Системи захисту плодових і ягідних культур восени

Відомо, що восени плодові, ягідні, горіхоплідні рослини вступають у стан спокою. Вміст вуглеводів, насамперед крохмалю та азотистих сполук, у тканинах цих рослин до кінця листопада зростає.

У жовтні надземна частина всіх садових рослин дедалі більше готується до періоду спокою: пагони більше дерев'яніють, ніж у вересні, цукри перетворюються на крохмаль, і запаси його в цей період досягають максимуму.
Після листопаду в господарствах різних форм власності проводять детальні маршрутні обстеження плодових дерев, кущових ягідників і суниці для виявлення їхнього заселення зимуючими стадіями комплексу шкідників. Обліковують наявність і чисельність гнізд білана жилкуватого, золотогузки, яйцекладок кільчастого та непарного шовкопрядів, яєць п'ядениць, листовійок, яблуневої листоблішки, попелиць, червоного і бурого плодових кліщів, щитиків яблуневої і плодової молі, зимуючих гусениць листовійок, личинок кокцид, щитиків комоподібної щитівки з яйцями.
Під час маршрутного обстеження продивляються десять довільно вибраних дерев, розміщених по діагоналі кварталу. На великих площах насаджень за наявності основного сорту і сорту-запилювача на кожному кварталі продивляються по десять дерев у цілому, по п'ять дерев кожного сорту. Якщо площа саду займає п'ятдесят і більше гектарів, продивляються 15-20 дерев, не менше ніж по п'ять дерев одного сорту на кожну групу сортів різних строків дозрівання (літнього, осіннього, зимового). Крім осіннього обстеження в саду, з кожного облікового дерева відбирають пробу гілочок для детального лабораторного аналізу.
Пізньоосінній огляд рослин дає можливість не тільки чітко визначити наявні види шкідливих організмів і їхню чисельність, а й спланувати об'єми, кількість обприскувань, закупити потрібні пестициди на наступний рік. Від деяких шкідників і збудників хвороб дерева та кущі можна звільнити ще восени, зменшивши тим самим пошкодження ними майбутнього врожаю.

Плодові культури
Відразу після збирання врожаю зерняткових і кісточкових порід знімають з дерев і закопують у грунт уражені плодовою гниллю плоди (літня форма), які є джерелом моніліального опіку (весняна форма хвороби). Крім муміфікованих чорних плодів із хаотично розкиданими сірими або розміщеними концентричними колами жовто-білими спорами, резерватами моніліального опіку є уражені навесні гілки та всохлі суцвіття, які довго висять на дереві. До хвороби сприйнятливі повстиста та культурна вишня, абрикос, персик, менше уражуються слива, черешня та яблуня. Якщо на дереві серед здорових облистяних гілок помітні всохлі гілки з висячими на них суцвіттями, то негайно виріжте їх і спаліть, бо до цвітіння кісточкових проходить утворення спор та їхній літ і ураження ними здорових органів рослин.
Потребують обрізання уражені борошнистою росою пагони яблуні, які різняться із здоровими сіруватим відтінком. Збудник хвороби зимує міцелієм у ростових бруньках, а інфекційне навантаження зменшиться. Обмежує поширення борошнистої роси настання взимку критичних періодів: зниження температури повітря до 20° і більше. Серед сортів яблуні найбільше уражуються Джонатан, Ренет Симиренка, Айдаред, Спартан, Мекінтош, Рубінове Дуки, Слава Переможцям, Флоріна.
Важливо звернути увагу на кільця завширшки до 1 см, розміщені на тонких одно- та дворічних гілочках. Це зимуючі яйцекладки кільчастого шовкопряда, в яких налічується 200-300 яєць. Навесні відроджуються гусениці шкідника, які можуть вщент з'їсти листя на будь-якому плодовому дереві. Щоб запобігти спустошенню гусеницями листкового апарату дерев, слід вирізати гілочки з яйцекладками кільчастого шовкопряда.
