Ще не вмерла біотехнологія в Україні

На початку вересня в Одесі, в Інституті виноградарства й виноробства ім. Таїрова, відбулася Міжнародна конференція "Сучасна біотехнологія сільськогосподарських рослин і біобезпека". У конференції взяли участь учені з України, Росії, Білорусі, Молдови.

Особисто в мене конференція залишила двояке почуття. З одного боку, за вкрай м'яким висловлюванням віце-президента НААНУ Миколи Безуглого, "намітилося відставання". Наші вчені-біотехнологи займаються тим, чим займалися ще тридцять років тому. В 1977 році було винайдено метод секвенування ДНК, який дав змогу розпочати роботу з розпізнавання ДНК-маркерів (особливості нуклеотидної послідовності ДНК, що вирізняються поліморфізмом і тісно пов'язані з геном, відповідальним за потрібну ознаку). З цим пов'язана також і ДНК-паспортизація - ідентифікація унікальних особливостей конкретного сорту або гібриду. Немає жодних сумнівів у потребі цієї роботи, яка могла б суттєво прискорити створення селекціонерами нових сортів і гібридів. Але це вже не стільки наука, скільки технологія. На конференції не було жодної доповіді, наприклад, з трансгенезу.
З другого боку, це відставання можна було б швидко ліквідувати, якби влада (уряд, народні депутати, політики) усвідомлювала значення біотехнологій. В Україні ще залишилися вчені зі світовим ім'ям, є багато молоді, які хотіли б займатися створенням новинок у біотехнології. На жаль, у нашому суспільстві переважають погляди невігласів, а влада в цьому сенсі нічим не відрізняється від переважної більшості населення. І тому, якщо найближчим часом не буде кардинально змінено ставлення суспільства до біотехнології, цю галузь науки ми втратимо назавжди, як втратили всі інші фундаментальні науки та нано-технології.
Я не наводитиму доповіді, які виголошували на конференції, як через те, що їх було багато, так і тому, що вони складні для сприйняття. Наведу лише деякі витяги з кількох виступів, які характеризують сучасний стан біотехнологій в Україні.
Юрій Сиволап, доктор біологічних наук, професор, академік НААНУ. Директор Південного біотехнологічного центру НААНУ: "Міжнародні конференції "Геном рослин", які відновив Південний біотехнологічний центр НААН України, привертають дедалі більшу увагу вчених-генетиків, біохіміків і біотехнологів країн колишнього СРСР. Після розпаду Радянського Союзу спільний науковий простір, слідом за економічними зв'язками, було порушено, тож мав минути певний час, щоб почалося відновлення наукового співробітництва в галузі дослідження геному рослин.
Завдяки серйозним досягненням Південного біотехнологічного центру в галузі розвитку ДНК-технологій та культури тканин in vitro, вчені країн СНД звернулися до нас із пропозицією відновити втрачені наукові контакти біотехнологів способом проведення конференцій. Дальшим етапом має бути відтворення загальної програми "Геном рослин", що дасть можливість об'єднати зусилля й матеріальні ресурси учасників програми.
Ми провели в Одесі дві конференції "Геном рослин" спільно з Селекційно-генетичним інститутом. Нинішня конференція проводиться спільно з Інститутом виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова".
Микола Безуглий, віце-президент НААНУ, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААНУ: "На жаль, декларації тих, хто керує наукою, та хто її фінансує, щодо інвестиційно-інноваційного розвитку України та реальні дії не мають нічого спільного. Фінансування науки взагалі та аграрної науки, зокрема біотехнологій, не те що далеке від побажань і необхідних мінімумів, воно взагалі вкрай далеке від тих обсягів, які можуть забезпечити повноцінне функціонування науки, хоча б окремих її напрямів.
Усе, що потрібно для розвитку науки, - виконувати Закон України "Про науку та науково-технічну діяльність", яким передбачається виділення 1,7% ВВП на фінансування науки. У найкращий рік фінансування науки (2008 р.) на неї було виділено 0,42%, або чверть від потрібного, цього року наука отримає 20%. Їх вистачить лише на фінансування соціально захищених статей: заробітна плата та нарахування на неї. Всі інші витрати: реактиви, обладнання - на 99% забезпечуємо завдяки співпраці наших учених з іноземними організаціями, грантам плюс грошам,  які одержуємо за виконання госпрозрахункових робіт.
