Фермерське господарство «Вітчизна-Тиниця»

Сергій Риженко — голова фермерського господарства «Вітчизна-Тиниця», що розміщене на Чернігівщині, неподалік від Бахмача. Нині його фермерське господарство — одне з найпрогресивніших у регіоні. Тут, незважаючи на несприятливі погодні умови, щороку отримують стабільно високі врожаї провідних агрокультур, у тому числі озимої пшениці. Тому наша редакція поцікавилася в керівника, як йому вдається вже протягом багатьох років успішно господарювати на своїй землі.

Сергію, як давно ви займаєтеся фермерством, коли й чому зацікавилися ним?

— Сам я родом із с. Тиниця, після навчання без будь-яких роздумів одразу повернувся в рідне село, де й почав працювати на землі. За освітою я бджоляр. Але впевнено можу сказати, що з природою був пов’язаний завжди. Фермерство — це і є природа. Я дуже люблю землю. Із самого дитинства любив працювати на ній. Приваблює дивовижна здатність співпраці людини й природи: з весни ти бачиш чисте поле, а потім за певний період даєш життя рослині. Ти бачиш весь цикл її розвитку й можеш ним керувати, наскільки це можливо.

Фермерувати розпочав із паїв своїх дідусів, бабусь і батьків, площею в 20 га. У 2003 році офіційно зареєстрував своє господарство «Вітчизна-Тиниця», коли взяв в оренду 500 га землі. Із кожним роком все більша кількість орендодавців почала віддавати в наші руки свої найдорожчі скарби — землю, і вже сьогодні господарство у своєму розпорядженні має 2000 га орних земель. Успішно господарювати на землі мені допомагає син Анатолій, який має фахову агрономічну освіту. Тож нині фермерство для моєї родини — сімейна успішна справа.

На які культури робите більші ставки?

— У нашому господарстві ставок на якусь окрему культуру ми не робимо. Застосовуємо «п’ятипілку»: озима пшениця, озимий ріпак, цукрові буряки, кукурудза, соняшник. Так, цього року посіяли 600 га озимої пшениці та кукурудзи, 300 — ріпаку та соняшнику, цукрових буряків — 200 га. Залежно від сівозміни, щороку площі висіву тієї чи іншої культури змінюються. Намагаємося дотримуватися сівозміни, але, звісно, не так, як розписують у книгах. Наприклад, соняшнику в господарстві висіваємо небагато, тому виходить, що він повертається на одну й ту саму площу через п’ять-шість років. І так майже з усіма агрокультурами, які вирощуємо на своїх посівах. Тому якихось значних проблем (хвороби, бур’яни, шкідники та зниження родючості тощо) на ґрунтах не маємо. Поряд із цим, дотримуємося правильного обробітку ґрунту та вимог щодо своєчасного догляду за культурами впродовж усього періоду вегетації. Завдяки цьому отримуємо непоганий результат урожайності наприкінці сезону.

Яка система обробітку ґрунту та техніка в господарстві?

— Використовуємо традиційну систему обробітку ґрунту. Майже 80% землі кожного року переорюємо. Однак позаминулий рік почали практикувати глибоке розпушення. Порівняно з оранкою, цей спосіб обробітку землі має декілька позитивних моментів, а саме: часткове збереження рослинних решток на поверхні поля та руйнування плужної підошви.

До речі, вже декілька років під зяблеву оранку восени застосовуємо як основне добриво безводний аміак (переважно під площі, де висіватимемо цукрові буряки, кукурудзу та соняшник). Як на мене, характерною особливістю внесення безводного аміаку є його рівномірніший розподіл у шарі ґрунту, а також більша доступність активної речовини рослинам. І що важливо — в землі збільшується кількість рухомих форм фосфору, калію і мікроелементів. Таким чином покращується режим живлення рослин. Безводний аміак істотно ускладнює ріст і розвиток бур’янів у посівах культурних рослин і таким чином вирішує проблему боротьби зі шкідниками. Великою перевагою є й те, що навесні можна швидше засіяти поле, де був внесений аміак, оскільки не потрібно вносити основні добрива під час культивації — це можна зробити безпосередньо під час висіву. Завдяки такому прийому значно економимо кошти на проходженні техніки полем та можемо вчасно «вхопити» ту кількість вологи, яка потрібна для отримання хороших сходів агрокультур.