Вирізають гілки, уражені цитоспорозом або інфекційним всиханням. Уражена цитоспорозом кора відмирає, підсихає, на ній утворюються улоговини. У дерев кісточкових із цитоспорозних ран виділяється камедь, а у зерняткових на межі здорової і хворої тканини утворюються тріщини. Під корою формуються пікніди, які мають вигляд виступів, горбочків, тому хворі ділянки кори нагадують гусячу шкіру. Цитоспороз поширений повсюдно та уражує різновікові дерева. Сильно уражені дерева передчасно всихають і є джерелом інфекції: вражають здорові рослини. Тому важливо періодично проводити обстеження дерев і вчасно вирізати хворі та всохлі гілки й спалювати їх. За цитоспорозу кора не чорніє, як у разі ураження чорним раком, а залишається червонувато-коричневою. Плодові тіла збудника цитоспорозу більші, ніж у чорного раку, і розміщені вони хаотично за всією поверхнею рани, а у чорного раку пікніди менші й розміщені концентричними колами. Чорний рак масово розповсюджений у старих, запущених, садах. Хвороба більше завдає шкоди деревам яблуні, менше - груші та кісточковим. Збудник уражує квітки, плоди, гілки та штамби. Хвороба поширюється в садах, де не проводять захисних заходів проти шкідливих організмів. Уражена гілка або дерево за три-чотири роки всихає. Обробки фунгіцидами плодових дерев для захисту їх від парші та інших плямистостей упродовж вегетаційного періоду одночасно ефективні проти чорного і звичайного раку.
Санітарне обрізання, зачищення ран, дупел та їхнє лікування проводять лише в суху погоду. Зрізи замазують садовим варом, який є у вільному продажу в агроаптеках, або готують вар у домашніх умовах. Користуючись нагодою, наведу кілька рецептів приготування теплорідинного садового вару. Основними компонентами, які входять до складу вару, є: смолисті речовини (смола, каніфоль), бджолиний віск, рослинна олія або тваринний жир.
Для лікування дупел застосовують масну жовту глину, змішану з коров'яком (співвідношення - 1:1). Приготовану замазку наносять на ракові рани або загортають ними дупла, тільки попередньо зачистивши та продезінфікувавши їх 1% розчином мідного купоросу.
Для замазування зрізів після обрізання, ран від буреломів, морозобоєн, сонячних опіків, ушкоджень, нанесених гризунами, лікування ракових ран використовують замазку "БлагоСад", розроблену в Інституті садівництва. Перед  нанесенням поверхню рани зачищають гострим ножем до живих тканин. Особливістю замазки є можливість використання і проявлення загоювальної дії впродовж вегетаційного періоду.
Всохлі дерева, уражені бактеріозами, вертицельозом та іншими фітопатогенами, викорчовують, видаляють за межі саду і спалюють. У місцях, де росли хворі дерева, грунт дезінфікують хлорним вапном (100 г/м2), загортаючи його в грунт.
О цій порі згрібають і спалюють опале листя яблуні, уражене паршею, черешні, вишні та інших кісточкових, уражених кокомікозом та іншими плямистостями. У листках діапаузують різні стадії листомінуючих молей. Під листям, у верхньому шарі грунту, впадають у зимову сплячку личинки листкових і плодових пильщиків, вишневої мухи, гусінь плодожерок, жуки садових довгоносиків і трубковертів. Для їхнього знищення опале листя також компостують або загортають під час осіннього перекопування чи оранки грунту.
Під старою відсталою корою і в тріщинах на штамбах і товстих скелетних гілках дерев знаходять надійну схованку жуки яблуневого квіткоїда, гусениці яблуневої, грушевої і східної плодожерок, самиці звичайного павутинного та глодового плодового кліщів, лялечки глодової кружкової молі. Для знищення різних стадій розвитку шкідників зачищають на попередньо розіслану плівку відмерлу кору, лишайники, мохи, які виносять за межі садової ділянки та спалюють. Для проведення зачищення кори краще використовувати дерев'яні або полімерні скребки, які надійніші і не створюють небезпеки поранення кори чи камбію. Зачищаючи кору, крім названих шкідників, знищують бурувато-жовті пухнасті подушечки завбільшки з 5-копійкову монету, розміщені ззовні - яйцекладки непарного шовкопряда, в яких може бути до 500 яєць. До осені з яєць формуються гусениці, які, не виходячи на поверхню, залишаються в них зимувати.
