Спецможливості
Технології

Система захисту кукурудзи від шкідників

10.04.2009
1496
Система захисту  кукурудзи від шкідників фото, ілюстрація

На кукурудзу робили ставку за царського режиму під час освоєння Півдня України, на ній грунтувалося процвітання соціалістичного сільського господарства, вона й нині є одним із основних резервів благополуччя аграрної економіки. Змінювалися царі та режими, а кукурудза лишалася, залишалися разом з нею і шкідники, а отже, залишилась і проблема захисту. У пропонованій статті ми зупинимося саме на фітосанітарних і захисних аспектах цієї культури.

На кукурудзу робили ставку за царського режиму під час освоєння Півдня України, на ній грунтувалося процвітання соціалістичного сільського господарства, вона й нині є одним із основних резервів благополуччя аграрної економіки. Змінювалися царі та режими, а кукурудза лишалася, залишалися разом з нею і шкідники, а отже, залишилась і проблема захисту. У пропонованій статті ми зупинимося саме на фітосанітарних і захисних аспектах цієї культури.

Система захисних заходів
У класичному варіанті система захисних заходів від шкідників на кукурудзі передбачає застосування організаційних, агротехнічного, біологічного та хімічного способів регулювання чисельності шкідливих комах.
Попередник відіграє вирішальну роль в обмеженні чисельності шкідників. У спеціалізованих сівозмінах короткої ротації, де кукурудзу висівають після трьох років вирощування зернових колосових поспіль, кількість грунтових шкідників зростає майже вчетверо. Зростає також чисельність личинок дротяників і несправжніх дротяників за введення у сівозміну люцерни. Із уведенням у сівозміну одного поля гороху або гречки та дальшого вирощування кукурудзи на зерно протягом трьох років кількість цих шкідників зменшується. Для визначення оцінки втрат від грунтових шкідників розроблено оригінальний алгоритм, в основу якого покладено визначення потреби комахи у живленні, що розраховується відповідно до значень маси шкідника (стадії, що шкодить), визначення залишкового врожаю, тобто врожаю, який ще можна зібрати з пошкоджених ним рослин. Для цього слід враховувати такі показники, як біомаса підземної частини рослини на різних фазах її розвитку і кількість цієї біомаси на 1 м2 за усталених технологій вирощування, а також запланований урожай.
Отримані значення врожаю слід порівняти із середнім залишковим урожаєм, оцінивши таким чином шкоду, завдану шкідником на момент обліку. Пороги шкодочинності виводять із втрат урожаю за такими градаціями: до 10% - слабка, 11-20 - помірна, 21-30 - середня, 31-50 - сильна й понад 50% - загрозлива.
Але зовсім необов'язково, щоб ці втрати поширювалися на всю площу культури, оскільки для різних стадій кожного грунтового фітофага існують певні максимальні значення добового переміщення. Тобто втрати врожаю справедливі лише для площі максимальної шкодочинності.
Використовуючи описаний алгоритм, ми визначили можливі втрати кукурудзи від грунтових шкідників.
Пороги шкодочинності грунтових шкідників наведено в таблиці 3.
Мінеральні добрива можуть впливати на шкідників. Так, внесення хлористого амонію на піщаних і підзолистих грунтах спричиняє загибель близько 20-30% дротяників і несправжніх дротяників. Унесення в грунт безводного аміаку знищує 18-24% цих шкідників. Встановлено токсичність карбаміду та аміачної селітри для гусениць лучного метелика за обробки розчином цих добрив (20 кг/га) у період живлення шкідників. Калійно-фосфорні добрива підвищують стійкість кукурудзи проти лучного метелика. Стійкість рослин проти личинок шведської мухи забезпечує одночасне з висівом насіння внесення мікродобрив: сірчанокислого марганцю та сірчанокислого цинку в нормі 4 кг на гектар.
