Спроби загнати трансгенного джина в пляшку

У Верховній Раді пройшов круглий стіл “Біобезпека в Україні: законодавчі аспекти”.

Незабаром Україна відзначатиме “тиху” дату — майже десятиліття тому на полях нашої держави проведено перші дослідження генетично модифікованих сортів. Тоді в країні спалахнула справжня війна. На найвищому рівні. Іноді, навіть в одному й тому самому міністерстві, можна було почути суперечливі думки щодо проблеми. Яблуком розбрату стала картопля. Щоправда, не зовсім звичайна. Партію генетично модифікованої, стійкої до колорадського жука, бульби на терени країни завезла транснаціональна компанія “Монсанто”. Плани вона мала “наполеонівські”: внести сорти групи Новий лист до Державного реєстру рослин, які вирощують в Україні. Мовляв, це дало б можливість розпочати в Україні (що традиційно попереду в споживанні “другого хліба” на душу населення) промислове виробництво заморського дива. Тому, засукавши рукави, представники фірми взялися до роботи. Спочатку генетично модифікована картопля проростала на дослідних ділянках сортовипробувальної станції Інституту картоплярства. А через два роки з’явилася ще й на полях восьми господарств у п’яти областях. Треба зазначити: нічого протизаконного тоді не сталося.
Трансгенна культура ланами країни просувалася цілком легально. Ввозили її, коли закон про насіння, що передбачав би обов’язкову сертифікацію імпортного посівного матеріалу, ще не діяв. Не йшлося тоді й про порядок реєстрації та ввезення трансгенних сортів (тимчасовий порядок з’явився лише в серпні 1998 року). Тому, коли інспекції, яким за службовим обов’язком належить дбати про насіннєву безпеку держави, “наздогнали” Новий лист у полі, де-юре компанія почувалася впевнено: жодного документа вона не сфабрикувала; сорти, згідно з чинним законодавством, на трирічному державному сортовипробуванні й вирощуються, знову ж таки, на законних підставах — не для споживання, промислового використання чи реалізації, а виключно на насіння.
Щоправда, трансгенна картопля осіла на приватних сотках, які межують із дослідними гектарами (який “справжній” селянин не спокуситься прихопити відро диво-насіння для власного городу?). Приватники ж її і поширювали: не вивчений всебічно продукт можна було побачити на базарі — по гривні за насіннєву бульбу. Представники “Монсанто” особливо тим не переймалися, відказуючи: ваші проблеми, що в країні такі порядки. І як альтернативу радили заплющити очі на те, що випробувальна процедура щодо цієї картоплі в Україні ще не завершилася, й достроково занести сорти до Реєстру. Мовляв, Новий лист пройшов всебічну перевірку в США, Канаді — навіщо марнувати час, якщо компанія вже все дослідила.
В обмін на такий крок представники фірми обіцяли реалізовувати розфасовану й марковану картоплю по 4 гривні за кіло оптом і по 5 — уроздріб. А ще — створити в нас мережу виробників посівного матеріалу, зробити Україну потужним експортером генетично модифікованого картопляного насіння, а до того мільйона доларів, які вже тут “з’їло” сортовипробування стійкої проти шкідника бульби, додати ще три. Такій щедрості й палкому бажанню згаданої вище компанії звільнити українські лани від ненависного жука є пояснення. В об’єднаній Європі до трансгенних рослин ставлення насторожене. Тож, якби стався масовий “прорив” бульби на наш ринок, і раптом — без наслідків, “Монсанто” змогла б аргументованіше переконувати “нерозумних” європейців: українці ж їдять, і нічого.
... Суперечки щодо трансгенних продуктiв десятиліття тому точилися в парламентах країн Європи, в Єврокомiсiї, не сходили зі сторінок газет, зокрема — британських. У острівній державі тоді навіть запровадили мораторій на комерційне вирощування генетично модифікованих сільгоспкультур. Аби переконатися, що такі рослини не лише корисні людям, а й не завдають шкоди довкіллю. Британці завбачливі, бо вже ставали жертвами нiким не прогнозованих ефектiв. У гонитвi за прибутками фермери спробували використати в кормах для своїх корiв м’ясо овець, хворих на енцифалiт. Ученi стверджували: збудник хвороби не зможе подолати мiжвидовi бар’єри. Насправдi ж вiн не тiльки подолав перепону мiж коровами та вiвцями, а й не зупинився перед бар’єром мiж коровами та гомо сапiєнс, нагородивши людей новим варiантом страшної хвороби, яка вразила їхнiй мозок. Крiм того, британцям довелося знищити майже все поголiв’я великої рогатої худоби й зазнати небачених економiчних збиткiв.