Восени обв'язують штамби молодих дерев пергаментним папером, стеблами соняшнику, очеретом, осокою, гілками хвойних порід (голками донизу) або толем для захисту від мишоподібних гризунів і зайців. Обв'язування штамбів проводять після осипання листя, перед настанням стійких заморозків. Із настанням морозів, до випадання снігу, проти мишей розкладають брикети 0,005%-ного Шторму на відстані 10-15 м один від одного, по одному брикету на нору. На сільгоспугіддях індустріального сектору проти хом'яків, польових мишей і щурів застосовують зернові принади Бродісан А або Щурин внесенням по 3 г/нору одного з цих засобів або Рат кіллер супер з нормою витрати 5-10 кг/га. Перед протруєнням нір мишоподібних гризунів грунт очищають від рослинності. Заходи захисту проти мишей доцільно проводити за чисельності понад 20 колоній/гектар.
Для запобігання морозобійним тріщинам і сонячним опікам проводять побілку молодих і плодоносних дерев сумішшю свіжогашеного вапна, глини та мідного купоросу (у співвідношенні 2:1:0,3-0,5). Білять штамби та основи скелетних гілок. Крім обв'язування, для захисту від мишоподібних гризунів і зайців можна обмазати штамби сумішшю глини (3-4 кг), коров'яку (3-4 кг) і креоліну (0,1 кг). Щоб садівники не відчували тривоги від того, що зайці завдадуть шкоди молодим деревам, на штамби накладають сітку. Нижню частину сітки заглиблюють у землю довкола штамба дерева на 4-5 см. Ефективна також побілка глиною з коров'яком з додаванням 100 г креоліну або 50 г карболової кислоти (на 10 л суміші). Ще одним із способів відлякування зайців є розкладання по периметру саду тирси, попередньо просоченої креоліном. На відро тирси додають 1 л креоліну. Креолін готують із мильних розчинів продуктів сухої перегонки кам'яного вугілля чи торфу. Він має різкий запах дьогтю, який відлякує мишей і зайців. Найнадійнішим способом захисту дерев від зайців є огородження садових насаджень металевою сіткою.
Під час викопування саджанців у розсадниках чи придбання на ринку ретельно оглядають їх для виявлення ураження шийки або коренів бактеріальним раком. Кореневий бактеріальний рак, крім саджанців плодових, уражує ще малину. Якщо нарости чи пухлини кореневого раку розміщені на кореневій шийці, то їх вибраковують і спалюють. За виявлення наростів на бічних коренях їх вирізають гострим ножем і спалюють. Місця зрізів дезінфікують 1% розчином мідного купоросу, кореневу систему саджанця вмокають у глиняну бовтанку - і його можна висаджувати. У разі виявлення ракових пухлин на стрижневому (головному) корені саджанці бракують і спалюють.
Знімають з дерев ловильні пояси з гофрованого паперу, в яких діапаузують гусениці плодожерок, скручують їх, зв'язують і в такому вигляді залишають на зимівлю. У кроні дерев розміщуються зимуючі гнізда білана жилкуватого та золотогузки. Це всеїдні шкідники, із розпусканням бруньок їхні гусениці об'їдають молоді листочки, а за масового розвитку можуть оголити плодові дерева. В останні роки зазначені види зустрічаються в занедбаних промислових насадженнях, присадибних садах, і тому з ними потрібно боротися. Після опадання листя в кроні дерев чітко видно зимуючі гнізда білана жилкуватого чи золотогуза, в яких зимують гусениці. Гнізда знімають і спалюють. Ловильні пояси з гусеницями плодожерок, тоненькі гілочки з яйцекладками кільчастого шовкопряда не знищують, а розміщують на зимівлю у банках, ящиках, садках до виплодження ентомофагів. Імаго ентомофагів заселяють нові вогнища шкідників, забезпечуючи зменшення чисельності фітофагів і зниження пошкодженості ними листя та плодів.
Найдієвішими та найефективнішими проти потенційних плодоушкоджуючих (різні види плодожерок, вишнева муха, плодові пильщики) і листогризучих (кільчастий шовкопряд, золотогузка, білан жилкуватий) шкідників в умовах приватного сектору є ретельне зачищення штамбів, збирання і знищення падалиці, накладання ловильних поясів, знімання зимових гнізд, вирізання тоненьких гілочок з яйцекладками. Такі захисні заходи - нехімічні, їх легко виконувати, вони безпечні для навколишнього середовища й людини.
