Спецможливості
Статті

Свинарство — національна галузь

13.01.2010
3518
Свинарство —  національна галузь фото, ілюстрація

Одним із головних показників якості харчування людини є використання білка тваринного походження. Як відомо, за останні п'ять років світове виробництво м'яса збільшилося на 10%, у тому числі яловичини та телятини - на 5, свинини - на 7, м'яса птиці (бройлери та індики) - на 18%. За деякими оцінками, у поточному кризовому році, загальне виробництво м'яса, порівняно з 2008 роком, збільшиться тільки на 0,4% і становитиме 234,4 млн тонн.

Одним із головних показників якості харчування людини є використання білка тваринного походження. Як відомо, за останні п'ять років світове виробництво м'яса збільшилося на 10%, у тому числі яловичини та телятини - на 5, свинини - на 7, м'яса птиці (бройлери та індики) - на 18%. За деякими оцінками, у поточному кризовому році, загальне виробництво м'яса, порівняно з 2008 роком, збільшиться тільки на 0,4% і становитиме 234,4 млн тонн.

Незважаючи на те, що свинину з релігійних та інших міркувань не споживає населення не тільки окремих націй, а й деяких регіонів світу, в загальному виробництві м'яса частка свинини становить понад 40 відсотків.
Пріоритет розвитку галузі свинарства, як відомо, віддається завдяки таким винятково важливим біологічно-господарським особливостям свині, як: всеїдність, скоростиглість, економне використання кормів та придатність свинини для виготовлення різних смачних і високопоживних кулінарних виробів.
Як встановлено спеціальними дослідженнями, із загальної енергії корму, яку споживають тварини різних видів і птиця, в продукти харчування людини її трансформується: зі свининою 20%, коров'ячим молоком - 15, курячими яйцями - 7, м'ясом птиці - 5, яловичиною та бараниною - 4 відсотки.
Нині виробляємо втричі менше, ніж 17-18 років тому
В Україні свинарство з давніх-давен вважали, так би мовити, національною галуззю сільськогосподарського виробництва. Були часи, коли свинина в загальному виробництві м'яса в країні сягала 58,7 відсотка. При цьому, як відомо, історія фіксує не тільки періоди інтенсивного розвитку галузі свинарства, а й часи її катастрофічного занепаду. Для підтвердження сказаного, а також для роздумів нагадаю, що в усіх категоріях господарств України в 1913 році налічувалося 8,5 млн свиней; у 1940 - 9,2; в 1944 - 2,9; в 1950 - 7; у 1971 - 21,4; в 2005 - 7,05 млн голів. Рекордний вал виробництва свинини (1576 тис. т у забійній вазі) було зафіксовано в 1989 році, або по 30-31 кг на душу населення, що цілком відповідало науково обгрунтованим медичним нормам споживання цього продукту харчування.
На превеликий жаль, слід також констатувати, що на початок 2009 року загальна кількість свиней в усіх категоріях господарств становила лише 6 млн 526 тис. голів за виробництва свинини в забійній вазі в межах 550 тис. т, або майже втричі менше, ніж було 17-18 років тому. Слід також визнати, що в Україні свинарство і в 90-ті роки минулого сторіччя в пересічних колгоспах і радгоспах не вирізнялося високою продуктивністю. За рідким винятком, обсяги виробництва зростали в основному завдяки збільшенню кількості поголів'я. Тому не слід повторювати помилок минулого.
Усім відомі процеси: інфляція, порушення міжгосподарських зв'язків, приватна власність, а також світова фінансова криза - призвели до чергового падіння попиту на вироблену продукцію, руйнування багатьох господарств, а також зниження якості виробленої свинини.
На сьогодні в Україні виробництвом свинини займаються дві категорії виробництв: присадибні господарства населення та сільськогосподарські підприємства (реформовані колгоспи й радгоспи). При цьому донині в господарствах населення виробляли 62-65% свинини від загальної її кількості.
Як показав аналіз, криза по-різному вплинула на ці дві категорії виробників. Станом на 1 травня 2009 року із загальної кількості 6844 тис. голів свиней на сільськогосподарських підприємствах утримували 42,9%, а в господарствах населення - вже тільки 57,1%. Слід також додати, що в населення, попри високий відсоток, загальний вал виробництва свинини теж різко скоротився проти 1989 року. При цьому можливості підсобних господарств на сьогодні значно менші, оскільки вони позбулися істотної підтримки громадського сектору.

