Системний підхід
Здавалося б, такий собі простий нюанс — раціон для худоби, — однак, він є вирішальним фактором у виробництві продукції тваринництва. Адже його ефективність напряму впливає на кількість та якість продукції. І ті господарства, які відповідально ставляться до питання годівлі власної худоби, можуть зі впевненістю робити ставку і на прибутковість тваринництва загалом.
Здавалося б, такий собі простий нюанс — раціон для худоби, — однак, він є вирішальним фактором у виробництві продукції тваринництва. Адже його ефективність напряму впливає на кількість та якість продукції. І ті господарства, які відповідально ставляться до питання годівлі власної худоби, можуть зі впевненістю робити ставку і на прибутковість тваринництва загалом.
А. Назаренко
a.nazarenko@univest-media.com
Одним з таких господарств є СТОВ «Агрофірма Маяк», що на Черкащині Золотоніського району. Очолює це господарство Герой України Микола Васильченко, а його син - Олексій - допомагає батькові вести справи. Та високий статус директора зовсім не стає перепоною у спілкуванні, хоча і часу у нього, як у будь-якого дбайливого господаря, обмаль: Микола Семенович охоче поділився своїм досвідом і з «Пропозицією».
Чи складно бути взірцем?
Ситуація з вітчизняним тваринництвом вже декілька років поспіль залишає бажати кращого. Не дивно, що велика кількість сільгосппідприємств відмовляється від цієї галузі: забагато витрат на сировину та обладнання та інших перепон. Та приклад СТОВ «Агрофірма Маяк» говорить про те, що за правильного та системного підходу до цієї галузі можна досягти вражаючих результатів. Тому, щоб побачити на власні очі, якого рівня виробництва можна досягти без дотацій та кредитів, отримати практичні поради та перейняти досвід, сюди приїздять гості з сусідніх районів, віддалених областей країни і навіть із-за кордону. Стрімкий розвиток молочної галузі господарства (ще 35 років тому середній надій на корову становив лише 2650 кг молока, проти актуальних 8028 кг) є однією з причин, чому «Агрофірма Маяк» вельми цікава для відвідувачів різного статусу - від школярів до керівників інших господарств. Усі з великим інтересом оглядають корівники, слухають керівника та фахівців господарства, спостерігають за процесом доїння та із задоволенням куштують отримане молоко.
Та фахівці господарства і самі не цураються навчатися у досвідченіших колег навіть з-закордону. Інколи виїздять до передових підприємств Америки, Європи, бувають і в Ізраїлі. Привозять звідти нові ідеї. Тому господарство одним з перших переходить на нові технології, адже знають: те, що зараз популярно за кордоном, неодмінно через 10-15 років з'явиться і у нас.
Завдяки системному підходу до усіх галузей аграрного виробництва та, особливо, до тваринницької, господарство наразі має високі виробничі показники (табл.).
Щодо виробництва молока, слід зауважити, що усі процеси на комплексі комп'ютеризовано. Кожен з працівників відповідає за свою ділянку роботи та вносить відповідні дані до комп'ютера після завершення кожного виробничого циклу. Тож керівникові дуже зручно спостерігати та контролювати всю систему менеджменту на фермі - на кожному етапі виробництва. І завдяки налагодженому таким чином менеджменту господарству бути прикладом для інших не складно: система допомагає швидко знаходити збої в управлінні стадом в цілому та в окремих процесах, вчасно реагувати та приймати правильні рішення.
Менеджмент годівлі
Чітко налагоджено і процеси кормовиробництва. Адже у господарстві добре знають, що якість годівлі визначає рентабельність виробництва молока. Та все по-порядку.
Раціон дійного стада складається із силосу, сінажу, сіна, соломи та зернової групи (зерно кукурудзи, корнаж з кукурудзи, соняшниковий та соєвий шроти). Усі компоненти корму, окрім шротів та вітамінно-мінеральних добавок, господарство виробляє самостійно.
Взагалі, кормовим культурам тут приділяють дуже багато уваги. Частково це спричинено потребою добре розвиненої галузі тваринництва, а у деяких випадках - чітко налагодженим менеджментом господарства, щоб знаходити вихід навіть, здавалося б, з «нерентабельних ситуацій». Ціни на продовольче зерно або за його зберігання останнім часом зовсім не радують виробників зернових, тому ефективніше використати його на корми. Таким чином збіжжя не гине на полях або не продається за безцінь, а стає такою собі інвестицією у тваринництво та зумовлює прирости поголів'я.
Головна мета приготування корму - щоб він був якісний, поживний, чистий і смачний для тварин. Що краще буде заготовлено сіно, силос та сінаж, то менше будуть використовувати комбікорми, шроти тощо. Це, відповідно, зменшує собівартість тваринницької продукції.
Тож основну ставку в годівлі стада господарство робить на об'ємні корми. Акцент у виробництві травосуміші та кукурудзи ставлять на отриманні корму високої якості, адже знають, що таким чином здешевлюється кормовиробництво, зокрема тваринництво. Та в кормовиробництві є три вирішальні процеси: вирощування кормових культур та їхнє збирання, заготівля корму та його зберігання. Але це саме ті процеси, які найважче реалізувати на практиці. Тому тут слід чітко дотримуватися технологій, застосовувати надійну техніку та постійно контролювати якість кормів.
Наприклад, люцерну сіють «чистим висівом», і у перший рік восени, на другий та третій роки - підсівають пшеницю. Таким чином одержують великий урожай злаково-бобової суміші, яку використовують для годівлі молодняку. Після кожного укосу поля з кормовими боронують та підживлюють. А у цьому році зібрали п'ять укосів люцерни.
Цьогоріч урожай кукурудзи на силос також був дуже вдалим. Тому за заготівлі на силос було використано найкращі, найпоживніші частини рослин. Силосні траншеї закладали протягом двох діб - рівно та без втрат, усі частки силосної маси добре подрібнені. Тут чітко спрацьовує техніка: силос збирають комбайнами JAGUAR від CLAAS, за добу цього року закладали 1500 т силосної маси.
У деяких випадках, щоб не спричинювати додаткових витрат на сушіння вологого зерна кукурудзи, його використовують на приготування корнажу. Тоді вологе зерно закладають у траншеї, додають консерванти. Як і за закладання силосу або сінажу, принцип отримання високоякісного корму - правильне втрамбовування та обов'язкове надійне укриття траншей.
Наступний етап: приготування повнозмішаного раціону. Розрахунки раціонів, як і в багатьох інших господарствах, ведуть за комп'ютерними програмами окремо для кожної групи тварин. Силос, сінаж та корнаж з траншей відбирають дуже акуратно, пласти зрізують рівно, що убезпечує корм від псування та ураження пліснявою. Усі складові повнозмішаного раціону подрібнюють рівномірно. Потім корм змішують у шнековому кормозмішувачі і роздають тваринам. При цьому кожен етап процесу відображається у комп'ютерному звіті. Через кожні три години корм підсувається ближче до кормового столу за допомогою міні-навантажувача Bobcat.
Завдяки таким простим правилам, яких дотримуються у господарстві, тварини постійно забезпечені поживними якісними кормами.
Як результат - господарство має 8100 кг молока на корову та до 800 г середньодобового приросту молодняку у віці шести місяців. А принцип, за яким працює господарство, - максимальна віддача як від обладнання та техніки, так і від людей і тварин. Тому й секрет такого успішного ведення молочної галузі господарства, певно, - у вдалій інвестиції... у менеджмент стада та годівлі.