Яблуню, грушу, вишню, черешню, абрикос, персик обприскують 5-7%-ним розчином сечовини, яка містить 46% азоту. Обробляють тільки дерева тих сортів, які сильно уражуються паршею, клястероспоріозом, кокомікозом та іншими плямистостями. Обприскування проводять після перших заморозків у повітрі, які є ознакою закінчення вегетаційного періоду, призупинення ростових процесів у рослин. Робочий розчин сечовини підвищеної концентрації перешкоджає утворенню плодових тіл збудників хвороб і зменшує їхній інфекційний прес наступного року. Якщо дерево прищеплене на вегетативній підщепі, воно невисоке, його можна якісно обприскати восени, намагаючись при цьому змочити кожен листочок. Але якщо дерево на насіннєвій підщепі, високоросле, тоді строк обробки з осені переносять на весну. Обприскування проводять із настанням сталих плюсових температур. Робочим розчином препарату обробляють дерево, грунт і опале листя, на якому є первинне джерело інфекції. Сечовина безпечна для довкілля, вона замінює ранньовесняне блакитне обприскування 3% бордоською рідиною, але не замінює весняних і літніх профілактичних і лікувальних обробок дерев фунгіцидами.
Слід підгортати землею висаджені дерева і молоді плодові деревця, прищеплені на вегетативних підщепах. Це збереже їхню кореневу систему від підмерзання.

Ягідні культури
Обов'язково на кущових ягідниках видаляють зламані та хворі гілки, пагони, які відплодоносили. У малини пагони сильно уражуються дидимелою або ліловою плямистістю - дуже шкідливою хворобою, яку легко можна відрізнити від інших хвороб на цій культурі. Спочатку дидимела уражує стебла біля їхньої основи і в місцях прикріплення черешків до стебел. У місцях ураження утворюються невеликі фіолетово-бурі плями, які згодом охоплюють до 3/4 довжини пагона і стають темно-коричневими із світлою серединою. На малині паразитує малинова стеблова галиця, в якої зимують личинки у великих галах (3 см довжини і 2 ширини). За наявності стебел з такими потовщеннями їх вирізають.
На смородині, агрусі пагони пошкоджує смородинова склівка чи златка. Пагони смородини можуть бути покручені від ушкодження агрусовою попелицею або уражені борошнистою росою. Чорну смородину пошкоджує бруньковий кліщ, який мешкає всередині бруньок. Пошкоджені бруньки збільшуються у розмірах, стають блідо-жовтими. Всі пошкоджені шкідниками та уражені хворобами гілки, пагони вирізають і спалюють, а роздуті бруньки вищипують і знищують. Кущі смородини та агрусу підгортають, створюючи цим несприятливі умови для перезимівлі листкового та плодового пильщика, смородинової пагонової галиці, агрусової вогнівки.
Під кущові ягідники та плодові дерева вносять фосфорно-калійні добрива або перегній, які підвищують імунітет та стійкість рослин до хвороб і шкідників, несприятливих погодних умов. Восени добрива вносять щороку, загортаючи їх у землю під час перекопування, оранки.
Якщо на пристовбурних кругах влітку була органічна мульча, то після збирання врожаю її загортають у землю, а після перекопування грунту зверху (на зиму) розміщують новий 5-10-сантиметровий шар мульчі із перегною, компосту, торфу. Грудки грунту під час перекопування не розбивають, вони сприятимуть кращому снігозатриманню.
Під чорну смородину вносять деревну золу як комбіноване фосфорно-калійне добриво з розрахунку 200-300 г під кожен кущ, загортаючи її неглибоко, щоб не пошкодити коріння.
Деревна зола проявляє нейтральну реакцію і знижує кислотність підзолистих і кислих грунтів. Цінність цього добрива в тому, що зола не містить хлору, на який погано реагує багато рослин: малина, агрус, кісточкові дерева.
На суниці міжряддя мульчують деревною стружкою (тільки не з хвойних порід), опалим листям або перегноєм, що забезпечить нормальну перезимівлю рослин у разі настання суворої зими.

І. Шевчук,
канд. с.-г. наук
Інститут садівництва НААНУ