Як відновити галузь?
Як свідчить практика високорозвинених країн, поширеною формою ведення свинарства є фермерське господарство та відповідні об'єднання фермерів для ефективнішої їхньої діяльності. Але, враховуючи те, що створення дієвих фермерських господарств потребує значних капітальних вкладень на їхню розбудову, фінансування та налагодження системи сервісних послуг, не потрібно розраховувати на помітний внесок таких господарств у загальний обсяг виробництва товарної свинини в найближчі роки. Хоча ініціаторів-фермерів, які беруться за розведення й відгодівлю свиней, безумовно, слід всебічно підтримувати.
Узагальнюючи викладене вище, треба зазначити, що величезні можливості виробництва свинини в країні на сьогодні не використано й наполовину:
n по-перше, за рівнем споживання свинини Україна відстає від провідних країн удвічі-втричі;
n по-друге, нераціональне використання власної кормової бази. Щорічний експорт понад 10 млн т саме фуражного зерна є економічно не вигідним, порівняно з використанням його у вітчизняному свинарстві з дальшим експортом м'ясної продукції;
n по-третє, послаблення позицій на такому міцному й традиційному ринку збуту української продукції, як Росія. Нішу, яку втратила Україна, тепер упевнено використовують інші країни світу;
n по-четверте, треба скоротити до мінімуму імпорт зарубіжної свинини та створити сприятливіші умови для її вітчизняного виробництва, не допускаючи перетворення країни в ринок збуту свинарської продукції інших країн;
n по-п'яте, спрямувати зусилля виробництва й науки на одержання екологічно чистої свинини.
Такі диспропорції і деформації в розвитку провідної галузі національної економіки є наслідком незавершення та протиріч аграрної реформи, яку здійснюють у країні вже понад 15 років.
Аналізом світового досвіду встановлено, що закономірним процесом для всіх цивілізованих країн є розвиток свинарства на індустріальній основі за розумної в екологічному та енергетичному відношенні концентрації виробництва.
Соціально-економічні умови, що склалися останніми роками в Україні, ставлять перед галуззю завдання, вирішення яких може забезпечити внутрішню потребу у високоякісній свинині, а також поліпшити її конкурентоспроможність та використовувати цю продукцію як додаткове джерело валютних надходжень у бюджет країни. Розрахунки свідчать, що виробництво свинини в країні ближчим часом можна довести до 1,2-1,3 млн т в забійній вазі, бо в недалекому минулому вже виробляли значно більше.