Незважаючи на труднощі з фінансуванням, за останні роки вчені-біотехнологи отримали чимало досить цікавих результатів.
Дуже важливим напрямом досліджень є ДНК-паспортизація. На жаль, Україна, колись лідер в ДНК-паспортизації сортів і гібридів культур, почала відставати не тільки від світових лідерів, а вже навіть від тих країн Азії та Африки, яких ніколи не розглядали як розвинені аграрні країни. Але сподіватимемося, що протягом наступних п'яти років цей напрям у біотехнологіях буде доведено до логічного завершення. Я впевнений, що ДНК-паспорти сортів і гібридів стануть у нас такими самими невід'ємними документами, як і в європейських країнах.
Ще одним важливим напрямом біотехнологій є використання культури
in vitro. Тут спектр використання біотехнологій дуже широкий: від сортів і гібридів до багаторічних насаджень.
Говорячи про біотехнології в тваринництві, треба з сумом констатувати, що після успіхів кінця 80-х років минулого століття, зокрема в штучному осіменінні та клонуванні тварин, біотехнологічні дослідження було припинено.
Нам необхідно донести до суспільства значення трансгенних рослин. На жаль, ті замовлення, які надходять в Україну від іноземних організацій, бездумно відпрацьовуються вітчизняними громадськими організаціями та окремими "вченими". З екранів телевізорів так звані вчені, що не володіють навіть елементарними методиками досліджень, базікають про те, що трансгенна соя призводить до порушення життєво важливих функцій у ссавців, навіть не знаючи, що до таких самих порушень призводить і традиційна соя, що не пройшла відповідної термообробки. Проблема посилюється, коли в цей процес втручаються політики та журналісти, що хочуть зробити дешеву сенсацію. І все це здійснюється під гаслом збереження здоров'я нації. При цьому майже ніхто не говорить про те, що шкода для організму від слідів пестицидів є на порядок вищою.
Нещодавно дуже серйозно розглядалася можливість оголосити Україну вільною від ГМО. Прийняття відповідного закону означало б приречення на смерть сотень тисяч людей, що страждають від діабету.
Як наслідок, ми дійшли до того, що на наявність трансгенних конструкцій уже перевіряють мінеральну воду й сіль. Безумовно, це вигідно тим, хто здійснює такі аналізи, але при цьому Україна скочується до рівня найменш освічених країн світу. Наслідком цього стане в недалекому майбутньому повна залежність від іноземних біотехнологічних компаній".
Ярослав Блюм, доктор біологічних наук, професор, академік Національної академії наук України, директор Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України: "Сприйняття біотехнологій у суспільстві є наслідком того, що перемагають невігластво і непрофесіоналізм. Учитель історії з громадської організації, не буду називати ім'я, розповідає докторам біологічних наук, як треба "правильно" сприймати ГМО.
Я хочу сказати кілька слів про Європейський Союз. Там є понад 40 науково-технічних платформ. Одна з них зветься Plants for life ("Рослини для життя"), ще одна - біопалива. І ці платформи розробляють не уряди, а організації вчених, промисловців, підприємців, які спочатку "рафінують" ідею, а потім лобіюють її перед політиками.
У нас базікають про те, що Європа не сприймає ГМО, а насправді в ЄС зареєстровано для використання в продуктах харчування та кормах понад 30 генетично модифікованих рослин. Цього року видано дозвіл на вирощування в Європі двох ГМ-рослин: картоплі з підвищеним вмістом крохмалю Амфлора та кукурудза компанії "Монсанто".
В ЄС прийнято програми, згідно з якими до 2030 року буде збудовано "біоекономіку", що базуватиметься на чотирьох "Ф": food, feed, fiber, pharmaceuticals (їжа, корми, волокно та ліки). І до цього додається ще одне "Ф" - biofuels (біопалива). Наші політики цього "впритул" не бачать".

Я мав можливість поставити кілька запитань академіку Юрію Сиволапу та директору Національного наукового центру "Інститут виноградарства й виноробства ім. Таїрова", доктору с.-г. наук В'ячеславу Власову, кілька запитань:
1. Ваша особиста оцінка успішності конференції (наскільки цілі, що ставилися при її ініціації, досягнуто?)
2. Наскільки велике відставання нашої біотехнологічної науки від західної? Чи можливо скоротити розрив, якщо він є?
3. Чи задовольнив Вас рівень доповідей молодих учених?
4. Як змусити селекціонерів активніше використовувати напрацювання біотехнологів?

Юрій Михайлов