Спецможливості
Досвід господарств

Запорізький фермер заклав найбільший у Європі кизиловий сад

13.12.2017
15933
Запорізький фермер заклав найбільший у Європі кизиловий сад фото, ілюстрація

Для багатьох, навіть для спеціалістів агросектору, буде відкриттям, що в Україні росте найбільший у Європі кизиловий сад площею 14 га. На такий ризик пішов голова ФГ «Токмацьке-2010» Сергій Ольшанський. Цієї осені ризик почав виправдовуватися: фермер зібрав перший товарний урожай.

Перший досвід

Сергій Ольшанський — фермер з великим стажем. Довгий час він вирощував те саме, що й більшість його колег в області, — переважно зернові та соняшник. Та крім поля дістався йому разом з паями орендодавців старий сад. Росли там черешня, вишня, слива, абрикос, але родили старі дерева настільки мало, що для фермера сад був джерелом не прибутків, а збитків: оренду все одно потрібно було платити.

Нарешті в 2013 р. господар вирішив його викорчувати. Але що робити потім? Сергій Ольшанський вирішив, що на місці старого саду буде новий. Але з культурою все не міг визначитися. В області садівники вирощували черешню, вишню, сливу, яблука, горіх, але С. Ольшанський шукав те, чого ще ні в кого нема. І звернув увагу на кущ кизилу, який ріс у нього в дворі.

Прочитавши про цю культуру, фермер жваво зацікавився нею. Адже з книжок і публікацій в Інтернеті випливало, що кизил не потребує ні обрізки, ні обприскувань, нічим не хворіє і нічого на ньому не заводиться. Та найбільше сподобалось фермеру те, що продукт цей дуже корисний, і при цьому ніхто в Україні його не вирощує в промислових масштабах.

І Сергій Ольшанський ризикнув. Пробив свердловину, влаштував краплинне зрошення і купив у Криму у питомнику Волкова відразу 10,5 тис. саджанців. «Це була найбільша партія кизилу, яку питомник продав за час свого існування. Тож власник питомника обіцяв, що буде супроводжувати наш сад, надавати рекомендації», — розповідає С. Ольшанський.

Сорти обирали відповідно до місцевого клімату і зупинили свій вибір на трьох: Володимирський, Михайлівський і Семен. Саджанці прибули в листопаді, чимало з них — з голим корінням, хоча за технологією воно повинно бути в землі під час пересадки. «Під час транспортування нашими дорогами земля обтрусилася», — пояснює фермер. Посадку здійснили наприкінці листопада — за словами С. Ольшанського, в оптимальні терміни для його місцевості (Токмацький р-н Запорізької обл.).

А далі сталася анексія Криму. «Волков не те що жодного разу не приїхав, але й спілкуватися перестав, щойно отримав гроші», — говорить Сергій Ольшанський.

Тож запорізькому фермеру довелося шукати інших фахівців, які б консультували його по кизилу, адже він раніше садівництвом не займався взагалі. Знайшов він таких консультантів у Києві в національному ботанічному саду ім. Гришка. Тож зараз його сад супроводжує доктор біологічних наук, професор, головний науковий співробітник ботсаду Світлана Клименко.

Потреба в консультаціях виявилася нагальною, бо з’ясувалося, що кизил таки хворіє. Довелося сад лікувати, але за 3 роки близько 1,5 тис. кущів все одно пропало. «У мене підозра, що частина саджанців вже прийшла, заражена хворобами», — вважає Сергій Ольшанський.

Обрізка, як виявилось, теж необхідна, принаймні в промислових посадках. «Без обрізки кизил виросте деревом заввишки 6–7 м, і тоді без драбини всього врожаю не збереш», — говорить фермер. Довелось обрізувати рослину, щоб сформувати її в вигляді куща. Міжряддя утримують під чистим паром.

Перші 1–2 ягоди кущі дали в перший же рік після посадки. І тут господарство зіткнулося з проблемою збуту: ягода була маловідома споживачеві. Втім, вихід швидко знайшли: в Дніпрі знайшли переробне підприємство, де на давальницьких умовах почали виготовляти джеми, варення, компоти, морси, соуси, тощо. Така продукція значно більше зацікавила споживачів, ніж самі ягоди, але все одно залишилась в сегменті нішевому, або, як кажуть, «на любителя». Збут вдалося налагодити через спеціалізовані магазини екопродукції, адже сам кизил — це справжнісінька органічна продукція, проблема тільки в тому, що без цукру продукти з нього будуть неїстівними, а продукти, що містять цукор, не можуть отримати органічного сертифікату. Співпраця з супермаркетами тільки починається. А от на численних виставках кінцеві споживачі розкуповують чималі обсяги продуктів з кизилу.

