Румунія: багато землі й мало грошей
Ніде в об'єднаній Європі немає такого сильного контрасту в сільському господарстві, як у Румунії: зустрічаються підприємства площею понад 10 000 га і господарства з кількома конячками. Цього разу ми розповімо про проблеми й перспективи цього "сплячого гіганта сільського господарства".
Ніде в об'єднаній Європі немає такого сильного контрасту в сільському господарстві, як у Румунії: зустрічаються підприємства площею понад 10 000 га і господарства з кількома конячками. Цього разу ми розповімо про проблеми й перспективи цього "сплячого гіганта сільського господарства".
Якщо ви проїжджатимете центральною частиною Румунії, у вас може виникнути відчуття, що ви перемістилися в часі назад: фермери верхи на конях або ослах на скромних наділах, збирання кукурудзи вручну, дорогами місцевого значення пастухи женуть корів, овець або кіз на общинні пасовища...
У Румунії, на батьківщині нового комісара ЄС із питань аграрної політики, нині функціонують мільйони малюсіньких підприємств (ферм), які займаються сільським господарством винятково для самозабезпечення. Така роздрібнена структура склалася після падіння комуністичного режиму й майже повної ліквідації після цього великих державних і кооперативних підприємств. Новий уряд повернув землі колишнім землевласникам або їхнім спадкоємцям, щоправда, максимум до 10 га. А ще - було виділено по 0,5 га землі колишнім працівникам виробничих кооперативів, які до цього ніколи не володіли землею.
Дві сторони
Румунське сільське господарство неоднорідне. На рівнинах Банату, Волощини та Молдавського регіону домінують великі підприємства, чимало з яких розкинулося на тисячах гектарів, а найбільші - охоплюють десятки тисяч гектарів. Уже тепер у Румунії функціонують близько 5800 підприємств площею понад 250 га. Назагал вони займають 4,1 млн га площі, що становить близько 40% усіх оброблюваних земель у країні (див. табл.).
Водночас середні за розміром господарства (20-100 га) відіграють в аграрному житті країни дуже незначну роль. Близько 24000 таких підприємств разом займають площу понад 1 млн га. Хоча останніми роками їх і більшає, але, на думку багатьох спостерігачів, водночас простежується тенденція розвитку підприємств з кількістю землі від 500 до 1000 га. Рушійна сила цього розвитку - залучення іноземних інвесторів, які купують або орендують земельні ділянки. "На відміну від багатьох інших країн Східної Європи, у Румунії юридичні особи можуть купувати сільськогосподарські землі, навіть якщо це компанії зі 100% іноземним капіталом", - сказав Рюдигер Хайнінг, виконуючий обов'язки радника від ЄС при румунському міністерстві сільського господарства.
Крім того, тепер пропозицій щодо землі навіть більше, ніж раніше, тому що багато власників, з економічних міркувань, не зареєстрували своїх земельних ділянок у кадастрі. "Румунські ріелторські компанії скуповують права власності на більші ділянки землі, а потім зв'язуються з міжнародними брокерами або інвесторами й пропонують їм ці землі", - розповів Дірк Майер-Уестхофф з компанії Agrarboden Gmb & Co. KG з міста Беккум (див. статтю: "Чи інвестувати в Румунію?").
Серйозна нестача капіталу
Щоправда, землі купували й вітчизняні (румунські) інвестори. Але в цьому разі гроші в основному надходили від інвесторів з потужним капіталом поза сільськогосподарським сектором. Тому що в румунському сільському господарстві спостерігається серйозна нестача капіталу.
Головна причина полягає в тому, що для фермерських господарств румунські банки надають дуже обмежені кредити, бо вони не визнають землю як заставу. Крім того, процентна ставка за позику є зависокою. На сьогодні вона становить від 6 до 7%, якщо кредит у євро, і 12-14% - якщо кредит у леях, національній валюті Румунії.
Складність із кредитом обмежує доступ до державної підтримки інвестицій багатьом підприємствам, бажаючим розвиватися, бо вони не можуть зібрати кошти для спільного фінансування. Крім того, процес подання заявки має надзвичайно бюрократичний характер.
