Сергій Ла­ба­зюк: «Вигоду від підписання Угоди про асоціацію з ЄС український агросектор отримає з часом»

Про те, що асоціація із ЄС спри­я­ти­ме збільшен­ню іно­зем­них інве­с­тицій в ук­раїнське сільське гос­по­дар­ст­во, відо­мо всім. Але, як швид­ко прий­дуть в Ук­раїну інве­с­то­ри та надійдуть обіцяні де­шеві кре­ди­ти від МВФ і чо­го нам це вар­ту­ва­ти­ме? На ці та інші за­пи­тан­ня в інтерв’ю роз­повів пер­ший за­ступ­ник го­ло­ви Ко­міте­ту ВР із пи­тань аг­ро­політи­ки та зе­мель­них відно­син Сергій Ла­ба­зюк.

І. Бірю­ко­ва
i.birykova@univest-media.com

«Або за­кри­ва­ти­ся, або мо­дернізу­ва­ти­ся»
Сергію Пе­т­ро­ви­чу, нині всі го­во­рять про Євро­пу, але ма­ло хто чітко уяв­ляє, які ж зміни че­ка­ють на аг­ро­сек­тор після підпи­сан­ня Уго­ди з ЄС?
— Як­що го­во­ри­ти про аг­рар­ний сек­тор, то після підпи­сан­ня Уго­ди про асо­ціацію з ЄС суттєвих по­зи­тив­них змін відра­зу не бу­де. На­сам­пе­ред то­му, що наші підприємства у плані мо­дернізації (об­лад­нан­ня, тех­но­логій, ка­д­ро­вої полі­ти­ки) відста­ють від євро­пейсь­ких. Щоб до­сяг­ти цих стан­дартів, ук­раїнським підприємствам потрібні ко­ш­ти та час (як мінімум п’ять років). Дех­то вва­жає, що ко­ли відкриється євро­пейсь­кий ри­нок, ми відра­зу от­ри­маємо ве­ликі кво­ти на про­даж своєї про­дукції. Але це не так. До при­кла­ду, ли­ше од­на ком­панія «На­ша ря­ба» ПАТ «Ми­ронівський хлібо­про­дукт» ек­с­пор­ту­ва­ла до Росії 65–70 тис. т ку­ря­ти­ни на рік. Євро­па дає відповідну кво­ту ли­ше на 30 тис. т. Та­ким чи­ном, ми суттєво втра­чаємо ри­нок. Це при то­му, що по­тужність ек­с­пор­ту про­дукції аг­ро­сек­то­ру Ук­раїни мож­на бу­ло б збільши­ти у де­сят­ки разів.
То­му від підпи­сан­ня Уго­ди спо­чат­ку ми от­ри­маємо більше не­га­тив­них на­слід­ків, аніж по­зи­тив­них.