Обробіток грунту теж істотно впливає на чисельність шкідників. Ранньовесняне розпушування забезпечує загибель майже 83-93% зимуючих гусениць лучного метелика, 64-79% - личинок дротяників і несправжніх дротяників.
Розпушування міжрядь у період відкладання яєць і початку відродження гусениць озимої совки ефективно знищує шкідника. Дуже ранні строки висівання сприяють сильному пошкодженню кукурудзи грунтовими фітофагами.
Для регулювання чисельності кукурудзяного метелика велике значення має вчасне збирання врожаю в стислі строки за низького зрізування рослин. Після збирання треба подрібнити рослинні рештки і загорнути їх у грунт на глибину 27-30 см. При цьому загибель популяції метелика перевищує 90 відсотків.
Передпосівна обробка насіння передбачає застосування препаратів на основі імідаклоприду, з.п., 5-28 кг/т, тіаметоксаму, т.к.с., 6-9 кг/т, біфентрину, т.к.с., 2-2,5 л/т або фіпронілу, т.к.с., 4 кг/т. Ефективність обробки може підвищуватися за умови застосування прилипача в нормі 1-2 л/т насіння. Ефективність протруєння з прилипачем сягає 80-90%, тоді як за протруєння із зволоженням не перевищує 50-70 відсотків.
Для регулювання чисельності кукурудзяного метелика застосовують трихограму - жовту або буру. Паразита випускають на початку льоту метеликів шкідника й повторно - через 7-10 діб по 50-100 тис. особин на гектар.
За значної щільності популяцій шкідливих комах слід застосовувати хімічні засоби захисту, наведені в таблиці 4.
Аналіз асортименту пестицидів
Асортимент пестицидів для захисту кукурудзи від шкідників представлено шістьма протруйниками і п'ятьма інсектицидами для обробки по вегетації. Протруйники інсектицидного спрямування грунтуються на таких діючих речовинах, як імідаклоприд, 600-700 г/кг (Гаучо, 70% з.п., Команч WP, 70% з.п., Нуприд 600, 60% к.с.) фіпроніл, 250 г/л (Космос 250, 25% т.к.с.), тіаметоксам, 350 г/л (Круїзер 350 FS, 35% т.к.с.) та біфентрин, 200 г/л (Семафор 20 SТ, 20% т.к.с.). Причому імідаклопридні препарати зареєстровано проти дротяників, метелика кукурудзяного і шведської мухи; фіпроніл рекомендується використовувати для захисту від усього комплексу грунтових і наземних шкідників; тіаметоксам - проти блішок, дротяників, несправжніх дротяників, західного кукурудзяного жука, шведської мухи та попелиць, а біфентрин - проти дротяників, несправжніх дротяників і шведської мухи. Загалом протруйники інсектицидної дії становлять майже 50% загальної кількості препаратів цієї групи, рекомендованих для використання на кукурудзі. Цієї кількості цілком достатньо, щоб виробники могли вибрати. Дуже важливо віднайти реєстрацію препарату (Круїзер 350 FS, 35% т.к.с.) проти личинок західного кукурудзяного жука.
Натомість інсектицидів, які можна використовувати на посівах кукурудзи по вегетації, не так уже й багато. Всього зареєстровано п'ять торгових марок. Із них два на основі дельтаметрину, 25 г/л (Делфіс, 2,5% к.е. та Штефесін, 2,5% к.е.), рекомендовані проти бавовникової совки та по одному на основі - лямбда-цигалотрину, 50 г/л (Карате Зеон 050 CS, 5% мк.в.с.) проти кукурудзяного та стеблового метеликів, попелиць, цикадок і західного кукурудзяного жука; хлорпірифосу, 480 г/л (Драгун, 48% к.е.) проти тих самих метеликів і бавовникової совки; дифлубензурону, 250 г/л (Дімілін, 25% п.з.) проти саранових. Слід зауважити, що цього "арсеналу" для такої культури, як кукурудза, абсолютно недостатньо, і тут є над чим попрацювати виробникам пестицидів. Ніша практично вільна.
Ніша вільна не лише для хімічних інсектицидів, а й для біопрепаратів. На кукурудзі зареєстровано лише два продукти, що належать до цієї групи препаратів: обидва проти комплексу хвороб для обробки насіння: Мікосан марок Н і В, 3% в.к. (3% лужний екстракт афілофорального гриба Formes formentarius, 30 г/л, хітозан, 0,5 г/л, ВАС, 100 г/л) у нормі 5-7 л/т і Планриз, в.с. (бактерії штаму АР-33 Pseudomonas fluorenscens 5x10 млрд кл / см3).