Завідувач лабораторії науково-дослідного Інституту цукрових буряків УААН Григорій Петюх: закон про державну систему біобезпеки мав би підтримати наші економічні інтереси…

У Європi й досі не вщухають голоси тих, хто виступає за подовження терміну дії мораторiю на комерцiйне використання генетично модифікованих культур. Останніх часто порiвнюють із джином, якого, випустили з пробiрки, і тепер не вдасться загнати назад. Учені при цьому наголошують: це не хрестовий похід проти науки, а заклик тимчасово призупинити комерційне використання генетично модифікованих організмів, доки наука не дійде остаточних висновків щодо їхньої безпеки.
Чому ж так і не прижилася на наших полях картопля, яку не їсть колорадський жук? Адже, погодьтеся, це значна перевага: “хижак” може знищити 10–15% урожаю. А так — не потрібно витрачатися на інсектициди…
Тоді здоровий глузд переміг можливість отримувати надприбутки. Адже не можна гребувати здоров’ям людей, якщо є небезпека, що трансгенні рослини можуть викликати вірусні захворювання інших рослин, тварин і навіть людей. У разі поширення такої бульби пропонували  свою версію розвитку подій в Українській державній насіннєвій інспекції: колорадський жук, не виключено, перекинеться на баклажани та помідори. Ці культури, як і картопля, належать до родини пасльонових. І коштують на ринку значно дорожче за неї. Якщо підемо шляхом трансгенної картоплі, доведеться або на помідорах та баклажанах застосовувати засоби захисту рослин у такій кількості, що людський організм цього пестицидного навантаження може й не витримати, або змушені будемо переходити на геннетично модифіковані помідори та баклажани. До того ж, безконтрольне поширення біотехнологічної продукції може вилитися в поступову монополізацію ринку новими сортами. Чи доречно це? Адже вітчизняні сорти картоплі, приміром, потенційно не менш врожайні за Новий лист. Витримайте технологію — матимете і врожайність, і якість продукції.
Мало змінилися погляди науковців, присутніх у Верховній Раді на круглому столі — “Біобезпека в Україні: законодавчі аспекти”, і тепер.
— Україна не є державою, якій загрожує продовольча криза, — зазначив під час круглого столу академік Національної академії наук України Костянтин Ситник. — І картоплею, і буряком, і кукурудзою — всім ми можемо себе забезпечити тими сортами, які за десятки років створили наші прекрасні селекціонери. Це випадок, коли ми можемо сказати всій Європі: ви хочете мати справді чисту продукцію? Абсолютно екологічно чисту продукцію? Ось вона в нас, в Україні. Це абсолютно реальна річ, можемо вирощувати картоплю не генетично модифіковану, а ті сорти, які вже є давно.
Під час заходу наводили підтвердження: збулося пророцтво науковців, які казали про можливість несанкціонованої експансії генетично модифікованих організмів та продуктів, що їх містять, до України. У засобах масової інформації тепер називають навіть вражаючу цифру: до 40% вироблюваних або завезених до нас харчів містять ГM-компоненти. На круглому столі це розцінили як небезпечний експеримент над населенням і родючими землями цілої країни, що може призвести до непередбачуваних наслідків. Звісно, вже давно виникла потреба посилити в цьому плані контроль за ввезенням, транзитом та використанням ГМО в Україні. Приміром, запровадити маркування, яке вказувало б, що продукт містить генетично модифіковані компоненти. Нині закон не зобов’язує ні виробника, ні реалізатора продукції наносити таку інформацію на етикетку. Бо закон і досі не прийнято. А ми, споживачі, не можемо обирати їжу. Тож і купуємо “кота в мішку”.
Існує й така небезпека. Ми прагнемо до об’єднаної Європи. А завтра там скажуть: навіщо нам ваша сільськогосподарська продукція, забруднена генетично модифікованими організмами. Так самі собі перекриємо зовнішні ринки збуту.
Можливо, варто дослухатися цих застережень?
    Далі буде

Валерій Друженко,
оглядач газети “Голос України” спеціально для “Пропозиції” (sad@golos.com.ua)