Ми перейшли повністю на нову зарубіжну техніку. І не шкодуємо. Перевагу в господарстві надаємо машинам New Holland і John Deere. Найстарішою технікою в нас є комбайн, який придбали 2013 року. Для нас головне — якість, а не ціна. Ми на ціну не дивимося, бо, як відомо, хороше дешевим не буває. Головне — техніка має якісно виконувати свою роботу!

Яку технологію вирощування застосовуєте в господарстві?

— Вирощування агрокультур буде успішним лише за чіткого дотримання сучасних інтенсивних технологій. Тому максимально намагаємося взяти лише найкраще від наявних на ринку України технологій.

Наведу приклад вирощування озимої пшениці у своєму господарстві. Так, основні фактори, які впливають на успіх вирощування цієї культури, — це вибір сорту, живлення рослин, захист посівів упродовж вегетації.

В господарстві висіваємо сорти озимої пшениці із насіння високої якості — на цьому стараємося не економити. Взагалі врожайність пшениці в нас хороша, завжди маємо не менше 7,5 т/га. Перед висівом пшениці на товарні посіви завжди проводимо випробування сортів чи гібридів, які господарство планує вирощувати. Висіваємо насіннєвий матеріал як вітчизняної, так і зарубіжної селекції. Щороку закладаємо досліди на 8–10 га, моніторимо їх: вивчаємо щодо потенційної врожайності, адаптивності, стійкості до стресових умов, хвороб і шкідників, можливості отримання стабільного врожаю та якісних показників. Основний чинник низької врожайності — стресові умови, в яких перебувають культури. Тому адаптивні можливості сорту потрібно вивчити в першу чергу. Випробовувати сорт потрібно для того, щоб розуміти його потенціал, бачити слабкі та сильні сторони. Зазвичай перемагає українська селекція.

Можу з упевненістю сказати, що вітчизняні сорти озимої пшениці (Інституту фізіології та генетики НАНУ та Інституту рослинництва НААН) найкраще придатні для наших умов вирощування. Наприклад, цього року ми маємо на посівах озиму пшеницю австрійського походження. Із зими пшениця вийшла в дуже хорошому стані, однак була холодна весна, яка призвела до пожовтіння рослин, припинення їхнього росту й розвитку. Лише згодом, коли температура повітря стала помірнішою, пшениця трохи оговталася й почала розвиватися. Проте оскільки цей сорт пізній, та ще й погодні умови вплинули на нього, цвісти він розпочав лише в середині червня. Тому я не можу спрогнозувати, яку саме врожайність отримаю в кінцевому результаті. Поживемо — побачимо…

Ще б хотів відзначити мій найулюбленіший сорт озимої пшениці — Юка (Краснодарська селекція). Оскільки висіваю його вже п’ятий рік поспіль, і це вже чималий термін (насіннєвий матеріал не відновлювався), то цьогоріч мав тривогу щодо сходів сорту. Однак посіви сорту Юка з початку вегетації мають чудовий ріст і розвиток. Зокрема, 2018 року врожайність сорту становила 8,9 т/га, але могла бути й більшою. Чому ж цього не сталося? На врожайність вплинули погодні умови: взимку випало досить багато снігу, який розтав та сприяв подекуди утворенню на посівах блюдець, у яких через надмірну кількість води рослини на 9 га (загалом було засіяно 120 га) випріли. А от 2019 року врожайність становила 8,2 т/га, отримали другий клас якості зерна. Як на мене, це чудовий результат. Ще однією перевагою цього сорту є те, що він ранньостиглий, тому після збирання відразу готуємо площу для висіву озимого ріпаку.

Озимину стараємося висівати в строки з 15 по 30 вересня. Останнім часом термін висіву трохи змістився у зв’язку зі зміною кліматичних умов. Раніше висівали зазвичай 10–20 вересня. Попередниками під пшеницю в нас, в основному, є ріпак і соняшник. Після збирання ріпаку проводимо глибоке розпушення та дискування, після соняшнику — дискування. Далі сіємо озимі з одночасним внесенням нітроамофоски — 200 кг/га. Навесні підживлюємо пшеницю аміачною селітрою. Перед висівом насіння обов’язково протруюємо інсектицидом і фунгіцидом. В принципі, цього захисту нам вистачає до зими. Після відновлення вегетації рослин навесні починаємо боротися з бур’янами, хворобами та шкідниками, яких останніми роками вдосталь на посівах, чому сприяють погодні умови. Всі препарати використовуємо якісні, з тривалою захисною дією (виробництва переважно провідних компаній).