Тоб­то у вітчиз­ня­но­го аг­ро­сек­то­ру з’явить­ся ще більше про­блем, ніж маємо нині?
— Ок­ре­мим га­лу­зям пра­цю­ва­ти­меть­ся справді складніше. На­сам­пе­ред це сто­сується тва­рин­ництва, зо­к­ре­ма мо­лоч­­ної та пе­ре­роб­ної про­мис­ло­вості. Найбільше на пер­шо­му етапі мо­же по­ст­раж­да­ти мо­лоч­на га­лузь. Сьо­годні там не так ба­га­то підприємств, які пе­ре­бу­ду­ва­ли своє ви­роб­ництво під євро­пейські стан­дар­ти.
До то­го ж ціна мо­ло­ка на ук­раїнсько­му рин­ку на­разі ду­же низь­ка (хо­ча ук­раїнцям во­на здається за­ви­со­кою). Це че­рез те, що про­дук­тивність на­ших корів є не­до­стат­нь­ою. Відповідно, маємо ви­со­ку собівартість про­дукції. У Польщі й інших євро­пейсь­ких сусідів такі по­каз­ни­ки на­ба­га­то кращі. Са­ме то­му в ко­рот­кий термін ми не змо­же­мо ек­с­пор­ту­ва­ти до них свою мо­лоч­ну про­дукцію, а от в Ук­раїну імпорт із Євро­пи піде знач­но швид­ше. Відповідно, зро­с­те кон­ку­ренція на внутрішньо­му рин­ку. То­му ті під­приємства, які пра­цю­ють ще за «сов­ко­вим» прин­ци­пом (а та­ких у мо­лочній та пе­ре­робній га­лу­зях АПК близь­ко 60–70%), по­ста­нуть пе­ред ви­бо­ром: або за­кри­ва­тись, або шу­ка­ти інве­с­тиції для то­го, щоб швид­ко мо­дернізу­ва­ти­ся. Про­те про­тя­гом та­ко­го пе­рехідно­го періоду во­ни втра­тять в об­ся­гах та у відсот­ко­во­му співвідно­шенні рен­та­бель­ності й со­бівар­тості.
Крім то­го, вар­то вра­хо­ву­ва­ти, що до­нині по­над 70% ук­раїнських сирів ек­с­пор­ту­ва­ли до Росії. Після підпи­сан­ня Уго­ди по­каз­ни­ки ек­с­пор­ту та­кої про­дук­ції суттєво змен­шать­ся.

Про­бле­ми — оче­видні. А які ж ви­го­ди от­ри­ма­ють ук­раїнські аг­рарії від підпи­сан­ня Уго­ди з ЄС?
— На­сам­пе­ред це сто­сується зер­но­­трей­дерів. Сьо­годні є не­по­гані на­пра­цю­ван­ня що­до ек­с­пор­ту зер­но­вих. То­му після підпи­сан­ня Уго­ди си­ту­ація тільки поліпшить­ся, оскільки з’явить­ся мож­ли­вість (бу­де мен­ше бю­ро­кра­тич­них пе­ре­шкод) збільши­ти об­ся­ги ек­с­пор­ту. Та­кож, швид­ше за все, кра­ще підуть спра­ви у такій га­лузі тва­рин­ництва, як сви­нар­ст­во. Вже сьо­годні ми ба­чи­мо, що іно­земні інве­с­то­ри із за­до­во­лен­ням вкла­да­ють гроші у ре­кон­ст­рукцію ук­раїнських сви­но­комп­лексів. То­му, од­но­знач­но, ця га­лузь от­ри­має до­дат­кові інве­с­тиції з Євро­со­ю­зу.

«100 млн т зер­на для
нас не ме­жа»
Ми підпи­са­ли пер­шу — політич­ну — ча­с­ти­ну Уго­ди з ЄС. Ви­хо­дя­чи з цьо­го, що че­кає Ук­раїну?
— По­ки — нічо­го особ­ли­во­го. Ад­же це — ли­ше дек­ла­рація. Мож­ли­во, швид­ше підніметь­ся пи­тан­ня про вне­сен­ня змін до ук­раїнсько­го за­ко­но­дав­ст­ва (пра­во­во­го, соціаль­но­го…). Та­кож є на­дія, що от­ри­маємо не­обхідні для аг­раріїв кре­ди­ти від МВФ. Але пе­ред цим уря­ду й пар­ла­мен­ту до­ве­деть­ся прий­ня­ти низ­ку не­по­пу­ляр­них рішень. У то­му числі це сто­сується піднят­тя вар­тості ко­му­наль­них по­слуг, ско­ро­чен­ня працівників то­що.
У чо­му в нас про­бле­ма? На­при­клад, як­що порівню­ва­ти су­час­ний ук­раїнсь­кий сви­но­комп­лекс з іден­тич­ним євро­пейсь­ким, там пев­ну ро­бо­ту ви­ко­ну­ють чо­ти­ри осо­би, тоді як у нас — 20. Це то­му, що про­фесіоналізм на­ших кадрів за­ли­шає ба­жа­ти кра­що­го. Дех­то ка­же, що у нас і за­робітна пла­та ниж­ча. Але як­що го­во­ри­ти про фонд зар­пла­ти яко­гось кон­крет­но­го бізне­су, він у нас не мен­ший, ніж у Європі, але вся спра­ва — у кількості працівників.
До то­го ж після підпи­сан­ня Уго­ди з ЄС аг­рофірми більше не зай­ма­ти­муть­ся вирішу­ван­ням соціаль­них пи­тань (ут­ри­ман­ням шкіл, дит­садків, ре­мон­том доріг у селі та інши­ми пи­тан­ня­ми інфра­с­т­рук­ту­ри). У ро­зумінні західно­го інве­с­то­ра бізнес має пла­ти­ти по­дат­ки, зар­пла­ту пра­цівни­кам і до­три­му­ва­ти­ся за­ко­но­дав­ст­ва, а соціальні пи­тан­ня в Європі вирішує дер­жа­ва.

