Спеціалізоване м’ясне скотарство — це вигідно

В Україні вже майже 30 років створюється спеціалізована галузь тваринництва — м’ясне скотарство. Порівняно швидко цей процес відбувається на Поліссі. Це зумовлено комплексом чинників: природно-економічних, соціальних, ресурсо-енергетичних та екологічних. У цьому регіоні помірно-континентальний вологий клімат, близько 50% сільськогосподарських угідь — природні лукопасовища. Сіно та пасовищні трави за поживністю становлять майже 70% загальної кількості кормів. Такі умови дуже сприятливі для розвитку м’ясного скотарства.
Енергоємність м’ясного скотарство на 60–70% менша, ніж молочного. Капітальні вкладення теж менші втроє-вчетверо, а витрати праці, відповідно, в 10–15 разів. Згадані чинники та висока якість яловичини вплинули на рішення перепрофілювати (повністю або частково) в Поліській зоні галузь молочного скотарства на спеціалізовану м’ясну. Водночас слід зазначити, що тільки високорентабельне (25–30%) ведення галузі м’ясного скотарства забезпечує зазначені його переваги перед молочним скотарством.
Одним із прикладів вдалого розвитку м’ясного скотарства в Поліській зоні є селянське (фермерське) господарство “Серпанок” Дубенського району Рівненської області.
СФГ “Серпанок” засновано 2001 року на базі майнових та земельних паїв жителів сіл Залужжя та Грядки з центральною садибою у с. Грядки. Господарство розташоване на відстані 22 км від райцентру Дубно та 70 км — від обласного центру Рівне.
Станом на 1 січня 2006 року під сільськогосподарськими угіддями було зайнято 639 га, у тому числі 427 га ріллі (67%), 185 га (29%) — сінокоси та 27 га (4%) — пасовища.
У рослинництві господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і зернофуражних культур та кормовиробництві, в тваринництві — на племінному м’ясному скотарстві та виробництві високоякісної яловичини.
Підприємство щорічно (2003–2005 рр.) виробляє, в середньому, близько 900 т зернових (без кукурудзи), 115 т овочів та реалізує на забій і племпродаж понад 60 т великої рогатої худоби живою масою.
Кормова група за останні три (2003–2005) роки займала близько 30%. У структурі посіву кормових культур за цей період однорічні трави становлять 48%, багаторічні трави — 32 та кукурудза на зелений корм і силос — 20%.
У господарстві щорічно одержують непогані врожаї кормових культур, що дає змогу постійно до 95% забезпечувати тваринництво якісними кормами потрібної структури власного виробництва.
Так, середня врожайність зернових з 1 га за останні три (2003–2005) роки становила 43 ц, відповідно, сіна багаторічних трав — 25,5 та зеленої маси з них 99, однорічних трав — 125 та кукурудзи на зелений корм і силос — 217 ц. У літній період всю худобу повністю (до потреби) забезпечують зеленою масою — з ранньої весни до пізньої осені.
Створення міцної і стабільної кормової бази (в середньому, тут одержують 38–40 ц к.о. з 1 га сіяних кормових культур, за винятком 2005 р., коли отримали лише 30 ц к.о.) стало одним із основних і вирішальних чинників досягнення господарством позитивних показників у розвитку галузі м’ясного скотарства.
Інтенсивне ведення м’ясного скотарства дало можливість значно поліпшити економічні показники. Слід зауважити, що на підвищення загальної рентабельності галузі м’ясного скотарства за останні (2003–2005) роки та одержання загального прибутку суттєво вплинула реалізація племінного молодняку великої рогатої худоби.
Від реалізації 45 голів племінного молодняку у 2003 р. одержали 75 тис. грн чистого прибутку, а його рентабельність досягла 132%, відповідно, в 2004 — 26 голів, 71,2 тис. грн і 164% і в 2005 — 136 голів, 603 тис. грн і 242% рентабельності.
Високорентабельного ведення м’ясного скотарства досягнуто передусім завдяки низькій собівартості реалізованої ВРХ в живій масі та високій реалізаційній ціні проданих на племінні цілі. Так, собівартість 1 ц реалізованого племмолодняку в живій масі у 2003 р. не перевищувала 347,0 грн, а реалізаційна ціна його становила 804,3 грн, відповідно, в 2004 році — 572,4 і 1509,2 грн та в 2005 — 450,5 і 1539 грн.
Підвищенню ефективності ведення м’ясного скотарства значною мірою сприяла цілеспрямована селекційно-племінна робота.