А от генерики на посівах взагалі не використовуємо. Навіщо труїти свої землі? Ми хочемо й надалі на них працювати й отримувати хороші врожаї!

Які експерименти проводите на своїх полях?

— Звичайно, проводимо експерименти! А як же без них? Щороку випробовуємо інноваційні технології та різноманітні продукти (засоби захисту рослин, гібриди та сорти, мікроелементи та інше). Будь-який новий продукт спочатку досліджуємо. Для цього закладаємо демопосіви приблизно площею 60 га, аби в результаті обрати те, що родить і працює на нашій землі найкраще.

Найбільше мені подобається експериментувати з пестицидами. Наприклад, беремо гербіцид тієї чи іншої провідної компанії та спостерігаємо, який із них швидше та якісніше впливає на бур’ян, який саме бур’ян виявляється стійким до тієї чи іншої діючої речовини і так далі… Аналогічно проводимо дослідження і з мікродобривами, оскільки їх на ринку є дуже багато і ми не знаємо, яке із них найкраще придатне для рослин у наших умовах господарювання.

Раніше експериментували також і з ґрунтообробітком, але наразі це питання вже вивчили досконало. Тому знаємо, що для наших посівів найкраще придатна оранка…

Розкажіть, будь ласка, як вплинули погодні умови на розвиток агрокультур цьогоріч?

— Що можу сказати? Кожного року погода вносить свої корективи. Я завжди говорю: «Все залежить не стільки від нас, скільки від природи-матінки». Посіви агрокультур на сьогодні хороші, тому надіюся отримати в кінцевому результаті достойні прибутки.

Великою проблемою для нас цьогоріч стали пилові бурі. В нашій зоні це явище раніше майже зовсім не спостерігалося. Я вже досить багато років працюю в сільському господарстві, але такого, як було цього року, бачити ще не доводилося. Пилові бурі відбувалися не тільки в суху погоду, а навіть після дощу…

Як же запобігти цьому? Потрібно відновлювати лісосмуги, а не знищувати їх. Натомість сьогодні лісосмуги зникають швидкими темпами. Вони виявилися нікому не потрібними. Законів у державі щодо них ніяких немає.

Фермери не мають права за них відповідати, оскільки ці лісосмуги не у їхній власності. З цією проблемою потрібно щось робити. І то невідкладно! Адже ситуація із пиловими бурями з кожним роком лише погіршуватиметься. Ось, наприклад, цьогоріч у своєму господарстві через пилові бурі пересіяв 6,5 га цукрових буряків. У наступні роки площі пересіву можуть значно збільшитися, і це стосується не тільки цієї культури…

З якими ще проблемами стикається господарство?

— Якоїсь великої проблеми в господарстві ми не маємо. Сьогодні в нашій державі всі обговорюють закон про ринок землі. Особисто мене цей закон влаштовує. Земля повинна продаватися! Тому що є багато людей, які хочуть продавати землю, оскільки не мають наміру працювати на ній, але вони не можуть цього зробити.

А от не подобається мені те, що в одні руки можна придбати чимало землі. Власникові, який матиме багато землі, сільська місцевість, а особливо його жителі, не будуть цікаві, він не опікуватиметься їхнім розвитком і добробутом. Селяни зовсім не матимуть роботи, і змушені будуть виїжджати на заробітки за кордон. Тому цей пункт у реформі потрібно, на мою думку, переглянути й доопрацювати…

Дайте слушну пораду агровиробникові, який займається фермерством.

— Найголовніше — чітко дотримуватися технології вирощування. Звичайно ж — консультуватися з фахівцями. Не потрібно вирощувати агрокультури так, як прописано в книгах, чітко за теорією. Потрібно звертатися до практики! Тому що на сьогодні є безліч різноманітних технологій вирощування, проте без кваліфікованого спеціаліста не обійтися. Також кожен господар повинен реально оцінювати свої можливості й бажання. Ну й, звісно, любити цю справу та бути готовим вкладати в неї свої кошти, час і, безумовно, душу. Тоді й на гідну віддачу можна очікувати.

І. Катеринчук, канд. с.-г. наук і.katerincyk@univest-media.com

Журнал «Пропозиція», №7-8, 2020 р.