Карантинні проблеми кукурудзи
Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) походить із Північної Америки. В Європі перше вогнище з пошкодженням личинками коріння кукурудзи було виявлено на території колишньої Югославії у 1992 році. В Україні шкідника вперше зафіксували в 2001 році на Закарпатті. Поширюється він переважно вздовж автошляхів.
Західний кукурудзяний жук розвивається в одному поколінні. Зимують діапаузуючі яйця, які можуть витримувати короткострокові охолодження до -10°С. Найкраще перезимовують яйця, що після відкладення впродовж двох тижнів перебували за температури понад 12°С. Достатня вологість грунту забезпечує виживання 60-80% яєць. При цьому в поверхневому шарі грунту (до 5 см) їх гине 30%, на глибині 10 см - 25, 15 см - 20%. Інактивація яєць, що перезимували, й відновлення ембріонального розвитку відбувається навесні. Для розвитку яєць потрібна сума ефективних температур 300...400°С. Розвиток личинок шкідника відбувається в трьох віках і проходить у грунті. Відродження личинок починається в половині травня з появи сходів і активного росту коренів кукурудзи й триває до кінця липня (може варіювати від 20 до 75 діб). Після відродження личинки відшукують корінці кукурудзи, орієнтуючись за вуглекислим газом, який вони виділяють. У пошуках коріння личинки можуть долати в грунті відстань від 40 до 100 см. Температура та вологість грунту теж є важливими чинниками, що впливають на життєздатність личинок. За температури 25°С та відносної вологості грунту 90% потрібно приблизно 40 годин, щоб загинуло 50% личинок. Оптимальною температурою є 22°С, за якої розвиток личинки триває 20-30 днів. За температури грунту 12°С розвиток відбувається за 40 днів, 16°С - 25, 29°С - 15 днів. За температури нижче 10°С і вище 30°С розвиток личинок припиняється, й за тривалого утримання її на цьому рівні личинки гинуть. Відшукавши корінці кукурудзи, личинки обгризають їх зовні, а в старшому (2-3-му) віці вгризаються в товсті корені й проточують у них ходи. Завершивши живлення, личинки утворюють у поверхневому шарі грунту (5-10 см) колисочки, в яких перетворюються на лялечок. Зазвичай заляльковування триває з кінця червня до кінця серпня. Оптимальною температурою є 22°С. Тоді лялечки розвиваються за 10 днів. За 16°С розвиток триває до 20 днів, а за 29°С - лише шість днів. Температури, менші за 16 і вищі за 30°С летальні для лялечок.
Молоді жуки починають виходити з грунту в останні дні червня - в липні, на початку викидання волотей у кукурудзи, й продовжують у серпні-вересні. Період масового льоту та відкладання яєць триває з третьої декади липня й до кінця серпня. Першими виходять самці, а через п'ять-сім днів - самки. Тривалість життя жуків - п'ять-шість тижнів, тому на посівах кукурудзи їх можна виявляти до кінця жовтня. Молоді жуки потребують додаткового живлення й активно поїдають пильники, хоча можуть живитися й листям, особливо до викидання волотей. Імаго, які відродилися пізніше, надають перевагу зерну, забираючись під обгортки качанів кукурудзи. По закінченні цвітіння та огрубіння листя в кукурудзи жуки перелітають на поля з пізніми посівами, придатними для живлення, чи на інші кормові культури (сою, огірки, гарбузи тощо), на яких вигризають серединку квітів і дірки в листі.
Самки спаровуються протягом першої доби після виходу з лялечки та розлітаються для відкладання яєць. Деякі самки відкладають яйця на тому самому полі, де виплодилися самі. Починають вони це робити з половини липня й масово - у серпні, а також у вересні за температури в межах 18...26°С. Для початку відкладення яєць потрібна температура понад 15°С. За СЕТ 599 самки відкладають 10% яєць, за 642 - 20, 769 - 50, 896 - 80, 938 - 90 і 960 - 95%. Яйця вони відкладають купками в кілька етапів, зариваючись у грунт поблизу з рослинами кукурудзи. Глибина відкладання яєць залежить від щільності грунту та його вологості. На сухих щільних грунтах основну масу яєць самки відкладають на глибину до 15 см. Коли в посушливий період грунт розтріскується, то глибина відкладення яєць теж збільшується. На добре зволожених грунтах близько 80% яєць відкладено на глибині 40- 50 см. Одна самка здатна відкласти 400-1000 яєць.
Єдиною моделлю, яка давала змогу оцінити можливе поширення й ступінь шкодочинності західного кукурудзяного жука в різних агрокліматичних зонах України, була модель, яку 1997 року розробив В. Омелюта. Базувалася вона на даних щодо насиченості сівозмін площами під кукурудзою. У цій самій роботі було вперше для України висловлено думку про можливість поширення шкідника залізничним авіа- та автотранспортом у період льоту запліднених самиць у липні-вересні. Щодо останнього це підтвердилося надалі як у роботах європейських учених (Berger, 2001), так і досвідом вивчення діабротики в Закарпатті. Отже, враховуючи ту роль, яку відіграє автотранспорт у поширенні кукурудзяного жука, ми розробили "транспортні моделі", що враховують не лише наявність кормової бази (площі кукурудзи), а й інтенсивність експлуатації транспортних артерій (вантажообіг автотранспортом).