У 2002 р. на базі ферми великої рогатої худоби СФГ “Серпанок” Дубенського району Рівненської області було створено племінний репродуктор із розведення великої рогатої худоби абердин-ангуської породи (наказ Мінагрополітики України та УААН від 22 лютого 2002 р. №54/17), а відповідно до наказу Мінагрополітики України та УААН від 29 грудня 2005 року №766/130, названому господарству присвоєно статус племінного заводу з розведення великої рогатої худоби абердин-ангуської породи. Станом на 1 жовтня 2006 року стадо м’ясної худоби нараховувало 381 голову, в тому числі 176 корів та 4 бугаї-плідники абердин-ангуської породи. В маточному стаді — 156 корів чистопородних і IV покоління та 20 голів — ІІІ покоління.
Створення стада м’ясної худоби абердин-ангуської породи в господарстві розпочато в 1995 році. Для цього було закуплено в Головному селекційному центрі України (Переяслав-Хмельницький Київської області) трьох чистопородних бугаїв-плідників абердин-ангуської породи: Колос 0140, Ікар 0100 і Алат 0124, — яких використовували на низькопродуктивних коровах та надремонтних телицях чорно-рябої молочної породи.
Для розширення маточного стада в 1997 р. купили ще 10 чистопородних телиць та чистопородного бугая Сейм 0588 абердин-ангуської породи в Головному селекційному центрі України, подальше розведення яких проводили методом чистопородного розведення. Таким чином, стадо абердин-ангуської породи великої рогатої худоби в господарстві створювалось методом поглинального схрещування та чистопородного розведення.
У наступні роки основна увага була спрямована на виконання планів підбору згідно зі схемою парування (природного), відбору й одержання тварин бажаного типу.
Поголів’я м’ясної худоби утримують за звичайною технологією вирощування та годівлі. Всю м’ясну худобу, крім відгодівельного поголів’я, утримують безприв’язно. Стадо корів (176 голів) із телятами до 7 місяців розміщено на фермі с. Грядки в двох корівниках, а ремонтні телички і бугайці — в двох інших приміщеннях. Грубі та соковиті корми завозять у приміщення гужовим транспортом — підводами. Напувають худобу з корит, в які вода подається механічно. Гній із приміщень та кормових майданчиків вичищають один раз на рік — навесні — бульдозером ДТ-75 та навантажувачем “Карпатець”.
Навантаження на одного доглядача: 70 голів молодняку великої рогатої худоби та 50 голів корів. Телят до 7 місяців утримують разом із коровами і вирощують підсисним методом. Після відлучення (у 7 місяців) телят окремо формують у групи теличок і бугайців. Середньодобові прирости ремонтних телиць за останні роки становлять 760–800 г. На 100 корів парують, у середньому, 20–23 голови телиць середньою живою масою 365–390 кг.
Зооветспеціалісти господарства постійно контролюють фізіологічний стан маточного поголів’я, в разі потреби — лікують тварин. Господарство благополучне щодо інфекційних захворювань.
Заробітну плату виплачують щомісяця, без затримки. У 2004 р. середньомісячна зарплата тваринників становила 405 грн, у 2005 — 475, а в 2006 — 580 грн. Господарство своєчасно сплачує податки, боргів перед державою не має.
Велику увагу на підприємстві приділяють роботі з людьми — безпосередніми виконавцями технологічних процесів (доглядачі за коровами з підсисними телятами, скотарі, доглядачі за ремонтними телицями, інші працівники).
Одними з кращих, за підсумками роботи в 2005 р., можна назвати: доглядачів за коровами (136 голів) з телятами до 7 місяців С. Кожана і О. Климчука; доглядача  за  ремонтними     телицями В. Кожана , який на групі 90 голів одержав 798 г середньодобових приростів живої маси; доглядача за племіними бугайцями В. Штихалюка, який, відповідно, на 78 головах одержав по 716 г середньодобових приростів живої маси та інших.
Тваринники й спеціалісти господарства вирішили на кінець 2006 р. збільшити чисельність поголів’я великої рогатої худоби до 371 голови, або на 28 голів (8%) більше попереднього року, підвищити середньодобові прирости живої маси молодняку великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі до 800 г, реалізувати на забій та племпродаж 60 т великої рогатої худоби в живій масі.
Слід зазначити, що господарство як племзавод з розведення великої рогатої худоби абердин-ангуської породи має можливість щорічно реалізувати не менше 40 голів племінних бугайців, а фактично за останні роки реалізує, в середньому, всього 14 голів. На час ознайомлення й вивчення стану справ господарство було готове реалізувати 10 племінних бугайців високої якості середньою живою масою однієї голови 420–450 кг.
Зростання кількості таких господарств дасть можливість повніше забезпечувати населення продуктами харчування тваринного походження та поліпшувати генетичний потенціал худоби м’ясних порід.

Д. Микитюк,
канд. с.-г. наук
О. Бєлозерський,
канд. с.-г. наук
М. Геймор,
учений зоотехнік