У нас є головне - племінна база
Що ж в Україні є і на що треба звернути особливу увагу, щоб відновити та рентабельно вести вітчизняну галузь свинарства?
На сьогодні в країні розводять понад 10 порід свиней вітчизняного та зарубіжного походження. В поточному році пройшли державну переатестацію близько 400 господарств на статус племзаводу чи племрепродуктора. Тобто в державі є відповідна племінна база.
На основі першого в історії свинарства України породовипробування, яке було проведено в оптимальних умовах дослідного господарства Інституту свинарства в основному на кормах власного виробництва, свині приводили по 10-12 і більше поросят на опорос, які досягали живої маси 100 кг за шість - шість з половиною місяців за середньодобових приростів 689-728 г і за затрат на кожний кілограм приросту 4,28-4,65 к. о. У разі різних міжпородних схрещувань і породно-лінійної гібридизації продуктивність тварин, за різними ознаками, підвищувалася на 13-18 відсотків.
Як показали дослідження, наші генотипи свиней, якщо їм створено оптимальні умови годівлі та утримання, за продуктивністю майже не поступаються зарубіжним, а за такими показниками, як резистентність та пристосованість до умов виробництва, типовими для більшості господарств, і якістю свинини - навіть перевищують їх.
У зв'язку з цим, вважаємо, що для подальшого збільшення виробництва свинини першочергову увагу слід зосередити на збереженні та вдосконаленні вітчизняного племінного генофонду.
Потрібно істотно матеріально зацікавити племінні господарства вирощувати висококласний племінний молодняк з урахуванням сучасних міжнародних вимог до його оцінки за фенотипом і генотипом, а товаровиробників зацікавити у придбанні саме цього молодняку, а не випадкового поголів'я для підвищення продуктивності масового свинарства. Потрібно, і якомога швидше, призупинити не тільки безсистемний масовий імпорт свинини та поголів'я для відгодівлі, а й племінного молодняку.
Світовий досвід свідчить, що в умовах ринку відбувається жорстка конкуренція. Щоб вижити й ефективно працювати, свинарським підприємствам потрібно мати високопродуктивних тварин, повноцінні збалансовані корми, використовувати ресурсоощадні технології одержання племінної та товарної продукції оптимальної собівартості. Саме на науковому забезпеченні цих проблемних питань і зосереджено увагу наукових колективів, які працюють згідно з державною науково-технічною програмою "Селекційно-технологічна система ведення свинарства".

Для відродження галузі та збільшення виробництва високоякісної свинини навіть у період глобальної кризи, крім переліченого вище, потрібно:
1) ретельно й професійно вивчити передовий досвід розвинених країн та розробити сучасну вітчизняну технологію виробництва свинини з залученням конкретних заводів із виготовлення технологічного обладнання. За відповідного державного фінансування розробкою технології має займатися Інститут свинарства ім. О. В. Квасницького УААН спільно з провідними вченими інших наукових закладів і вузів;
2) запровадити для виробників свинини державні дво-п'ятивідсоткові кредити терміном на п'ять-десять років;
3) будівництво об'єктів за імпортною технологією слід здійснювати після ретельної експертизи проекту кваліфікованими вітчизняними вченими та спеціалістами-практиками;
4) забезпечити захист вітчизняних виробників племінної і товарної свинарської продукції, особливо на початкових етапах відродження галузі, а також проводити ефективну політику регулювання обсягів виробництва та цін на продукцію на ринках;
5) на відгодівлі в усіх господарствах середньодобовий приріст молодняку свиней має бути в межах 600-800 г. За такої продуктивності свинина завжди буде рентабельною і високої якості.
Тільки за відповідного патріотичного ставлення держави, виробництва й науки, а також за умови професійного вивчення та врахування зарубіжних здобутків можна найближчим часом вивести нашу національну галузь сільськогосподарського виробництва, або свинарство, із скрутного становища, в якому воно опинилося останніми роками.

У наступних номерах журналу
читачам буде запропоновано цикл статей
про ефективне ведення свинарства
за новітніми технологіями, зокрема:
вибір порід, розведення, опорос, система утримання, годівля тощо.

В. Рибалко,
д-р с.-г. наук, академік УААН,
Інститут свинарства
ім. О. В. Квасницького УААН

Інтерв'ю
Наразі багато країн світу шукають спосіб, як поліпшити екологічні умови та знайти нові джерела енергії. Одним із рішень цієї глобальної проблеми є вирощування унікального дерева, яке вже відоме у всьому світі під назвою «павловнія». Це... Подробнее
Німець Дітріх Трайс уже 20 років живе й працює в Україні. За цей час він привів у країну інвесторів, які вклали сюди десятки мільйонів доларів. Останніми роками пан Дітріх працював директором агрофірми спочатку у одного, потім у іншого з... Подробнее

1
0