Унаслідок цього державна підтримка інвестицій зосереджується лише на кількох, в основному великих, підприємствах, дехто з яких протягом кількох років неодноразово надсилав претензії з приводу стимулювання. Решта підприємств залишається з "голими руками", тому що румунський уряд не пропонуватиме жодних додаткових програм для зниження процентної ставки під час невеликих операцій. До того ж, ще одним послаблювальним чинником для підприємств із нестачею ліквідних коштів є те, що румунський уряд надзвичайно обмежений у грошах, тому виплати дотацій часто переносять або виплачують тільки частково.
Дуже низька врожайність
Нестача капіталу призводить до низької ефективності під час вирощування культур. Так, наприклад, підприємства в центральному районі Румунії Муреш, коли удобрюють грунт, витрачають на гектар усього 30 кг азоту. Відповідно, значно меншою є й середня врожайність. Як свідчить статистичний щорічник, 2008 року румунські фермери в середньому зібрали з гектара близько 25-30 ц пшениці, від 30 до 45 - кукурудзи, майже 15 - соняшнику й ріпаку, а також близько 140 ц картоплі. А в посушливі роки, наприклад, у 2007-му пшениці зібрали всього 15, а ріпаку - 10 ц з гектара.
Водночас більшість земель має більший потенціал, що засвідчує результат підприємств, які вели інтенсивне виробництво. "Фермери, котрі використовують правильну технологію виробництва, збирають з гектара від 60 до 70 ц пшениці, 100 - кукурудзи й 35 ц - ріпаку", - розповів Лівій Тімар (Liviu Timar), директор управління сільського господарства в місті Тиргу-Муреш. Ще серйозніше, ніж у рослинництві, брак коштів позначається на розведенні худоби. Проте близько двох третин корів і більшість свиней, яких розводять у Румунії, вирощують у невеликих господарствах, в основному, для самозабезпечення. Хоча в таких господарствах тварин меншає. Крім того, далеко не всім підприємствам вдається створити потужні конкурентоспроможні структури з розведення молочних корів або свиней. Більшості підприємств не вистачає грошей, щоб побудувати нові стійла.
Для забезпечення сировинної бази протягом деякого часу бойні й молочні ферми надають своїм постачальникам капітал і ноу-хау.
Так, наприклад, американський концерн Smithfield, що забиває близько чверті всіх свиней у Румунії, пропонує зацікавленим фермерам не тільки свої виробничі приміщення, а й надає кошти на відгодівлю тварин. При цьому підприємство фінансує будівництво приміщень для відгодівлі тварин, а також надає поросят і корми.
Деякі молочні ферми будують модульовані стійла для корів. Виробники молока окупають свої інвестиції у вигляді поставок продукту.
Румунське підприємство Hochland Romania, яке належить до німецької промислової групи Hochland-Gruppe, розробило давно назрілу програму підтримки своїх постачальників до 2013 року. Тепер фахівці компанії консультують фермерів, які бажають розвиватися, в питаннях створення бізнес-планів, потрібних їм для одержання державних інвестицій. Крім того, компанія забезпечує спільне фінансування утримання худоби, а також інвестує в устаткування і в приміщення для тварин. Ще молокозавод надає безоплатну технічну й технологічну підтримку для збільшення продуктивності й поліпшення якості молока.
Незважаючи на всі зусилля, не слід очікувати миттєвої віддачі від інвестицій у найближчі роки. Молочному виробництву може навіть загрожувати обвал. Тому що пільговий період для тих постачальників молока на молокозаводи, чия продукція не відповідає вимогам якості ЄС, може поступово закінчитися, ймовірно, до кінця 2011 року. Крім того, премію румунського уряду (близько 7 центів/кг) за якісне молоко в кінці 2009 року скасовано. "Від уряду невідкладно потрібне створення подальшої стратегії розвитку конкурентоспроможного молочного виробництва й свинарства", - зазначив доктор Мірча Роман (Dr. Mircea Roman), директор станції штучного запліднення Semtest-BVN у Тиргу-Муреш. Але через обмаль фінансових ресурсів прийняття такого рішення поки що нереальне.