Стовідсотковий No-till — виграш у будь-якому разі

Проїжджаючи автодорогами України, по обидва їхні боки нам попадаються широкі поля, більшість із яких розорано. Правильно це чи ні — кожен думає по-своєму.

На сьогодні площа розораності українських земель надзвичайно велика: приблизно 75–80%, особливо землі в зоні недостатнього зволоження — в Степу. Господарюючи тут, майже всі сільгоспвиробники стикаються з однією найважливішою проблемою — недостатня кількість вологи або повна посуха, що завдає величезних збитків. Постає питання: що можна зробити, аби уникнути цієї проблеми. Здається, нічого складного: всього-на-всього придбати меліоративну техніку й вирощувати культури на зрошуваних полях. Вартість зрошувальних установок на 1 га — в середньому 5000 грн. Згоден, овочі можна вирощувати на невеликих зрошуваних площах, а от займатися вирощуванням зернових, технічних та інших культур на полях у 1000 га і більше не зовсім просто з кількох причин: по-перше, задорого це коштуватиме, а по-друге, навіть якщо й маєш гроші, то не скрізь є джерела, з яких можна брати воду. Як розумно використовувати землю, збирати максимальні врожаї, зберігати вологість у грунті та підвищувати його родючість, знають спеціалісти Кіровоградської області.
Білоус Євген Валерійович, керівник проекту розвитку No-till ТОВ “Компанія “Агромир”:
— Сільським господарством ми почали займатися з 1999 року, зі зростанням цін на ресурси зрозуміли, що господарювати з кожним роком стає все складніше, а рентабельність щороку поступово зменшувалася. Тому й постало питання про пошук та впровадження нових підходів до вирощування сільськогосподарських культур. Відвідували семінари “Агро-Союзу”, їздили на виставку в Ганновер, потім на Всебразильську виставку, звідки й перейняли досвід технології No-till. Система No-till побудована таким чином, що на полі працюють лише комбайни, сівалки та обприскувачі. Будь-який обробіток грунту, навіть поверхневий, веде до того, що ця система буде зведена до нуля, тобто це буде вже не No-till, а мінімальний обробіток. Ідеологія цієї системи передбачає те, що післяжнивні рештки мають бути залишені на поверхні грунту й рівномірно розподілені на поверхні поля. Для того щоб здійснити висів у грунт через рослинну масу, робочий ніж сівалки має бути таким, щоб безпосередньо перерізувати цю масу, тобто перерізати рослинні рештки й покласти насіння в грунт, не перемішуючи ті самі рослинні рештки з грунтом.
Які все ж таки переваги цієї системи? Найперше, за системи No-till у грунті накопичується волога. Щоправда, з наукового погляду це звучить не зовсім переконливо. Адже науковці, які займаються агрофізикою грунту, можуть стверджувати, що порушується щільність, пористість грунту тощо, які негативно впливають на накопичення вологи. Та щоб переконатися особисто, що за цієї системи волога таки зберігається, ні на які семінари, виставки, показові

Порівняння витрат при традиційній технології та нульовій,$/га

Дні поля їздити не потрібно. Достатньо лише зайти в ліс чи лісосмугу біля власного поля. З року в рік щоосені з дерев опадає багато листя, яке залишається на поверхні грунту й куди людина не втручається засобами знаряддя. Влітку, в разі посухи, 5–15-сантиметровий шар грунту на полі, обробленому за мінімальною чи класичною технологіями, пересихає, тоді як у лісосмузі, розгорнувши листя, можна побачити, що верхній шар грунту вологий. Здається, переконливіших доказів не треба.
Ще одна перевага: за системи No-till температура поверхні грунту набагато нижча, ніж температура поверхні грунту за класичної технології, що безпосередньо пов’язано з першою перевагою. Ми особисто на сої заміряли температуру на поверхні рослин та грунту. В середині спекотного дня температура на полі за класичною технологією вирощування на поверхні рослин сої була близько 50°С, майже такою була й температура на поверхні грунту — 47...48°С. За нульовою системою обробітку температура на поверхні рослин сої була такою самою, як і за класичною. А от коли ми відгорнули рослинні рештки й заміряли температуру поверхні грунту, то побачили, що там вона знизилася всього до 12°С. Що це нам дає? Як відомо, мікрофлора, яка міститься в грунті, в сукупності — це білкова маса. Знаємо й те, що за температури 40°С білок згортається, а отже, вся грунтова мікрофлора за температури понад 40оС гине, відповідно, не відбувається процес розкладання органічних та мінеральних речовин, що негативно впливає на розвиток культурних рослин. Тобто рослини-сидерати, які наповнюють грунт органікою, та мінеральні добрива, які ми вносимо, рослини не використовують.
Не менш важлива ще одна перевага — зменшення кількості затрат. Ми провели розрахунок на прикладі закупівлі повного комплексу техніки для традиційної та нульової технологій на 1000 га ярого ячменю. Розрахунки наведено в діаграмі.
 Як бачимо з діаграми, на одному гектарі ми економимо 73$. А тепер помножимо на 1000 га і матимемо 73000 зекономлених доларів.
Загалом хочеться наголосити, що систему No-till можна застосовувати в усіх зонах України, за будь-яких погодно-кліматичних умов. Коли буде посуха, то виграємо двічі: по-перше, — матимемо вдвічі вищий урожай, по-друге, — зекономимо на затратах. За достатньої кількості вологи виграємо лише в другому випадку, коли отримуємо врожайність на одному рівні: No-till — класична технологія. Майже всі одноголосно кажуть про те, що потрібно робити перехідний етап від класичної системи до нульової — тобто проводити мінімальний обробіток, чесно кажучи навіщо це робити, для нас невідомо з власного досвіду, так як ми перейшли відразу на нульову технологію. Головне, щоб була вирівняна поверхня поля, для якісної сівби та збирання врожаю.
На сьогодні під своїм керівництвом маємо майже 5,5 тис. га землі: два господарства в Кіровоградській області та одне — в Тернопільській, де землі не обробляємо на всі 100% ніякими грунтообробними знаряддями. Враховуючи те, що минулий рік був посушливий і в нашому регіоні не було опадів з 3 березня по 12 червня, врожаї зібрали такі: ячмінь ярий — 14 ц/га (для порівняння: на сусідніх фермерських угіддях урожай становив лише 4–5 ц/га, який так і залишився в полі, бо затрати на його збирання не покривалися); ріпак уродив на рівні 16,5 ц/га (тоді як у сусідів — 11,8–12), озима пшениця — 26, соняшник — 22–26, кукурудза — 40 ц/га.
Система удобрення No-till майже не різниться з класичною, і побоювання того, що за No-till потрібно вносити підвищені норми мінеральних добрив, — безпідставні. Бразильці, які займаються п’ять-сім-дев’ять років нульовою технологією, щороку залишають на полі близько 9–12 т/га органічної маси. На жаль, ми до такого ще не дійшли, тому доводиться вирощувати сидерати для поповнення грунту органікою.
Із власного досвіду, на майбутнє, хочу сказати, що кожен, хто займається сільським господарством, рано чи пізно вдасться до нульової технології. А хто відмовиться від неї, — зникне як виробник сільськогосподарської продукції.

Геннадій Жолобецький