Ко­ли підпи­шуть еко­номічну ча­с­ти­ну до­ку­мен­та і як там бу­де пред­став­ле­но вітчиз­ня­ний аг­ро­сек­тор?
— Спрог­но­зу­ва­ти це не­мож­ли­во. Але точ­но мо­жу ска­за­ти, що сьо­годнішня вла­да (так са­мо, як і по­пе­ред­ня) ро­би­ти­ме все для то­го, аби це ста­ло­ся яко­мо­га пізніше. Чо­му? Бо всі ро­зуміють, яки­ми бу­дуть еко­номічні наслідки після підпи­сан­ня та­ко­го до­ку­мен­та: ми втра­чаємо знач­но більше, ніж от­ри­муємо. У ціло­му підпи­сан­ня Уго­ди з ЄС є по­зи­тив­ним фак­то­ром. Але по­зи­тив ми от­ри­маємо у дов­го­терміно­во­му періоді — че­рез три-п’ять років. У ко­рот­ко­терміно­во­му пе­ріоді нам вигідніша співпра­ця із Росією.
За­га­лом, підпи­су­ва­ти Уго­ду про асо­ціацію з ЄС кра­ще бу­ло б тоді, ко­ли у фінан­со­во­му та еко­номічно­му плані Ук­раїна більш-менш твер­до сто­я­ла б на но­гах. Ад­же після підпи­сан­ня дру­гої ча­с­ти­ни Уго­ди за­криється чи­ма­ло ве­ли­ких під­приємств, а от­же, бу­де змен­шен­ня над­хо­д­жень до бю­д­же­ту і збільшен­ня кількості без­робітних.

Тоді, мож­ли­во, нам спо­чат­ку тре­ба бу­ло б мо­дернізу­ва­ти під­приємства, а вже потім збли­жу­ва­тись із Євро­пою?
— Звісно, так бу­ло б кра­ще. Але про­тя­гом 22 років існу­ван­ня не­за­леж­ної Ук­раїни фак­тич­но ніхто мо­дернізації під­приємств не про­во­див. То­му та­кий «за­по­ти­лич­ник», ма­буть, нам був потріб­ний. Інве­с­то­ри здебільшо­го не онов­лю­ва­ли ви­роб­ництв в основному че­рез не­­ста­більну політич­ну си­ту­ацію в Ук­раїні. І справді, га­рантій «за­в­т­раш­нь­о­го дня» для бізне­су — жод­них. То­му ко­жен із влас­ників «ви­ти­с­ку­вав» із підприємств по мак­си­му­му.
Як­що го­во­ри­ти про аг­ро­сек­тор, ве­ли­ким галь­мом для йо­го роз­вит­ку є ри­нок землі. Сьо­годні кож­на політич­на си­ла ствер­д­жує, що зем­лю не потрібно про­да­ва­ти, але моя осо­би­с­та дум­ка та­ка: зем­ля, як у всьо­му цивілізо­ва­но­му світі, має пе­ре­бу­ва­ти у вільно­му, кон­ку­рент­но­му, рин­ку.  Зви­чай­но, дер­жа­ва по­вин­на про­пи­са­ти кон­кретні умо­ви: хто про­да­ва­ти­ме наділи, ко­му, на яких умо­вах? Та­кож потрібно виз­на­чи­ти функції Дер­жав­но­го зе­мель­но­го бан­ку. Але не так, як торік, ко­ли по­пе­ред­ня вла­да про­штов­ху­ва­ла за­ко­но­про­ект, де йшло­ся про те, що влас­ни­ки паїв про­да­ють їх ви­ключ­но че­рез Зе­мель­ний банк і що зем­лю мо­жуть ку­пу­ва­ти тільки ук­раїнці. Обійти ос­танній пункт ду­же про­сто, то чи не кра­ще чітко про­пи­са­ти, щоб співзас­нов­ни­ками ком­паній, які ку­пу­ють зем­лю, бу­ли ук­раїнські гро­ма­дя­ни (до речі, так ро­бить­ся у ба­га­­тьох євро­пейсь­ких країнах)?

