САЛЬМОНЕЛЬОЗ птиці: незмінна небезпека
Довічне носійство та статус джерела збудника інфекції – ось вирок перехворілій на сальмонельоз птиці. Водночас ослаблені хворобою кури піддаються впливу інших патогенних агентів. Під загрозою опиняється і людина, що споживає продукцію птахівництва – яйця, в яких накопичується збудник. Як вберегти підопічних від захворювання, а свій гаманець – від зайвих витрат, йтиметься у цій статті.
Довічне носійство та статус джерела збудника інфекції – ось вирок перехворілій на сальмонельоз птиці. Водночас ослаблені хворобою кури піддаються впливу інших патогенних агентів. Під загрозою опиняється і людина, що споживає продукцію птахівництва – яйця, в яких накопичується збудник. Як вберегти підопічних від захворювання, а свій гаманець – від зайвих витрат, йтиметься у цій статті.
Захворюваність курчат на сальмонельоз досягає 35–40%, а летальність дорослих курей від цього захворювання — приблизно 30%. Водночас економічні збитки, завдані сальмонельозом, спричинені не лише загибеллю курчат раннього віку, зниженням продуктивності дорослого поголів’я, а й обмеженням збуту продукції із господарств, неблагополучних щодо сальмонельозу, а також витратами на їхнє оздоровлення.
Звідки чекати загрози?
Хвора та заражена птиця, що виділяє із послідом велику кількість збудника, є основним джерелом сальмонельозу. Відмічають також трансваріальний (через яйце) шлях зараження. Кількість заражених яєць коливається у значних межах та збільшується в період активної яйцекладки курей. Збудник сальмонельозу міститься у жовтку та спричинює загибель зародків на всіх стадіях ембріонального розвитку. Птиця, що вже перехворіла, продовжує виділяти збудника у навколишнє середовище та забруднювати корми, воду, обладнання.
Сальмонели живуть у пилюці та на предметах побуту до 80 діб, у пташиних яйцях — до одного року, на яєчній шкаралупі — до трьох тижнів, у воді — до п’яти, а у висохлих випорожненнях тварин та людини — до чотирьох місяців. Крім того, збудника легко поширюють дикі птахи (горобці, голуби), гризуни (миші, щурі), курячі кліщі та пташині клопи. Збудник також може міститись у м’ясному та рибному борошні, рослинних кормах. Інколи комбікорми, що придбані для годівлі птиці, вже бувають зараженими сальмонелами. Окремі племінні господарства, які реалізують свою продукцію, заносять збудника інфекції разом із яйцями та молодняком в інші господарства.
Факторами, що сприяють захворюванню птиці, є неповноцінна та несвоєчасна годівля, скупченість поголів’я, перегрівання або переохолодження. Останні чинники і зумовлюють зниження природної резистентності та виникнення захворювання.
За сальмонельозу провідне значення мають аліментарний (через корм та воду) та аерогенний (через повітря) шляхи зараження птиці.
Прояв сальмонельозу спостерігають через п’ять-сім діб, а за аерозольного інфікування — через одну-дві.
Надгострий перебіг сальмонельозу реєструють у курчат, що були заражені ще ембріонально і вивелись уже хворими. Вони гинуть раптово, вже через кілька годин, без видимих клінічних проявів.
Гострий перебіг спостерігають у курчат 1–10-добового віку. У них відмічають пронос, послід водянистий та пінистий, набуває зеленого кольору, апетит відсутній. Стан птиці характеризується загальним пригніченням, сонливістю, пищанням, виснаженням. Очі курчат напівзакриті або закриті, крила опущені, дихання прискорене, температура тіла — 42…43°С. Птиця гине на третю-п’яту добу. Летальність може сягати до 70%.
За підгострого перебігу хвороба триває шість-десять діб. У хворої птиці спостерігають запалення легень, сліпоту, кульгавість. Птиця, що одужала, залишається носієм збудника сальмонельозу.
За хронічного перебігу у хворих курей спостерігають пронос або запор, блідість та синюшність гребеня та сережок, зниження апетиту.
Акцент на лікування
Для лікування хворої птиці використовують різноманітні антибактеріальні препарати (Альбак, Апраміцин, Байтрил, Джотрил, КвінАбік, Колмік-Е, Фловет, Флюмеквін та ін.), які розбавляють водою чи змішують із кормом та випоюють (або згодовують) птиці згідно з інструкцією.
Слід відмітити, що більшість препаратів активні проти сальмонел на початку захворювання та в інкубаційному періоді хвороби, тому хвору птицю із вираженими клінічними ознаками вибраковують.
З метою профілактики сальмонельозу проводять щеплення птиці, застосовуючи вакцини (AviPro®, Nobilis®, Gallinum®, Salmabis та ін.) різних фірм та компаній.
Використання інактивованих вакцин уже підтвердило їхню високу ефективність, тому в країнах ОБСЄ передбачено з 2008 р. обов’язкове щеплення курей-несучок.
Важливим також є застосування різних кормових добавок. Птиці згодовують, в основному, кормові добавки, що беруть участь в обміні речовин (вітаміни, амінокислоти, мікроелементи), поліпшують загальний стан (пробіотики, пребіотики, рослинні екстракти, імуностимулятори), покращують якість та перетравність кормів (ферменти, антиоксиданти, підкислювачі). Останні, як відомо, у вигляді органічних кислот (лимонна, молочна, мурашина, оцтова, пропіонова, фумарова, бурштинова) та їхніх солей знижують рН кормової суміші та вмісту травного каналу, зменшують буферну ємність кормів та поліпшують їхні смакові якості. Вони є універсальними консервантами проти бактерій і плісняви у кормах, кормовій сировині та воді. Водночас мурашина та оцтова кислоти мають різкий запах, а за потрапляння на шкіру або в очі спричинюють опіки, на металеві огорожі — сильну корозію.
Підкислювачі (ацидофікатори) використовують як суміші кислот, тому спектр їхньої різноманітної дії проявляється повніше. Це препарати Асід Лак, Асідомікс Формік Лак G, Сальмо-ніл рідкий, Біотронік®, INFAMID liquid та ін.
Складовими більшості підкислювачів є кислоти: лимонна (Е-330), масляна (Е-250), молочна (Е-270), мурашина (Е-236), оцтова (Е-260), пропіонова (Е-280), фумарова (Е-297), а також амоній. Їхньою особливістю є те, що вони інтенсифікують темпи росту птиці та її добові прирости, запобігають порушенню роботи травного каналу та стимулюють ріст необхідної мікрофлори кишечника, активізують дію травних ферментів, сприяють адсорбції мінеральних речовин (кальцію та фосфору), перетравленню протеїну та засвоєнню жирів, зупиняють розкладання білків до аміаку та токсичних нітрозамінів, знімають спазми м’язів кишечника, зменшують кормовий стрес, попереджують диспепсичні проноси кормового походження, подовжують термін зберігання кормів, запобігають псуванню або повторному зараженню кормів, покращують гігієну кормів та води, зменшують ризик зараження тушок патогенними бактеріями (сальмонелами) під час забою птиці.
Важливою є дезінфекція, яку проводять у неблагополучних пташниках, підсобних приміщеннях згідно з чинною Інструкцією із ветеринарної дезінфекції об’єктів тваринництва. Застосовують розчини-дезінфектанти (2%-й формальдегіду, 3%-й натрію гідроксиду, 1%-й віркону, 0,5% Віроциду, Агригерму 1000, 1,5%-й Бровадез плюс та ін.) згідно з інструкцією.