології вирощування ячменю ярого. Більшість із них є «прописними істинами», проте нехтуваннями ними сьогодні не дає змоги отримувати потенційну врожайність ячменю у виробничих умовах.
Попередники
За узагальненими даними, оптимальний рівень насичення сівозміни ярими зерновими в Лісостепу України становить до 30%, із яких ячменю — 10%. Правильне розміщення ячменю ярого в сівозміні після кращих попередників зменшує забур’яненість посівів, пошкодження рослин хворобами й шкідниками, поліпшує умови ґрунтового живлення, росту та розвитку рослин. Попередниками для ячменю можуть бути цукрові буряки, кукурудза на зерно і силос, соя, ріпак та інші технічні й зернобобові культури, під які вносили добрива.
Обробіток ґрунту
Основний обробіток ґрунту під ячмінь після таких попередників, як соя, ріпак, кукурудза на зерно й силос, соняшник, розпочинають із дискування (лущення) стерні дисковими знаряддями з наступною оранкою на зяб (18–22 см). Головне його завдання — якомога краще загорнути пожнивні рештки в ґрунт. Якісний основний обробіток — вагома складова сприятливих передумов для отримання бажаного врожаю, оскільки він дає змогу навесні довести ґрунт до посівного стану з мінімальним його висушуванням.
Основним критерієм обробітку ґрунту навесні є якісне створення посівного ложа та збереження максимальної кількості продуктивної вологи (за потреби проводять ранньовесняне її закриття). Дуже важливо не пересушити верхній шар ґрунту до сівби. Для цього краще застосовувати комбіновані ґрунтообробні агрегати або ж зчіпки послідовно з’єднаних борін. Доцільною є заміна культивації на боронування за якісного обробітку ґрунту з осені, а також на ґрунтах легкого механічного складу, на яких дуже глибоке загортання насіння буває найчастішим технологічним порушенням.
Підготовка насіння до сівби
Для сівби ячменю ярого слід використовувати тільки кондиційне насіння. Зважаючи на велику шкодочинність летючої сажки, плямистостей листя, кореневих гнилей, що можуть призводити до втрати 20–40% і більше врожаю зерна ячменю та погіршувати його якість, весь посівний матеріал варто протруювати. В сучасних умовах землеробства обробка насіння є одним з основних методів застосування пестицидів, здатних захищати рослини в період проростання й на початкових етапах вегетації. Для протруєння насіння ярого ячменю доцільно використовувати комбіновані протруйники, що складаються з двох чи більше діючих речовин і мають широкий спектр дії. Слід застосовувати лише дозволені оригінальні препарати. Під час дослідження засобів захисту рослин виробництва провідних компаній світу на низці сортів миронівської селекції відзначили прибавку врожайності, порівняно з контролем, у середньому по п’яти препаратах на 0,48–0,80 т/га. За протруювання посівного матеріалу доцільне застосування сумісних біологічних препаратів та мікроелементів.
Строки й способи сівби
Висівати ячмінь ярий потрібно в стислі терміни (за три-п’ять діб) за настання фізичної стиглості ґрунту. Така сівба дає змогу ефективно використовувати зимові запаси вологи, внесені добрива, позитивно впливає на кущіння і в підсумку — на врожайність. За запізнення із сівбою знижується польова схожість, слабше розвивається коренева система рослин, не забезпечується рівномірне кущіння, що знижує врожайність і погіршує якість зерна та насіння. Узагальнені втрати в разі запізнення із висівом ячменю ярого на один день становлять 0,05–0,1 т/га, а за весняної посухи — 0,11–0,17 т/га.
Для формування високопродуктивних посівів ячменю важливим є рівномірне (як у вертикальному, так і горизонтальному напрямах) розподілення насіння на оптимальній глибині, що залежить від багатьох чинників (погодних умов у період сівби, стану ґрунту тощо). Кращим способом висівання ячменю є такий, що забезпечує рослинам оптимальну площу живлення, за якої вони найефективніше використовують поживні речовини, вологу, сонячне світло й тепло. Традиційно найпоширенішим способом сівби ячменю був звичайний рядковий із міжряддям 15 см, однак він визначався не біологією рослини, а наявними сівалками. Більшість спеціальних досліджень переконують у перевазі вузькорядного способу висіву (з міжряддям 7,5 см), який дає змогу рівномірніше розподілити насіння площею і знизити ценотичну щільність рослин у рядку. Як відомо, критичною відстанню між рослинами ячменю в рядку є 1,4 см. За меншої відстані не реалізується потенціал як окремої рослини, так і посіву в цілому. Ясна річ, що використання вузькорядного способу висіву збільшує цю відстань удвічі. Кращими, порівняно з традиційними, є сівалки з відстанню між сошниками 12,0–12,5 см.