У Європі — вільний ри­нок землі. Не­вже при підпи­санні еко­номічної ча­с­ти­ни Уго­ди і нам ви­с­тав­лять та­ку умо­ву?
— Не ду­маю. З бо­ку Євро­пи це бу­ла б за­над­то жор­ст­ка умо­ва. Але вже сьо­год­ні що­до цьо­го ви­яв­ля­ють зацікав­леність по­соль­ст­ва євро­пейсь­ких дер­жав, які ініціюють гран­ти на на­пи­сан­ня за­ко­но­про­ек­ту про ри­нок землі. Це то­му, що західні інве­с­то­ри го­тові йти в Ук­раїну ли­ше після то­го, ко­ли змо­жуть тут ку­пи­ти зем­лю. Ад­же всі зна­ють, як склад­но сьо­годні про­хо­дить реєстрація до­го­ворів орен­ди зе­мель­них діля­нок та як відбуваються рей­дерські за­хоп­лен­ня підприємств.

Ви ка­же­те, що по­зи­ти­ву для аг­ро­сек­то­ру від співпраці з Євро­пою нам слід че­ка­ти близь­ко п’яти років. У чо­му він бу­де ви­яв­ля­ти­ся?
— По­тенціал вітчиз­ня­но­го аг­ро­сек­то­ру на­ба­га­то більший, ніж нині задіяно йо­го по­туж­но­с­тей. То­му за умо­ви до­стат­­нь­о­го фінан­су­ван­ня та до­три­ман­ня тех­но­логій ми мо­же­мо вдвічі збільши­ти ви­роб­ництво зер­но­вих. Ад­же ро­дючість ук­раїнських грунтів дає змо­гу лег­ко от­ри­му­ва­ти 80 (а то й 100) млн т зер­на. На те­ри­торію Ук­раїни з Євро­пи пе­ремісти­ли­ся б сви­нарські ком­плек­си та ком­плек­си із ви­ро­щу­ван­ня ВРХ. Навіть ма­ши­но­бу­ду­ван­ня АПК мог­ло б відно­ви­ти­ся за умо­ви над­хо­д­жен­ня євро­пейсь­ких інве­с­тицій. Та­кож за­пра­цю­ва­ли б еко­л­огічні про­гра­ми: со­нячні ба­та­реї, вітря­ки. Во­ни до­по­мог­ли б не ли­ше зе­ко­но­ми­ти аг­раріям ко­ш­ти, а й збе­рег­ти на­вко­лишнє се­ре­до­ви­ще.