Цієї осені, в вересні, в ФГ «Токмацьке-2010» зібрали перший промисловий, не сигнальний, урожай — близько 5 т ягід з 9 тис. кущів. В плодоношення вступили ще не всі кущі, але навіть там, де не було ягід, заклалася плодова брунька, що дає надії на врожай у наступному році.

«Я не шкодую, що насадив такий великий сад. В ринок входити важко, та зате конкурентів нема», — говорить Сергій Ольшанський. І готується до по-справжньому промислового урожаю: через 5 років, як очікується, сад даватиме 500 т ягід. Адже вчені пишуть, що в культурі кущ кизилу дає від 15 до 80 кг ягід на рік.

Агротехніка кизилу

Характеризуючи кизил, вчені пишуть про невибагливість до грунту та високу зимостійкість. Справді, кизил у дикій природі часто росте на кам’янистих схилах і малородючих грунтах. Разом з тим у культурі його радять висаджувати на грунтах легкого механічного складу, з доброю повітре- і водопроникністю. Також відзначають, що культура добре росте у добре зволожених пониженнях та на грунтах, багатих на кальцій і магній, і не любить засолених і заболочених грунтів. Грунтові води мають бути не ближче, ніж 1,5–2 м до поверхні.

Ростучи в Національному ботанічному саду ім. Гришка впродовж кількох десятиліть, кизил переносив морози до -32…-35°С. Очевидно, останній показник є порогом морозостійкості кизилу. Відтак північною межею культивування кизилу вважається лінія Чернігів-Глухів.

В культурі кизил на території України вирощувався в Криму в 50-80-і роки в невеликих обсягах. Урожайність досягала 23–28 т/га при тому, що агротехніка була мінімальною: обробка пристовбурових кругів, обрізка всохлих гілок, за потреби — удобрення і полив.

Кизил — рослина світлолюбна, особливо в молодому віці. Тому схеми посадки обирають так, щоб крони 25–30-річних дерев не змикалися. Відтак на схилах і на богарі радять схему посадки 4х5 м, а на більш родючих грунтах і на поливі — 6х4, 6х6 або 8х6 м, бо там крони розростаються сильніше.

Перед посадкою рекомендують вирівняти грунт, провести закриття вологи, а безпосередньо перед висадкою — культивацію.

Саджанці радять висаджувати з землею, а при їх транспортуванні уникати пересушування кореневої системи. Висаджувати саджанці радять в 1–2-річному віці, щеплені саджанці — однорічними. Щеплення виконують за спільними для всіх плодових культур технологіями з кінця липня до кінця серпня і навіть у вересні (залежно від погоди і способу щеплення).

Висадка проводиться в ями завширшки 80–100 см і завглибшки 70–80 см. Засипають яму родючим шаром грунту, змішаним з перегноєм (10 кг на кущ). Після посадки під кущ виливають 30–40 л води і обрізують від половини до третини пагона, щоб збалансувати надземну й підземну частини рослини. Кизил добре переносить обрізку.

Коренева система кизилу концентрується в верхньому шарі завтовшки 25–30 см. Тому міжряддя обробляють на глибину не більше 10–15 см.

В перші роки радять удобрювати пристовбурові круги органікою (2–3 кг/м2 восени або навесні), азотом (15–20 г/м2 навесні), фосфором (30–35  г/м2 восени) і калієм (10–12 г/м2 навесні).

Культура дуже добре відгукується на запилення. Тому в одному саду рекомендують висаджувати кілька різних сортів і встановлювати вулики.

В плодоношення щеплений саджанець вступає на 2–3-й рік, сіянець — на 5–6-й. В віці 15–20 років у культурі кущ дає 30–40, інколи до 70 кг плодів, у віці 25–30 років — 80–100 кг. Плодоносить же кизил до 100-річного віку.

Ягоди збирають зазвичай в фазі технічної стиглості: тоді вони краще транспортуються і лежать 3–4 дні без холодильника. Ягоди, зібрані в фазі природної стиглості, звичайно ж, смачніші. В холодильнику продукція лежить 3–4 тижні після збирання.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Ключові слова: кизил

Інтерв'ю
У розвинених країнах агрострахування вже давно застосовується як ефективний інструмент розвитку агробізнесу, в Україні страхування ризиків сільського господарства все ще знаходиться на стадії розвитку
Нині соя — одна з головних культур у структурі посівних площ багатьох господарств в Україні. Чому так? Тому що соя — важлива сільськогосподарська культура, яку вирощують для отримання білка й олії. Унікальні властивості цієї культури... Подробнее

1
0