Від оптимальної глибини загортання насіння залежить своєчасна поява дружних сходів, а також наступний ріст і розвиток рослин. Шляхом досліджень, проведених МІП, встановили, що за високої культури землеробства на чорноземах типових, в умовах достатньої вологозабезпеченості верхнього шару ґрунту насіння ячменю треба висівати на глибину 3–4 см, а посушливої весни (що особливо характерно для останніх років) — до 5 см. Під час визначення глибини загортання насіння слід брати до уваги здатність окремих протруйників скорочувати колеоптиле рослин. Водночас із сівбою слід обов’язково проводити ущільнення ґрунту важкими котками.
Норми висіву
Висівна норма не може бути сталою й універсальною — в кожному конкретному випадку її слід визначати залежно від сорту, типу ґрунтів, зволоження, обробітку, строків сівби тощо. Ячмінь має генетичну здатність до інтенсивного кущіння і за цим показником переважає інші ярі зернові. Дослідженнями, які провели науковці МІП та інших наукових закладів, встановлено, що підвищені норми висіву (5 млн/га й вище) мають перевагу над нормами 3–4 млн/га лише за низької культури землеробства без застосування удобрення й засобів захисту рослин. І навпаки, загущення посівів, особливо за достатньої кількості вологи, може призводити до вилягання рослин і посиленого розвитку хвороб. За цих умов бічні стебла ячменю, як правило, не формують повноцінне зерно. Тому збільшення норми висіву виправдане лише в разі запізнення з висівом, неякісного обробітку ґрунту та інших технологічних порушень. За умови високого агрофону, забезпечення високої польової схожості культури й збереження до збирання 70–75% рослин ячмінь доцільно висівати з нормою 3–4 млн насінин/га.
Удобрення
Ячмінь ярий добре реагує на удобрення. На створення 1 т зерна ячмінь виносить із ґрунту 26 кг азоту, 11 — фосфору, 24 кг калію. За короткого періоду вегетації (80–90 діб) його мінеральне живлення триває близько 40 днів. Тому для досягнення високої продуктивності дуже важливо забезпечити ячмінь усіма важливими для нього поживними речовинами в перші фази онтогенезу.
За узагальненими даними, на родючих ґрунтах ефективне внесення N30–60P30–30K30–60, а на бідніших — слід збільшувати норму до N60–90P60–90K60–90. Під час вирощування пивоварного ячменю норма внесення азотних добрив після удобрених попередників не має перевищувати N30, після неудобрених — N60. Урожайність залежно від норми внесення мінеральних добрив та окупність останніх приростом урожаю у дослідних умовах МІП у 2013–2015 рр. представлені в таблиці 3.
Однак для ефективного в біологічному й економічному аспектах використання добрив рекомендуємо дотримуватись розрахункового балансового методу внесення міндобрив на заплановану врожайність залежно від агрохімічного аналізу ґрунту конкретного поля.
Захист посівів
Інтегрована система захисту посівів ярого ячменю передбачає використання для сівби сортів із генетично зумовленою стійкістю, які потребують меншої кратності хімічних обробок, а також розміщення посівів після кращих попередників. Також слід дотримуватися вимог щодо своєчасного і якісного обробітку ґрунту, використовувати для сівби насіннєвий матеріал високих посівних кондицій, висівати ячмінь у стислі строки та з дотриманням висівних норм, своєчасно збирати врожай.
Ячмінь — дуже чутлива до гербіцидів культура, особливо в ранній період вегетації. Тому в посівах ячменю слід застосовувати лише продукти з «Переліку препаратів, дозволених до використання в Україні» на 2017 р. та дотримуватись норм внесення, сумісності препаратів і строків їхнього застосування.
Для захисту посівів ячменю від хвороб, зокрема борошнистої роси (ураження понад 1% за вологості повітря вище як 95% і температури повітря 14…17°С), карликової іржі (ураження понад 1% за вологості понад 95% і температури повітря вище як 20°С), плямистостей (ураження понад 1% за вологості понад 95% і температури повітря вище як 15°С) слід застосовувати для обприскування фунгіциди. Науковці МІП під час досліджень 2013–2015 рр. встановили доцільність одночасного застосування сумісних гербіцидів та фунгіцидів на IV е. о., а в епіфітотійні роки — другого внесення фунгіциду на VIII е. о. Доцільним є також чергування препаратів із різними діючими речовинами як за роками використання, так і на різних етапах розвитку рослин ячменю.