Ці показники за період 1999-2003 років було визначено для Закарпатської області як похідні для побудови моделей (табл. 6). Швидкість поширення кукурудзяного жука територією області й уздовж автострад за 2001-2003 роки оцінювали за офіційними даними карантинної служби щодо виявлення діабротики на феромонні пастки в Закарпатській області. Швидкості ж поширення за період 1999-2000 років розраховано з допомогою регресійних моделей, вибудуваних на підставі даних періоду 2001-2003 років.
Грунтуючись на даних Держкомстату України щодо площ кукурудзи, вантажообігу автотранспортом по кожній області (в середньому за п'ять років) і отриманих даних по Закарпатській області, було вибудувано регресійні моделі швидкості просування шкідника кожною областю країни як по фронту, так і вздовж автотранспортних магістралей.
Дальшим етапом був вибір відправних точок поширення (крім Закарпаття). Враховуючи той факт, що "найпривабливішими" для шкідника за площами, зайнятими під кукурудзу, є південні регіони України, ми оцінили ймовірність завезення шкідника до областей, які мають великі морські порти (Одеська, Миколаївська, Херсонська, АР Крим) за відсотком імпорту вказаних регіонів до загального його обсягу по країні. Дані статистики за цими показниками такі: Одеська область - 4,6%, Херсонська - 0,3, Миколаївська - 1,5 и АР Крим - 0,7%. Таким чином, для Півдня України найбільш імовірною територією, з якої може почати своє поширення діабротика, є Одеська область. Більше того, проникнення шкідника можливе і з сусідньої Молдови, в сільському господарстві якої кукурудза традиційно посідає ключові позиції.
Із наукових джерел (Sivcev et al., 1995) відомо, що західний кукурудзяний жук розселяється переважно в південно-північному та південно-північно-східному напрямках. Виходячи з цього припущення, було розраховано час експансії діабротикою територій уздовж основних автотранспортних магістралей.
Час, за який шкідник пошириться на території України за напрямком Одеса-Київ-Чернігів, становитиме 22 роки, Одеса-Миколаїв-Луганськ - 21 рік, Одеса-Миколаїв-Дніпропетровськ-Харків та Ямпіль-Вінниця-Житомир-Київ-Глухів - 20 років, Кишинів-Кіровоград-Полтава-Харків - 14 і Могилів-Подільський-Хмельницький-Рівне-Сарни - 17 років. У середньому ж діабротика за вказаними автомагістралями може проникнути до крайніх точок північних і східних регіонів країни за 19 років. Найшвидкісніший шлях - Кишинів-Кіровоград-Полтава-Харків.
Розрахували ми й час експансії шкідником територій, обмежених географічною сіткою координат. Визначали як середнє час просування діабротики вздовж двох координатних ліній. Максимальний час, потрібний шкіднику для заселення України у напрямку з Півдня на Північ, становить 22 роки за поширення його територією, обмеженою 32 і 34° східної довготи, мінімальний же - близько трьох років - між 38 і 40° східної довготи.
Враховуючи можливість просування західного кукурудзяного жука і в західно-східному напрямку, оцінено час заселення і в широтному напрямку. Максимальним він виявився для території, яка лежить між 50 і 48° північної широти.
Підсумовуючи, можна зробити висновок: зважаючи на роль кукурудзи в сучасній структурі посівних площ та на інтенсивність експлуатації транспортних магістралей, час експансії діабротикою України становитиме 18-22 роки. Стійкість кукурудзи проти діабротики можна підвищити, застосовуючи деякі біологічні препарати (табл. 7).
Ефект від застосування біопрепаратів, як ми бачимо, полягає у швидкому збільшенні біомаси кореневої системи кукурудзи, яка стає стійкішою проти такого небезпечного шкідника, як західний кукурудзяний жук.
Щодо західного кукурудзяного жука, то й досі не було запропоновано порогів шкодочинності.
Чи варто їх взагалі розробляти для західного кукурудзяного жука, якщо за концепцією карантину, карантинний шкідник у разі виявлення підлягає повному знищенню за будь-якої чисельності? Це все правильно, але погляньмо на проблему з іншого боку: чи довго цей вид перебуватиме в стані локальних популяцій? Тому, використовуючи наведений вище алгоритм, ми розробили для Лісостепової зони як очікувані втрати від личинок західного кукурудзяного жука, так і пороги їхньої шкодочинності за 3%-вого рівня втрат урожаю (табл. 8 та 9).

А. Фокін,
кандидат біологічних наук

Інтерв'ю
Останнім часом площа пустельних і непродуктивних земель в світі постійно зростає. Пустелі вже займають понад 17 млн км2 або близько 12% всієї поверхні суші. Вчені всього світу стурбовані такою
Каролін Спаанс, радник із питань сільського господарства Посольства Королівства Нідерланди в Україні
Каролін Спаанс із серпня 2016-го обіймає посаду радника з питань сільського господарства в Посольстві Королівства Нідерланди в Україні. Ми вирішили поцікавитися найбільш перспективними напрямками

1
0