«Скасування ФСП відчутно вдарить по бюджету»
Як відо­мо, підпи­сан­ня Уго­ди про асоціацію ви­ма­гає адап­тації вітчиз­ня­но­го за­ко­но­дав­ст­ва до ви­мог ЄС. Які нам потрібно прий­ня­ти за­ко­ни?
 — Най­пер­ше — тре­ба прий­ня­ти за­ко­ни що­до стан­дартів. Ад­же у нас чинні ще ра­дянські ГОС­Ти, яких у світі не виз­на­ють. Але щоб пе­рей­ти на нові стан­дар­ти, Ук­раїні потрібно не мен­ше 400 млн євро. За­га­лом по АПК сьо­годні маємо не­по­га­ну за­ко­но­дав­чу ба­зу. Од­нак слід відміни­ти низ­ку за­ко­но­дав­чих актів, які ство­рю­ють бю­ро­кра­тичні пе­ре­шко­ди для роз­вит­ку аг­робізне­су. Зо­к­ре­ма, це сто­сується не­обхідності от­ри­ман­ня різ­них доз­волів, сер­ти­фікатів, які у своїй ос­нові ма­ють ко­­рупційну скла­до­ву і ство­рю­ють до­дат­ко­ве на­ван­та­жен­ня на оди­ни­цю ви­роб­ле­ної про­дукції.
На­при­клад, наш Комітет із пи­тань аг­­ро­політи­ки та зе­мель­них відно­син роз­ро­бив за­ко­но­про­ект про відміну сер­ти­фікації складів. За при­близ­ни­ми під­ра­хун­ка­ми, че­рез сер­тифікацію складів пев­­ним ко­мерційним струк­ту­рам (точ­­но — не дер­жаві!) йшло близь­ко 100 млн дол. що­ро­ку. Ак­ту­аль­ним є прий­нят­тя за­ко­ну «Про мо­ло­ко та мо­ло­ковмісні про­дук­ти», який уже прой­шов пер­ше чи­тан­ня у пар­ла­менті.
Що­до інших за­ко­но­дав­чих актів ко­мі­тет ви­с­ту­пає ка­те­го­рич­но про­ти ска­су­ван­ня ФСП. На­ше об­грун­ту­ван­ня: бю­д­жет втра­тить май­же 12 млрд грн. Ад­же аг­ро­сек­тор щоміся­ця пла­ти­ти ПДВ не мо­же, оскільки аг­рарії от­ри­му­ють ко­ш­ти ли­ше один раз на рік — після зби­ран­ня вро­жаю.

При­сто­со­ву­ван­ня до но­вих стан­дар­тів по­тре­бу­ва­ти­ме від ук­раїн­ських ви­роб­ників збільшен­ня ви­т­рат у ко­рот­ко­ст­ро­ковій пер­спек­тиві. Де аг­раріям взя­ти гроші на мо­дерні­за­цію ви­роб­ництва?
— Як­що в Ук­раїні бу­де стабільна по­літич­на си­ту­ація, то ми мо­же­мо роз­ра­хо­ву­ва­ти на західні інве­с­тиції: кре­ди­ти, капітальні вкла­ден­ня. Са­мим аг­­раріям про­ве­с­ти мо­дернізацію підприємств не­мож­ли­во: влас­них коштів у них не­до­стат­ньо, бра­ти кре­ди­ти під 20% річ­них — не­ре­аль­но, бо ри­зи­ки ве­ли­чезні. Ад­же як­що сьо­годні, на­при­клад, у Німеч­чині фер­мер мо­же от­ри­ма­ти по­зи­ку під 4% річних терміном на 20 років, то у нас — на три ро­ки під 22% річних. І це —  у кра­що­му разі. Вихід тут один: керівництво дер­жа­ви по­вин­но до­кла­с­ти всіх зу­силь для по­до­лан­ня політич­ної кри­зи.

На Ва­шу дум­ку, чи мож­на збе­рег­ти за нинішніх умов торгівельні сто­сун­ки із Росією?
— Пе­ре­ко­на­ний, що во­ни збе­ре­жуть­ся, оскільки РФ без на­шої про­дукції бу­де склад­но. На­при­клад, як­що го­во­ри­ти про ек­с­порт сирів, то в Росію із Ук­раїни над­хо­дить 76–80% усь­о­го ви­роб­ле­но­го си­ру. Чи вдасться налагодити економічні зв’язки із Росією за­ле­жа­ти­ме від про­фе­сійної ро­бо­ти Міна­гро­політи­ки. Споді­ва­ю­ся, там ро­зуміють важ­ливість та­кої співпраці.