Під час застосування на посівах ячменю ярого низки фунгіцидів на IV та VIII е. о. було встановлено їхню високу технологічну ефективність проти основних грибних хвороб. Переконливим свідченням цього є збільшення врожайності в усіх дослідних варіантах порівняно з контролем: зокрема, сорту Хадар — на 0,57–0,98, сорту Триполь — на 0,46–0,93 т/га. Відчутний позитивний вплив препаратів фунгіцидної дії на врожайність культури спостерігали на фоні значного розвитку хвороб на посівах ячменю в 2013–2015 рр., особливо плямистостей листя. Ця група хвороб може призводити до суттєвого зменшення асиміляційної поверхні в рослин ячменю, а за значного розвитку плямистостей — навіть спричинювати повне засихання листя. Це відчутно впливає на врожайність і проходження фази наливання зерна. До того ж низка сучасних фунгіцидів сприяє подовженню функціонування зеленої листкової поверхні верхнього ярусу рослин. Тому навіть у сортів із відносно достатньою генетичною стійкістю до хвороб вчасне застосування препаратів сприяє підвищенню врожайності та поліпшенню якості зерна й насіння.
Для захисту від шкідників у фазі культури сходи — третій листок за наявності на рослинах ячменю смугастої хлібної блішки (60–100 екз./м2), шведської мухи (30–50 екз./100 помахів сачком) доцільно провести крайове обприскування посівів одним із рекомендованих інсектицидів.
У фазі виходу в трубку — початку колосіння для захисту від пошкодження рослин личинками п’явиць (0,5–1,0 екз./стебло), а під час формування зерна — для захисту посівів ячменю від злакових попелиць (15–25 екз./стебло), клопа-черепашки (9–10 екз./м2) слід застосовувати дозволені до використання інсектициди за умови чергування препаратів.
Для запобігання виляганню посівів, що може призводити до суттєвого недобору врожаю та зниження якості зерна, особливо за високого агрофону та достатнього й надмірного зволоження, застосовують регулятори росту рослин на основі мепікват-хлориду, етефону. Для запобігання виляганню ефективним є їхнє внесення у фазі утворення двох вузлів-розкриття останньої листкової пазухи.
Збирання
Ячмінь краще збирати прямим комбайнуванням. Одна з основних причин втрати насінням ячменю здатності до проростання — травмування зерна під час обмолочування. Тому збирати врожай прямим комбайнуванням розпочинають за вологості зерна 14–16%. Після досягнення повної стиглості біологічний урожай і якість зерна залишаються без істотних змін упродовж п’яти-шести діб. Після цього терміну настає перезрілість посіву (перестій). Із кожним днем перестою, залежно від погодних умов, втрачається близько 1% і більше врожаю зерна, знижуються посівні якості насіння.
Висновки
Попри суттєві коливання погодних умов, які прямо чи опосередковано (епіфітотії, епізоотії, вилягання посіву і т. ін.) спричинюють варіювання рівня врожайності, на жнивні показники ячменю ярого все ж таки можна впливати. Цього досягають шляхом підбору екологічно пристосованих сортів і дотримання базових елементів технології, таких як: висівання кондиційним насінням; своєчасний і якісний основний і передпосівний обробітки ґрунту; якісна сівба оптимальними нормами висіву за настання фізичної стиглості ґрунту; збалансований рівень мінерального живлення; якісне протруєння насіння; застосування інтегрованої системи догляду за посівами; своєчасне та якісне збирання врожаю. За оптимального поєднання усіх цих складових технології вирощування ячменю ярого можна стабільно отримувати врожайність цієї культури на рівні 5,0–6,0 т/га, а в сприятливі роки — 8,0 т/га і більше.
О. Демидов, директор, д-р с.-г. наук, членкор НААН,
В. Гудзенко, заст. директора з наук. роботи, завідувач лабораторії селекції ячменю, канд. с.-г. наук,
Миронівський інститут пшениці (МІП) імені В.М. Ремесла НААН
Інформація для цитування
Ячмінь ярий: реалізація потенціалу продуктивності / О. Демидов, В. Гудзенко, // Пропозиція. — 2017. — № 2. — С. 66-69